Ухвала

від 28.05.2015 по справі 802/51/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/51/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

28 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Зарицької Т.В.,

представника позивача Катрич П.С.

представника відповідача Михайленко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівська друкарня" до Державної реєстраційної служба України про визнання рішення протиправним,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Калинівська друкарня" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної реєстраційної служби України про визнання рішення протиправним та скасування.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 12.03.2015 року вказаний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обгрунтування своїх доводів апелянт зокрема зазначає, що не згоден з рішенням суду в частині зобов'язання Укрдержреєстру повторно розглянути заяву про реєстрацію тому, що відповідно до Порядку орган державної реєстрації повертає заявнику документи, що подавалися для проведення реєстрації, окрім заяви про проведення реєстрації, а тому реєстраційний орган не може повторно розглянути питання про реєстрацію без відповідних документів. Також, апелянт вказує заявник не позбавлений права повторного звернення із заявою про державну реєстрацію.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, в свою чергу представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 22.10.2014 Державною реєстраційною службою України була прийнята заява ТОВ "Калинівська друкарня" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 8650436, для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, єдиний майновий комплекс, нежитлові будівлі, що розташований Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вулиця Горького, 33.

За наслідками розгляду даної заяви державним реєстратором було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №17253996 від 17.11.2014. Підставою для такої відмови стало те, що неможливо встановити ти об'єкта нерухомого майна та його технічні характеристики, що унеможливлює внесення даних до Державного реєстру речових прав.

Відповідно до вказаного рішення, позивачем подано заяву щодо реєстрації права власності на єдиний майновий комплекс, технічний паспорт складений на нежитлові будівлі, декларацію подано щодо готовності до експлуатації опалювального пункту.

Крім того, заявником подано довідку №152 від 18.04.2014 де зазначено, що зміна площі літ. А здійснена на підставі декларації №ВН 142140430250, у той час згідно декларації загальна площа будівлі становить 16.9 кв.м.

17.11.2014 року державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Молдовановою Галиною Миколаївною було прийнято рішення №17253996 від 17.11.2014 р. про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно, з підстав неможливості ідентифікувати об'єкт який підлягає реєстрації через суперечності в поданих документах.

Вважаючи зазначені дії державного реєстратора протиправними позивач звернувся з позовом до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями п. в ст. 13 Закону України "Про "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013. №868, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно пункту 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013. №868 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно пункту 29 вказаного Порядку орган державної реєстрації прав, нотаріус не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав видає особисто заявникові або надсилає поштою з описом вкладення таке рішення разом з документами, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав. Заява, копії поданих заявником для проведення державної реєстрації прав документів, документ про сплату адміністративного збору, а також інші документи, що видані, оформлені або отримані державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав, долучаються ним до облікової справи відповідно до законодавства.

Заява і документ про сплату адміністративного збору заявнику не повертаються.

Таким чином, у державного реєстратора після відмови у проведенні державної реєстрації, залишаться заява про проведення державної реєстрації та документ, що підтверджує сплату відповідного збору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо того, що з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 162 КАС України, суд вирішив зобов'язати Державну реєстраційну службу України розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що подана ОСОБА_5 22.10.2014 за реєстраційним номером 8650436.

При цьому колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта стосовно того, що орган державної реєстрації повертає заявнику документи, що подавалися для проведення реєстрації, окрім заяви про проведення реєстрації, а тому реєстраційний орган не може повторно розглянути питання про реєстрацію без відповідних документів, та крім того, що заявник не позбавлений права повторного звернення із заявою про державну реєстрацію, а тому зобов'язання відповідача здійснити повторний розгляд питання про реєстрації є безпідставним, виходячи з наступного.

Враховуючи те, що в державного реєстратора залишається не розглянута по суті заява щодо реєстрації права власності на майно, оскільки рішення про відмову в державній реєстрації прав було скасовано в судовому порядку, державний реєстратор зобов"язаний завершити реєстраційний процес і всеж-таки прийняти рішення щодо даної заяви.

Згідно п.16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013. №868, у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Державний реєстратор з моменту усунення обставин, що були підставою для прийняття ним рішення про зупинення розгляду заяви, приймає рішення про відновлення її розгляду. Перебіг строку державної реєстрації продовжується з урахуванням часу, що минув до прийняття рішення про зупинення розгляду заяви.

Таким чином, маючи обов"язок щодо прийняття рішення по зареєстрованій заяві, реєстратор повинен зупинити її розгляд, витрибувати у заявника необхідні документи та в подальшому вирішити питання шляхом прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку суду, в даному випадку оскільки судом встановлено, що державний реєстратор протиправно відмовив у реєстрації позивачу, у позивача відсутня необхідність повторно звертатись з окремою заявою про реєстрацію.

Крім того, під час повторного звернення позивач повинен буде знову, відповідно до пункту 13 зазначеного Порядку сплатити адміністративний збір, що враховуючи наявність вини відповідача у повторному зверненні, буде порушенням прав та інтересів позивача.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.