Ухвала

від 06.08.2015 по справі 826/6136/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6136/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

06 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Райз» - Адамовича Євгена Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Райз» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Райз» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає висновки контролюючого органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення такими, що ґрунтуються на оцінці взаємовідносин позивача з ТОВ «НК Артеміда ЛТД», відносно якого контролюючим органом зазначено про відсутність контрагента за своїм місцезнаходженням. При цьому зазначає, що контрагент здійснював постачання на адресу позивача нафтопродуктів. На всі поставки видані видаткові накладні та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні. Вважає. що ним виконано вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту, а тому висновки акту перевірки є безпідставними а, оскаржуване податкове повідомлення- рішення - протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013 року № 0000172320.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 року та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2015 року скасовано постанову суду першої інстанції від 23.12.2013 року та постанову апеляційної інстанції від 11.03.2014 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Публічного акціонерного товариства «Райз» - Адамович Євген Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач зареєстрований у статусі юридичної особи 27.06.1997 року, на податковий облік взято 02.02.1999 року, з 11.03.2011 року перебував на обліку в СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.

На час перевірки та у період, що перевірявся, позивач був платником ПДВ згідно свідоцтва від 30.03.2011 року. Фактичний вид діяльності - оптова торгівля хімічними продуктами.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Компанія «Райз» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.03.2013 року № 321/40-50/23-29/13980201, за змістом якого перевіркою було встановлено, що в порушення вимог п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6., п. 201.10. ПК України позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту сума ПДВ за листопад 2012 року в розмірі 773077,00 грн., що є сумою завищення податкового кредиту; позивачем порушено п. 200.1. ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення за листопад 2012 року на суму ПДВ 773077,00 грн. Вказане порушення вплинуло на розрахунок бюджетного відшкодування та призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування за грудень 2012 року на 773077,00 грн. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 200.4. ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2012 року на суму ПДВ 773077,00 грн., яка підлягає зменшенню.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 09.04.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172320.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що висновки податкового органу про порушення позивачем правил податкового законодавства грунтуються на тому, що згідно з поданою позивачем до контролюючого органу податковою декларацією з ПДВ за грудень 2012 року та додатками: від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у р. 19 декларації, складає 11099304,00 грн. та бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок 5444985,00 грн., відображена у р. 23.1. декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: листопад 2012 року складає 5444085,00 грн.

При цьому за результатами перевірки відповідачем було встановлено, що одним із постачальників позивача у листопаді 2012 року було ТОВ «НК Артеміда ЛТД» (код з ЄДР 37294433; адреса на час розгляду справи згідно ЄДР: 86114, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Свободи, 20), яке перебувало на обліку у Червоноградському відділенні Макіївської ОДПІ.

Встановлено, що за операціями із цим контрагентом позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ за листопад 2012 року у розмірі 773077,00 грн. при загальній сумі постачання 4638465,00 грн.

В контексті наведеного зазначається про отримання акту від 06.02.2013 року № 122/15/37294433 відносно контрагента позивача про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року. Контролюючим органом встановлено, що контрагент за місцезнаходженням відсутній. Крім того, від ГВПМ Макіївської ОДПІ отримано висновок від 25.02.1013 року № 398/7/07-50-012, згідно якого встановлена нереальність здійснення господарських операцій. Зазначено також, що фінансово-господарська діяльність контрагента здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські відносини з контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами, правочини укладені між контрагентом та іншими підприємствами не спричинили реального настання юридичних наслідків. Загалом виходячи з того, що операції фактично не здійснювались, контролюючий орган приходить до висновку про відсутність об'єкту оподаткування за такою операцією, а відтак приходить до висновку про відсутність підстав для формування податкових вигод за такими операціями.

В акті перевірки наведена таблиця (стор. 15), в якій відображені податкові накладні, отримані 21.11.2012 року та 30.11.2012 року. Згідно із зазначеними податковими накладними загальна вартість поставки склала 4638465,00 грн. з ПДВ, без ПДВ 3865387,00 грн., ПДВ - 773077,00 грн., що складає спірну суму податкових вигод.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ «НК Артеміда ЛТД» (продавець) та ПАТ «Компанія «РАЙЗ» (покупець) 22.06.2012 року підписано договір постачання палива № А-00000024.

Продавець зобов'язався поставляти покупцю нафтопродукти (далі - товар).

Продавцем задекларовано, що товар є його власністю. Факт приймання-передачі підтверджується підписання ТТН (товарно-транспортної накладної). Поставка здійснюється за заявками покупця. Якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника.

До обов'язків продавця належить: загрузка товару, забезпечення його схоронності при транспортування, оформлення: ТТН, товарної накладної, рахунку-фактури, податкової накладної. Продавець зобов'язаний передати документацію водієм-експедитором. Продавець несе всі витрати, пов'язані із доставкою товару в місце поставки.

До матеріалів справи надано видаткові накладні: № А-0000003732 від 25.09.2012 р. на суму 67041,00 грн., в т.ч. ПДВ 11173,50 грн.; № А-0000003884 від 01.10.2012 р. на суму 332592,75 грн., в т.ч. ПДВ 55432,12 грн.; № А-0000003885 від 01.10.2012 р. на суму 375912,45 грн., в т.ч. ПДВ 62652,07 грн.; № А-0000003922 від 02.10.2012 р. на суму 334948,50 грн., в т.ч. ПДВ 55824,75 грн.; № А-0000004058 від 06.10.2012 р. на суму 188820,45 грн., в т.ч. ПДВ 31470,08 грн.; № А-0000004218 від 11.10.2012 р. на суму 342940,50 грн., в т.ч. ПДВ 57156,75 грн.; № А-0000004237 від 12.10.2012 р. на суму 177656,50 грн., в т.ч. ПДВ 29609,42 грн.; № А-0000004238 від 12.10.2012 р. на суму 348920,75 грн., в т.ч. ПДВ 58153,46 грн.; № А-0000004280 від 15.10.2012 р. на суму 339631,75 грн., в т.ч. ПДВ 56605,29 грн.; № А-0000004302 від 15.10.2012 р. на суму 344408,50 грн., в т.ч. ПДВ 57401,42 грн.; № А-0000004318 від 16.10.2012 р. на суму 386183,35 грн., в т.ч. ПДВ 64363,89 грн.; № А-0000004319 від 16.10.2012 р. на суму 171963,00 грн., в т.ч. ПДВ 28660,50 грн.; № А-0000004355 від 17.10.2012 р. на суму 472850,00 грн., в т.ч. ПДВ 78808,33 грн.; № А-0000004444 від 19.10.2012 р. на суму 167454,00 грн., в т.ч. ПДВ 27909,00 грн.; № А-0000004445 від 19.10.2012 р. на суму 179200,50 грн., в т.ч. ПДВ 29866,75 грн.; № А-0000004488 від 22.10.2012 р. на суму 40819,50 грн., в т.ч. ПДВ 6803,25 грн.; № А-0000004815 від 03.11.2012 р. на суму 70200,00 грн., в т.ч. ПДВ 11700,00 грн.; № А-0000004988 від 13.11.2012 р. на суму 296921,25 грн., в т.ч. ПДВ 49486,88 грн.

При цьому у всіх випадках від продавця, а саме: від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у накладних міститься один і той же підпис.

ТОВ "НК Артеміда ЛТД" оформлено на користь позивача податкові накладні на загальну суму 4638465,00 грн., в т.ч. ПДВ 773077,00 грн. (№ 4043 від 25.09.2012 року на суму 67041,00 грн., в т.ч. ПДВ 11173,50 грн.; № 4234 від 01.10.2012 р. на суму 332592,75 грн., в т.ч. ПДВ 55432,12 грн.; № 4235 від 01.10.2012 р. на суму 375912,45 грн., в т.ч. ПДВ 62652,07 грн.; № 4282 від 02.10.2012 р. на суму 334948,50 грн., в т.ч. ПДВ 55824,75 грн.; № 4420 від 06.10.2012 р. на суму 188820,45 грн., в т.ч. ПДВ 31470,08 грн.; № 4578 від 11.10.2012 р. на суму 342940,50 грн., в т.ч. ПДВ 57156,75 грн.; №4626 від 12.10.2012 р. на суму 177656,50 грн., в т.ч. ПДВ 29609,42 грн.; № 4627 від 12.10.2012 р. на суму 348920,75 грн., в т.ч. ПДВ 58153,46 грн.; № 4662 від 15.10.2012 р. на суму 339631,75 грн., в т.ч. ПДВ 56605,29 грн.; № 4663 від 15.10.2012 р. на суму 344408,50 грн., в т.ч. ПДВ 57401,42 грн.; № 4698 від 16.10.2012 р. на суму 386183,35 грн., в т.ч. ПДВ 64363,89 грн.; № 4697 від 16.10.2012 р. на суму 171963,00 грн., в т.ч. ПДВ 28660,50 грн.; № 4738 від 17.10.2012 р. на суму 472850,00 грн., в т.ч. ПДВ 78808,33 грн.; № 4814 від 19.10.2012 р. на суму 167454,00 грн., в т.ч. ПДВ 27909,00 грн.; № 4815 від 19.10.2012 р. на суму 179200,50 грн., в т.ч. ПДВ 29866,75 грн.; № 4863 від 22.10.2012 р. на суму 40819,50 грн., в т.ч. ПДВ 6803,25 грн.; № 5236 від 03.11.2012 р. на суму 70200,00 грн., в т.ч. ПДВ 11700,00 грн.; № 5430 від 13.11.2012 р. на суму 296921,25 грн., в т.ч. ПДВ 49486,88 грн.).

До матеріалів справи надано платіжні доручення за спірний період щодо оплати товару у розмірі 3971423,75 грн. з ПДВ.

Виходячи з аналізу п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку), а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів приходить до наступних висновків.

Податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим - юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку, враховуючи наявні у справі докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність фактичного виконання поставок нафтопродуктів контрагентом позивача на користь останнього та відсутність у зв'язку з цим підстав для формування позивачем спірних сум податкових вигод за відносинами з цим контрагентом, а відтак і про відсутність підстав задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підтвердження реальності відносин позивача з його контрагентом, до матеріалів справи не надано обов'язкових за договором (п. 1.4.1. договору) заявок позивача, на підставі яких здійснюється поставка (п. 1.4. договору) та які є додатками до договору, де мали б деталізуватися відомості щодо найменування товару, базису поставки (місце відвантаження).

Відсутні передбачені договором специфікацій (п. 5.4.3. договору), де б мав зазначатися пункт доставки.

Крім того, відповідно до умов договору факт приймання-передачі підтверджується підписанням ТТН (товарно-транспортної накладної), що визначається також підставою для набуття позивачем права власності на товар.

Також товарно-транспортні накладні (т.2. а.с. 41, 51, 54, 57, 65, 70, 78, 83, 91, 96, 101, 106) не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей підтвердження транспортування та поставки позивачу нафтопродуктів контрагентом позивача, оскільки не містять найменування автопідприємства, підпису водія, підпису у графі «вантаж одержав», не містить відомостей про дату та час виїзду з підприємства-вантажовідправника, дати та часу прибуття до вантажоодержувача, дати і час виїзду від вантажоодержувача.

Вказані ТТН не містять також відомостей щодо подорожніх листів, який є первинним документом про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 в редакції на час оформлення ТТН).

На вказаних ТТН наявний лише відтиск печатка третьої особи (контрагента) та підпис не ідентифікованої особи.

При цьому, умовами договорів між позивачем та його покупцями (т. 2, а.с. 34, 44) обумовлено постачання нафтопродуктів на умовах FCА чи СРТ (завантаження з нафтобази), що обумовлює, з урахуванням умов договору між позивачем та третьою особою, обізнаність позивача щодо місцезнаходження та найменування нафтобази відвантаження, найменування виробника.

Однак, під час розгляду справи так відомостей щодо конкретизації місць відвантаження нафтопродуктів (НПЗ, нафтобази) позивачем наведено не було, не доведено взаємозв'язку наявних у справі документів щодо відповідності/якості продукції з контрагентом позивача та партіями товару, які визначені у видаткових накладних за спірними операціями.

Позивач, крім зазначеного, не надав доказів наявності у контрагента власних або орендованих нафтобаз, укладання договорів щодо обслуговування та надання послуг з наливу нафтопродуктів, проведення контролю якості, як і відсутні докази зберігання нафтопродуктів на нафтобазах, пов'язаних з контрагентом.

У той же час обізнаність позивача відносно наведеного при укладанні угод обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Відносно наявності у контрагента ресурсів нафтопродуктів, необхідних для виконання спірних операцій, слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що контрагентом за 4 квартал 2012 року взагалі не подавалась податкова декларація з податку на прибуток та не заявлялись (не декларувалися) витрати операційної діяльності, собівартості придбаних та реалізованих товарів, інші витрати, витрати на збут, адміністративні витрати, тобто в даному випадку взагалі не підтверджується факт придбання контрагентом товару (наявності ресурсів) та його подальша реалізація при загальному декларуванні операцій з продажу у листопаді 2011 року на 55365710,00 грн., ПДВ - 11073142,00 грн., а грудні 2012 року - 38335339,00 грн., ПДВ - 7667068,00 грн.

За змістом податкової декларації з екологічного податку контрагента позивача (т. 4., а.с. 21) у контрагента відсутні пересувні джерела забруднення, а отже - автотранспорт.

Враховуючи наведене, а також відсутність декларування витрат, зокрема, щодо оренди та утримання автотранспорту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність фактичного постачання нафтопродуктів контрагентом позивача.

Враховуючи наведене, беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, виходячи з наявної податкової інформації, колегія суддів зауважує, що відомості та документи, які виходячи з умов договору та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, надано позивачем не було.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

При цьому, наявність часткової оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за спірними операціями лише оформлювались окремі документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями документи та податкові накладні, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод.

Оскільки під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

При цьому, колегією суддів враховується, що саме по собі оформлення подальшої поставки нафтопродуктів споживачам не є свідченням того, що до цього ці самі нафтопродукти були поставлені позивача саме контрагентом позивача, за відносинами з яким і сформовані спірні суми податкових вигод.

Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Райз» - Адамовича Євгена Володимировича - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 06.08.2015 року.

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.