Постанова

від 10.06.2015 по справі 911/2749/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа№ 911/2749/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Зеленіна В.О.

при секретарі судового засідання - Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Бровари"

на рішення господарського суду Київської області від 25.07.2014

у справі № 911/2749/14 (Горбасенко П.В.)

за позовом Київської морської школи Товариства сприяння обороні України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Бровари"

про розірвання договору та стягнення 2 886,24 грн.

за участю представників:

від позивача: Єфремова О.М.,

від відповідача: Андрієнко С.В.

ВСТАНОВИВ:

Київська морська школа Товариства сприяння обороні України звернулася до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Бровари" про розірвання договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013 та стягнення 2 394,42 грн. боргу за комунальні платежі, який виник за період з грудня 2013р. по січень 2014р. та з березня 2014р. по квітень 2014р. Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 49 ГПК України стягнути з відповідача 10 000 грн. витрат за надання аудиторського висновку.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.07.2014 у справі № 911/2749/14 позов задоволено повністю, розірвано договір оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013, укладений між Київською морською школою Товариства сприяння обороні України та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Бровари", стягнуто з відповідача на користь позивача з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог № 79 від 21.07.2014, 2 886,24 грн. боргу за комунальні платежі згідно договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013, який виник за період з грудня 2013р. по січень 2014р. та з березня 2014р. по червень 2014р. та 3 045,00 грн. судового збору. При цьому, враховуючи те, що витрати на оплату аудиторського висновку не входять до складу судових витрат у розумінні ст. 44 ГПК України, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 10 000 грн. витрат на оплату аудиторського висновку.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Бровари" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 25.07.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані прийняттям судом першої інстанції рішення за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. За твердженням скаржника, позивачем не доведено факт отримання комунальних послуг відповідачем (відсутній акт приймання-передачі, договори з Київенерго, Водоканал); суд не встановив, коли саме виникло зобов'язання відповідача оплатити комунальні послуги (відсутні докази отримання рахунків відповідачем); не визначив заборгованість з комунальних платежів; не перевірив право власності позивача на будівлю (орендоване приміщення); не врахував, що станом на 18.07.2014 орендні відносини вже були припинені, 01.06.2014 орендодавцем заблоковано доступ до приміщення. Скаржник також вказав, що суд не перевірив надсилання копії позовної заяви відповідачу (опис вкладення не містить штрих-коду, який би дав можливість перевірити надходження), а заяву про збільшення позовних вимог відповідач не отримав, витяг з ЄДР щодо місцезнаходження відповідача сформований суддею вже після винесення рішення у справі. Суд, не задовольнивши вимоги позивача про стягнення 10 000 грн. витрат на оплату аудиторського висновку, вказав, що позов задоволено повністю. Скаржник також зауважив, що позивачем не вжито засобів досудового врегулювання спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 у зв'язку з призначенням судової експертизи провадження по справі було зупинено.

06.02.2015 на адресу Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судової експертизи № 13634/14-45 від 27.01.2015 про неможливість встановити наявність заборгованості ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Бровари" перед Київською морською школою Товариства сприяння обороні України за договором оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013 за комунальні послуги та встановити їх розмір через відсутність відповідних первинних бухгалтерських документів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2015 провадження у справі поновлено.

16.03.2015 через канцелярію суду надійшло клопотання, в якому скаржник просить при вирішенні питання про розподіл судових витрат присудити до стягнення з позивача на користь відповідача суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги 913,50 грн. та витрати по оплаті судової економічної експертизи 3 813,00 грн., а всього 4 726,50 грн.

Розпорядженням керівника апарату суду від 20.04.2015 у зв'язку з перебуванням головуючого судді по справі Шевченка Е.О. у відпустці та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 911/2749/14 передано на повторний автоматизований розподіл. Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справу № 911/2749/14 передано колегії суддів у складі головуючого судді Хрипуна О.О., суддів: Синиці О.Ф., Зеленіна В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 апеляційну скаргу ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Бровари" у справі № 911/2749/14 прийнято до провадження новим складом колегії та призначено до розгляду на 21.05.2015. В судовому засіданні 21.05.2015 було оголошено перерву до 10.06.2015.

В судовому засіданні представник ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Бровари" вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на її безпідставність.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 104 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином.

Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала вручена їм належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі, як і інші процесуальні документи, надсилалась відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (Київське шосе, 2, с. Семиполки Броварського району Київської області), повернулись до суду без вручення з відміткою, що адресат за вказаною адресою не проживає.

Звертаючись з апеляційною скаргою, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Бровари" підтверджує, що адресою його реєстрації є Київське шосе, 2, с. Семиполки Броварського району Київської області. Ця ж адреса ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Бровари" вказана в реквізитах договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013.

У пункті 3.9.1 постанови від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Пленум Вищого господарського суду роз'яснив, що за змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За встановлених обставин, колегія суддів не може визнати неналежними дії суду щодо повідомлення відповідача про судове засідання, навіть зважаючи на те, що наявний в матеріалах справи спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України сформований суддею 25.07.2014 о 12:05:45, а судове засідання з розгляду справи № 911/2749/14 відповідно до протоколу судового засідання від 25.07.2014 закінчилось о 12:00.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.10.2013 між Київською морською школою Товариства сприяння обороні України (орендодавець) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Бровари" (орендар) укладено договір оренди нежилих приміщень № 45, за яким орендодавець зобов'язався надати, а орендар - прийняти в орендне користування приміщення для розташування офісу (виставочно-торгівельного залу для профгрупи) 35 кв.м. на 4-му поверсі в нежитловому приміщенні за адресою: вул. Володимира Сосюри, буд. 5, м. Київ, 02090, що є власністю орендодавця на підставі свідоцтва серії НБ № 01000812 про право власності на нежилий будинок, видане 18.09.1997 Київською міською державною адміністрацією (п. 1.1 договору).

У п. 1.2 сторони встановили, що на момент передачі орендарю вказане в п. 1.1 приміщення відповідає всім санітарним та технічним вимогам, придатне до використання за призначенням, передається по акту приймання-передачі приміщення, що додається до даного договору.

За користування орендованим приміщенням орендар щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату в сумі 2 016,00 грн. з ПДВ. Вартість за отримані орендарем комунальні послуги (теплопостачання, електропостачання, водопостачання) не входить до орендної плати, та сплачується на підставі виставлених орендодавцем рахунків пропорційно орендованій площі з урахуванням місць загального користування. Орендна плата та комунальні платежі сплачуються орендарем по день фактичної здачі приміщення по акту приймання-передачі (п.п. 2.1, 2.2, 2.7 договору).

У п. 3.3 договору орендар зобов'язався своєчасно сплачувати орендні платежі. У п. 4.6 договору сторони погодили право орендаря розміщувати та підключати кондиціонери, холодильники, обігрівачі або інші прилади лише з письмової згоди орендодавця, що є підставою для виставлення орендодавцем до поплати додаткових рахунків споживання комунальних послуг за тарифами, що діють на момент розрахунку.

Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та підписання акту приймання-передачі орендованого нежилого приміщення. Договір діє з 01 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2014 року.

Додатком до договору сторони погодили схему розташування фірми ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Бровари" у приміщенні загальною площею 35 кв.м. на 4-му поверсі за адресою: вул. В.Сосюри, 5.

01.10.2013 на виконання договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013 позивач передав, а відповідач прийняв у позивача в користування орендоване приміщення, що підтверджується актом прийму-передачі приміщення від 01.10.2013, підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

Місцевим господарським судом також встановлено, що на виконання договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013 позивач як орендодавець забезпечив надання відповідачу комунальних послуг, зокрема уклавши договори з ТОВ "Євро-реконструкція" на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012; з КП "Профдезінфекція" укладено договір № 04-6447 від 03.02.2014; з АЕК "Київенерго" договір про постачання електричної енергії № 10224 від 12.05.2010; з ВАТ "АК "Київводоканал" договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 09198/1-5-4 від 31.08.2010; з ТОВ "Селтік" договір про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) № 19/12/10-08 від 01.01.2009.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату компенсації вартості комунально-експлуатаційних послуг № 1334 від 31.10.2013 на суму 287,70 грн., № 1608 від 30.11.2013 на суму 346,08 грн., № 1702 від 31.12.2013 на суму 514,08 грн., № 153 від 31.01.2014 на суму 793,38 грн., № 302 від 28.02.2014 на суму 769,44 грн., № 460 від 31.03.2014 на суму 638,82 грн., № 622 від 30.04.2014 на суму 448,14 грн. № 809 від 31.05.2014 на суму 217,98 грн., № 981 від 30.06.2014 на суму 273,84 грн., які частково були оплачені відповідачем за платіжними дорученнями № 36 від 09.04.2014 на суму 287,70 грн., № 186 від 18.12.2013 на суму 346,08 грн., № 34 від 04.04.2014 на суму 769,44 грн.

За комунальні послуги за період з грудня 2013р. по січень 2014р. та з березня 2014р. по червень 2014р. відповідач з позивачем не розрахувався, що відповідачем не спростовано.

Місцевий господарський суд встановив, що сума боргу за комунальні послуги, за розрахунком позивача, склала 2 886,24 грн. Проте, не звернувши увагу на наявність спору між сторонами з приводу розрахунку вартості спожитих орендарем комунальних послуг, місцевий господарський суд не перевірив правильність нарахування орендодавцем компенсації вартості комунально-експлуатаційних послуг у спірний період.

Так, листом № 2 від 03.04.2014 ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Бровари" відмовилось оплачувати компенсацію вартості комунальних послуг за березень 2014 року до моменту погодження розрахунку, а саме виключення із наданого рахунку послугу теплової енергії, яка в березні 2014 року, за твердженням орендаря, не надавалась.

Листом № 3 від 04.04.2014 ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Бровари" попрохало надати орендодавця пояснення, чому сума комунальних послуг у січні 2014 більше ніж у лютому 2014 року, офіс не працював з 26.12.2013 по 13.01.2014.

У листі № 4 від 07.04.2014 орендар повідомив орендодавця про призупинення оплати рахунків за січень та березень 2014 року до моменту надання підтверджуючих документів щодо зміни кількості та вартості отриманих комунальних послуг від енергопостачальних компаній та ліцензії КМШ ТСОУ на надання комунальних послуг орендарю та погодження вартості наданих комунальних послуг. У цьому ж листі ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Бровари" просив надати пояснення з приводу відключення теплопостачання офісу 402 з 01.03.2014.

У листі від 07.05.2014 ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Бровари" визнало наявність боргу за комунальні послуги станом на 05.05.2014 у сумі 793,38 грн., але у зв'язку із загальнодержавними святами (Новий рік та Різдво) підприємство не працювало взагалі та електричною енергією та водопостачанням не користувалось, саме тому орендар наполягав на проведенні перерахунку на протязі 5 днів з моменту отримання цього листа.

Позивач не надав доказів узгодження з орендарем спірних рахунків на оплату компенсації вартості комунально-експлуатаційних послуг. Проте, аудиторським висновком з окремих питань фінансово-господарської діяльності Київської морської шкоди Товариства сприяння обороні України, складеним приватною аудиторською фірмою "Аудит України" (свідоцтво про внесення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності № 0051 дійсне до 23.11.2015) підтверджено, що орендодавцем виставлялись рахунки орендарю за спожиті комунальні послуги пропорційно до займаної ним площі, виходячи з розрахунку 3200 кв.м. загальної площі за вивезення ТПВ, з розрахунку 4285 кв.м. - за водопостачання, 4900 кв.м. - за профдезинфекцію, електроенергію та постачання теплоенергії. Виявивши неоплату орендарем рахунків за комунальні послуги за грудень 2013р., січень, березень та квітень 2014 р., аудитор дійшов висновку про порушення орендарем п. 7.4 договору оренди, вказавши, що це може бути підставою для дострокового розірвання договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудиторським висновком є документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб'єктів господарювання, інші джерела.

Як вбачається із аудиторського висновку від 23.05.2014, дослідження проводилось методами документальної перевірки і зіставлення, в тому числі первинних документів (актів, рахунків тощо), договорів на постачання послуг та умов договору оренди нежилого приміщення № 45 від 01.10.2013. При цьому аудитор не обґрунтував посиланням на первинні документи різницю у загальній площі, яка враховувалась орендодавцем при визначенні спожитих орендарем комунальних послуг пропорційно зайнятому ним приміщенню, не вказав, якими первинними документами підтверджується факт надання комунальних послуг постачальниками цих послуг орендодавцю у спірний період та їх вартість, не навів результатів співставлення.

З наявних у матеріалах справи документів взагалі не можна встановити загальну площу приміщень, в яких постачальниками надавались орендодавцю відповідні комунальні послуги з водопостачання, постачання теплоенергії та електроенергії. Так, Київською морською школою Товариства сприяння обороні України розрахунки за теплову енергію за договором з ТОВ "Євро-реконструкція" проводяться згідно із тарифами, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації для "Енергопостачальної організації" за кожну відпущену гігакалорію (грн./1Гкал); розрахунки із АЕК "Київенерго" за поставлену за договором № 10224 від 12.05.2010 електроенергію здійснюються за роздрібними тарифами за показниками засобів обліку; розрахунки із ВАТ "АК "Київводоканал" за договором від 31.08.2010 за поставлену питуну воду та прийняті стічні води також здійснюються за тарифами за показниками засобів обліку; розрахунки з ТОВ "Селтік" за послуги з вивезення та знешкодження ТПВ здійснювались відповідно до встановленого тарифу за 1 куб.м., розрахунки за договором № 04-6447 від 03.02.2014 за проведену КП "Профдезинфекцію" проводились, виходячи із 6 000 кв.м. загальної площі.

Тому, визначити суму компенсації за отримані орендарем у грудні 2013р., січні, березні - червні 2014р. комунальні послуги в порядку, визначеному сторонами у п. 2.2 договору, на підставі наявних в матеріалах справи документів колегія суддів не вбачає за можливе.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 4-2 ГПК України). Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 4-3 ГПК України).

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не надав доказів обґрунтованості заявленої ним до стягнення з орендаря суми компенсації вартості комунальних послуг, а положення ч. 1 ст. 101 ГПК України не дають можливості апеляційному суду приймати додаткові докази, якщо заявник не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із положеннями ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Умовами договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013 передбачено обов'язок орендаря сплатити вартість за отримані орендарем комунальні послуги (теплопостачання, електропостачання, водопостачання) після виконання орендодавцем свого зобов'язання виставити відповідні рахунки.

Оскільки Київською морською школою Товариства сприяння обороні України не доведено належне виконання свого зобов'язання щодо виставлення орендарю передбачених пунктом 2.2 договору рахунків, колегія суддів дійшла висновку про передчасність заявлення ним позову про стягнення з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Бровари" компенсації за комунальні платежі згідно договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013 з грудня 2013р. по січень 2014р. та з березня 2014р. по червень 2014р.

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 7.4 договору орендодавець має право на дострокове одностороннє розірвання договору з наступних підстав: - наявність боргу за оренду та комунальні платежі більше двох місяців; - використання орендованого приміщення не за призначенням; - передання права суборенди третій особі.

Колегія суддів вказує на помилковість висновку місцевого господарського суду про доведеність позовних вимог в частині розірвання договору ще у тому, що до погоджених сторонами у п. 7.4 договору підстав, які дають право орендодавцю на дострокове одностороннє розірвання договору, не належить наявність боргу лише з компенсації вартості комунальних послуг більше двох місяців за відсутності заборгованості ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Бровари" з передбаченої у п. 2.1 договору орендної плати.

На думку колегії суддів, встановлені обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013 та стягнення заборгованості з компенсації вартості комунально-експлуатаційних послуг. Через недоведеність позовних вимог в позові слід відмовити, у зв'язку з чим рішення господарського суду Київської області від 25.07.2014 у справі 911/2749/14 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у сумі 913,50 грн. та витрати на проведення судової експертизи, понесені ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Бровари" за платіжним дорученням № 96 від 01.12.2014 на суму 3 813,00 грн., покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Бровари" на рішення господарського суду Київської області від 25.07.2014 у справі № 911/2749/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 25.07.2014 у справі № 911/2749/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Київської морської школи Товариства сприяння обороні України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Бровари" 913,50 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги та 3 813,00 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді О.Ф. Синиця

В.О. Зеленін