Ухвала

від 10.10.2016 по справі 186/17/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

10 жовтня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка діє через представника ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року ПАТ КБ «Надра» звернулось до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 8/2006/840-К/657-Н, за умовами якого, банк надав, а ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 13 707,00 дол. США зі сплатою 10 % річних за користування кредитом, з кінцевим строком погашення кредиту до 12 грудня 2026 року.

Виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором було забезпечено порукою ОСОБА_5

Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на 07 квітня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 24 297,23 дол. США та 485 144,20 грн, яку позивач просив стягнути солідарно з обох відповідачів.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 13 грудня 2006 року, яка станом на 07 квітня 2014 року становить 19 186,87 дол. США та 21 040,82 грн, з яких: тіло кредиту - 13 080,33 дол. США; відсотки за користування кредитом - 4 300,38 дол. США; плата за управління кредитом - 1 806,16 дол. США; пеня - 21 040,82 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення апеляційного суду.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402- VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Встановивши, що кінцевим строком погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ПАТ КБ «Надра» і ОСОБА_4, забезпеченим порукою ОСОБА_5, є 12 грудня 2026 року, з позовом до суду банк звернувся 23 грудня 2013 року, а останній платіж за кредитом було здійснено 24 червня 2009 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо деяких чергових платежів, а тому стягненню підлягають чергові платежі за тілом кредиту, нараховані на них відсотки та плата за управління кредитом за три роки, що передують зверненню позивача до суду, а також неустойка в межах одного року.

При цьому, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань. Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом України у постанові від 29 червня 2016 року в справі № 6-272цс16.

Таким чином, апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про часткове задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє через представника ОСОБА_6, відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:Т.О. Писана Л.М. Мазур О.В. Попович