Постанова

від 09.02.2007 по справі 9/442-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

09

лютого 2007 р.                                                                         Справа

№ 9/442-06

Суддя господарського суду Балтак

О.О.

при секретарі судового засідання

Одарченко О.Г. , розглянувши матеріали справи

за позовом:Фізичної

особи - підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1   

до:Управління

Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області, 23000, пл.

Пам"яті,17, м. Бар, Вінницька область 

про визнання нечинним правового

акту індивідуальної дії

Представники :

позивача     :  

ОСОБА_2-представник за довіреністю

відповідача :   Берченко Н.Б.-представник за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

           Заявлено позов фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Барському районі

Вінницької області про визнанння нечинним правового акту  індивідуальної дії.

Позивач, в обгрунтування позовної

заяви, зазначає, що  висновки Пенсійного

фонду викладені в акті  перевірки

своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєсасності сплати

страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у приватного

підприємця ОСОБА_1  НОМЕР_1, на підставі

якого прийняте спірне рішення НОМЕР_2 про застосування фінансових санкцій за

донарахування  органом Пенсійного фонду

України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених

страхових внесків, не відповідають чинному законодавству, а тому рішення

НОМЕР_2 підлягає скасуванню. Своє твердження позивач мотивує тим, що відповідно

до положень Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування,

обліку та звітності  суб'єктів малого

підприємництва" суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спосіб

оподаткування - сплата єдиного податку, звільняються від обов'язку нарахування,

відрахування та перерахування до Державних цільових фондів зборів, пов'язаних з

виплатою заробітної плати працівниками, які перебувають з ним у трудових

відносинах. Таким чином, позивач звільнений від сплати платежів  до Пенсійного фонду України, дані платежі, на

думку позивача, утримуються та перераховуються органами Державного казначейства

України з коштів отриманих у вигляді сплати 

єдиного податку, а саме в розмірі 42%..

18.01.2007 р. до господарського

суду Вінницької області надійшла заява (б/н від 17.01.200р.) позивача про

уточнення позовних вимог, яка вмотивована тим, що з моменту подання позову до

суду, відповідачем продовжувались здійснюватися неправомірні дії та було

винесено рішення НОМЕР_3, вимога НОМЕР_4 та НОМЕР_5, які  вчинені на підставі акту НОМЕР_1 , внаслідок

чого позивач збільшує позовні вимоги, та просить:

- визнати нечинним та скасувати

рішення НОМЕР_2 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом

Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та

несплачених страхових внесків;

- визнати нечинним та скасувати  рішення НОМЕР_3 про застосування фінансових

санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником

сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків;

- визнати нечинною та скасувати

вимогу  про сплату боргу НОМЕР_4;

- визнати нечинною та скасувати

вимогу  про сплату боргу НОМЕР_5

Відповідач у відзиві

(№2547/05-25/07 від 01.12.2006р.) та представник відповідача, в судовому

засіданні, позов не визнає вважає оскаржувані рішення правомірними,

обгрунтовуючи своє твердження тим, що згідно ст. 11 Закону України "Про

загальнообов"язкове державне пенсійне страхування"

загальнообов"язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні

особи - суб"єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб

оподаткування (фіксований податок, єдиний податок...) на умовах  трудового договору (контракту) або працюють

на інших умовах, передбачених законодавством, або, виконують роботи на

зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за

договорами цивільно-правового характеру. Відповідач вважає, що

обов"язок  сплачувати збір на

обов"язкове  державне пенсійне

страхування не пов"язано з статусом платника податку як суб"єкта

підприємницької діяльності.

Заслухавши пояснення представників

сторін,  дослідивши надані докази та

матеріали справи,  суд прийшов до

висновку про відмову в задоволенні позову, 

виходячи з наступного.

Відповідачем було проведено

перевірку позивача щодо правильності повноти нарахування та  своєчасності сплати страхових внесків на

обов'язкове державне пенсійне страхування 

до Пенсійного фонду за період з 01.10.2005 по 31.08.2006, про що

складено акт НОМЕР_1.

За результатами перевірки позивачу

було донараховано страхові внески за ставкою 31,8 % на фонд оплати праці в сумі

11458,65 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 2530,78 грн. (Рішення

управління  ПФУ в Барському районі

НОМЕР_2).

Рішенням за НОМЕР_3 до позивача на

підставі п. 2 ч.9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування” за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату

(несвоєчасне перерахування) страхувальниками 

або органом Пенсійного фонду, застосовано фінансові санкції у розмірі

86,52 грн. (штраф) та 18,13 грн. (пеня).

Управлінням ПФУ у Барському

районі  09 жовтня 2006 року прийнято

вимогу НОМЕР_4, якою зобов'язано позивача сплатити недоїмку зі страхових

внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі ---- грн.,

та НОМЕР_5 якою зобов'язано позивача сплатити ---- грн..

Стаття 67 Конституції України

передбачено обов'язок особи сплачувати податки і збори в порядку і розмірах

встановлених законом.

Відповідно до свідоцтва про право

сплати єдиного податку НОМЕР_6 суб'єкт підприємницької діяльності -фізична

особа ОСОБА_1 у 2006 році перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку

та звітності та був платником єдиного податку.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Указу

Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності  суб'єктів малого

підприємництва" спрощена система оподаткування, обліку та звітності

запроваджується для  суб'єктів малого

підприємництва -     фізичних осіб, які

здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових

відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не

більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Таким чином, платник єдиного

податку звільняється від сплати податку на додану вартість лише з операцій щодо

продажу товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі

"Закон"), який набрав чинності з 01.01.2004р., страхувальниками є

роботодавці, в тому числі фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності

та інші особи (включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької

діяльності ), які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований

податок,  єдиний податок, фіксований

сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які

використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору ( контракту)

або на інших умовах,  передбачених

законодавством, або за договорами цивільно - правового характеру.

        Як 

вбачається з  акту перевірки

НОМЕР_1 , в приватного підприємця ОСОБА_1, на момент перевірки,  працювало сім найманих  працівників, заробітна плата яким  нараховувалася та виплачувалася вчасно.

Пунктом 6 частини 2 статті 17

Закону передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати,  обчислювати і сплачувати в установлені  строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно закону - 1058 страхові

внески не включаються до складу податків, інших обов"язкових платежів, що

складають систему оподаткування та на ці внески не поширюється податкове

законодавство.

Законодавством не можуть

встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення

від їх сплати (частина 6 статті 18 Закону).

Згідно  ст.ст. 1,2 Закону України "Про систему

оподаткування" встановлення та скасування 

податків і зборів (обов"язкових платежів) до бюджетів та державних

цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою

України, Верховною Радою АРК, сільськими, селищними, міськими радами відповідно

до цього Закону, інших законів про оподаткування.

Ставки, механізм справляння

податків і зборів (обов"язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не

можуть встановлюватися або змінюватися іншими Законами України, крім законів

про оподаткування.

Податки і збори (обов"язкові

платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Під податком і збором

(обов"язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід

розуміти обов"язковий внесок до бюджету відповідного рівня або  державного цільового фонду, здійснюваний

платникам у порядку і на умовах, що 

визначаються Законами України про оподаткування.

Державні цільові фонди включаються

до Державного бюджету України, крім 

Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.

Відносини, що виникають із

загальнообов"язкового державного пенсійного страхування регулюється

відповідним спеціальним законом - Законом україни "Про

загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 19 Закону визначено, що

страхові  внески нараховуються

роботодавцями на суми фактичних витрат на оплату праці своїх найманих працівників,

допомоги з тимчасової непрацездатності, на виплати за цивільно-правовими

договорами за виконані роботи (послуги), що обкладаються податком з доходів

фізичних осіб.

До набрання чинності законом

про  спрямування частини страхових

внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до

солідарної системи, сплачуються зазначеними страхувальниками на умовах і  в порядку, визначених Законом, та в розмірах,

передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове  державне пенсійне страхування " (п.п.1

п.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Указ Президента України "Про

спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого

підприємництва" регулює податкові правовідносини. Суб'єкти підприємницької

діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, згаданим Указом

звільнені від сплати збору на обов'язкове держане пенсійне страхування, а не

від сплати страхових внесків.

Збір на обов'язкове державне

пенсійне страхування - платіж, який статтею 14 Закону України  "Про систему оподаткування "

віднесено до загальнодержавних податків 

і зборів, сплачується  в порядку,

передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно  з статтею 18 Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески є

цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території

України в порядку, встановленому цим Законом. Вони не включаються до складу

податків, інших обов'язкових платежів, що 

складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється

податкове  законодавство.

Відповідно до статті 5 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

визначення платників страхових внесків, порядок нарахування, обчислення і  сплати страхових внесків регулюється виключно

цим Законом.

Отже, на відносини, що виникають

між суб'єктами системи загальнообов'язкового 

державного пенсійного страхування, з 01.01.2004р. не поширюється дія

Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами" і Указ Президента  України "Про спрощену систему  оподаткування, обліку та звітності суб'єктів

малого підприємництва".

Пунктом 15 Прикінцевих  положень Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне 

страхування" передбачено, що до приведення законодавства  України у відповідність з цим Законом, Закони

України та інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не

суперечать цьому Закону.

Враховуючи зазначене всі платники

єдиного та фіксованого податків як юридичні, так і фізичні особи -

суб"єкти підприємницької діяльності, починаючи  з 01 січня 

2005 року, сплачують внески на загальних підставах від фактичних витрат

на оплату праці, і сплата здійснюється  в

повному обсязі нарахованих внесків.

Стаття 6  Указу Президента  України "Про спрощену систему  оподаткування, обліку та звітності суб'єктів

малого підприємництва" встановлює 

пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на  обов"язкове державне пенсійне

страхування суб"єкта малого підприємництва тільки  в  сфері

його підприємницької діяльності. Визначення поняття "підприємницька

діяльність" дається у статті 42 Господарського кодексу України, за змістом

якої - підприємницька діяльність - це безпосередня самостійна, систематична, на

власний ризик діяльність  по виробництву

продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку.

Отже,  спірні рішення та вимоги ПФУ, що є предметом

спору, не підпадають під правовідносини, що регулюються Указом президента

України № 727 , а є об"єктом регулювання іншого правового акту - Закону

України "Про збір  на

обов"язкове державне пенсійне страхування № 400-97-ВР від 26.06.1997р.

З огляду на вищевикладене, можна

прийти до висновку що оскаржувані рішення НОМЕР_2, НОМЕР_3, вимоги про сплату

боргу НОМЕР_4 та НОМЕР_5 є правомірними та підстав для їх скасування суд не

вбачає.

Відповідно до  ст. ст. 11, 71  Кодексу адміністративного судочинства України,

кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення,  а суд згідно ст.86 цього

Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, 

повному та об'єктивному дослідженні.

Доводи позовної заяви зазначений

висновок суду не спростовують.

Виходячи з наведеного, в

задоволенні позову слід відмовити. 

Керуючись

ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

В

задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена

протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у

повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному

обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на

постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання

заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду

апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної

сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої

інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова

складена в повному обсязі відповідно

до

ч. 3 ст. 160 КАС України 13.02.07 р.

Суддя                                                   

Балтак О.О.