Постанова

від 05.06.2015 по справі 826/6723/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 червня 2015 року 15:40 № 826/6723/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазпромбуд» до:Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Террапром» про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а також зобов'язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Укргазпромбуд» з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому позивач просить:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 03.04.2015 року № 34026552209, в якому зазначено про завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 253 333 грн. та зазначено про його зменшення;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 03.04.2015 року № 34126552209, в якому зазначено про завищення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму 253 333 грн. декларації з ПДВ за серпень 2014 року, його зменшення у картці особового рахунку та застосовано штрафну санкцію у розмірі 63 333 грн.;

3) зобов'язати ДПІ подати до органу казначейства висновок із зазначенням суми 253 333,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок ТОВ «Укргазпромбуд».

Позивач не погоджується із вказаними рішеннями та зазначає, що не допускав порушень норм податкового законодавства, які зазначені в акті перевірки. Позивач звертає увагу, що спірні суми податкових вигод сформовані за операцією з придбання автокрану, яка фактично відбулася та належним чином документально оформлена, у тому числі видана податкова накладна. При цьому, факт належності транспорту контрагенту, до його продажу позивачу, підтверджується документами ДАІ, свідоцтвом. Позивач також звертає увагу, що автокран надалі був реалізований нерезиденту, факт чого, крім іншого, підтверджується самою ДПІ в акті перевірки, а також відповідною митною декларацією.

Відтак, позивач вважає висновки ДПІ безпідставними, а спірні рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Водночас позивач просить зобов'язати ДПІ надати висновок щодо бюджетного відшкодування, зазначаючи, що виконав всі передумови для отримання бюджетного відшкодування.

Третя особа належним чином повідомлена про розгляд справи 17.05.2015 р. Однак, представник третьої особи в судове засідання 27.05.2015 р. не з'явився, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надав. Враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи, на підставі наявних матеріалів.

Представник ДПІ, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, у судове засідання 27.05.2015 р. не з'явився, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надав. Враховуючи наведене та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України ухвалено про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів справи.

У той же час, до судового засідання представником ДПІ подано письмові заперечення на позов, в яких ДПІ, з підстав викладених в акті перевірки, заперечував проти задоволення позову, вважаючи спірні рішення законними та обґрунтованими. Зокрема, ДПІ звертає увагу, що під час перевірки за даними ЄРПН не було встановлено придбання автокрану особою, яка реалізувала його третій особі (контрагенту позивача), у зв'язку з чим поставка «по ланцюгу» не підтверджується, а відтак операція з поставки між позивачем та третьою особою (контрагентом позивача) є безтоварною, що виключає можливість формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ. При цьому, враховуючи прийняті рішення, ДПІ не вбачає підстав для проведення позивачу бюджетного відшкодування.

У судовому засіданні 27.05.2015 р. на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «УКРГАЗПРОМБУД» (код з ЄДР 31567127) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ФІРМА «ТЕРРАПРОМ» (код з ЄДР 38115062) за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 20.03.2015 р. № 213/26-55-22-09/31567127 (далі - Акт перевірки).

Товариство зареєстровано у статусі юридичної особи 14.06.2001 р., на податковий облік взято 20.06.2001 р. за № 25911, платником ПДВ є згідно свідоцтва від 03.05.2012 р.

Відносно взаємовідносин з контрагентом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Фірма «Террапром» (продавець) було підписано договір поставки авто-техніки від 18.07.2014 р. № 18/07-2014 р. Згідно умов договору постачальник зобов'язався продати, а покупець - сплатити та прийняти товар на умовах DDU (Інкотермс - 2010). Предметом поставки є автокран КТА-25 на шасі КрАЗ-65053 (2012 р. випуску, шасі Y7A650530C0809864) в кількості 1 одиниця. Вартість продажу - 1 520 000 грн. з ПДВ 253 333,33 грн. Датою поставки є дата підписання видаткової накладної. Право власності набувається покупцем з дати підписання видаткових накладних.

Згідно з платіжним дорученням від 21.07.2014 р. № 1985 проведена попередня оплата продукції у розмірі 20 000 грн.

Крім того, згідно із платіжним дорученням від 29.07.2014 р. № 3 також проводилась попередня оплата продукції у розмірі 1 500 000 грн.

По факту попередньої оплати складено дві податкові накладні : № 117 від 21.07.2014 р. на суму 20 000 грн. з ПДВ - 3 333,33 грн. та № 138 від 29.07.2014 р. на суму 1 500 000 грн. з ПДВ 250 000 грн. (номенклатура поставки - автокран). Сума ПДВ включена до складу податкового кредиту за липень 2014 р. у сумі 253 333 грн.

Накладна оформлена 29.07.2014 р. за № 140 на поставку автокрана.

У свою чергу на ім'я ТОВ «УКРГАЗПРОМБУД» оформлено довідку-рахунок .

Згідно з витягом з бази даних ДАІ (Облікова картка № 45244957 від 24.07.2014 р.) вбачається зняття вказаного автотранспортного засобу з обліку для реалізації, в якому він до цього рахувався за власником - ТОВ «ФІРРМА «ТЕРРАПРОМ». До цього також надано копію Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на вказаний транспортний засіб на ім'я ТОВ «ФІРМА «ТЕРРАПРОМ».

Між тим, в Акті перевірки зазначено про надходження акту ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 13.11.2014 р. № 3000/04-66-15-00/38115062 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання «Фірма «Террапром» податкового законодавства за період липня 2014 р.

Встановлено укладання ТОВ «Фірма «Террапром» та ТОВ «Релтон» договору на поставку автокрана КТУ-25 на шасі КрАЗ 65053 (шасі Y7A650530C0809864) в кількості 1 штуки. Ціна автокрану КТА-25 на шасі КрАЗ - 1 500 000 грн. з ПДВ 250 000 грн.

Між тим, відносно ТОВ «Релтон» , з яким позивач не вступав у відносини, зазначено, що за аналізом ЄРПН вказане товариство вказаний автокран на шасі КрАЗ не придбавало .

Відтак, ДПІ приходить до висновку, що правочин між ТОВ «ФІРМА «ТЕРРАПРОМ» - ТОВ «РЕЛТОН» за липень 2014 р. та контрагентом - покупцем ТОВ «УКРГАЗПРОМБУД» здійснені без мети настання реальних наслідків.

При цьому, одночасно ДПІ зазначає, що автокран був реалізований позивачем за договором № А5-017 від 30.12.2011 р. (специфікація (додаток № 10) від 17.07.2014 р.) нерезиденту PETRO GAS FZE, м. Дубай, ОАЕ. Товар, як зазначає ДПІ, було транспортовано через ТОВ «Транс Центр» по договору з Південно-Західною залізницею з.д. № 6407913 від 14.10.2013 р. Згідно ВМД від 14.08.2014 р. № 0031567127, як зазначено в Акті перевірки, встановлено, що кінцевим покупцем є ХО «ПЕТРО ГАЗ АЗІЯ», Туркменістан. Вартість продажу 133 000 $, що складало 1 743 717,78 грн.

Таким чином, як надалі в Акті перевірки резюмує ДПІ, на порушення ст. 185, п. 198.3., п. 198.6., п. 201.4., п. 201.10. ПК України позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за відносинами з ТОВ «ФІРМА ТЕРРАПРОМ».

За результатами перевірки декларації з ПДВ за липень 2014 р. зменшено р. 17 «усього податкового кредиту» на суму ПДВ 253 333 грн., внаслідок чого зменшено р. 19 «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» та р. 20.2. «зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного періоду», що призвело до зменшення р. 21.1. «значення рядка 20.2. декларації попереднього звітного періоду» та р. 21 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» декларації з ПДВ за серпень 2014 р. на суму 253 333 грн.

Зазначається також в Акті перевірки, що підприємством в декларації з ПДВ за серпень 2014 р. було заявлено до відшкодування на рахунок платника у банку (р. 23.1.) в сумі ПДВ 418 506 грн. Згідно з додатками (Д2, Д3, Д4), поданими до декларації з ПДВ за серпень 2014 р., сума бюджетного відшкодування сформована із залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду р. 22.

Виявлене порушення в ході перевірки декларації з ПДВ за липень 2014 р. призвело до зменшення бюджетного відшкодування р. 23.1. «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» декларації з ПДВ за серпень 2014 р. на суму 253 333 грн.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) ; п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними , висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірних рішень.

Як вже зазначалося, в обох випадках податкові накладні видані за правилом першої події , якою в даному випадку є факт здійснення попередньої оплати , що є достатньою та правомірною підставою для видачі податкових накладних та формування на їх підставі спірних сум податкових вигод.

У той же час позивачем також надані первинні та інші документи, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду , які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірної операції з поставки автокрану та підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача, та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод. Натомість, сукупність вказаних документів, у т.ч. щодо подальшого продажу автокрану, підтверджує реальність операції з придбання автокрану.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваною операцією за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент видачі податкових накладних, вчинення господарської операції з поставки був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних як платником ПДВ є правомірною.

Слід зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання укладеного з контрагентом правочину недійсними з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів , які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки.

Відповідачем наведене під час розгляду справи не спростовано та не доведено зворотне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання ДПІ надати висновок, суд вважає ці вимоги передчасними, оскільки подана позивачем заява по суті не розглядалася внаслідок прийняття оскаржуваних рішень та з боку ДПІ не відмовлено у формуванні відповідного висновку. Відтак, із скасуванням спірних рішень та набранням судовим рішенням законної сили у відповідача виникне обов'язок розглянути подану позивачем заяву та на час розгляду справи судом не вбачається порушення прав та інтересів позивача у наведеному контексті, а відтак у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 03.04.2015 року № 34026552209 та № 34126552209, які прийняті ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін