Постанова

від 02.06.2015 по справі 917/1571/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа № 917/1571/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Стасовської Н.І. (дов. № 29-14/21 від 05.01.2015р.)

1-го відповідача - Лук"яненка О.А. (дов. № 192 від 18.12.2014р.)

2-го відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава (вх. №2612 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2015р. у справі № 917/1571/14

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава

до 1) Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава

2) Колективного підприємства редакція газети "Зоря Полтавщини", м. Полтава

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава звернулось до господарського суду Полтавської області із позовом про:

- визнання інформації, поширеної Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" та оприлюдненої 6 серпня 2013 року на сторінці 2 в газеті "Зоря Полтавщини" №№ 122-123 (22219-22220), а саме: "...полтавці стали заручниками недолугої діяльності керівництва полтавського обласного комунального виробничого підприємства "Полтаватеплоенерго". Ігноруючи чинні законодавчі акти України, якими регулюється функціонування ринку природного газу, генеральний директор ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" Володимир Чернявський не вважає за потрібне заключати договір з Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" на постачання природного газу" та "...вводячи в оману населення, вигадуючи неіснуючі постанови Кабінету Міністрів України, ведучі безглузді судові тяжби, порушуючи свої обов'язки перед споживачами теплової енергії, навмисно не доводить правдиву інформацію до відома, перекручує факти..." недостовірною та такою, що порочить та принижує ділову репутацію ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" спростувати протягом семи днів з дня набрання рішенням суду законної сили недостовірну інформацію шляхом розміщення в газеті "Зоря Полтавщини" заяви наступного змісту: "Рішенням господарського суду Полтавської області у справі №_____від " "_____ 2014 року визнано коментар голови правління ПАТ "Полтавагаз", надрукований 6 серпня 2013 року в газеті "Зоря Полтавщини" №№ 122-123 (22219-22220), а саме: "...полтавці стали заручниками недолугої діяльності керівництва полтавського обласного комунального виробничого підприємства "Полтаватеплоенерго", "Ігноруючи чинні законодавчі акти України, якими регулюється функціонування ринку природного газу, генеральний директор ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" Володимир Чернявський не вважає за потрібне заключати договір з Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" на постачання природного газу" та "...вводячи в оману населення, вигадуючи неіснуючі постанови Кабінету Міністрів України, ведучі безглузді судові тяжби, порушуючи свої обов'язки перед споживачами теплової енергії, навмисно не доводить правдиву інформацію до відома, перекручує факти..." таким, що порочить та принижує ділову репутацію ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго". Вказане вище має бути надруковане під заголовком "Спростування" тим же шрифтом та на тій же шпальті газети "Зоря Полтавщини".

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що в газеті "Зоря Полтавщини" №№ 122-123 оприлюднений коментар голови правління ПАТ "Полтавагаз", який містив недостовірну інформацію, що направлена на дискредитацію, ввела в оману третіх осіб - споживачів послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання та порушила особисті немайнові права підприємства "Полтаватеплоенерго". Вказана інформація стосовно діяльності позивача та його керівництва зазначена неточно, фактичні дані викривлені та вказані неповно, зазначена інформація сформувала у читачів газети негативне враження щодо керівництва позивача та його господарської діяльності у зв'язку з чим, таку інформацію слід вважати недостовірною та такою, що порочить і принижує ділову репутацію позивача. Поширення відповідачем завідомо недостовірної інформації стосовно укладення договорів на постачання природного газу завдало шкоди діловій репутації позивача та ще більш загострювало і так вкрай складну ситуацію навколо відсутності послуг гарячого водопостачання, тим самим посилюючі соціальну напругу серед споживачів в регіоні.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.02.2015р. по справі № 917/1571/14 (суддя Тимощенко О.М.) в задоволенні позову відмовлено, в зв'язку з недоведеністю позовних вимог належними та допустимими доказами.

Позивач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вважає, що: при винесенні даного рішення судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; викладені в рішенні висновки, не відповідають обставинам справи; рішення прийнято при порушенні судом норм процесуального права, а тому просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Судові витрати по справі розподілити відповідно до прийнятого рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на те, що судом першої інстанції не взято до уваги всі докази, що надані позивачем по справі, а також не надано оцінку наявним доказам у їх сукупності відповідно до вимог ст. 43 ГПК України. Позивач вважає, що господарським судом надано оцінку в мотивувальній частині рішення лише рішенню господарського суду м. Києва від 03.07.2013 року у справі № 910/6116/13 та постанові Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року, а щодо інших доказів, то їм не надано жодної оцінки та не наведено правового обґрунтування того, чому ці докази не взято судом до уваги. Так, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на наявність в матеріалах справи копій листів, які направлялися керівництвом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» голові правління ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» Гринчаку Р.І., керівництву НАК «Нафтогаз України», Антимонопольному комітету України, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, голові обласної комісії з питань ТЕБ і НС Галушку Б.П., першому заступнику голови Полтавської ОДА Животенку В.Ф., голові Полтавської ОДА Удовіченку О.В., міському голові Мамаю О.Ф., прокурору Полтавської області Миронову А.М. та прокурору м. Полтава Стойці А.М. Всі вказані листи містять інформацію з приводу ситуації, яка склалася у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії для населення та релігійних організацій. Позивач зазначає, що ним надано належні та допустимі докази щодо безкомпромісної позиції НАК «Нафтогаз України» навколо укладання договорів на постачання природного газу. Після довготривалої переписки та неодноразового направлення пропозицій на адресу НАК «Нафтогаз України» договір був підписаний ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з протоколом розбіжностей. Саме за ініціативою НАК «Нафтогаз України» справа про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладанні договору, була передана на розгляд до господарського суду м. Києва. Таким чином, позивач при укладені договору на постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України», діяв виключно в порядку та у спосіб, визначений Господарського кодексу України в частині укладення господарських договорів.

Також заявник апеляційної скарги в якості підстав для задоволення позовних вимог та скасування прийнятого у справі рішення звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що керівництво ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» повідомляло безпосередньо голову правління ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» Гринчака Р.І. про проблеми, які виникли при укладенні договору купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії для населення та релігійних організацій та щодо підписання договору з протоколом розбіжностей, про що свідчать наявні в матеріалах справи листи № 19-17/183 від 21.01.13 р., № 19-17/258 від 28.01.13 р., № 19-17 від 28.05.13 р. Отже на думку позивача перший відповідач мав повну та достовірну інформацію щодо обставин укладення договору купівлі-продажу природного газу.

На думку скаржника господарський суд незважаючи на висновки наявних у справі експертних досліджень вирішив, що оспорювана позивачем інформація є всього лише «відтворенням власного суб'єктивного уявлення», висловленого головою правління ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» Гринчаком Р.І., хоча кожен із експертних висновків зводиться до того, що текстовий матеріал, наданий для експертного дослідження містить негативну інформацію про ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», яка може завдати шкоди його діловій репутації і міститься у висловленнях як у формі суджень, так і у формі тверджень. Також, згідно Висновку експертного дослідження Українського бюро лінгвістичних експертиз, текстовий матеріал, наданий для експертного дослідження, містить негативну інформацію про Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», яка може завдати шкоди його діловій репутації.

Судом першої інстанції також не прийнята до уваги та обставина, що представник першого відповідача у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні при розгляді справи у господарському суді повідомила, що «з метою спростування недостовірної, на думку ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» інформації, 08.07.2014 року ПАТ «Полтавагаз» подано до всеукраїнської громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини» лист № 14/3454 з проханням надрукувати спростування», а представник другого відповідача в судовому засіданні підтвердив, що ПАТ «Полтавагаз» зверталося з вказаним листом відносно спростування, однак газети «Зоря Полтавщини» не прийняла до друку наданий матеріал на підставі ст. 36 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», де зокрема йдеться: «ніхто не має права зобов'язати редакцію опублікувати відхилений нею твір, лист, інший матеріал або повідомлення...», «Редакція не зобов'язана відповідати на листи чи пересилати їх до інших інстанцій».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2015р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 02.06.2015р. о 12:00 год.

Перший відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що оспорювана позивачем інформація не містить відомостей, виражених у формі твердження, що принижували б ділову репутацію позивача з точки зору законів, моралі та звичаїв і могли б бути об'єктом моральної оцінки членів суспільства; зазначені керівником ПАТ «Полтавагаз» відомості за ознакою відсутності у них недостовірних даних є відтворенням власного суб'єктивного уявлення; висловлювання керівника ПАТ «Полтавагаз» не є розповсюдженням недостовірних та дискредитуючих відомостей щодо позивача у формі твердження про спосіб ведення чи результати господарської (підприємницької) діяльності позивача. Таким чином, на думку першого відповідача суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість притягнення до відповідальності за висловлення оціночних суджень та розповсюдження інформації, яка не є недостовірною. Рішення від 17.02.2015 р. у справі №917/1571/14 за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ПАТ «Полтавагаз», Колективного підприємства редакція газети «Зоря Полтавщини» про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації прийнято судом без порушень матеріального та процесуального права, правовідносинам сторін надана вірна юридична оцінка, докази, залучені до матеріалів справи досліджені в судових засіданнях в їх сукупності, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2015 р. у даній справі без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Другий відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області у даній справі без змін, посилаючись на те, що виступ керівника ПАТ "Полтавагаз" Р.І. Гринчака - це коментар численних листів, які надійшли до газети „Зоря Полтавщини", співзасновниками якої є обласна державна адміністрація та обласна рада, з приводу припинення постачання гарячої води „Полтаватеплоенерго" мешканцям ряду населених пунктів області. Керівник ПАТ „Полтавагаз" Р.І. Гринчак у своїх висловлюваннях використовував скарги споживачів, які вони надіслали до газети, та змалював об'єктивну ситуацію, що склалася на той час. На думку другого відповідача висловлені головою правління ПАТ „Полтавагаз" відомості є відтворенням власного суб'єктивного уявлення голови правління ПАТ „Полтавагаз", депутата обласної ради про права та необхідні дії керівника „Полтаватеплоенего" у правовідносинах зі споживачами та гарантованим постачальником природного газу в умовах несприятливої ситуації, що склалася на той період, та його суб'єктивним відношенням до цього, тобто є судженням, а не відомостями. Висловлювання голови правління ПАТ „Полтавагаз" є оціночними судженнями і не є розповсюдженням щодо позивача недостовірних та дискредитуючих відомостей, які б могли вплинути на зниження іміджу позивача та формування до нього недовіри споживачів. При цьому, другий відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса проведено судово-авторознавчу експертизу, якою встановлено, що „форма висловлювань і висловів з урахуванням мовних засобів, які використовував автор статті „Ростислав Гринчак: ПАТ „Полтавагаз" розділяє думку громадськості щодо незадовільного виконання обов'язків теплопостачальних організацій перед своїми споживачами", відповідає нормам спілкування і образлива лексика в дослідженому тексті відсутня". Частина тексту, яка віднесена експертом до негативної інформації, хоч і викладена у формі тверджень, та не може розцінюватися як така, що порочить позивача, оскільки зазначена інформація є достовірною. Зі свого боку редакція газети „Зоря Полтавщини" надала можливість депутатам обласної ради В.О. Чернявському та Р.І. Гринчаку - керівникам ПОКВПТГ „Полтаватеплоенерго" та ПАТ „Полтавагаз", - висловити свої оцінки ситуації, що склалася на той час в обласному центрі з постачанням гарячої води населенню, забезпечивши право оприлюднити їхні точки зору в повному обсязі, публікуючи їхні виступи без змін, скорочень і редакційних коментарів. Рішення господарського суду Полтавської області у даній справі другий відповідач вважає законним і обґрунтованим з підстав вищенаведеного ним мотивування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом Полтавської області, 06.08.2013 р. у газеті "Зоря Полтавщини" № 122-123 (22219-22220) надруковано статтю в рубриці "Точка зору" "Ростислав Гринчак: "ПАТ "Полтавагаз" розділяє думку громадськості щодо незадовільного виконання обов'язків теплопостачальних організацій перед своїми споживачами" (том 1 аркуш справи 209). Зокрема, у коментарі голови правління "ПАТ "Полтавагаз" зазначалось, що "...полтавці стали заручниками недолугої діяльності керівництва полтавського обласного комунального виробничого підприємства "Полтаватеплоенерго", "Ігноруючи чинні законодавчі акти України, якими регулюється функціонування ринку природного газу, генеральний директор ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" Володимир Чернявський не вважає за потрібне заключати договір з Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" на постачання природного газу" та "...вводячи в оману населення, вигадуючи неіснуючі постанови Кабінету Міністрів України, ведучі безглузді судові тяжби, порушуючи свої обов'язки перед споживачами теплової енергії, навмисно не доводить правдиву інформацію до відома, перекручує факти...".

Підставою для звернення позивача із даним позовом до господарського суду стало те, що на думку останнього дані висловлювання направлені на дискредитацію позивача, вводять в оману третіх осіб - споживачів послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання. Більш того, позивач послався на те, що вказана інформація стосовно діяльності позивача та його керівництва зазначена неточно, фактичні дані викривлені та вказані неповно, зазначена інформація сформувала у читачів газети негативне враження щодо керівництва позивача та його господарської діяльності у зв'язку з чим, таку інформацію слід вважати недостовірною та такою, що порочить і принижує ділову репутацію позивача та ін. З цих обставин позивач просив суд: визнати інформацію, поширену Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" та оприлюдненої 6 серпня 2013 року на сторінці 2 в газеті "Зоря Полтавщини" №№ 122-123 (22219-22220), недостовірною та такою, що порочить та принижує ділову репутацію ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго"; зобов'язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" спростувати протягом семи днів з дня набрання рішенням суду законної сили недостовірну інформацію шляхом розміщення в газеті "Зоря Полтавщини" відповідної заяви, зміст якої наводить у позовній заяві.

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог господарський суд визначився, що оспорювана позивачем інформація не містить відомостей, виражених у формі твердження, що принижували б ділову репутацію ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з точки зору законів, моралі та звичаїв і могли б бути об'єктом моральної оцінки членів суспільства, а зазначені керівником ПуАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» відомості за ознакою відсутності у них недостовірних даних є відтворенням власного суб'єктивного уявлення останнього. При цьому, судом першої інстанції правомірно встановлено, що висловлювання керівника першого відповідача не є розповсюдженням недостовірних та дискредитуючих відомостей щодо позивача у формі твердження про спосіб ведення чи результати господарської (підприємницької) діяльності підприємства.

Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з даними висновками господарського суду першої інстанції, враховуючи наступні обставини в їх сукупності та з огляду на вимоги чинного законодавства України, що в даному випадку регулюють правовідносини сторін.

Відповідно до частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Статтею 94 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 277 Цивільного кодексу України унормовано, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Отже, за змістом статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене частиною 1 статті 277 цього Кодексу, належить не лише фізичним, а й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно зі статтею 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі ділова репутація; ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Також, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (пункт 4 по станови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також діло вої репутації фізичної та юридичної особи»).

Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

В абзацах 1, 2 та 5 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Статтею 1 Закону України "Про інформацію" інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Разом із тим, згідно з частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, норма частини 1 статті 30 Закону України «Про інформацію», яка встановлює підстави для звільнення від відповідальності за порушення законодавства про інформацію, має оцінюватися в загальному контексті цього Закону, зокрема статті 5, яка визначає право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Тож визнання поширеної інформації недостовірною та такою, що дискре дитує особу, потребує визначення достатньою мірою характеру цієї інформа ції (чи є вона фактичними твердженнями або оціночними судженнями), чи містять поширені відомості фактичні дані про відповідні події, а також чи по рочать ці дані ділову репутацію певної особи.

Також необхідно враховувати, що поширена інформація може бути відтво ренням власного суб'єктивного уявлення особи про її права та необхідні дії у правовідносинах з іншими особами в умовах несприятливої економічної ситу ації та її суб'єктивне оціночне ставлення до цього.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарський суд Полтавської області врахував положення вищенаведених норм, а також обґрунтовано визначився, що спірна інформація, розміщена другим відповідачем в оспорюваній статті не містить відомостей, виражених у формі твердження, що принижують ділову репутацію позивача з погляду законів, моралі та звичаїв і можуть бути об'єктом моральної оцінки членів суспільства.

Висловлені першим відповідачем відомості за ознакою відсутності в них фактичних даних є відтворенням власного суб'єктивного уявлення першого відповідача про права та необхідні дії керівника позивача у правовідносинах зі споживачами та гарантованим постачальником природного газу в цілому в умовах несприятливої економічної ситуації, що склалася на той період, та його суб'єктивним оціночним ставленням до цього, тобто є судженнями, а не відомостями.

Позивачем надано до матеріалів справи висновок експертного дослідження № 056/605 від 03.11.2014р., відповідно заключної частини якого експертом надано відповіді на поставлені питання, зокрема спірна публікація містить негативну інформацію про підприємство позивача та виражена як у формі тверджень, так і у формі оціночних суджень.

З метою повного та об'єктивного розгляду справи та з урахуванням приписів статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Полтавської області за клопотанням позивача призначив по даній справі судову експертизу, проведення якої доручив Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса.

Із висновків проведеної по даній справі судово-авторознавчої експертизи № 11110 від 20.01.2015р. вбачається, що:

1) У тексті статті "Ростислав ГРИНЧАК: "ПАТ "Полтавагаз" розділяє думку громадськості щодо незадовільного виконання обов'язків теплопостачальних організацій перед своїми споживачами", надрукованої у газеті "Зоря Полтавщини" №№ 122-123 (22219-22220) від 06.08.2013 на стор. 2,- наявна негативна інформація, яка передається за допомогою слів та словосполучень із негативним значенням, про ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", а саме, про діяльність керівництва цієї організації;

2) Негативна інформація про ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" в тексті статті "Ростислав ГРИНЧАК: "ПАТ "Полтавагаз" розділяє думку громадськості щодо незадовільного виконання обов'язків теплопостачальних організацій перед своїми споживачами", надрукованої у газеті "Зоря Полтавщини" №№ 122-123,(22219-22220) від 06.08.2013 на стор. 2, - виражена як у формі тверджень - висловлювання (2), (3), - так і в формі оцінних суджень - висловлювання.

3) Форма висловлювань і виразів з урахуванням мовних засобів, які використовував автор статті, надрукованої у газеті "Зоря Полтавщини" №№ 122-123 (22219-22220) від 06.08.2013 на стор. 2,- відповідає моральним нормам спілкування - образлива лексика в досліджуваному тексті відсутня.

Отже, експертом встановлено, що негативна інформація про позивача у тексті статті "Ростислав ГРИНЧАК: "ПАТ "Полтавагаз" розділяє думку громадськості щодо незадовільного виконання обов'язків теплопостачальних організацій перед своїми споживачами" виражена як у формі тверджень, так і у формі оціночних суджень, а „форма висловлювань і висловів з урахуванням мовних засобів, які використовував автор статті „Ростислав Гринчак: ПАТ „Полтавагаз" розділяє думку громадськості щодо незадовільного виконання обов'язків теплопостачальних організацій перед своїми споживачами", відповідає нормам спілкування і образлива лексика в дослідженому тексті відсутня.

Враховуючи те, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим (ст. 42 ГПК України) і не превалює над іншими доказами у справі у їх сукупності, суд першої інстанції оцінивши висновки експерта за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, дійшов висновку, що характер поширеної у газеті інформації є саме оціночним судженням, а саме суб'єктивною думкою сторони.

Отже, висловлювання керівника першого відповідача відповідають поняттю оціночних суджень у розумінні статті 30 Закону України «Про інформацію» і не можуть розглядатися як поширення щодо позивача недостовірних та дискредитуючих відомостей у формі твердження про спосіб ведення чи результати господарської (підприємницької) діяльності позивача.

Крім того, як пояснив другий відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, виступ керівника ПАТ "Полтавагаз" Р.І. Гринчака - це коментар численних листів, які надійшли до газети „Зоря Полтавщини", співзасновниками якої є обласна державна адміністрація та обласна рада, з приводу припинення постачання гарячої води „Полтаватеплоенерго" мешканцям ряду населених пунктів області. При цьому, керівник ПАТ „Полтавагаз" Р.І. Гринчак у своїх висловлюваннях використовував скарги споживачів, які вони надіслали до газети, та змалював об'єктивну ситуацію, що склалася на той час. Висловлені головою правління ПАТ „Полтавагаз" відомості є відтворенням власного суб'єктивного уявлення голови правління ПАТ „Полтавагаз" та є його суб'єктивним відношенням до цих обставин, і є судженням, а не відомостями. Висловлювання голови правління ПАТ „Полтавагаз" є оціночними судженнями і не є розповсюдженням щодо позивача недостовірних та дискредитуючих відомостей, які б могли вплинути на зниження іміджу позивача та формування до нього недовіри споживачів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте позивачем не обґрунтовано яким саме чином публікація спірної статті вплинула на його ділову репутацію, а також не доведено, що наведена у статті інформація сформувала у читачів газети негативне враження щодо керівництва позивача та його господарської діяльності, що могло посилити соціальну напругу серед споживачів в регіоні, а тому надане на підтвердження його позиції у справі листування та наведені обставини, що склалися навколо укладання договорів з постачальником природного газу, не приймаються колегією суддів до уваги.

Разом з цим, ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції позивач не надав належних та допустимих доказів того, що відповідач вчинив дії щодо поширення недостовірної (в розумінні вищезазначених приписів законодавства) інформації стосовно ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Також скаржником не було доведено причинно-наслідкового зв'язку між зазначеною у газеті інформацією та будь-якими негативними наслідками, які настали для позивача, що також унеможливлює задоволення позовних вимог.

Можливість притягнення до відповідальності за висловлення оціночних суджень та розповсюдження інформації, яка не є недостовірною, позивачем не доведена належними та допустимими доказами.

Згідно з частиною 3 статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (в редакції, чинній на час публікації оспорюваної статті).

Господарським судом Полтавської області обґрунтовано враховано той факт, що за рішенням господарського суду м. Києва від 03.07.2013 р. у справі № 910/6116/13 укладений договір купівлі - продажу природного газу між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", п. 11.1 якого встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року рішення суду у справі № 910/6116/13 залишено без змін, отже рішення господарського суду м. Києва від 03.07.2013 р. у справі № 910/6116/13 набрало законної сили 28.10.2013 р. ( арк. справи 226-244, том 1).

Отже, на час виходу оспроюваної статті, між позивачем та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" договору укладено не було, натомість укладення такого договору відбулося тільки після звернення НАК "Нафтогаз" до суду із позовом.

Позивачем не спростовано висновок суду першої інстанції, що висловлювання керівника першого відповідача, наведені у газеті та, відповідно у спірній публікації щодо оцінки дій позивача, відповідають поняттю оціночних суджень в розумінні статті 30 Закону України "Про інформацію" і не можуть розглядатися як розповсюдження щодо позивача недостовірних та дискредитуючих відомостей у формі твердження про спосіб ведення чи результати господарської (підприємницької) діяльності позивача. В даному випадку позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі наводить власне судження (оцінку) про викладені у публікації дані.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апеляційної скарги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" не спростовують висновків господарського суду Полтавської області, викладених у рішенні від 17.02.2015р. по даній справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення - відсутні.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2015р. у справі № 917/1571/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складено 04.06.15р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.