Рішення

від 11.05.2011 по справі 22-ц-2887/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-2887/11 Головуючий у І інстанції Клочко В.М.

Категорія 45 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 травня 2011року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

головуючого Сержанюк А.С. суддів: за участю секретаря:Фінагєєва В.О., Березовенко Р.В. Хворостяної А.М. розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 грудня 2010 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив суд визнати будинки за АДРЕСА_1, які зареєстровані на ім'я ОСОБА_6 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснити поділ зазначених житлових будинків та визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначених будинків.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 27 грудня 2010 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач - ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення про задоволення її позову в повному обсязі через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Судом встановлено , що відповідно до договору купівлі-продажу від 20.03.2001 року ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_7, житловий будинок АДРЕСА_1. Відповідно до договору купівлі-продажу від 23.03.2001 року ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_8 житловий будинок АДРЕСА_2. Відповідно до договору купівлі-продажу від 28.03.2001 року ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_9 житловий будинок АДРЕСА_3. Відповідно до свідоцтва про одруження виданого 14.05.2003 року відділом реєстрації актів громадського стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області вбачається, що ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_10 14.05.2003 року.

На момент придбання спірних будинків позивач та відповідач проживали однією сім'єю, як подружжя, що фактично підтверджується поясненнями позивачки, показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7 та інших.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Сімейного кодексу України, який вступив в дію одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України з 1 січня 2004 року -до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем на момент придбання спірного майна необхідно застосувати законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Зробивши правильний висновок про необхідність застосування законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального права, а саме застосував закон, який не підлягав застосуванню та не застосував закон, який регулює зазначені правовідносини.

Так, відмова в задоволенні позову судом першої інстанції обґрунтована тим, що відповідно до ст. 22 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Відповідно до ч. 1 ст. 12 КпШС шлюб укладається в державних органах запису актів громадського стану. Оскільки спірні житлові будинки були придбанні ОСОБА_6 згідно договорів купівлі-продажу, до укладення шлюбу то вони не можуть вважатися спільною сумісною власністю подружжя.

Однак з зазначеними висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.

В судовому засіданні дослідженими доказами встановлено, що позивач та відповідач на момент придбання спірного майна проживали однією сім'єю, як подружжя без укладення шлюбу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність»чинного на момент виникнення спірних правовідносин майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що спірні будинки є спільною сумісною власністю осіб, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а саме позивача та відповідача.

За приписами ч. 2 ст. 74 СК України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачка має право на Ѕ частину спільно придбаного майна, а відтак висновки суду не відповідають обставинам справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити .

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 грудня 2010 року - скасувати .

Ухвалити нове рішення , яким в позов ОСОБА_5 задовольнити. Визнати будинки АДРЕСА_1, які зареєстровані на ім'я ОСОБА_6 спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Розділити спільне майно, визнавши за ОСОБА_5 право власності на 1 /2 частину будинків АДРЕСА_1, які зареєстровані на ім'я ОСОБА_6.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1 /2 частину будинків АДРЕСА_1, які зареєстровані на ім'я ОСОБА_6.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Сержанюк А.С.

Судді: Березовенко Р.В.

Фінагєєв В.О.