Ухвала

від 28.05.2015 по справі 826/3671/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2015 р. м. Київ К/800/38585/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурор-Сервіс»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014

у справі № 826/3671/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурор-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фурор-Сервіс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Фурор-Сервіс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 №0000091530.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що перевіркою встановлено допущення позивачем порушення вимог п. 184.7 ст. 184 , п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України ), внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України на підставі акта перевірки від 19.12.2012 №1070/15-308 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000091530, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Крім того, 14.06.2011 позивачу анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100145844. Причина анулювання - відсутність поставок та ненадання декларацій. Останній звіт з податку на додану вартість позивачем подано за травень 2011 року.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки позивачем не виконано обов'язку щодо самостійного нарахування податкових зобов'язань у зв'язку за умовним продажем товарів та необоротних активів на підставі скасування податковим органом реєстрації товариства як платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 184.7 ст. 184 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, тобто на момент анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість - 14.06.2011), якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Тобто, у разі анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість особа зобов'язана визнати умовний продаж за наявності всіх умов, наведених у вказаній нормі.

Приписи норми п. 184.7 ст. 184 ПК України визначають, що обов'язок платника податку щодо визнання умовного продажу товарів за звичайними цінами виникає лише за умови нарахування податкового кредиту по факту їх придбання в минулих або поточному податкових періодах.

Висновок податкового органу про існування у позивача обов'язку здійснити умовний продаж активів ґрунтується на даних минулих податкових перевірок позивача, що оформлені актами перевірки відповідача від 14.11.2008 №695/23/08-34538172, від 08.12.2008 №753/23/08-34538172, проте надання відповідачем доказів стосовно підстав для донарахування оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з причин наявності у позивача на час анулювання його реєстрації платником податку на додану вартість товарно-матеріальних цінностей в силу принципу змагальності вимагало від позивача подати докази, які б спростовували ці твердження відповідача.

Такими доказами є документи бухгалтерського та податкового обліку, складенням яких опосередковувалося придбання (вибуття) відповідних об'єктів.

Неподання позивачем з власної ініціативи таких доказів зобов'язувало суд запропонувати йому їх надати або витребувати їх від інших осіб, у яких такі докази можуть бути, враховуючи фактичні обставини справи. Тільки після того, як усі процесуальні засоби, передбачені законом, будуть вичерпані, а отримані в судовому процесі докази не дають підстав для висновку стосовно того чи іншого юридичного факту, суд має право з посиланням на ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визнати, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, що оскаржуються.

Під час нового розгляду справи судам необхідно встановити обставини щодо наявності у позивача на час анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість товарних залишків та основних фондів, порядок їх придбання та відображення операцій з такого придбання у податковому обліку позивача та в залежності від встановлених обставин і у відповідності до норм матеріального права вирішити спір.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору в частині оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223 , 227 , 230 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурор-Сервіс» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров