Постанова

від 21.12.2015 по справі 826/3671/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2015 року письмове провадження № 826/3671/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фурор-Сервіс до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Фурор-Сервіс (надалі - позивач або ТОВ Фурор-Сервіс ) з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000091530.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ТОВ Фурор-Сервіс не порушувало вимог пункту 184.7. статті 184, пункту 200.2. статті 200 Податкового кодексу України, а проведені відповідачем нарахування за результатами перевірки позивача, здійсненні з грубим порушенням діючого законодавств та конституційних норм.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з підстав встановлення під час перевірки позивача, порушенням ним норм Податкового кодексу України, просив суд відмовити в задоволенні заявленого позову в повному обсязі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ Фурор-Сервіс повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014 року у даній справі, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, Вищий адміністративний суд України, зауважив, що під час нового розгляду судам необхідно встановити обставини щодо наявності у позивача на час анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість товарних залишків та основних фондів, порядок їх придбання та в залежності від встановлених обставин і у відповідності до норм матеріального права вирішити спір.

Ухвалою суду від 17.06.2015 року справа була прийнята до провадження судді Арсірія Р.О. та призначена до судового розгляду.

Керуючись статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача, суд замінив первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Оболонському районі Державної податкової служби на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідача або ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві).

Керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також, неприбуття у судове засідання 23.11.2015 року представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, дослідивши обставини, на які звернуто увагу касаційною інстанцією, а також з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2012 року № 1070/15-308 (надалі - Акт), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пункту 184.7. статті 184, пункту 200.2. статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті у сумі 7 981 554,00 грн.

Як вбачається зі змісту Акту, наявність наведених порушень податкового законодавства, обґрунтовані з боку відповідача наступним.

У періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100145844, виданого ДПІ у Оболонському районі м. Києва 16.10.2008, індивідуальний податковий номер - 345381726545, однак вказане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість було анульовано 14.06.2011 за рішенням податкового органу у зв'язку з відсутністю поставок та ненаданням декларацій.

У період з 27.10.2008 по 07.10.2008 ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень-серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2008 по 31.07.2008, за результатами якої складено акт від 14.11.2008 № 695/23/08-34538172, в якому зазначено, що сума, задекларована до бюджетного відшкодування за період березень-серпень 2008 року, сформована за рахунок від'ємного значення різниці податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, що виникло у зв'язку із декларуванням операцій по імпорту товарів (каучук синтетичний).

Вищевказаним актом перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.2.1 в, 3.1.2, 7.4.1, 7.3.6 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість ; п.5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166; статей Наказу Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації , внаслідок чого зменшено заявлене ТОВ Фурор-Сервіс бюджетне відшкодування за березень 2008 року на суму 390 264,00 грн., за квітень 2008 року на суму 365 782,00 грн., за травень 2008 року на суму 1 853 609,00 грн., за червень 2008 року на суму 904 876,00 грн, за липень 2008 року на суму 512 568,00 грн., за серпень 2008 року на суму 1 408 125,00 грн.

Крім цього, у період з 03.12.2008 по 08.12.2008 ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень-жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2008 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт від 08.12.2008 № 753/23/08-34538172, в якому зазначено, що сума, задекларована до бюджетного відшкодування за період вересень-жовтень 2008 року, сформована за рахунок від'ємного значення різниці податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, що виникло у зв'язку із декларуванням операцій по імпорту товарів (каучук синтетичний).

Вищевказаним актом перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.2.1 в, 3.1.2, 7.4.1, 7.3.6 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість ; п.5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166; порушення статей Наказу Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації , внаслідок чого зменшено заявлене ТОВ Фурор-Сервіс бюджетне відшкодування за вересень 2008 року на суму 1 737 181,00 грн., за жовтень 2008 року на суму 809 149,00 грн.

На підставі актів перевірки від 14.11.2008 № 695/23/08-34538172 та від 08.12.2008 № 753/23/08-34538172, ДПІ у Оболонському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення:

форми В1 від 18.11.2008 № 00022122308/0, згідно якого зменшено по карткам особового рахунку ТОВ Фурор-Сервіс бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 5 435 224,00 грн., в т.ч. за березень 2008 року на суму 390 264,00 грн., за квітень 2008 року на суму 365 782,00 грн., за травень 2008 року на суму 1 853 609,00 грн., за червень 2008 року на суму 904 876,00 грн., за липень 2008 року на суму 512 568,00 грн., за серпень 2008 року на суму 1 408 125,00 грн.;

форми В1 від 09.12.2008 № 002222308/0, згідно якого зменшено по карткам особового рахунку ТОВ Фурор-Сервіс бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 2 546 330,00 грн., в т.ч. за вересень 2008 року на суму 1 737 181,00 грн., за жовтень 2008 року на суму 809 149,00 грн.

Також, за результатами проведеного аналізу податкової звітності ТОВ Фурор-Сервіс , поданої за листопад-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року, січень-травень 2011 року, з урахуванням вищевказаного, встановлено, що ТОВ Фурор-Сервіс не задекларовано операцій із продажу товарів, за рахунок придбання яких було сформовано податковий кредит за лютий-вересень 2008 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2012 № К-39779/10 про розгляд касаційної скарги ТОВ Фурор-Сервіс на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 визнано право ТОВ Фурор-Сервіс на податковий кредит, сформований згідно декларацій з ПДВ за лютий-вересень 2008 року у зазначених періодах та скасовано податкові повідомлення-рішення форми В1 від 18.11.2008 № 00022122308/0 та від 09.12.2008 № 002222308/0.

В той же час, позивачу 14.06.2011 анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100145844 з причин відсутності поставок та ненадання декларацій (останній звіт з ПДВ позивачем подано за травень 2011 року).

Тобто станом на 14.06.2011 ТОВ Фурор-Сервіс мало залишки нереалізованих товарів на загальну суму 47 889 324,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 981 554,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими Актом, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000091530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7 981 554,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 995 389,00 грн.

Листом від 20.03.2013 року позивач просив відповідача надати йому копію зазначеного податкового повідомлення-рішення, проте доказів його надання відповідачем суду на подано.

При цьому, листом від 02.04.2014 року, відповідач повідомив позивача, що прийнявши до уваги викладене в його позовній заяві ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято рішення про перегляд змісту акту перевірки від 19.12.2012 р. №1070/15-308 та просить вважати його в наступній редакції: норму п.184.7. ст.184 Податкового кодексу України викласти в наступній редакції:

Якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення відповідно до закону.

Відповідно до пункту 56.1. статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Дослідивши та надавши оцінку, за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (надалі - Кодекс).

Відповідно до підпункту г пункту 184.1. статті 184 Кодексу, в редакції що діяла на момент анулювання позивачу свідоцтва платника податку на додану вартість, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Пунктом 184.2. статті 184 Кодексу закріплено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті а пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах б - и пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Згідно пункту 184.7. статті 184 Кодексу, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Таким чином, зі змісту наведених в сукупності положень Кодексу вбачається, що обов'язок визнати умовне постачання товарів та необоротних активів виникає у платника лише у разі анулювання його реєстрації платником ПДВ за його заявою, тобто за власною ініціативою платника. Інше тлумачення наведених норм, на що посилався відповідач, означало б відсутність об'єктивної можливості у платника виконати її вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за рішенням податкового органу у зв'язку з відсутністю поставок та ненаданням декларацій, отже суд вважає, що у позивача був відсутній обов'язок визнати умовне постачання залишків товарів та необоротних активів у зв'язку з таким анулюванням.

Наведену правову позицію має Вищий адміністративний суд України в аналогічних справах (наприклад, ухвала ВАС України від 08.08.2013 року № К/9991/46047/12).

Крім того, враховуючи вказівки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 28.05.2015 року по даній справі, судом з наданих позивачем доказів встановлено, що на дату анулювання позивачу свідоцтва платника податку на додану вартість (14.06.2011 року) він не мав на обліку товарів та необоротних активів, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний позивачем у 2008 році товар (каучук) був проданий ТОВ Хімпром-Україна (комісіонером) третім особам (ТОВ УКК Хімсервіс та ТОВ Алмаз-ТМ ) на підставі договору комісії від 23.02.2008 року № 2/08, укладеного між позивачем (комітент) та ТОВ Хімпром-Україна (комісіонер) у період з 02.07.2008 року по 27.02.2009 року, що підтверджується листами останнього від 02.07.2008 року № 02/07-02, від 25.02.2008 року № 25/02-01; звітами комісіонера; звітами комітенту; актами надання послуг комісії; видатковими накладними (на комісію); довіреностями; договорами поставки товару ТОВ Хімпром-Україна на адресу покупців - ТОВ УКК Хімсервіс та ТОВ Алмаз-ТМ , видатковими накладними та довіреностями на товар.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів того, що на день анулювання позивачу свідоцтва платника податку на додану вартість, на його обліку залишались товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку останнім включені до податкового кредиту з податку на додану вартість минулих періодів, тобто наведені обставини відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані.

Суд також не залишає поза увагою той факт, що відносно позивача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, в ході якої, з незрозумілих суду причин, відповідачем не витребовувалось у позивача жодних документів щодо наявності залишків товарів та необоротних активів, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, на момент анулювання йому свідоцтва платника ПДВ.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000091530 та, відповідно, про необхідність його скасування.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фурор-Сервіс задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 16.01.2013 року №0000091530.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій