Ухвала

від 04.06.2015 по справі 2а-9628/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2015 р. м. Київ К/800/1505/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівська кондитерська фабрика «Світоч»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013

у справі № 2а-9628/12/1370

за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівська кондитерська фабрика «Світоч»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч») звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2012: №0001470801/12429, №0001460801/12433, №0001480801/12434.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 , в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог: п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 , пп. 11.2.1 п. 11.2, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ; п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.5 п. 138.8, п. 138.10, ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1ст. 139 , п. 144.1 ст. 144 , п. 145.1 ст. 145 , п. 146.2, п. 146.3 ст. 146 Податкового кодексу України ; з 01.01.2011 по 31.12.2011 встановлено заниження ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» податку на прибуток у сумі 230038,30 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: 1 квартал 2011 року на суму 206548,75 грн., ІІІ квартал 2011 року на суму 23060,87 грн., ІV квартал 2011 року на суму 428,68 грн., ІІІ - IV квартали 2011 року на суму 23489,55 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України; за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 занижено податок на додану вартість в загальній сумі 270117,72 грн., в тому числі в січні 2011 року на суму 165239,17 грн., в жовтні 2011 року на суму 104878,55 грн., та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 10940,82 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту в листопаді 2011 року на суму 10940,82 грн.

В акті перевірки зазначено: що за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» задекларовано валові витрати у сумі 163552099,00 грн. (за наслідками планової документальної перевірки від 26.03.2012 №322/23-2/00382154). Перевіркою повноти визначення витрат за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 встановлено їх завищення в результаті включення до валових витрат вартості товарно-матеріальних цінностей отриманих від ТОВ «ТПК «Укррос» (ЄДРОПУ 33782470), по яких встановлено здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків на загальну суму 826195,00 грн., в тому числі в І квартал 2011 року на суму 826195,00 грн. За період з 01.04.2011 по 31.12.2011 ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» задекларовано витрати у сумі 637828463,00 грн. Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 встановлено їх завищення в результаті включення до складу інших витрат - загальновиробничі витрати - витрати та нараховану амортизацію по придбаних роботах, послугах від ТОВ «Укрянбуд» (ЄДРПОУ 34625317), Корпорації «Галтрансрембуд» (ЄДРПОУ 35416824) по яких прописано здійснення удаваних операцій, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків на загальну суму 102129,00 грн., в тому числі в ІІІ кварталі 2011 року на суму 100265,00 грн., в IV кварталі 2011 року на суму 1864,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.10.2012: №0001470801/12429 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10940,82 грн. за листопад 2011 року; №0001460801/12433 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 322558,10 грн., з яких 270117,73 грн. за основним платежем та 52440,37 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001480801/12434 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 233039,30 грн., з яких 230038,30 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмову у позові суди обґрунтували тим, що згідно матеріалів справи позивач не надав необхідних первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «ТПК «Укррос», а саме сертифікату відповідності та ксерокопії гігієнічного висновку, копії довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та підтвердження транспортування товару від станції призначення - «Підзамче» на склад, ким здійснювалося розвантаження, завантаження товару в кількості 119,45 т, переліку транспортних засобів, якими здійснювалося перевезення вантажу (в т.ч. № і дата договору про надання послуг перевезення вантажів) . Окрім того, до перевірки позивачем не представлено акти виконаних робіт по демонтажу лінії «Hebenstreit», по виробництву вафель, демонтажу металоконструкцій рампи біля будівлі приправ, перевезення її та монтаж біля корпусу №3, та супутні роботи; монтажу глюкольного теплообмінника з обв'язкою трубопроводами енергоносіїв, к №1, горище; монтажу електромереж фізико-хімічної лабораторії.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України , сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У пункті 198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу .

У п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.6 ст. 138 даного Кодексу витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4 та п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування. Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту. З метою дослідження фактичного придбання послуг необхідно аналізувати умови їх постачання, досліджувати усі первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, підстави, зміст придбаних послуг відповідно до умов договорів, їх вартість та виконання.

Також, доведенню підлягають обставини щодо придбання платником податків послуг з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановити види господарської діяльності, що здійснювалися платником податків, мету здійснення господарських операцій (призначення послуг) тощо.

Висновки судів попередніх інстанцій зроблені без належного дослідження питання щодо реального здійснення господарських операцій. Суди попередніх інстанцій не дослідили доказів, зокрема щодо використання у власній господарській діяльності позивача отриманих від контрагентів товарів та послуг, крім того судами не надано належної правової оцінки доказам, що надані позивачем на підтвердження реальності проведених операцій, у тому числі транспортній залізничній накладній №35114355, актам про приймання матеріалів (типова форма №М-7), посвідчення виробника про якість продукції, товарним накладним, копії з журналу видачі довіреностей, документам про «внутрішнє переміщення» товару, що надійшов на склад позивача в с. Малехів до основних виробничих потужностей у м. Львові.

Колегія суддів звертає увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору в частині оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223 , 227 , 230 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров