Рішення

від 03.06.2015 по справі 922/1384/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р.Справа № 922/1384/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Кухар Н.М.

судді: Бринцев О.В. , Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів України у воєнній сфері в інтересах держави в особі М 1) Міністерства оборони України, м.Київ, 2) Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", м.Київ, 3) Державного підприємства "Укрконверс", м.Київ, до 1) Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3", м.Харків, 2) Харківської міської ради, м.Харків, 3) Виконавчого комітету Харківської міської ради, м.Харків, про та позовом до про визнання недійсним договору та визнання права власності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троянда Плюс", м.Харків, Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3", м.Харків, визнання права власності за участю представників:

прокуратури - Волик О.Г. (посвідчення № 012011 від 30.10.2012р.);

1-го позивача - Фівкін П.М. (довіреність № 220/425/д від 15.05.2014р.);

2-го позивача - Пушкар І.О. (довіреність № 14 від 20.04.2015р.);

3-го позивача - не з'явився;

1-го відповідача - Антоненко Д.О. (довіреність б/н від 24.04.2013р.);

2-го відповідача - не з'явився;

3-го відповідача - не з'явився;

третьої особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2014р. по справі № 922/1384/13 було повністю відмовлено у позові заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" та ДП Міністерства оборони України "Укрконверс" до Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3", м.Харків, про визнання недійсним договору про пайову участь у будівництві житла від 31.03.2010р. № 0310/7/1; визнання права власності за Державою Україна в особі Міністерства оборони України на багатоповерховий житловий будинок № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства "Укрконверс" на квартири № 2, 3, 7, 8, 11, 14, 15, 26 в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на квартири № 5, 17, 20, 21, 23, 32, 33, 35, 38, 39, 41, 43, 44, 45, 47, 49, 50, 51, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60 в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на нежитлові приміщення загальною площею 452,8 кв. м. в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові відмовити повністю.

Вказаним рішенням також відмовлено у позові заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" та ДП Міністерства оборони України "Укрконверс" до Харківської міської ради про визнання недійсним договору про пайову участь у будівництві житла від 31.03.2010р. № 0310/7/1; визнання права власності за Державою Україна в особі Міністерства оборони України на багатоповерховий житловий будинок № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства "Укрконверс" на квартири № 2, 3, 7, 8, 11, 14, 15, 26 в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на квартири № 5, 17, 20, 21, 23, 32, 33, 35, 38, 39, 41, 43, 44, 45, 47, 49, 50, 51, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60 в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на нежитлові приміщення загальною площею 452,8 кв. м. в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м.Харкові відмовити повністю.

Провадження у справі в частині позовних вимог до Виконкому Харківської міської ради було припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2014р. рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2014 року у справі № 922/1384/13 було скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності за державою Україна в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на квартири № № 35, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60 та нежитлові приміщення загальною площею 452,8 кв. м. у будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харків та в цій частині провадження у справі припинено.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2014р. у справі № 922/1384/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2014р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2014р. та рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2014р. у справі № 922/1384/13 скасовано повністю, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2014р. до розгляду в межах провадження у справі № 922/1384/13 було прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троянда Плюс", до Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3", про визнання права власності за даним Об'єднанням на багатоповерховий житловий будинок № 4/6-Б по вул.Ахсарова, у м. Харкові і квартири №№ 2, 3, 5, 7, 8, 11, 14, 15, 17, 20, 21, 23, 26, 32, 33, 35, 38, 39, 41, 43, 44, 45, 47, 49, 50, 51, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60 у будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2014р. до розгляду була прийнята заява прокурора про уточнення позовних вимог, в якій прокурор виклав позовні вимоги у наступній редакції: 1) визнати недійсним Договір про пайову участь у будівництві житла від 31.03.2010р. № 0310/7/1; 2) визнати право власності за Державою Україна в особі Державного підприємства "Укрконверс" на квартири №№ 2, 3, 7, 8, 11, 14, 15, 26 в будинку № 4/6-Б по вул.Ахсарова в м.Харкові; 3) визнати право власності за Державою Україна в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на квартири №№ 5, 17, 20, 21, 23, 32, 33, 38, 39, 41, 43, 44, 45, 47, 49, 50, 51, 53, 55, 56, 57, 58, 59, 60 у будинку № 4/6-Б по вул.Ахсарова в м.Харкові; 4) визнати право власності за Державою України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на нежитлові приміщення загальною площею 452,8 кв.м. у будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові.

14.05.2015р. представниками прокуратури та 2-го позивача було подано заяву про відмову від позовних вимог та припинення провадження у справі в частині позовних вимог до Харківської міської ради та виконкому Харківської міської ради.

У задоволенні вищевказаного клопотання судом було відмовлено, оскільки дане клопотання не було узгоджено усіма позивачами у справі.

03.06.2015р. до канцелярії господарського суду надійшла заява 3-го позивача, ДП "Укрконверс", про зупинення провадження у справі в частині позовних вимог до виконавчого комітету Харківської міської ради.

Суд, розглянувши заяву 3-го позивача, відмовив у її задоволенні через її необгрунтованість та безпідставність.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі та давши їм оцінку, господарський суд встановив наступне.

31 березня 2010 р. між державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" і акціонерним товариством "Спецбуд-3", повним правонаступником якого є товариство з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3", було укладено договір про пайову участь у будівництві житла № 0310/7/1.

Прокурор та позивачі по справі зазначають, що під час укладення оспорюваного договору були порушені вимоги п. п. 4.1, 4.2, 6.1 статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд", ст. ст. 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", п. 8.2 інвестиційного договору № 382/2005 від 21.12.2005 р. на будівництво житлового будинку 4/6-А по вул. Ахсарова в м. Харкові, ст. 203, 837 ЦК України, ст. 75 ГК України, ст. 102-1 ЗК України.

В п. 4.1 статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд" вказано, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Відповідно до п. 4.2 статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд" майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. В п. 6.1 статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд" вказано, що функції по управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює орган управління майном.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" до суб'єктів управління об'єктами державної власності віднесено також міністерства та інші органи виконавчої влади.

В п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (в редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного договору) вказано, що уповноважені органи відповідно до покладених на них завдань погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

Згідно з ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного договору) державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

В ч. 3 ст. 102-1 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного договору) вказано, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Прокурор та позивачі наполягають на тому, що внаслідок порушення зазначених норм законодавства та приписів статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд" при укладенні оспорюваного договору та відповідно до ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України він є недійсним.

Згідно з п. 2.1 предметом договору є пайова участь сторін щодо будівництва багатоповерхового 54-ти квартирного житлового будинку з орієнтовною загальною площею квартир 3611,3 кв. м. згідно з проектно-кошторисною документацією на земельній ділянці, яка розташована в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А, орієнтовною загальною площею 0,1383 га та оформлення майнових прав сторін.

Відповідно до п. п. 5.1 договору, сторона-2 (товариство "Спецбуд-3") перераховує стороні-1 (ДП МОУ "Укрвійськбуд") 1400000,00 грн.

01 червня 2010 р. ДП МОУ "Укрвійськбуд" на підставі оспорюваного договору товариству "Спецбуд-3" було передано витрати на будівництво 54-кв. житлового будинку по вул. Ахсарова, 4/6-А, м. Харків, в т. ч. витрати на проведення підготовчих робіт з будівництва за актом, які були виконані філією ДП МОУ "Укрвійськбуд" 127 УНР згідно дозволу про виконання будівельних робіт інспекції ДАБК у м.Харкові від 26.04.2007р. № 07/093 до укладення оспорюваного договору. На підтвердження передачі вказаних витрат сторонами було складено видаткову накладну № 0000000008 від 1 червня 2010 р., згідно з якою їх загальна сума склала 1400000,00 грн., в т. ч. ПДВ 233333,00 грн.

Товариство "Спецбуд-3" сплатило на користь ДП МОУ "Укрвійськбуд" кошти в сумі 1400000,00 грн. в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень, які були надані даним відповідачем до матеріалів справи.

В п. 5.2 договору вказано, що після введення об'єкту в експлуатацію сторона-1 не отримує квартири в "Об'єкті" (багатоповерховому 54-ти квартирному житловому будинку в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А), а сторона-2 отримує 100% загальної площі квартир в "Об'єкті" при умові 100% фінансування його будівництва.

Таким чином, господарським судом встановлено, що вказаний договір не містить єдиної спільної мети для його сторін.

Метою укладення договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 для сторони-1 (ДП МОУ "Укрвійськбуд") було отримання 1400000,00 грн. на відшкодування понесених витрат на розробку проектної документації та здійснення підготовчих робіт.

Метою укладення вказаного договору для сторони-2 (товариства "Спецбуд-3") було здійснення будівництва житлового будинку і отримання права власності на збудовані за власні кошти квартири в ньому.

Відповідно до п. 6.3 договору, сторона-2 (товариство "Спецбуд-3") приймає на себе виконання функцій генерального підрядника; в повному обсязі здійснює фінансування Об'єкту, всі інші витрати, пов'язані з будівництвом, введенням його в експлуатацію і передачею Об'єкту експлуатуючим організаціям; вирішує всі проблемні питання щодо предмету цього договору, що знаходяться поза межами зобов'язань сторони-1.

В п. 7.1 договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 вказано, що Сторона-2 (товариство "Спецбуд-3") за цим договором виконує функції генерального підрядника. Згідно з п. 7.2 Сторона-2 зобов'язана власними силами або із залученням інших осіб в межах майна та грошових коштів, трудової участі на підставі проектно-кошторисної документації, наданої Стороною-1 (ДП МОУ "Укрвійськбуд") здійснити будівництво Об'єкту.

В п. 6.1 договору встановлено, що вже на час укладення оспорюваного договору сторона-1 (ДП МОУ "Укрвійськбуд") свої зобов'язання по пайовій участі виконала.

За договором від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 обов'язок щодо здійснення всіх дій з фінансування та фактичного здійснення будівництва Об'єкту покладено на сторону-2 (товариство "Спецбуд-3") в той час як обов'язку сторони-1 (ДП МОУ "Укрвійськбуд") приймати участь у здійсненні таких дій, тобто спільно діяти зі стороною-2, після укладення договору не передбачено.

Відповідно до п. 4.2 договору, за стороною-1 залишаються лише функції замовника будівництва Об'єкту, що також не є обов'язком спільно діяти зі стороною-2 при здійсненні будівництва Об'єкту.

Таким чином, договором від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 не встановлено обов'язку сторін спільно діяти для досягнення певної мети.

Підпунктом 3.2.2. п. 3.2. договору передбачено, що вкладом (часткою) сторони-1 у пайову участь є: право замовника на будівництво багатоповерхового 54-квартирного житлового будинку; земельна ділянка орієнтовною площею 0,1383 га; розроблена та затверджена встановленим порядком проектно-кошторисна документація на будівництво багатоповерхового 54-квартирного житлового будинку; виконання робіт підготовчого характеру на об'єкті будівництва; виконання функцій замовника будівництва.

Вищий господарський суд України, направляючи справу на новий розгляд, зазначив в постанові від 23.09.2014 р., що відповідно до вимог ст. 1 Закону, військове майно - це державне майно закріплене за військовими частинами, закладами, установами, організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди тощо. Рішення про відчуження військового майна, цілісних майнових комплексів, за правилами статті 6 згаданого Закону, приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства Оборони України у визначеному порядку Кабінетом Міністрів України. Положенням про порядок відчуження і реалізації військового майна Збройних Сил України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28.12.2000 року, визначено, що рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України за пропозицією Міністерства Оборони України, погодженого з Міністерством економіки України переліку такого майна за відповідною формою. За правилами ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" та ст. 77 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

В постанові від 23.09.2014 р. Вищий господарський суд України вказав, що при попередньому розгляді даної справи суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 34, 43 ГПК України не звернув належної уваги на вищезазначені вимоги норм матеріального права та обставини справи, і фактично обмежився тільки дослідженням умов договору про пайову участь у будівництві житла від 31.03.2010 року № 0310/7/1, укладеного між ДП "Укрвійськбуд" і АТ "Спецбуд-3" та виконання його сторонами, фактично так і не надавши у повній мірі правового аналізу відносинам, що виникли між сторонами з приводу укладення вказаного Договору, у тому числі - з урахуванням суб'єктивного складу його сторін, їх правового статусу та повноважень і, зокрема, визначених Статутом підприємства, що має значення для правильного вирішення даного спору.

На виконання зазначених вказівок Вищого господарського суду України колегією суддів встановлено, що в справі наявний акт від 05.04.2007 р. ЯЯ № 306211 на право постійного користування ДП МОУ "Укрвійськбуд" земельною ділянкою з кадастровим № 6310136300:13:039:0015 в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А площею 0,1383 га.

Прокурор та позивачі не надали доказів припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою у ДП МОУ "Укрвійськбуд" та передачі такої земельної ділянки товариству "Спецбуд-3".

Сторони визнали ту обставину, що акт від 05 квітня 2007 р. серії ЯЯ № 306211 на право постійного користування ДП МОУ "Укрвійськбуд" земельною ділянкою з кадастровими № 6310136300:13:039:0015 в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А площею 0,1383 га є чинним.

Із зазначеного акту вбачається, що вказана земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, не відноситься до земель державної власності.

Цільове призначення вказаної земельної ділянки згідно з актом є будівництво та експлуатація багатоповерхового житлового будинку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони є землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних сил України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Вказана земельна ділянка була надана органом місцевого самоврядування із числа земель комунальної власності не для розміщення і постійної діяльності військових формувань, а для будівництва та експлуатації багатоповерхового житлового будинку.

Тому вказана земельна ділянка не набула статусу земель оборони чи військового майна і залишається комунальною власністю.

Колегія суддів зазначає, що до вказаного випадку також не можуть бути застосовані приписи ст. 120 Земельного кодексу України, оскільки нею врегульовано випадки переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи.

В даному випадку багатоквартирний житловий будинок не перебував у власності, користуванні іншої особи, а є новоствореним об'єктом і не мав до моменту його створення власника або користувача.

Ч. 1 ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного) переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У взаємозв'язку із приписами ст. 377 ЦК України правила ст. 120 ЗК України щодо переходу права на земельну ділянку у випадку набуття права власності на жилий будинок, не можуть бути застосовані у випадку здійснення будівництва на земельній ділянці багатоквартирного житлового будинку, що мало місце в даній справі.

Оспорюваним договором також не передбачено передачу права забудови вищевказаної земельної ділянки від ДП МОУ "Укрвійськбуд" товариству "Спецбуд-3", оскільки функції замовника будівництва відповідно до п. 4.2 договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 залишаються за стороною-1 (ДП МОУ "Укрвійськбуд"). Вказане також підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 26 грудня 2011 р. № КК 14311114732, в якій ДП МОУ "Укрвійськбуд" визначено як замовник будівництва.

Вказаний договір також не містить обов'язку сторін спільно діяти, умов про виділення сторонами для цього майна і умов про правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, умов про покриття витрат та збитків учасників, умов про їх участь у результатах спільних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Ч. 2 ст. 1131 ЦК України до умов договору про спільну діяльність віднесені положення щодо координації спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій.

Відповідно до приписів ст. 1139 ЦК України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ГК України прибуток суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Внаслідок зазначеного прибуток є економічною категорією і виражається в грошових показниках.

Квартири в новозбудованому будинку не можуть бути віднесені до категорії прибутку в розумінні ст. 1139 ЦК України.

Враховуючи зазначене, господарським судом відхиляються доводи прокурора та позивачів про те, що умови п. 5.2 спірного договору порушують приписи ст. 1139 ЦК України.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В ч. 2 ст. 628 ЦК України зазначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір про пайову участь у будівництві житла прямо не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам.

Вказаний договір не є договором про спільну діяльність.

Договір від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 про пайову участь у будівництві житла містить елементи договору будівельного підряду, зокрема обов'язок товариства "Спецбуд-3" збудувати об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації, а ДП МОУ "Укрвійськбуд", за яким відповідно до умов договору залишаються функції замовника будівництва, зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик.

Таким чином, господарським судом встановлено, що договір від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 не є договором про спільну діяльність.

В той же час будівництво спірного будинку було здійснено товариством "Спецбуд-3" відповідно до розробленої ДП МОУ "Укрвійськбуд" проектно-кошторисної документації, що свідчить про фактичну передачу вказаної документації товариству "Спецбуд-3".

ДП МОУ "Укрвійськбуд" були виконані роботи підготовчого характеру на об'єкті будівництва і передано товариству "Спецбуд-3" будівельний майданчик з тимчасовими спорудами, дорожні знаки зі стійками, контейнер для побутових відходів, біотуалет, а також проектно-кошторисну документацію, технічні умови на об'єкт, дозвільно-установчі документи, що підтверджується актом приймання-передачі від 07.06.2010 р. (т.с. 9 а.с. 133).

Вищий господарський суд України в постанові від 23.09.2014 р. зазначив про необхідність встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання недійсною зазначеної угоди, зазначених у позові і, зокрема, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, та порушення інтересів держави в особі Міністерства оборони України, як центрального органу управління Збройними Силами України, який здійснює управління військовим майном, в даному випадку - ДП "Укрвіськбуд", чи на відсутність такого порушення.

З врахуванням вищезазначеного колегія суддів, дослідивши умови договору про пайову участь у будівництві житла від 31.03.2010 року № 0310/7/1 та матеріали справи, в результаті правового аналізу відносин, що виникли між сторонами з приводу укладення вказаного Договору, у тому числі з урахуванням суб'єктивного складу його сторін, їх правового статусу та повноважень, зокрема визначених Статутом ДП МОУ "Укрвійськбуд", встановила, що вказаний договір не відповідає таким приписам статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд" і законодавства України.

Відповідно до п. 4.4 статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд" відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління майном.

Згідно з ч. 5 ст. 75 ГК України (в редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного договору) державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, про що зазначено в ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Внаслідок зазначеного позовні вимоги в частині визнання недійсним договору є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

25 травня 2010 р. інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області ДП МОУ "Укрвійськбуд" і товариству "Спецбуд-3" надано дозвіл № 116/10 на виконання будівельних робіт з будівництва багатоповерхового житлового будинку по вул. Ахсарова, 4/6-А у Дзержинському районі м. Харкова.

Тому колегія суддів зазначає, що вищевказані будівельні роботи могли бути здійснені лише після 25 травня 2010 р.

Товариство "Спецбуд-3" надало до матеріалів справи первинні документи, які підтверджують здійснення витрат на будівництво вказаного об'єкту в загальній сумі 17264545 грн. після отримання зазначеного дозволу, що відповідає вартості основних фондів, які прийняті в експлуатацію згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 26 грудня 2011 р. № КК 14311114732.

В розділі 4 вказаної декларації, в якому визначається інформація про генерального підрядника (підрядника), вказані філія ДП МОУ "Укрвійськбуд" 127 УНР і ТДВ "Спецбуд-3".

В матеріалах справи наявні засвідчені копії довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3 і актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в за 2007-2008 р.р., які були підписані між ДП МОУ "Укрвійськбуд" і його філією (філія ДП МОУ "Укрвійськбуд" 127 УНР).

Оскільки філія не є самостійною юридичною особою вказані документи підтверджують виконання ДП МОУ "Укрвійськбуд" лише підготовчих робіт, витрати на проведення яких в наступному були передані товариству "Спецбуд-3" за видатковою накладною № 0000000008 від 1 червня 2010 р.

Ні прокурор, ні позивачі не надали доказів на спростування того, що будівництво багатоповерхового 54-ти квартирного житлового будинку в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А було здійснено іншими особами, а не товариством "Спецбуд-3". Також до матеріалів справи не були надано доказів здійснення позивачами дій з будівництва спірного будинку після 25 травня 2010 р.

Типові форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма N КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма N КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 р. № 554, підлягають обов'язковому застосуванню лише при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва (підрядною організацією), що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності.

По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

У випадку здійснення робіт з будівництва господарським способом рішення щодо необхідності застосування типових форм приймається замовником з дотриманням вимог нормативно-правових та законодавчих актів, що регулюють ці питання.

Відповідне роз'яснення було також надано в листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 06.05.2010 р. N 2/12-20/4993.

Будівництво будинку за адресою м. Харків, вул. Асхарова, 4/6А не здійснювалося за рахунок бюджетних коштів чи коштів ДП МОУ "Укрвійськбуд".

Фінансування будівництва було здійснене за рахунок коштів товариства "Спецбуд-3".

Умовами договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 також не було передбачено необхідність підписання між ТДВ "Спецбуд-3" та ДП МОУ "Укрвійськбуд" актів приймання виконаних будівельних робіт (типова форма N КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (типова форма N КБ-3).

Оскільки більша частина будівельних робіт здійснювалася господарським способом для їх відображення в бухгалтерському обліку товариства "Спецбуд-3" самостійно складалися акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в). Також товариством "Спецбуд-3" до матеріалів справи надані акти приймання виконаних будівельних робіт із третіми особами, які залучалися до будівництва будинку.

Тому господарським судом відхиляються доводи другого позивача про те, що надані товариством "Спецбуд-3" акти не підписані з боку ДП МОУ "Укрвійськбуд".

26 грудня 2011 р. інспекцією ДАБК у Харківській області було зареєстровано декларацію № КК 14311114732 про готовність об'єкта (багатоповерхового 54-ти квартирного житлового будинку в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А) до експлуатації.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.03.2012 р. № 191 за клопотанням ДП МОУ "Укрвійськбуд" багатоповерховому будинку по вул. Ахсарова, 4/6-А присвоєно адресу м. Харків, вул. Ахсарова, 4/6-Б.

ТДВ "Спецбуд-3" було отримано свідоцтва про право власності на нерухоме майно і зареєстровано право власності на такі квартири в житловому будинку по вул. Ахсарова, 4/6-Б однокімнатні: 2, 4, 8, 10, 14, 20, 22, 26, 28, 32, 34, 38, 40, 44, 46, 50, 52; двокімнатні: 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 53, 51; трьохкімнатні: 6, 12, 18, 24, 30, 36, 42, 54.

Вищий господарський суд України в постанові від 23.09.2014 р. вказав, що господарський суд не приділив належної уваги договору інвестування від 21.12.2005 року, укладеному між ДП "Укрвійськбуд" та ДП "Укрконверс", в контексті даного спору, яким, зокрема, було встановлено загальну суму інвестування у розмірі 3922800,00 грн., що були передані ДП "Укрвійськбуд", тоді як пунктом 5.2.1. Договору № 0310/7/1 встановлювалось, що ДП "Укрвійськбуд" не отримує квартири із загальної площі квартир в "Об'єкті" - збудованому житловому будинку 4/6-А по вул. Ахсарова у місті Харкові.

На виконання зазначених вказівок колегія суддів дослідила договір інвестування від 21.12.2005 р. і встановила наступне.

21 грудня 2005 р. між ДП МОУ "Укрвійськбуд" (в договорі - Замовник) і ДП "Укрконверс" (в договорі - Інвестор) було укладено інвестиційний договір № 382/2005 на будівництво житлового будинку 4/6-А по вул. Ахсарова в м. Харкові.

Відповідно до п. 2.1 вказаного інвестиційного договору, Інвестор (ДП "Укрконверс") здійснює інвестування у будівництво житлового будинку 4/6-А по вул. Ахсарова в м. Харкові, що будується Замовником (ДП МОУ "Укрвійськбуд") шляхом передачі інвестицій у вигляді грошових коштів, матеріальних активів та наданням послуг, пов'язаних з їх доставкою, з наступним отриманням інвестором у власність частини житла пропорційно внесених інвестицій.

За інвестиційним договором № 382/2005 від 21 грудня 2005 р. ДП "Укрконверс" не приймало на себе зобов'язання здійснити будівництво об'єкту. Будівництво об'єкту за цим договором повинне було бути здійснене ДП МОУ "Укрвійськбуд", в той час як ДП "Укрконверс" виконувало виключно функції інвестора.

Будівництво житлового будинку № 4/6-А по вул. Ахсарова в м. Харкові здійснювалося товариством "Спецбуд-3" і не за рахунок ДП "Укрконверс", а за власні кошти.

Товариство "Спецбуд-3" не є стороною інвестиційного договору № 382/2005 від 21 грудня 2005 р. та не набувало права і обов'язки за ним.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про те, що договір від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 і інвестиційний договір № 382/2005 від 21 грудня 2005 р. є різними за предметом.

В п. 8.2 інвестиційного договору № 382/2005 від 21 грудня 2005 р. вказано, що жодна із сторін за даним договором не може передавати в будь-якій формі третім особам (за виключенням законних правонаступників) свої права і обов'язки за даним договором без письмової згоди на те сторін.

ДП МОУ "Укрвійськбуд" не приймало на себе зобов'язання не укладати з іншими особами договори щодо будівництва спірного будинку, а також не передавало права і обов'язки за інвестиційним договором № 382/2005 від 21 грудня 2005 р. товариству "Спецбуд-3".

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Господарський суд дійшов висновку про те, що порушення ДП МОУ "Укрвійськбуд" умов інвестиційного договору № 382/2005 від 21 грудня 2005 р. перед ДП "Укрконверс" не може бути підставою для покладення обов'язку та/або відповідальності за таке порушення на товариство "Спецбуд-3".

Тому укладення і умови інвестиційного договору № 382/2005 від 21 грудня 2005 р. не є підставою для визнання договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 недійсним та не дають підстав для задоволення інших позовних вимог.

Таким чином, господарським судом встановлено, що будівництво багатоповерхового 54-ти квартирного житлового будинку в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А, якому в подальшому за зверненням ДП МОУ "Укрвійськбуд" відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.03.2012 р. № 191 (копія наявна в матеріалах справи) присвоєно поштову адресу м. Харків, вул. Ахсарова, 4/6-Б, було здійснено товариством "Спецбуд-3" та за рахунок його коштів.

Загальна сума витрат товариства "Спецбуд-3" на будівництво вказаного будинку станом на 26 грудня 2011 р., коли було подано декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, склала 17264545 грн.

Спірні квартири не перебували у власності ДП МОУ "Укрвійськбуд" або інших позивачів, а товариство "Спецбуд-3" набуло право власності на них як на новостворені об'єкти нерухомого майна на підставі свідоцтв про право власності, засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Також господарським судом встановлено, що спірні квартири були збудовані за рахунок власних коштів товариства "Спецбуд-3".

Прокурор в обґрунтування вимог про визнання права власності на вказаний будинок, квартири та нежитлові приміщення в ньому посилається на приписи ст. 331 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Із зазначених норм випливає, що право власності на створену із власних матеріалів річ, зокрема нерухому, набуває саме особа, яка її створила (побудувала таку нерухому річ).

ДП МОУ "Укрвійськбуд" та інші позивачі не є особою, яка створила (побудувала) житловий будинок № 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові і квартири в ньому. Такою особою є товариство "Спецбуд-3".

Право власності на спірні квартири виникло і було зареєстровано за ТДВ "Спецбуд-3" на підставі правовстановлюючих документів, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Вказані правовстановлюючі документи не визнані недійсними.

Також колегія суддів зазначає, що орган, уповноважений здійснювати повноваження власника земельної ділянки, на якій побудовано спірний будинок, - Харківська міська рада в особі виконавчого комітету Харківської міської ради - видав ТДВ "Спецбуд-3" свідоцтва про право власності на квартири у спірному будинку. У відзиві на позовну заяву (а. с. 59 т. с. 5) Харківська міська рада просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вищезазначене свідчить про те, що власник земельної ділянки, на якій здійснено будівництво спірного будинку, не заперечував проти здійснення такого будівництва.

Отже, на думку колегії суддів, не підлягають задоволенню також вимоги прокурора та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троянда Плюс" в частині визнання за позивачами права власності на зареєстровані на праві власності за ТДВ "Спецбуд-3" квартири.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартир у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно зі ст. 1 того ж Закону неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку; загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо); житловий комплекс - єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс.

Таким чином, багатоквартирний житловий будинок є спільною власністю власників квартир, які в ньому розташовані.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Згідно статті 4 вказаного Закону, об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Тобто, основна діяльність ОСББ "Троянда Плюс" полягає, зокрема, у здійсненні функцій, що забезпечують належне утримання будинку № 4/6-Б по вул.Ахсарова у м.Харкові та прибудинкової території.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Об'єднання після набуття статусу юридичної особи може прийняти на власний баланс весь житловий комплекс.

26.12.2013р. було здійснено передачу будинку № 4/6-Б по вул.Ахсарова у м.Харкові з балансу TOB "Спецбуд-3" на баланс ОСББ "Троянда Плюс", про що свідчить акт приймання-передачі, копія якого міститься в матеріалах справи.

Посилаючись на приписи ч. 9 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", якою передбачено вказано, що майно об'єднання утворюється з майна, переданого йому членами об'єднання у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, вважає, що ОСББ "Троянда Плюс" є власником вищезазначеного будинку і квартир, які станом на 26.12.2013р. належали TOB "Спецбуд-3".

Проте, відповідно до ст. 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", передача на баланс майна (в тому числі земельної ділянки), яке входить до складу житлового комплексу, але не належить об'єднанню, не тягне за собою виникнення права власності на нього.

Наявність у ОСББ "Троянда Плюс" законних підстав для визнання за ним права на багатоквартирний житловий будинок № 4/6-Б по вул.Ахсарова у м.Харкові та окремі квартири в ньому не доведена належними доказами.

Згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 26 грудня 2011 р. № КК 14311114732, технічним паспортом на спірний багатоквартирний будинок та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які наявні в матеріалах справи, в ньому відсутні індивідуально визначені нежитлові приміщення як окремі об'єкти права власності.

Згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 26 грудня 2011 р. № КК 14311114732 спірний житловий будинок був завершений будівництвом з кількістю поверхів 9.

Після завершення будівництва ТДВ "Спецбуд-3" було здійснено реконструкцію нежитлових приміщень 10-го поверху, який в декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 26 грудня 2011 р. № КК 14311114732 визначений як технічний, в 6 квартир.

Здійснення реконструкції підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 30 квітня 2013 р. № КК 143131160466.

Вказані квартири в позовних вимогах визначені як квартири № № 55 - 60 в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові.

Представник ТДВ "Спецбуд-3" в судовому засіданні зазначив, що квартири № № 55 - 60 в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові не зареєстровані на праві власності за ТДВ "Спецбуд-3" на час розгляду справи, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтвами про право власності на квартири, які наявні в матеріалах справи.

Обставини щодо відсутності реєстрації права власності за ТДВ "Спецбуд-3" на квартири № № 55 - 60 в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові також визнаються прокурором та позивачами по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Право власності на квартиру як об'єкт нерухомого майна підлягає державній реєстрації відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В ч. 1 ст. 20 того ж Закону вказано, що у Державному реєстрі прав на кожний об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа.

Таким чином, новостворені квартири № № 55 - 60 в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові можуть бути визначені як окремі індивідуально визначені об'єкти у власності ТДВ "Спецбуд-3" виключно з моменту здійснення відповідної державної реєстрації в установленому законодавством порядку, відкриття відповідних розділів та реєстраційної справи.

Відповідно, лише з моменту здійснення такої державної реєстрації новостворених квартир № № 55 - 60 в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові за ТДВ "Спецбуд-3" до нього можуть бути пред'явлені та підлягають розгляду позовні вимоги щодо права власності на них.

Внаслідок зазначеного, немає підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності за державою Україна в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на квартири № № 55, 56, 57, 58, 59, 60 та нежитлові приміщення загальною площею 452,8 кв. м. у будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Оскільки виконавчий комітет Харківської міської ради є її виконавчим органом, а не самостійною юридичною особою, він не може бути відповідачем в господарському спорі.

Тому провадження у справі в частині позовних вимог до виконавчого комітету Харківської міської ради підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 331, 382, 377, 1130, 1131, 1139 Цивільного кодексу України, ст.ст. 75, 142, 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 102-1, 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст.1,4,11,19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст.ст. 4, 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на об'єкти нерухомого майна та їх обтяження", ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 26, 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині позовних вимог заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" та Державного підприємства "Укрконверс" до виконавчого комітету Харківської міської ради припинити.

Позов заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" та Державного підприємства "Укрконверс" задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір про пайову участь у будівництві житла № 0310/7/1 від 31.03.2010р., укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (код ЄДРПОУ: 24308300) та Акціонерним товариством "Спецбуд-3" (код ЄДРПОУ: 01270405).

В решті позовних вимог заступника військового прокурора Центрального регіону України відмовити.

В позові Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троянда Плюс" відмовити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (03151, м.Київ, вул.Вінницька, 14/39; код ЄДРПОУ: 24308300) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м.Харкова, вул.Бакуліна, 18, м.Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 609,00 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-3" (61002, м.Харків, вул.Мироносицька, 3; код ЄДРПОУ: 01270405) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м.Харкова, вул.Бакуліна, 18, м.Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 609,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.06.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Н.М. Кухар О.В. Бринцев Т.А. Лавренюк