Постанова

від 10.06.2015 по справі 920/1817/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Справа № 920/1817/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддівАкулової Н.В., Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного інженерно-технічного підприємства "Техномаш" на рішення та постановуГосподарського суду Сумської області від 29.01.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі№ 920/1817/13 Господарського судуСумської області за позовомПриватного інженерно-технічного підприємства "Техномаш" доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 простягнення 51538,16 грн. за участю представників:

позивача: Гудков Д.В., дов. від 15.01.2015;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.02.2014 у справі №920/1817/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Джепа Ю.А., судді - Левченко П.І., Котельницька В.Л.) позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Могилєвкін Ю.О., судді - Барбашова С.В., Плужник О.В.) рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 та рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2014 у справі № 920/1817/13 скасовано, а справу №920/1817/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

За наслідками повторного розгляду справи, рішенням Господарського суду Сумської області від 29.01.2015 у справі № 920/1817/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Жерьобкіна Є.А., судді - Костенко Л.А., Зражевський Ю.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пушай В.І., судді - Гребенюк Н.В., Потапенко В.І.) рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2015 у справі № 920/1817/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що відповідно до видаткової накладної від 30.07.2013 № РН-0000032, рахунка-фактури від 22.07.2013 № СФ-0000030, платіжного доручення від 24.07.2013 № 39 відповідачем поставлено позивачу лист металу 23,00 мм ст. 1218Н10Т в кількості 985 кг загальною вартістю 47280,00 грн.

На замовлення позивача виконані роботи з розкрою листа 12X18Н10Т S-23, про що свідчить акт приймання виконаної роботи від 08.08.2013 № ВН-0014 в якому зазначено, що позивач претензій по виконаній роботі не має. Роботи позивачем оплачені згідно платіжного доручення від 31.07.2013 № 42.

В подальшому, позивачем оплачувались рахунки рахунки - фактури від 26.07.2013 №182 на оплату послуг з виготовлення обичайок Ф-350 та від 01.08.2013 № 187 на оплату послуг з погибки листа 23 мм ст. 12X18Н10Т.

Листом від 12.08.2013 № 53/08/13 інша особа, яка надавала позивачу послуги з вальцювання обичайок - ТОВ "Гідромашбуд" повідомило позивача, що при наданні послуг по вальцюванню обичайок (рахунок від 26.07.2013 № 182) у металі, що піддається холодному вальцюванню утворилися поперечні тріщини. При цьому, як встановлено судами, в листі не зазначено який саме метал переданий позивачем ТОВ "Гідромашбуд" для надання послуг з виготовлення обичайок.

12.08.2013 ТОВ "Гідромашбуд" складено акт про виявлені приховані недоліки сталі, в якому зафіксовано, що при наданні послуг з вальцівки в металі, підданому холодній вальцівці виникли поперечні тріщині глибиною 1-4 мм. Лист металу 23 ст. 12X18Н10Т наданий позивачем не може бути використаний для виготовлення деталей. Акт складений у присутності представників виконавця - ТОВ "Гідромашбуд". З актом ознайомлений директор позивача.

При цьому, як дослідили суди попередніх інстанцій, для складання зазначеного акта не було повідомлено та запрошено відповідача, що свідчить про не обізнаність відповідача про виявлені, як стверджує позивач, приховані недоліки товару.

Згідно платіжного доручення від 14.08.2013 № 48, послуги по погибці листа металу оплачені позивачем повністю, що, на переконання попередніх судових інстанцій свідчить, що після встановлення прихованих недоліків, зафіксованих в акті від 12.08.2013, ТОВ "Гідромашбуд" було надано, а позивачем прийнято та оплачено послуги по погибці (обробки) листа 23 мм ст. 12X18Н10Т.

Позивач листом від 09.09.2013 № 7 звернувся до відповідача з претензією, в якій зазначив про поставку останнім товару (лист металу 23,00 мм ст. 1218Н10Т в кількості 985 кг загальною вартістю 47280,00 грн) неналежної якості, про що ТОВ "Гідромашбуд" (особа, для якої позивачем придбано лист металу) повідомило позивача, склавши акт про приховані недоліки сталі та неможливість подальшого використання його в роботі.

Як підсумок, позивач, посилаючись на норми ст. 678, 688, 712 ЦК України, ст. 268 ГК України, просив відповідача повідомити в строк до 30.09.2013 про свої міркування щодо наявності чи відсутності прихованих недоліків товару, а в разі ненадання відповіді, вимагав повернути вартість сплаченого товару в сумі 47280,00 грн та сплатити завдані збитки в сумі 4258,16 грн, обраховані за наслідками перевірки механічних властивостей матеріалу, проведеної у науково-дослідній лабораторії механічних випробувань СумДУ на замовлення позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, послався на поставку відповідачем товару неналежної якості, що на переконання позивача, підтверджується проведеною в науково-дослідній лабораторії механічних випробувань СумДУ на замовлення позивача перевіркою механічних властивостей матеріалу, а тому позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню вартість товару в сумі 47280,00 грн. Також позивачем ставиться питання про стягнення з відповідача збитків у відповідності до ст. 623 ЦК України в сумі 4258,16 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, керуючись положеннями ст. 11, 202, 623, 673, 678, 679, 687, 712 ЦК України, ст. 225, 265, 266 ГК України та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суди попередніх інстанції виходили з того, що між сторонами вчинено правочин щодо поставки товару у спрощений спосіб в усній формі з узгодженням лише предмету, кількості та ціни товару, однак сторонами не доведено в порядку ст. 32, 33 ГПК України, що відповідач був повідомлений позивачем про конкретну мету придбання товару. Також, позивачем не доведено, що недоліки поставленого відповідачем товару виникли до його передання позивачу або з причин, які існували до цього момента. Крім того, позивачем не дотримано вимог Інструкції № П-7 при прийманні листа металу 23,00 мм ст. 1218Н10Т від відповідача та при виявленні прихованих недоліків.

Згідно зі ст. 111 12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 111 5 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Враховуючи приписи чинного законодавства, зокрема, ч.2 ст.205 та ч.1 ст.639 ЦК України, відповідно до яких договір або інший правочин може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, а поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що між сторонами виникли господарсько-правові зобов'язання щодо поставки наведеного вище товару.

Як передбачено ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Статтею 678 ЦК України визначено правові наслідки передання товару неналежної якості.

Статтею 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Таким чином, відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару.

Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу (ч. 1 ст. 41 ГПК України).

Як роз'яснено в п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2014 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (із змінами і доповненнями), судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2014 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (із змінами і доповненнями).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дослідивши документи, зібрані під час розгляду справи дійшли висновку про відхилення посилання позивача на наявність у поставленій продукції прихованих недоліків, оскільки висновок науково-дослідної лабораторії механічних випробувань СумДУ від 24.12.2012 був складений позивачем в односторонньому порядку, зокрема, без залучення представників відповідача та третіх осіб для відбору проб продукції.

Зокрема, суди дослідили, що обставини відбору зразків продукції для лабораторних досліджень фіксуються у відповідному акті відбору проб продукції, однак акт відбору проб продукції від 21.08.2013 не містить кількість і номери місць, з яких відбирались зразки (проби) продукції.

З огляду на зазначене (недотримання позивачем порядку, який має додержуватись при виявленні прихованих недоліків і відібранні проб), а також те, що після отримання від відповідача наведеного вище товару, він піддавався обробці, попередні судові інстанції дійшли висновку про позбавлення суду можливості призначити судову експертизу щодо якості спірного листа металу та визначення того, чи недоліки виникли до передання товару відповідачем позивачу чи в процесі його обробки або користування, оскільки відсутня можливість на даний час ідентифікувати об'єкт дослідження та визначити його індивідуальні ознаки.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у відповідності до ст. 623 ЦК України, то суди, врахувавши недоведеність позивачем факту поставки відповідачем неякісного товару, а також те, що недоліки виникли до передання товару позивачу або з причин, які існували до цього моменту, обґрунтовано відмовили в задоволенні цієї частини позову.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій, зроблені з дотриманням вимог ст. 4 3 , 4 7 , 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж розгляду справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 111 5 , 111 7 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного інженерно-технічного підприємства "Техномаш" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі №920/1817/13 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.В. АКУЛОВА

Т.П. КОЗИР