Постанова

від 12.08.2009 по справі 43/549

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/549

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 серпня 2009 р.                                                                                    № 43/549  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого  судді:Губенко Н.М.,

суддів:Барицької Т.Л.,

Шевчук С.Р.,

розглянувши касаційну скаргу

Всеукраїнського центру фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх"

на рішеннягосподарського суду міста Києва від 18.07.2008

у справі№ 43/549

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ЛЕКС ЮРЕ"

доВсеукраїнського центру фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх"

простягнення суми збитків в розмірі 327 000,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:- позивача Шевченко Т.В. (дов. б/н від 07.05.2009);- відповідача Попович П.В. (дов. б/н від 10.07.2009);

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 11.08.2009 №02.02-10/348 сформований наступний склад колегії суддів Вищого господарського суду України: головуючий суддя Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Шевчук С.Р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2008 у справі №43/549 (суддя Пасько М.В.) задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ЛЕКС ЮРЕ" (надалі позивач) до Всеукраїнського центру фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" (надалі відповідач); за рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 327 000,00 грн., 3 270,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятим у даній справі рішенням, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, оскільки справу було розглянуто у відсутності скаржника не повідомленого належним чином. Крім того, скаржник посилається на те, що він не був належними чином повідомлений в порядку ст. 517 ЦК України про зміну кредитора за договорами, за якими з нього стягнуто збитки.

Відзив від позивача на касаційну скаргу відповідача не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути прийняте у справі рішення суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги.  

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом даного судового спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 327 000,00 грн., які, як вказав позивач у позовній заяві, та з чим погодився суд першої інстанції, зазнав позивач у зв'язку із сплатою відповідачем грошових коштів не на рахунок позивача, який є новим кредитором за договорами: №ДГ-0000090 (укладеними між відповідачем та ТОВ "Пасат-Крок"), №02/03 (укладеним між відповідачем та ТОВ "Інформ-монтаж"), №02/03/07-1 (укладеним між відповідачем та ТОВ "Насіння Черкащини"), №02-3/07 (укладеним між відповідачем та ТОВ "Український молодіжний інформаційний центр"), №03 (укладеним між відповідачем та ФОП Заварою А.Г.), право вимоги за якими перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги №181/01-08, укладеним між позивачем та ТОВ "Юридична фірма "Л.В.С.", а на рахунки колишніх кредиторів за вказаними договорами.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості доводів позивача про завдання йому відповідачем збитків у наслідок перерахування грошових коштів за вказаними договорами не на рахунок позивача, а на рахунки колишніх кредиторів за вказаними договорами, незважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про заміну кредитора за цими договорами, про що свідчить підпис директора відповідача, зроблений на письмовому повідомленні від 05.04.2007; та на підставі встановленого, прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача збитків.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є передчасним з огляду на наступне.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.

Реальні збитки –це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода –це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Визначення поняття збитків наводяться також у частині 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, на кредитора, що вимагає відшкодування збитків згідно зі ст. 22 ЦК України, покладається обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання відповідно до ст. 623 ЦК України.

При цьому, застосування відповідальності у вигляді відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, збитків, що встановлена вказаною нормою, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи:

-          протиправна поведінка;

-          наявність збитків;

-          причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків;

-          вина.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Розглядаючи спір, предметом якого є стягнення з боржника збитків, суд зобов'язаний дослідити подані позивачем документи на підтвердження позовних вимог, і, обов'язково, встановити наявність усіх чотирьох складових збитків.

В силу ст.ст. 42, 43 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Проте, судом першої інстанції при розгляді даної справи не було належним чином виконано вимоги наведеного законодавства щодо підходу до розгляду справи.

Так, із оскаржуваного рішення не вбачається, що судом першої інстанції окремо досліджувалося питання наявності усіх чотирьох складових, наявність яких є необхідною для задоволення такої вимоги як стягнення збитків, що свідчить про поверхневий підхід суду до розгляду даної справи, предметом якої є стягнення з боржника збитків.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно зі ст. 47 ГПК України судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Стаття 33 ГПК України встановлює обов'язок сторони, яка посилається на ті чи інші обставини, довести ці обставини, а в силу приписів ст. 34 ГПК України, доведення тих чи інших обставин має відбуватися за допомогою належних доказів.

За змістом наведених норм, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів –фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. При цьому, докази у відповідності зі ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, вимогам належності та допустимості.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проте, зробивши висновок про належне повідомлення відповідача про заміну кредитора саме на позивача у зобов'язаннях за договорами, за якими з відповідача стягнуті збитки, суд першої інстанції всупереч наведених норм, не зазначив яким конкретно документом, наявним в матеріалах справи, це підтверджується, а послався на лист-повідомлення від 05.04.2007, при цьому не зазначивши який саме лист-повідомлення мається на увазі, оскільки в матеріалах справи міститься декілька листів від 05.04.2007, без зазначення кому адресований цей лист, ким, та чи дійсно цим листом-повідомленням відповідач був повідомлений про перехід права вимоги за спірними договорами саме до позивача, що свідчить про порушення судом першої інстанції наведених норм.  

Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України (далі-Інструкція), затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення; повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи; факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Проте, дослідивши матеріали справи, в яких не міститься повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду першої інстанції від 11.07.2008 про порушення провадження та призначення справи до розгляду, та враховуючи, що представник відповідача був відсутній у судовому засіданні при розгляді даної справи у суді першої інстанції, про що свідчить протокол судового засідання від 18.07.2008 у справі №43/549, та про що зазначено у вступній частині оскаржуваного рішення, суд касаційної інстанції приходить до висновку про неналежне повідомлення відповідача судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, що відповідно до п.2 ч.2 ст.11110 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку про неправильне застосування судом першої інстанції приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно, є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що справа №43/549 має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Всеукраїнського центру фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2008 у справі №43/549 скасувати і справу №43/549 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя                                                                Н.М. Губенко

Судді:                                                                                  Т.Л. Барицька

                                                                                                        С.Р. Шевчук