Ухвала

від 20.07.2015 по справі 826/6723/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6723/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

20 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазпромбуд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Террапром" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазпромбуд" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Террапром" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2015 року № 34026552209 та № 34126552209, зобов'язання відповідача подати до органу казначейства висновок із зазначенням суми 253 333,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок ТОВ "Укргазпромбуд".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "УКРГАЗПРОМБУД" (код з ЄДР 31567127) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "ФІРМА "ТЕРРАПРОМ" (код з ЄДР 38115062) за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 20.03.2015 р. № 213/26-55-22-09/31567127 (далі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.04.2015 року № 34026552209, в якому зазначено про завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 253 333 грн. та № 34126552209, в якому зазначено про завищення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму 253 333 грн. декларації з ПДВ за серпень 2014 року, його зменшення у картці особового рахунку та застосовано штрафну санкцію у розмірі 63 333 грн.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та ТОВ "Фірма "Террапром" (продавець) було підписано договір поставки авто-техніки від 18.07.2014 р. № 18/07-2014 р. Згідно умов договору постачальник зобов'язався продати, а покупець - сплатити та прийняти товар на умовах DDU (Інкотермс - 2010). Предметом поставки є автокран КТА-25 на шасі КрАЗ-65053 (2012 р. випуску, шасі Y7A650530C0809864) в кількості 1 одиниця. Вартість продажу - 1 520 000 грн. з ПДВ 253 333,33 грн. Датою поставки є дата підписання видаткової накладної. Право власності набувається покупцем з дати підписання видаткових накладних.

Згідно з платіжним дорученням від 21.07.2014 р. № 1985 проведена попередня оплата продукції у розмірі 20 000 грн.

Крім того, згідно із платіжним дорученням від 29.07.2014 р. № 3 також проводилась попередня оплата продукції у розмірі 1 500 000 грн.

По факту попередньої оплати складено дві податкові накладні: № 117 від 21.07.2014 р. на суму 20 000 грн. з ПДВ - 3 333,33 грн. та № 138 від 29.07.2014 р. на суму 1 500 000 грн. з ПДВ 250 000 грн. (номенклатура поставки - автокран). Сума ПДВ включена до складу податкового кредиту за липень 2014 р. у сумі 253 333 грн.

Накладна оформлена 29.07.2014 р. за № 140 на поставку автокрана.

У свою чергу на ім'я ТОВ "УКРГАЗПРОМБУД" оформлено довідку-рахунок.

Згідно з витягом з бази даних ДАІ (Облікова картка № 45244957 від 24.07.2014 р.) вбачається зняття вказаного автотранспортного засобу з обліку для реалізації, в якому він до цього рахувався за власником - ТОВ "ФІРРМА "ТЕРРАПРОМ". До цього також надано копію Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на вказаний транспортний засіб на ім'я ТОВ "ФІРМА "ТЕРРАПРОМ".

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, в обох випадках податкові накладні видані за правилом першої події, якою в даному випадку є факт здійснення попередньої оплати, що є достатньою та правомірною підставою для видачі податкових накладних та формування на їх підставі спірних сум податкових вигод.

Крім того, первинні та інші документи, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірної операції з поставки автокрану та підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача, та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надані позивачем первинні документи, відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Також, колегія суддів зазначає, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

На момент складання податкових накладних контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у зазначених осіб права на складання податкових накладних.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Отже, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні його контрагентом підтверджуються належним чином складеними первинними документами.

Беручи до уваги досліджені первинні документи, які складались у процесі виконання зобов'язань по відносинам позивача його контрагентом, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень, оскільки визначені ними грошові зобов'язання є необґрунтованими та протиправними.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати висновок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки подана позивачем заява по суті не розглядалася внаслідок прийняття оскаржуваних рішень та з боку відповідача не відмовлено у формуванні відповідного висновку.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.