Рішення

від 29.05.2015 по справі 186/17/14-ц

ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 186/17/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2015 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кривошеї С. С.

при секретарі Кравченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» звернулося до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № 8/2006/840-к/657Н від 13 грудня 2006 року в розмірі 24297,23 долари США та 485144,20 гривень, посилаючись на те, що 13 грудня 2006 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 8/2006/840-к/657Н, відповідно до якого відповідачу банком було надано кредит в розмірі 13 707,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 10% на рік з кінцевим терміном повернення до 12 грудня 2026 року. Банк виконав свої зобов'язання перед відповідачем.

Попри взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1, не виконує умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені договором терміни.

Згідно уточненого розрахунку заборгованість за кредитним договором № 8/2006/840-к/657Н складає 24 297,23 долари США та 485144,20 гривень, в тому числі: заборгованість за сумою кредиту - 13 419,15 доларів США; заборгованість по відсотках за користування кредитом - 7758,10 доларів США, заборгованість по комісії 3 119,98 доларів США , заборгованість по пені - 469242,57 гривень, що еквівалентно 40448,11 доларам США; штраф 15901,63 гривень, що в еквіваленті становить 1370,70 дол.США.

В якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 8/2006/840-к/657Н від 13 грудня 2006 року, між банком та ОСОБА_2, був укладений договір поруки № 657Н/3 від 13 грудня 2006 року, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалася перед банком відповідати за виконання ОСОБА_1, взятих на себе зобов'язань, що випливають з кредитного договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних в п.1.1 Договору поруки повністю (чи у будь-якій його частині)як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Претензії про сплату заборгованості були направлені на адресу відповідачів, але заборгованість за кредитним договором перед банком сплачено не було.

Тому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором № 8/2006/840-к/657Н від 13 грудня 2006 року, яка складає 24 297,23 долари США та 485144,20 гривень, в тому числі: заборгованість за сумою кредиту - 13 419,15 долари США; заборгованість по відсотках за користування кредитом - 7758,10 долари США; заборгованість по комісії 3 119,98 долари США; заборгованість по пені - 469 242,57 гривень, що еквівалентно 40448,11 дол.США; штраф - 15901,63 гривні, що еквівалентно 1370,70 дол.США.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1, та його представник в судове засідання не з'явилися, надали суду заяву про слухання справи за їх відсутності в письмових запереченнях просили суд застосувати до позовних вимог строки позовної давності, а саме: строк позовної давності по кожному з платежів;.

Відповідачка ОСОБА_2, та її представник Вислоцька Г.О. в судове засідання не з'явилися, надали суду заяву про слухання справи за їх відсутності, та письмові заперечення в яких позов не визнали в повному обсязі з тих підстав, що порука є припиненою, просили суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено що, між ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого згідно статутних документів є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра») та ОСОБА_1 13 грудня 2006 року був укладений кредитний договір № 8/2006/840-к/657Н, відповідно до якого відповідачу банком було надано кредит в розмірі 13 707,00 доларів США, на придбання квартири, зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 10% на рік з кінцевим терміном повернення до 12 грудня 2026 року. Банк виконав свої зобов'язання перед відповідачем надавши йому кошти.

Відповідно до п. 3.3.1., 3.3.2., 3.3.3. Кредитного договору Позичальник зобов'язався належним чином виконувати умови Кредитного договору, та сплачувати щомісячно до 12 числа поточного місяця суму мінімально необхідного платежу у розмірі 174,45 дол. США.

Згідно п.5.2 кредитного договору, у випадку прострочення виконання зобов'язань позичальника щодо сплати мінімально необхідного платежу, а також у випадку прострочення строку дострокового виконання зобов'язань Позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у строк визначений у п.4.2.3. кредитного договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 5.3. кредитного договору, у разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.2., 4.3.4., 4.3.10., 4.3.12., 4.3.13. кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, визначеної у п. 1.1. Кредитного договору, за кожен випадок.

В якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 8/2006/840-к/657Н від 13 грудня 2006 року, між банком та ОСОБА_2, був укладений договір поруки № 657Н/3 від 13 грудня 2006 року, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалася перед банком відповідати за виконання ОСОБА_1, взятих на себе зобов'язань, що випливають з кредитного договору.

Відповідно до п.п. 1.1. - 1.4. Договору поруки поручитель поручився перед Кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору.

Позичальник та поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники, що означає (нічим не обумовлене і абсолютне право Банка вимагати виконання зобов'язання, вказаного у договорі, як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо) п. 1.2. Договору поруки.

Згідно з п. 1.3. Договору поруки відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання Позичальником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні позичальником зобов'язань в цілому.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, поручитель відповідає перед банком за виконання зобов'язань у повному об'ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч.2 ст.554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_1(а відтак і поручитель) первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 12 грудня 2026 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає щомісячно до 12 числа поточного місяця.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як вбачається з умов кредитного договору (пункт 3.3.3.), чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 12 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Крім того, при застосуванні частини четвертої статті 559 ЦК України слід ураховувати таке.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «пред'явлення вимоги» та «пред'явлення позову», як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналізуючи зазначені норми права є підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, суд аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, дійшов висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що до відповідача ОСОБА_2 як поручителя по кредитному договору, слід застосувати 6 місячний строк, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України, тому оскільки позивач звернувся до суду з позовом 23 грудня 2013 року ( відповідно до штемпелю на поштовому конверті), то заборгованість за кредитним договором за період до 23 червня 2013 року не підлягає стягненню з ОСОБА_2, а з 23 червня 2013 року сума боргу за кредитним договором підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Згідно кредитного договору, загальний строк кредитування складає 240 місяців,щомісячна сума обов'язкового мінімального платежу відповідно до пункту 3.3.2. кредитного договору складає 174,45 доларів США.

Суд вважає, що до окремих самостійних зобов'язаннь боржника про повернення боргу щомісяця частинами в сумі 174,45 доларів США позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).

На підставі п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором за період до 23 грудня 2010 року в частині стягнення тіла кредиту, відсотків за користування грошима та комісії знаходяться за строком позовної давності, а тому стягненню не підлягають.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 60 ЦПК України).

В ході розгляду даної справи судом неодноразово було зобов'язано позивача надати в судове засідання помісячний розрахунок заборгованості по даному кредитному договору з розбивкою по виду заборгованості: по кредиту, відсоткам, пені, штрафу та комісії, які фактично позивачем в повному обсязі виконані не були.

У зв'язку з тим, що відповідно до 3.3.2 кредитного договору №8/2006/840-К/657Н від 13 грудня 2006 року щомісячна сума мінімального платежу складає 174,45 дол.США, що включає в себе всі виплати по кредиту, а саме: тіло кредиту, відсотки та комісію, які не розмежовані позивачем, суд позбавлений можливості самостійно встановити, які ж суми боржник повинен був сплачувати по даним видам заборгованості в рамках строків позовної давності.

Так як саме сума заборгованості по тілу кредиту, впливає на розрахунок відсотків, комісії та штрафних санкцій (пені та штрафу) суд позбавлений можливості постановити справедливе, законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, - суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С. С. Кривошея