Рішення

від 04.06.2015 по справі 922/1725/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2015 р.Справа № 922/1725/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міталтрейд", м. Запоріжжя; до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків; про стягнення 2.278.425,02 грн. за участю представників:

позивача - Руденко В.Л., довіреність № 0705/1 від 07.05.2015 р.; Сапунцов В., довіреність № 2004/1 від 20.04.2015 р.;

відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міталтрейд" 20.03.2015 р. звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", у якому просить суд: стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар за договором № 3/01 від 18.01.2013 р. у сумі 1.239.128,50 грн.; експедиційну компенсацію за транспорт на загальну суму 11.680,00 грн.; пеню за несвоєчасну оплату за поставлений за договором № 3/01 від 18.01.2013 р. товар у сумі 882.256,82 грн.; інфляційне збільшення суми боргу за несвоєчасну оплату за поставлений за договором № 3/01 від 18.01.2013 р. товар у сумі 145.359,70 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та інфляційного збільшення суми боргу на загальну суму 549.734,11 грн. (від 13.05.2015 р. вх. № 18665), прийнятої ухвалою суду від 14.05.2015 р. до розгляду).

В обгрунтування позову вказує на не належне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором № 3/01 від 18.01.2013 р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого йому позивачем товару, у зв"язку із чим відповідачу нараховані пеня на підставі п. 9.1. договору, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати, експедиційна компенсація за транспорт, згідно рахунків № 255 від 26.12.2014 р. та № 4 від 14.01.2015 р.; в якості правових підстав позову вказує на норми абз. 8 ч. 2 ст. 20, п. 1 ст. 193, п. 1 ст. 216, п. 2 ст. 217, ст. 230 ГК України, ст. ст. 525, 526, ч.2 ст. 625 ЦК України.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та просять суд задовольнити позовні вимоги, з урахуванням заяви від 29.05.2015 р. вх. № 22036 (т. І а.с. 12-29), у якій позивачем виконано перерахунок пені за подвійною обліковою ставкою НБУ і яка складає 222.986,25 грн., у заяві позивач також зазначає про те, що загальна заборгованість відповідача, що є предметом позовних вимог на сьогодні складає 1 250 808,50 грн., з них: - заборгованість за поставлений товар за Договором № 3/01 від 18.01.2013р. - 1.239.128,50 грн. та експедиційна компенсація за транспорт - 11.680,00 грн. Крім того, представники позивача надали пояснення від 04.06.2015 р. вх. № 22917, у яких позивач заперечує проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду, у якій зазначається, що сам позивач має значну кредиторську заборгованість перед контрагентами і розстрочення виконання судового рішення може призвести в свою чергу до порушення позивачем своїх зобов"язань, а також заяву про долучення доказів до матеріалів справи від 04.06.2015 р. вх. № 22918.

Відповідач у судове засідання 04.06.2015 р. свого представника не направив, у відзиві № 85-212 від 14.05.2015 р. (вх. № 19218 від 14.05.2015 р., т. І а.с. 195-196) відповідач позов визнає частково - в розмірі 867.846,55 грн. і просить розстрочити виконання рішення на один рік рівними щомісячними платежами в розмірі 73.320,55 грн. з терміном сплати до останнього числа місяця. У відзиві відповідач зазначає, що позивачем не враховано сплату основної суми боргу на загальну суму 445.000,00 грн., пеня розрахована без урахування ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" і за контррозрахунком відповідача має складати 108.143,05 грн. Крім того, відповідач зазначає про сплату ним 11.680,00 грн. експедиційної компенсації та вказує на помилковість розрахунку інфляційних втрат.

Крім цього, 04.06.2015 р. відповідач надав доповнення до відзиву від 03.06.2015 р. № 85-243 (вх. № 22782), у якому просить задовольнити позовні вимоги в розмірі 1.255.402,33 грн., в тому числі сума основного боргу в розмірі 938 808,50 грн., пені в розмірі 215 939,14 грн. та інфляційних втрати в розмірі 100 654,69 грн., в решті позовних вимог - відмовити; розстрочити виконання рішення на один рік рівними щомісячними платежами в розмірі 104.616,86 грн. з терміном сплати до останнього числа місяця.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

Між ТОВ «Міталтрейд» (постачальник) та ПАТ «ХТЗ ім. С. Орджонікідзе» (покупець) був укладений договір поставки № 3/01 від 18.01.2013 р. (т. І а.с. 41-44), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати покупцю товар, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах передбачених Договором.

Згідно п. 3.1. Договору, покупець повинен був здійснити оплату після поставки товару шляхом перерахування грошових коштів з відстрочкою платежу 15 календарних днів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого останнім рахунку.

За змістом п. 3.3. Договору, інший порядок, строк та умови оплати могли бути передбачені у Специфікаціях до Договору.

Згідно п. 4.1. Договору, Товару поставлявся на умовах FСА, згідно Правил Інкотермс-2000», на протязі 2-х днів з моменту отримання заявки постачальника, якщо нший порядок поставки не встановлювався відповідною Специфікацією.

Згідно п. 4.2. Договору, датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника.

Станом на момент звернення із позовом загальна сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар склала: за Специфікацією № 17 - 40.646,00грн.; за Специфікацією № 20 - 329.073,50 грн. (60.000,00грн.+ 262.600,00грн. + 2.722,50 + 3.751,00грн.); за Специфікацією № 24 - 292.000,00 грн. (143.500,00грн.+148.500,00грн.) за Специфікацією № 1 - 781.950,00 грн. (198.900,00грн.+195.000,00грн.+195.000,00грн.+193.050,00грн.), а всього складала 1.443.669,50 грн., і у зв"язку з частковою оплатою станом на момент судового засідання, з урахуванням заяви від 14.05.2015 р. сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 1.239.128,50 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в сумі 1.239.128,50 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, з урахуванням вищевказаних норм ЦК України, задоволенню підлягають 11.680,00 грн. експедиційної компенсації транспорту (акти надання послуг від 26.12.2014 р. № 292 на суму 5.740,00 грн. та від 14.01.2015 р. № 4 на суму 5.940,00грн., т. І а.с. 87, 90, відповідно).

На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що позивачем правомірно нараховані відповідачеві до стягнення інфляційні втрати в сумі 145.359,70 грн. (розрахунок т. І а.с. 184-189).

Стосовно позовних вимог про стягнення 882.256,82 грн. пені (розрахунок т. І а.с. 181-188) суд зазначає наступне.

У відповідності до п.3, ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 9.1. договору поставки від 18.01.2013 р. 3/01, у разі прострочення оплати прийнятого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від неоплаченої суми у встановлений договором строк за кожен день прострочення.

За приписами статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору, з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, у вигляді сплати пені.

Таким чином, позивачем правомірно заявленою до стягнення є сума пені в розмірі 222.986,25 грн., що має наслідком відмову в решті позову про стягнення пені в сумі - 659.270,57 грн.

Твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього, де він стверджує, що оплата по рахункам №29 від 15.03.2015 та №50 від 29.04.2015 р. є частковою оплатою заборгованості за поставлений товар, що є предметом позовних вимог у даній справі не підтверджуються і спростовуються матеріалами справи, у тому числі листами самого відповідача №67/518 від 18.03.2015, № 67/582 від 08.04.2015 та №67/530 від 30.04.2015 р. (т. ІІ а.с. 37, 36, 35, відповідно), в яких останній підтверджує, що оплата за платіжними дорученнями № 2218 від 12.03.2015 р., №2222 від 12.03.2015, №2315 від 13.03.2015, №3865 від 30.04.2015, №3866 від 30.04.2015 р., №3864 від 30.04.2015 є оплатою за товар по специфікаціям №2 від 12.03.2015 р. та №3 від 13.03.2015 р. (про що свідчить і призначення платежу у платіжних дорученнях, т. ІІ а.с. 30, 38-43), які не є предметом позовних вимог.

Стосовно заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення на один рік рівними щомісячними платежами в розмірі 104.616,86 грн. з терміном сплати до останнього числа місяця, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Разом з тим, у п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

В контексті наведеного вбачається, що заявник не надав жодних належних доказів, які б обґрунтовували неможливість виконання рішення суду, і посилання на складне фінансове становище відповідача не є доказом неможливості виконання рішення.

З огляду на викладене та враховуючи те, що обставини, які склалися у відповідача, не є винятковими у розумінні ч.1 ст.121 ГПК України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, неможливість перекладати ризики відповідача на позивача, суд вважає, що заява відповідача про надання розстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 45.568,50 грн. (2% від ціни позову), суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем судовий збір був сплачений не в повному обсязі - 30.317,46 грн. (платіжне доручення № 11 від 18.03.2015 р. в сумі 19.322,77 грн., т. І а.с. 27, № 539 від 07.05.2015 р. в сумі 6.966,65 грн. та № 525 від 14.04.2015 р. в сумі 4.028,04 грн., т. І а.с. 190, 191, відповідно), витрати зі сплати судового збору, в тій частині, що покладаються на відповідача підлягають стягненню в сумі 15.251,04 грн. на користь державного бюджету України, в сумі 9.765,13 грн. - на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 599, 610, 611, 625, 627, 628, 629, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 1, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. Серго Орджонікідзе" (61007, м. Харків, пр. Московський, 275, п/р № 26002032034803, від. 816 АТ "УкрСіббанк", м. Харків, МФО 351005, код за ЄДР 05750295, ІПН 057502920393, св. № 100328110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міталтрейд" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 93, кв. 142, ЄДРПОУ 38229412, ІПН 382294108293, св. № 200057357, р/р 26001392403700 в АТ "УкрСиббанк" м. Запоріжжя, МФО 351005) :

- заборгованість за поставлений товар за договором № 3/01 від 18.01.2013 р. у сумі 1.239.128,50 грн.;

- експедиційну компенсацію за транспорт на загальну суму 11.680,00 грн.;

- пеню за несвоєчасну оплату за поставлений за договором № 3/01 від 18.01.2013 р. товар у сумі 222.986,25 грн.;

- інфляційне збільшення суми боргу за несвоєчасну оплату за поставлений за договором № 3/01 від 18.01.2013 р. товар у сумі 145.359,70 грн.

2.1. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. Серго Орджонікідзе" (61007, м. Харків, пр. Московський, 275, п/р № 26002032034803, від. 816 АТ "УкрСіббанк", м. Харків, МФО 351005, код за ЄДР 05750295, ІПН 057502920393, св. № 100328110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міталтрейд" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 93, кв. 142, ЄДРПОУ 38229412, ІПН 382294108293, св. № 200057357, р/р 26001392403700 в АТ "УкрСиббанк" м. Запоріжжя, МФО 351005) 9.765,13 грн. судового збору.

3.1. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. Серго Орджонікідзе" (61007, м. Харків, пр. Московський, 275, код ЄДРПОУ 05750295) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 15.251,04 грн. судового збору.

4.1. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 09.06.2015 р.

Суддя О.В. Бринцев

/Справа № 922/1725/15/