Ухвала

від 14.06.2007 по справі 9/442-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан

Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "14" червня 2007 р.                                                          

Справа № 9/442-06

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Горшкової Н.Ф.

суддів:                                                                       

Майора Г.І.

Філіпової Т.Л.

при

секретарі                                                             Швидченко

О.В. ,

за

участю представників сторін:

від

позивача:       не з'явився;

від

відповідача: Галуша П.В., довіреність №1128/06-25/03 від ІНФОРМАЦІЯ_10р.,                      Мурга Т.Л., довіреність

№1126/06-25/03 від ІНФОРМАЦІЯ_10р.,

розглянувши

апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Бар Вінницької області

на

постанову господарського суду Вінницької області

від

ІНФОРМАЦІЯ_1 р.  у справі № 9/442-06

(суддя Балтак О.О.)

за

позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Бар Вінницької області

до

Управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області,

м.Бар Вінницької області

про

визнання нечинними актів індивідуальної дії, 

ВСТАНОВИВ:

  В ІНФОРМАЦІЯ_2р. приватним

підприємцем ОСОБА_1 подано до господарського суду Вінницької області позовну

заяву, в якій з урахування заяви від ІНФОРМАЦІЯ_3р. про збільшення позовних

вимог, позивач просить  визнати нечинними

та скасувати правові акти  індивідуальної

дії  Управління Пенсійного фонду України

у Барському районі Вінницької області, а саме рішення НОМЕР_1 від

ІНФОРМАЦІЯ_4р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом

Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та

несплачених страхових внесків, рішення НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_5р. про

застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду

України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених

страхових внесків, вимогу  про сплату

боргу НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_6р., визнати нечинною та скасувати вимогу  про сплату боргу НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_8р.

Подавши позов, позивач не погоджується з висновками Пенсійного фонду, викладені

в акті  перевірки, на підставі якого

прийняті спірні рішення про застосування фінансових санкцій за

донарахування  органом Пенсійного фонду

України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених

страхових внесків, не відповідають чинному законодавству, посилаючись на те, що

відповідно до положень Указу Президента України "Про спрощену систему

оподаткування, обліку та звітності 

суб'єктів малого підприємництва" суб'єкти підприємницької

діяльності, які обрали спосіб оподаткування - сплата єдиного податку,

звільняються від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до

Державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати

працівниками, які перебувають з ним у трудових відносинах. Таким чином, позивач

звільнений від сплати платежів  до

Пенсійного фонду України, дані платежі, на думку позивача, утримуються та

перераховуються органами Державного казначейства України з коштів отриманих у

вигляді сплати  єдиного податку, а саме в

розмірі 42%.

Постановою господарського суду Вінницької області від

ІНФОРМАЦІЯ_1р. у справі №9/442-06 в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з

того, що відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування" визначення платників страхових внесків,

порядок нарахування, обчислення і  сплати

страхових внесків регулюється виключно цим Законом; на відносини, що виникають

між суб'єктами системи загальнообов'язкового 

державного пенсійного страхування, з ІНФОРМАЦІЯ_9р. не поширюється дія

Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами" і Указ Президента  України "Про спрощену систему  оподаткування, обліку та звітності суб'єктів

малого підприємництва"; тому спірні рішення та вимоги ПФУ, що є предметом

спору, не підпадають під правовідносини, що регулюються вказаним Указом

Президента України, а є об'єктом регулювання іншого правового акту - Закону

України "Про збір  на обов'язкове

державне пенсійне страхування.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, приватний підприємець ОСОБА_1

подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову суду з

підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи,  неправильного застосування норм матеріального

права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач посилається, що

він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки

суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування,

Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності суб'єктів малого підприємництва" звільнені від обов'язку

нарахування, відрахування та перерахування до Державних цільових фондів зборів,

пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у

трудових відносинах. Вважає, що при оцінці обставин справи слід було керуватись

п.1 ч.8 розділу ХУ "Прикінцеві положення" Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вважає, що  вказаним пунктом  встановлюється розмір страхових внесків лише

для тих страхувальників, які є платниками збору на обов'язкове державне

пенсійне страхування, та не встановлюється для тих, які не являються платниками

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зазначає, що ст.6 Указу

Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності суб'єктів малого підприємництва" встановлено пільги, зокрема,

звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування

суб'єкта малого підприємництва тільки в сфері його підприємницької діяльності,

тому зазначений Указ не суперечить положенням Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та підлягає

застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідач в письмовому запереченні на апеляційну скаргу

(а.с.85-86) не погоджується з доводами скарги. Зазначає, що згідно ст.11 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні

особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб

оподаткування (фіксований податок, єдиний податок...) на умовах  трудового договору (контракту) або працюють

на інших умовах, передбачених законодавством, або, виконують роботи на

зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за

договорами цивільно-правового характеру. Статтею 18 Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страхові

внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який  справляється на всій території України в

порядку, встановленому цим Законом. Вони не включаються до складу податків,

інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески

не поширюється податкове законодавство. 

Відповідно до ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування" визначено платників страхових внесків, порядок

нарахування, обчислення і сплати страхових внесків регулюється виключно цим

Законом. Вважає, що обов'язок  сплачувати

страхові внески на обов'язкове  державне

пенсійне страхування не пов'язано із статусом платника податку як суб'єкта

підприємницької діяльності; пільг з нарахування та сплати страхових внесків на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або звільнення від їх сплати

Законом не передбачено.

Представники відповідача в судовому засіданні  заперечили 

проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважають постанову

господарського суду Вінницької області обґрунтованою, просять  залишити її без змін, а апеляційну скаргу

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Представник відповідача, посилаючись на пункт 1 статті 14 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",

зазначив, що перевіркою встановлено, що у приватного підприємця ОСОБА_1

працювало сім найманих  працівників,

заробітна плата яким  нараховувалася та

виплачувалася вчасно.

Також представниками відповідача надано клопотання про приєднання

до матеріалів справи копій повідомлень про вручення поштових відправлень,

корінців вимог від ІНФОРМАЦІЯ_8р. та ІНФОРМАЦІЯ_6р., актуНОМЕР_5 від

ІНФОРМАЦІЯ_7р., розрахунку штрафної санкції згідно з підпунктом 4 пункту 9

статті 106 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003р., сплати збору на

обов'язкове державне пенсійне страхування (1-5%), сплати страхових внесків на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, перевірок повноти утримання

внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке задоволено

колегією суддів.

Позивач не скористався своїм правом на участь в судовому

засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив. В

адресованій Житомирському апеляційному господарському суду телеграмі від

ІНФОРМАЦІЯ_10р. позивач - ОСОБА_1просить відкласти розгляд скарги, посилаючись

на неможливість представника прибути в судове засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове

засідання сторін або інших  осіб,  які беруть участь у справі,  належним чином повідомлених про дату, час і

місце апеляційного розгляду,  не

перешкоджає  судовому  розгляду справи.

Позивач належно повідомлений про дату, час та місце апеляційного

розгляду (а.с.84).

Представники відповідача не заперечували проти розгляду

апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає за можливе

розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, оскільки

неявка представників не перешкоджає повному та всебічному розгляду апеляційної

скарги за наявними в матеріалах справи документами.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши

матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, правильність

застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального

законодавства,  апеляційний господарський

суд вважає скаргу необґрунтованою, виходячи з наступного:

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІУ встановлено, що

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону

сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №

1058-IV  (далі - Закон), який набрав

чинності з ІНФОРМАЦІЯ_9р., страхувальниками відповідно до цього Закону є

роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до

законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та

господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі

філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених

підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних

партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із

застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та

інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької

діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок,

єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний

торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового

договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за

договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1,

10, 15 статті 11 цього Закону.

Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно

пунктів 1, 3 ч.1 ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування" підлягають: 1) громадяни України, іноземці (якщо

інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких

надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на

підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства

України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у

філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих

підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів

підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб

- суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб

оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований

сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах

трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених

законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах,

організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; 3)

фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які

обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок,

фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий

патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у

провадженні ними підприємницької діяльності. До членів сімей фізичних осіб -

суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними

підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші

утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або

цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом

підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку

діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю.

Згідно ст.15 Закону платником страхових внесків до солідарної

системи є страхувальники, зазначені в ст.14 цього Закону, і застраховані особи,

зазначені в п.4.1 ст.12 цього Закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується

матеріалами справи   ОСОБА_1

зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Барською районною

державною адміністрацією ІНФОРМАЦІЯ_11р., ідентифікаційний НОМЕР_6 (а.с.10) та

відповідно до свідоцтва про  сплату

єдиного податку НОМЕР_7 від ІНФОРМАЦІЯ_12р. (а.с.11) у ІНФОРМАЦІЯ_13 році

перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та був

платником єдиного податку.

УПФУ у Барському районі проведено перевірку позивача щодо

правильності повноти нарахування та 

своєчасності сплати страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне

страхування  до Пенсійного фонду за

період з ІНФОРМАЦІЯ_14 по ІНФОРМАЦІЯ_15, про що складено акт НОМЕР_5 від

ІНФОРМАЦІЯ_7 року (а.с.5-7).

З  акту перевірки

вбачається, що у приватного підприємця ОСОБА_1 на момент перевірки  працювало сім найманих  працівників, заробітна плата яким  нараховувалася та виплачувалася вчасно.

За результатами перевірки на підставі акту позивачу було

донараховано страхові внески за ставкою 31,8 % на фонд оплати праці в сумі

11458,65 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 2530,78 грн. (Рішення

управління  ПФУ в Барському районі від

ІНФОРМАЦІЯ_4р. НОМЕР_1, а.с.9).

Рішенням за НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_5р. (а.с.33) до позивача на

підставі п. 2 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування” за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне

перерахування) страхувальниками  або

органом Пенсійного фонду, застосовано фінансові санкції у розмірі 86,52 грн.

(штраф) та 18,13 грн. (пеня).

Управлінням ПФУ у Барському районі 

направлено вимогу НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_6р. (а.с.35), якою зобов'язано

позивача сплатити недоїмку зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування в сумі 11380,42грн., та НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_8р.

(а.с.36), якою зобов'язано позивача сплатити 2530,78грн.

Таким чином матеріалами справи стверджується та позивачем не

заперечується, що   ОСОБА_1

зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, є

платником єдиного податку і використовує працю фізичних осіб на умовах

трудового договору. Відповідно до вищенаведених вимог законодавства відповідач

є страхувальником та відповідно до п.6 ч. 2 ст. 17 Закону зобов'язаний

нараховувати,  обчислювати і сплачувати в

установлені  строки та в повному обсязі

страхові внески.

Посилання відповідача на Указ Президента України "Про

спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого

підприємництва" від 03.07.98р. №727/98 (з наступними змінами), який на

думку позивача звільняє його від сплати страхових внесків (крім тих сум, що

сплачуються у складі єдиного податку) до Пенсійного фонду, колегія суддів  вважає непереконливими з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлено обов'язок особи

сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частин 4 та 6 ст.18 Закону №1058-ІУ, страхові внески

не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають

систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство

(ч.4). Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати

страхових внесків або звільнення від їх сплати (ч.6).

Відповідно до ст.ст.1,2 Закону України "Про систему

оподаткування"  від 25.06.91р. №

1251-ХІІ, встановлення та скасування податків і зборів (обов'язкових платежів)

до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам

здійснюється Верховною Радою України, Верховною Радою АРК, сільськими,

селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів про

оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових

платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися

іншими Законами України, крім законів про оподаткування.

Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не

передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до

державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету

відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у

порядку і на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.

Види податків і зборів (обов'язкових платежів) і порядок

зарахування їх до бюджетів і державних цільових фондів передбачені ст.ст.14-15

Закону України "Про систему оподаткування".  Страхові внески на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування до зазначених статей Закону України "Про

систему оподаткування" не включені.

Відносини, що виникають із загальнообов'язкового державного

пенсійного страхування регулюються відповідним спеціальним законом - "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №

1058-IV.

Відповідно до пп.1 п.8 Прикінцевих положень вказаного Закону, до

набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до

Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної

системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах та в

порядку, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування"  та в

розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне

пенсійне страхування". Пунктом 15 Прикінцевих положень визначено, що до

приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України

та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить

цьому Закону.

Враховуючи зазначене та положення ч.1 ст.19 Закону України

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",

страхувальники, в тому числі і ті, що обрали особливий спосіб оподаткування,

зобов'язані нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці найманих

працівників страхові внески у встановленому розмірі та сплачувати їх у

встановлені строки та в повному обсязі.

Слід також зазначити, що Указ Президента України "Про

спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого

підприємництва" від 03.07.1998р. №727/98 (з наступними змінами) являє

собою нормативний акт, який поширює свою дію на податкові відносини, тоді

як  Закон України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулює відносини, що

виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці правовідносини лише

у випадках, передбачених вказаним Законом, або у частині, що не суперечить

цьому Закону.

Таким чином, господарський суд першої інстанції прийшов до

правомірного висновку, що статус ПП ОСОБА_1, як платника єдиного податку, не

звільняє його від сплати внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування

за найманих працівників. 

З огляду на вищевикладене, 

оскаржувані рішення НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_4р., НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_5р.,

вимоги про сплату боргу НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_6р. та НОМЕР_4 від

ІНФОРМАЦІЯ_8р. є правомірними та підстав для їх скасування суд не вбачає.

З врахуванням викладених обставин колегія суддів апеляційного

господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції  обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні

позову.

Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного

застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції,

які можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються

матеріалами справи та не  ґрунтуються на

вимогах чинного законодавства.

Постанова господарського суду Вінницької області від

ІНФОРМАЦІЯ_1р. у справі №9/442-06 відповідає чинному законодавству, фактичним

обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаної постанови та

задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254,

п.п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного

судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Постанову господарського суду Вінницької області від

ІНФОРМАЦІЯ_1р. у справі №9/442-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Бар Вінницької області - без

задоволення.

2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з

моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого

адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в

повному обсязі.

3. Справу №9/442-06 повернути до господарського суду Вінницької

області.

Головуючий

суддя                                                                

Горшкова Н.Ф.

судді:

                                                                                           Майор

Г.І. 

Філіпова Т.Л. 

 Віддруковано 4прим.:

----------------------------------

1

- до спрви;

2

- позивачу;

3

- відповідачу;

4

- в наряд