Постанова

від 04.06.2015 по справі 807/818/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року м. Львів Справа № 876/8590/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,

представника позивача - Шерегі В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року по справі № 807/818/14 за позовом Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Орендне підприємство «Ужгородський коньячний завод» (далі - ОА «Ужгородський коньячний завод») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - ДПІ у Виноградівському районі), в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Виноградівському районі від 04 грудня 2013 року №0000932200.

Позов обґрунтовувало посиланням на правомірність здійснення ним розрахунку суми земельного податку та своєчасність подання податкової декларації з плати за землю, оскільки датою початку розрахунку суми земельного податку є дата прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та формування Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, тобто 12 липня 2013 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Виноградівському районі від 04 грудня 2013 року № 0000932200.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що датою та часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, а тому подання позивачем заяви про реєстрацію права власності на земельну ділянку 21 червня 2013 року є підставою для розрахунку суми земельного податку по даній земельній ділянці з 21 червня 2013 року, який слід було подати до 20 липня 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами аукціону ОП «Ужгородський коньячний завод» набуло у власність незакінчену будівництвом будівлю поліклініки, яка розташована по вул. Раковці, 125, с. Петрово, Виноградівський район, а рішенням господарського суду Закарпатської області від 05 березня 2012 року визнано за позивачем право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться придбана нерухомість.

21 червня 2013 року ОП «Ужгородський коньячний завод» звернулось із заявою про державну реєстрацію вказаної вище земельної ділянки, на підставі якої 12 липня 2013 року реєстраційною службою Виноградівського районного управління юстиції прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і сформовано витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

20 серпня 2013 року позивачем подано до ДПІ у Виноградівському районі декларацію з плати за землю, згідно з якою розрахунок плати за землю за 2013 рік по земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: вул. Раковці, 125, с. Петрово, Виноградівський район, загальною площею 5708 кв.м., здійснено з 12 липня 2013 року, тобто з дати видачі витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

На підставі акта перевірки від 15 листопада 2013 року № 28/22-0112/00412122, складеного за результатами камеральної перевірки податкової декларації з плати за землю за 2013 рік ОП «Ужгородський коньячний завод», ДПІ у Виноградівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2013 року № 0000932200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за земельним податком з юридичних осіб на суму 1205,28 грн., з яких на 148,22 грн. за основним платежем та на 1057,06 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог статей 49, 286 Податкового кодексу України, який обґрунтований несвоєчасним поданням позивачем податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік та заниженням суми плати за землю в розмірі 148,22 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок з проведення розрахунку розміру ставки податку та подання декларації з плати за землю у позивача виник лише після отримання витягу про державну реєстрацію права на земельну ділянку від 12 липня 2013 року, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом ХІІІ «Плата за землю» Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є, зокрема, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Згідно з пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

Відповідно до пункту 271.1 статті 270 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже, згідно з нормами Податкового кодексу України виникнення обов'язку сплачувати плату за землю пов'язане з днем виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Вказані норми регулюють випадки набуття права власності чи користування на земельну ділянку як окремий об'єкт.

Натомість, Земельний кодекс України та Цивільний кодекс України містять інші норми, які регулюють питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній.

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з статтею 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що з моменту набуття права власності жилий будинок, будівлю або споруду у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.

Враховуючи викладене, а також те, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 05 березня 2012 року визнано за ОП «Ужгородський коньячний завод» право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться придбана ним за результатом аукціону будівля, суд погоджується з висновком податкового органу про заниження позивачем земельного податку з юридичних осіб у зв'язку з охопленням під час проведення розрахунку меншого періоду, ніж того, що підлягав врахуванню при визначенні суми податку, що свідчить про правомірність донарахування земельного податку в сумі 148,221 грн. за основним зобов'язанням та 37,06 грн. за штрафними санкціями.

Що стосується правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасне подання декларації з податку на землю за 2013 рік, то слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170,00 грн., за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Так, позивачем подано декларацію з плати за землю за 2013 року 20 серпня 2013 року, однак, граничним строком її подання було 20 липня 2013 року, що свідчить про несвоєчасність її подання.

Враховуючи викладене, а також те, що рішенням від 15 жовтня 2013 року до позивача було застосовано штраф за неподання (несвоєчасне) подання податкової звітності, суд приходить до висновку про правомірність накладення на позивача штрафу в розмірі 1020,00 грн. за несвоєчасне подання декларації з плати за землю.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року по справі № 807/818/14- скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Повний текст постанови виготовлено 09 червня 2015 року.