Постанова

від 10.06.2015 по справі 913/903/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Справа № 913/903/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддівАкулової Н.В., Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс 2006" на рішення та постановуГосподарського суду Луганської області від 16.06.2014 Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 у справі№ 913/903/14 Господарського судуЛуганської області за позовомЗакритого акціонерного товариства "Рубіжанськбуд" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс 2006" прозобов'язання повернути майно за участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.06.2014 у справі №913/903/14 (суддя Кірпа Т.С.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шепітько І.І., судді - Бондаренко В.П., Медуниця О.Є.) рішення Господарського суду Луганської області від 16.06.2014 у справі № 913/903/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ЗАТ "Рубіжанськбуд" (Продавець) та ТОВ "Фортекс-2006" (Покупець) 24.09.2010 укладений договір купівлі-продажу 37/50 часток об'єкта нерухомого майна, за умовами якого Проджавець передає у власність Покупцю 37/50 часток об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, пр. Першотравневий,43 літ."А".

Пунктом 3 договору визначено, що продаж 37/50 часток об'єкту нерухомого майна проводиться за суму 199588,46 грн (в тому числі ПДВ - 33264,74 грн), які за згодою сторін Покупець зобов'язується перераховувати на рахунок Продавця щомісячно, починаючи з 01.10.2010 по 01.10.2013.

Право власності на 37/50 часток об'єкта нерухомого майна переходить до Покупця після підписання сторонами двостороннього акта прийому-передачі об'єкта та державної реєстрації цього права власності (п. 6 договору).

24.09.2010 сторонами підписано акт приймання-передачі, згідно якого Продавець передав згідно договору купівлі-продажу 37/50 часток об'єкта нерухомого майна від 24.09.2010 у власність Покупця, а Покупець прийняв 37/50 часток об'єкта нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, пр. Першотравневий,43 літ."А", загальною вартістю 199588,46 грн, в тому числі ПДВ.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що постановою Господарського суду Луганської області від 17.05.2012 у справі № 20/68б/2011 ЗАТ "Рубіжанськбуд" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.05.2013 у справі №20/68б/2011 (залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2013) розірвано договір купівлі-продажу 37/50 часток об'єкту нерухомого майна від 24.09.2010, визнано права власності на 37/50 часток об'єкта нерухомого майна, зобов'язано ТОВ "Фортекс 2006" передати ЗАТ "Рубіжанськбуд" оригінали всіх правовстановлюючих документів на 37/50 часток об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, пр. Першотравневий,43 літ."А".

Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2013 у справі №20/68б/2011 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2013 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 23.05.2013 в частині визнання права власності на 37/50 часток об'єкта нерухомого майна за ЗАТ "Рубіжанськбуд" та зобов'язання ТОВ "Фортекс 2006" передати ЗАТ "Рубіжанськбуд" оригінали всіх правовстановлюючих документів на 37/50 часток об'єкту нерухомого майна скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

У постанові Вищого господарського суду України від 26.11.2013 зазначено, що оскільки відповідач (ТОВ "Фортекс 2006") не виконував свої зобов'язання щодо оплати вартості придбаного майна у встановлені договором строки (щомісячна оплата), невиконання договору тривало понад два роки, погашення вартості нерухомого майна не відбувалась щомісячно, це є істотним порушенням умов договору та безумовною підставою для розірвання такого договору.

Предметом позовних вимог, як вірно визначив суд першої інстанції, є вимога позивача про витребування із чужого незаконного володіння ТОВ "Фортекс 2006" на користь ЗАТ "Рубіжанськбуд" 37/50 часток об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, пр. Першотравневий,43 літ."А", отриманого без достатніх правових підстав. Підставами позову позивачем визначено ст. 694, 695, 1212 ЦК України, ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ст. 694, 695, 1212 ЦК України та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що оскільки відповідач не виконав зобов'язання по договору і даний договір розірвано, підстава для набуття відповідачем майна за цим договором відпала, а тому спірне майно підлягає поверненню.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно зі ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як було встановлено попередніми судовими інстанціями, договір купівлі-продажу 37/50 часток об'єкту нерухомого майна від 24.09.2010 розірвано в судовому порядку у зв'язку з істотним порушенням умов договору.

За вимогами частин 2, 3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, встановивши, що вищезазначений договір розірвано з підстав істотного порушення його умов відповідачем, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про повернення позивачеві 37/50 часток об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, пр. Першотравневий,43 літ."А" переданого за цим договором.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. 4 3 , 4 7 , 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Доводи скаржника були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій і фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 111 5 , 111 7 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс 2006" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 16.06.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 у справі №913/903/14 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.В. АКУЛОВА

Т.П. КОЗИР