Постанова

від 28.05.2015 по справі 5011-47/12740-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року Справа № 5011-47/12740-2012 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівПолянського А.Г., Фролової Г.М., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український фонд розвитку регіонів" на постанову від 03.03.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі за заявою№5011-47/12740-2012 господарського суду міста Києва Товариства з обмеженою відповідальністю "Український фонд розвитку регіонів" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012 за нововиявленими обставинами за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український фонд розвитку регіонів" провизнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки За участю представників сторін:

Від позивача - Дорошенко О.С. (дов. від 11.03.15)

Від відповідача - Маковій В.В. (дов. від 05.05.15)

Грабовський І.А. (витяг з ЄДРЮО)

Від Генеральної прокуратури України - Кузнецова Ю.В.

Попенко О.С. - у суд. засіданні 28.05.15

В справі оголошувалась перерва до 28.05.2015.

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 28.05.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Полянський А.Г., Фролова Г.М.

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Український Фонд Розвитку Регіонів" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,64 га, що знаходиться між будинками 2а на вул. Вільшанській та № 16 на вул. проф. Підвисоцького у Печерському районі міста Києва, укладеного між позивачем та відповідачем, зареєстрованого 21.06.2006 за № 82-6-00338, зобов'язання відповідача повернути позивачу вказану земельну ділянку.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.10.2012 позов задоволено, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,64 га, що знаходиться між будинками N 2-а на вул. Вільшанській та N 16 на вул. Професора Підвисоцького у Печерському районі м. Києва, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 21.06.2006 за № 82-6-00338, який укладений між Київською міською радою та ТОВ "Український фонд розвитку регіонів"; зобов'язано ТОВ "Український фонд розвитку регіонів" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,64 га, кадастровий номер 8000000000:82:138:0096, вартістю 2 434 244,00 грн., що розташована між будинками № 2-а на вул. Вільшанській та № 16 на вул. Професора Підвисоцького у Печерському районі міста Києва.

Рішення про задоволення позову прийнято з підстав невідповідності спірного договору оренди земельної ділянки діючому законодавству та виявлення прокуратурою факту такого порушення лише під час прокурорської перевірки у 2012 році, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав застосування строку позовної давності на підставі ст.267 ЦК України, оскільки трирічний строк звернення до суду з відповідним позовом не сплинув.

Рішення господарського суду залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 з тих же підстав.

Постанова апеляційної інстанції в свою чергу залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2013, зокрема, з підстави того, що договір, дійсність якого є предметом спору, є діючим, а тому відхилення заперечень відповідача про необхідність застосування п.4 ст.267 ЦК України не суперечить положенням глави 19 ЦК України.

ТОВ "Український фонд розвитку регіонів" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення від 30.10.2012 за нововиявленими обставинами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2014 (Сівакова В.В.) заяву ТОВ "Український фонд розвитку регіонів" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012 за нововиявленими обставинами задоволено; рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012 скасовано, в позові відмовлено повністю.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 у складі: Самсіна Р.І., Скрипки І.М., Шаптали Є.Ю. рішення господарського суду першої інстанції від 16.09.2014 скасовано, відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 5011-47/12740-2012 та залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012.

ТОВ "Український фонд розвитку регіонів" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції від 03.03.2015 скасувати, рішення господарського суду першої інстанції від 16.09.2014 залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням Київським апеляційним господарським судом норм чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

При задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання недійсним договору оренди землі в основу судових рішень покладені наступні факти: невідповідність рішення Київської міської ради від 19.07.2005 за № 855/3430, на підставі якого сторонами укладено спірний договір оренди землі, чинному законодавству; відсутність пропуску строку позовної давності.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ТОВ "Український фонд розвитку регіонів", як на нововиявлені обставини посилається на те, що прокурором та позивачем ще в 2007 році були проведені перевірки законності відведення земельних ділянок по вул. Вільшанській, 2-а та пр.Підвисоцького, 16, а отже, починаючи з 2007 року прокурор та Київська міська рада мали можливість звернення з відповідним позовом до суду, тому, на момент звернення прокурора в інтересах Київської міської ради з позовом у даній справі, сплив строк позовної давності.

Про зазначені обставини, за твердженням відповідача, він дізнався 20.05.2014 з листа ТОВ "Прайм-Девелопмент" (інвестор забудови спірної земельної ділянки), в якому відповідача повідомлено, що в 2007 році органами прокуратури України та Держземінспекції України проводились перевірки законності відведення відповідачу земельної ділянки по вул. Вільшанській, 2-а пр.Підвисоцького, 16, згідно з рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 за № 855/3430.

На підставі листів прокуратури міста Києва від 07.06.2007 за №07/1-124-04, 21.06.2007 за № 07/1-р-07, 23.08.2007 за № 07/1- 748 вих. 07, 01.08.2007 за №07/1-р-07 Управлінням контролю за використанням та охороною земель у м.Києві та Київській області було проведено перевірку правомірності відведення земельних ділянок.

За результатами проведеної перевірки на адресу Київської міської ради направлено клопотання Управління контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області від 13.09.2007 за № клоп-144, яке розглянуто Головним управлінням земельних ресурсів КМДА (лист від 17.10.2007 за №03-85/33994). ТОВ "Прайм-Девелопмент" листом № 26 від 29.05.2013 надав відповідачу копію клопотання Управління контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області від 13.09.2007 за № клоп-144 та копію листа Головного управління земельних ресурсів КМДА від 17.10.2007 за № 03-85/33994.

Зазначене клопотання було направлено на адресу позивача та згідно з дорученням заступника міського голови - секретаря Київради розглянуто Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що свідчить лист від 17.10.2007 за № 03-85/33994.

Як зазначив заявник, наявність вказаних листів прокуратури спростовують твердження прокурора про те, що виявлені порушення законодавства при укладені спірного договору внаслідок прийняття Київською міською радою рішення від 19.07.2005 за № 855/3430, були виявлені під час проведення прокурорської перевірки у 2012 році, та які були покладені в основу рішень судів.

У якості підстави для скасування рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2014 суд апеляційної інстанції визначив те, що обставини, наведені в заяві ТОВ "Український фонд розвитку регіонів", не є нововиявленими у розумінні ст. 112 Господарського Процесуального Кодексу України.

Так, судом апеляційної інстанції було зазначено про те, що судом першої інстанції при розгляді заяви ТОВ "Український фонд розвитку регіонів" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012 за нововиявленими обставинами не було враховано, що інформація, викладена у клопотанні Управління контролю за використанням та охороною земель у м.Києві та Київській області від 13.09.2007 за № клоп-144 та листі Головного управління земельних ресурсів КМДА від 17.10.2007 за №03-85/33994 стосується безпосередньо відповідача, а відомості про проведення відповідних перевірок, зокрема за скаргами мешканців Печерського району у 2007 році щодо правомірності відведення земельної ділянки могли бути відомі товариству на час розгляду справи в суді, і такі відомості не належать до інформації, що могла бути повідомлена заявнику виключно ТОВ "Прайм-Девелопмент".

Крім того, апеляційним господарським судом було вказано, що під час розгляду справи по суті, відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову не був позбавлений можливості з'ясувати та ознайомитись з результатами перевірок, що проводились контролюючими органами, в тому числі з відомостями наявними у орендодавця по договору оренди, зокрема, з метою підтвердження своїх доводів щодо пропуску строку позовної давності при зверненні прокурора з позовом щодо недійсності укладеного договору від 21.06.2006 за № 82-6-00338.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що надані ТОВ "Український фонд розвитку регіонів" клопотання Управління контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області від 13.09.2007 за № клоп-144 та лист Головного управління земельних ресурсів КМДА від 17.10.2007 за №03-85/33994 не є істотними для справи та не спростовують факти, покладені в основу рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012, у зв'язку з чим не є нововиявленими обставинами у розумінні ст112 ГПК України.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, вважає висновок апеляційного суду, покладений в основу прийнятого у справі судового рішення, непереконливим та таким, який не можна вважати прийнятим за повного встановлення та оцінки усіх істотних обставин справи у їх сукупності з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 за №16 "Про судове рішення " рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Нововиявлені обставини характеризуються тим, що вони: існували під час розгляду справи, але не могли бути відомі заявнику; є істотними, тобто такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності певних прав та обов'язків у сторін, а також інших осіб, які брали участь у справі, а отже, і вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового акта; виявлені після набрання чинності судовим актом.

За своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення. Результат перегляду судового рішення за новоявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити чи скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, яку здійснено судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду щодо яких при розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

В п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 року № 17 зазначено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Водночас, нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення.

При цьому, слід враховувати, що за своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення.

Як на нововиявлені обставини ТОВ "Український фонд розвитку регіонів" посилається на те, що прокурором та позивачем ще в 2007 році була проведена перевірка правомірності рішення Київської міської ради від 19.07.2005 за № 855/3430 вимогам чинного законодавства, а отже, починаючи з 2007 року прокурор та Київська міська рада мали можливість звернення з відповідним позовом до суду, тому, на момент звернення прокурора в інтересах Київської міської ради з позовом у даній справі, сплив строк позовної давності.

Свої доводи заявник, як було раніше зазначено, підтверджує клопотанням Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області від 13.09.2007 за № клоп-144 та листом Головного управління земельних ресурсів КМДА від 17.10.2007 за № 03-85/33994.

Крім того, як зазначає ТОВ "Український фонд розвитку регіонів" про ці обставини він дізнався 20.05.2014 з листа ТОВ "Прайм-Девелопмент" (інвестор забудови спірної земельної ділянки), в якому відповідача повідомлено, що в 2007 році органами прокуратури України та Держземінспекції України проводились перевірки законності відведення відповідачу земельної ділянки по вул. Вільшанській, 2-а, пров.Підвисоцького, 16, згідно з рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 за № 855/3430.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було правильно вказано, що наявність наданих заявникові листів ТОВ "Прайм-Девелопмент" спростовує твердження прокурора, що обставини прийняття Київською міською радою рішення від 19.07.2005 за № 855/3430 раніше 2012 року йому були не відомі.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що перебіг початку строку позовної давності має розпочинатись саме з 01.10.2007, а не, як зазначав прокурор у попередніх судових засіданнях, з 2012 року.

Положеннями Цивільного кодексу України, зокрема ст. 256 позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Приписами ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Разом із тим ч. ч. 1, 2, 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 за №10 визначено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що Київська міська рада є стороною оскаржуваного договору оренди земельної ділянки, про перевірку на підставі листів прокуратури міста Києва щодо законності прийняття рішення Київської міської ради від 19.07.2005 за № 855/3430, Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області листом від 13.09.2007 за № клоп-144 проінформувало Київську міську раду 01.10.2007, тобто перевірка проводилась на підставі листів прокуратури, що відповідно до ст. 267 Цивільного Кодексу України вказує на сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, та є підставою для відмови у позові.

З огляду на зазначене, встановивши, що права позивача (Київської міської ради) порушені, а позовна давність сплила, суд першої інстанції правомірно відмовив в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Стосовно висновків суду апеляційної інстанції про те, що ТОВ "Український фонд розвитку регіонів" могло бути обізнано про існування листів Управління з контролю за використаннях та охороною земель у м. Києві та Київській області від 13.09.2007 за № клоп-144 та Головного управління земельних ресурсів КМДА від 17.10.2007 за №03-85/33994, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що вони спростовуються листом Департаменту земельних ресурсів КМДА від 29.05.2014 за №057026-5141, яким зазначено, що інформація, яку запитує відповідач, про надання копій документів (скарг, запитів, клопотань) є конфіденційною та не може бути надана.

Таким чином, надані заявником (ТОВ "Український фонд розвитку регіонів") вищезазначені матеріали правомірно визнані судом першої інстанції нововиявленими обставинами, що спростовують факти, покладені в основу рішень, а саме факт не пропуску позивачем (Київською міською радою) строку позовної давності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є таким, що відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишено без змін. Тоді як постанова апеляційного суду, прийнята при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм права, а тому вона підлягає скасуванню.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український фонд розвитку регіонів" задовольнити.

Постанову від 03.03.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі №5011-47/12740-2012 господарського суду міста Києва скасувати.

Рішення від 16.09.2014 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді А. Полянський

Г. Фролова