Рішення

від 30.11.2015 по справі 911/2749/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"30" листопада 2015 р. Справа № 911/2749/14

за первісним позовом Київської морської школи Товариства сприяння обороні України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари», с. Семиполки, Броварський р-н

про розірвання договору оренди та стягнення 2 886,24 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари», с. Семиполки, Броварський р-н

до Київської морської школи Товариства сприяння обороні України

про визнання недійсними окремих положень Договору оренди № 45 від 01.10.2013

Суддя Щоткін О.В.

За участю представників:

позивач (за первісним позовом) відповідач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, предст. дов. №84 від 02.07.2015 р.;

відповідач (за первісним позовом) позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 предст. дов. №05/15 від 05.01.2015р.;

ОСОБА_3 - президент ТОВ «НВП «Бровари».

СУТЬ СПОРУ:

Київська морська школа Товариства сприяння обороні України (позивач) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари» (відповідач) про розірвання договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р., укладеного між Київською морською школою Товариства сприяння обороні України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари», стягнення 2 886,24 грн. відшкодування вартості комунальних послуг згідно договору оренди нежилих приміщень № 45 за період з грудня 2013 року по січень 2014 року та з березня 2014 року по квітень 2014 року. Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача 10 000 грн. витрат за надання аудиторського висновку.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.07.2014 року, позовні вимоги задоволено повністю розірвано договір оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари» на користь Київської морської школи Товариства сприяння обороні України 2 886 грн. 24 коп. боргу та 3 045 грн. 00 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 рішення господарського суду Київської області від 25.07.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2015 рішення суду першої інстанції від 25.07.2014 та постанову апеляційної інстанції від 10.06.2015 скасовано та направлено справу №911/2749/14 на новий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що місцевому господарському суду необхідно встановити обставини справи щодо отримання позивачем комунальних послуг, виставлених до компенсації відповідачу; пропорційності сум, виставлених відповідачу у рахунках на оплату, загальній вартості послуг наданих позивачу відповідними комунальними організаціями у співвідношенні до орендованої площі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2015 справу №911/2749/14 прийнято до провадження (суддя О.В. Щоткін), призначено до розгляду на 16.11.2015 та зобов'язано учасників провадження надати в наступне судове засідання пояснення з урахуванням вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 07.10.2015 року.

16.11.2015 року позивач через канцелярію суду подав письмові пояснення з урахуванням вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 07.10.2015 року.

16.11.2015 року відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що у відповідача відсутня заборгованість по орендним платежам, а наявний в аудиторському висновку розрахунок, не ґрунтується на будь яких фактичних даних та не був підтверджений судовою експертизою, проведеною на підставі ухвали Київського апеляційного господарського суду, а відтак не може бути прийнятий як належний доказ наявності заборгованості.

Крім того, відповідач стверджує, що рахунки на відшкодування вартості комунальних послуг не були вручені представникам відповідача, а відтак і не могли бути оплачені.

З огляду на вказані обставини, відповідач вважає, що позовна вимога про стягнення заборгованості за комунальні платежі за Договором №45 оренди нежилого приміщення від 01.10.2013 р. є не обґрунтованою.

До початку розгляду справи по суті відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари» звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Київської морської школи Товариства сприяння обороні України про визнання недійсними положень пунктів 2.2., 2.6 та 7.4. Договору № 45 від 01.10.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2015 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари» прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі №911/2749/14.

В судовому засіданні 16.11.2015 року представник відповідача усно заявив клопотання про здійснення технічної фіксації розгляду справи № 911/2749/14, яке судом було задоволено та ухвалено подальший розгляд справи № 911/2749/14 фіксувати засобами технічної фіксації.

В судовому засіданні 16.11.2015 року оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 30.11.2015 року.

24.11.2015 року через канцелярію суду відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) подав письмові пояснення з урахуванням вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 07.10.2015 року.

30.11.2015 року позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти зустрічного позову заперечує та зазначає, що спірні умови договору відповідають вимогам чинного законодавства, а отже підстави для визнання недійсними відсутні.

У судовому засіданні 30.11.2015 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) повністю підтримав первісні позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у первісному позові та повністю заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) повністю підтримав зустрічні позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у зустрічному позові та повністю заперечив проти задоволення первісних позовних вимог.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

В судовому засіданні 30.11.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, господарський суд,-

встановив:

01.10.2013р. між Київською морською школою Товариства сприяння обороні України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари» (Орендар) укладено договір оренди нежилих приміщень № 45, згідно якого орендодавець зобов'язався надати, а орендар - прийняти в орендне користування приміщення для розташування офісу (виставочно-торгівельного залу для профгрупи) 35 кв.м. на 4-му поверсі в нежитловому приміщенні за адресою: вул. Володимира Сосюри, буд. 5, м. Київ, що є власністю орендодавця на підставі Свідоцтва серії НБ № 01000812 про право власності на нежилий будинок, видане 18.09.1997р. Київською міською державною адміністрацією.

01.10.2013 року на виконання договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р. позивач передав, а відповідач прийняв у позивача в користування орендоване приміщення, що підтверджується актом прийму-передачі приміщення від 01.10.2013, підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, за користування орендованим приміщенням орендар щомісяця сплачує орендодавцю оренду плату в сумі 2 016 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що вартість за отримані орендарем комунальні послуги (теплопостачання, електропостачання, водопостачання) не входить до орендної плати, та сплачується на підставі виставлених орендодавцем рахунків пропорційно орендованій площі з урахуванням місць загального користування.

Орендна плата та комунальні платежі сплачуються орендарем по день фактичної здачі приміщення по Акту приймання-передачі (п. 2.7. договору).

Факт отримання позивачем комунальних послуг від третіх осіб, їх обсяг та вартість підтверджується наявними у матеріалах справи, копіями підписаних та скріплених печатками актів надання комунальних послуг за період з грудня 2013 року по січень 2014 року та з березня 2014 року по червень 2014 року.

Як свідчать наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень, Київська морська школа Товариства сприяння обороні України оплатила отримані комунальні послуги.

Для компенсації вартості комунальних послуг, отриманих Київською морською школою Товариства сприяння обороні України за період з грудня 2013 року по січень 2014 року та з березня 2014 року по червень 2014 року, позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 2 886,24 грн., факт отримання яких фактично підтверджується відповідачем у листах № 40 від 03.04.2014, №41 від 04.04.2014, №44 від 09.04.2014, та № 37/14-1 від 06.05.2014.

За твердженнями позивача, відповідач не відшкодував у повному обсязі вартість комунальних послуг за період з грудня 2013 року по січень 2014 року та з березня 2014 року по червень 2014 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 2 886, 24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, виписками по рахунку та аудиторським висновком № 23/05 від 23.05.2014р, який був складений на підставі актів отримання комунальних послуг Київською морською школою Товариства сприяння обороні України за період з грудня 2013 року по червень 2014 року та з урахуванням положень п. 2.2. Договору № 45.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензіями, в яких вимагав сплатити наявну заборгованість, у відповідь на які, останній зазначив, що лише частково визнає суму боргу у розмірі 793,38 грн., інші розрахунки вважає необґрунтованими, оскільки підприємство у січні 2014 року не працювало до 13.01.2014 року у зв'язку з новорічними святами, та, як наслідок не могло споживати комунальні послуги, відшкодування вартості яких вимагає позивач.

До того ж, відповідач ставить під сумнів надання окремих послуг та обсяг споживання таких послуг, зокрема відповідач стверджує, що послуги теплопостачання, не були надані, внаслідок відключення опалення до закінчення опалювального сезону, приміщення, яке перебувало в користуванні відповідача, не було обладнано джерелами водопостачання, приладами обліку спожитої води та елементами системи водовідведення, послуги з вивезення ТПВ та дератизації взагалі не були передбачені пунктом 2.2. Договору №45.

Також, орендоване приміщення не було обладнано будь-якими засобами обліку електроенергії, а відтак дійсний обсяг спожитої відповідачем електричної енергії можливо встановити виключно розрахунковим методом, виходячи з потужності приладів, що її споживали, а не пропорційно орендованій площі.

Відтак, оскільки такі послуги, за словами відповідача, фактично не споживались, вони відшкодуванню не підлягають.

З такими твердженнями відповідача, суд не погоджується з огляду на те, що фактично комунальні послуги надаються не позивачем, а іншими підприємствами, з якими Київська морська школа Товариства сприяння обороні України уклала договори на забезпечення такими послугами, зокрема, з ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦЯ» укладено договір постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012; з КП «ПРОФДЕЗІНФЕКЦІЯ» укладено договір № 04-6447 від 03.02.2014 з проведення захисту від шкідників та комплекс протиепідемічних заходів на території та в будівлях Київської морської школи Товариства сприяння обороні України; з АЕК «Київенерго» договір про постачання електричної енергії № 10224 від 12.05.2010; з ВАТ «АК «Київводоканал» договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 09198/1-5-4 від 31.08.2010; з ТОВ «Селтік» договір про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) № 19/12/10-08 від 01.01.2009 та, яким позивач, відповідно до даних договорів, оплачував надані ними комунальні послуги.

Таким чином, в пункті 2.2 Договору сторони фактично передбачили механізм саме відшкодування Орендарем (ТОВ «НВП «Бровари») витрат на оплату комунальних послуг, наданих Орендодавцеві (Київській морській школі Товариства сприяння обороні України) вищевказаними підприємствами.

Підписуючи Договір оренди, сторони керувались тим, що діючим законодавством передбачена оплата опалення пропорційно орендованій площі та прямо не заборонена пропорційна оплата інших комунальних послуг та визнали розумним і справедливим покласти на Орендаря обов'язок оплачувати не спожиті ним послуги, а ту частину виставлених підприємствами, які надають комунальні послуги Орендодавцю рахунків, яка пропорційна орендованій площі.

До того ж, обсяг фактичного користування ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Бровари» відповідними комунальними послугами, з урахуванням умов укладеного між сторонами Договору № 45, не може слугувати підставою для відмови в оплаті рахунків з огляду на те, що як свідчать копії актів надання послуг за період з грудня 2013 року по червень 2014 року, відповідні комунальні послуги отримувались позивачем та відповідно до умов договору, вартість цих послуг, мав відшкодовувати відповідач пропорційно займаній площі.

Як стверджує позивач, відповідачем на даний момент не відшкодовано позивачу 2 886, 24 грн. вартості комунальних послуг за грудень 2013 року та січень-квітень 2014 року.

Відповідач у свою чергу, доказів відшкодування комунальних платежів за грудень 2013 року, січень-квітень 2014 року у розмірі 2 886, 24 грн. суду не надав, доводів позивача не спростував, у зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення 2 886, 24 грн. заборгованості є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

З огляду на те, що відповідачем не відшкодовувалась вартість комунальних послуг понад 2 місяці, позивач також просить суду, розірвати Договір оренди нежилих приміщень № 45, відповідно до п. 7.4. Договору.

Згідно з п. 7.4. договору, орендодавець має право на дострокове одностороннє розірвання договору з наступних підстав: - наявність боргу за оренду та комунальні платежі більше двох місяців; - використання орендованого приміщення не за призначенням; - передання права суборенди третій особі.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач, за користування приміщенням, яке передано йому на підставі договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р., не сплачує позивачу відшкодування витрат понесених позивачем за комунальні послуги за період з грудня 2013р. по січень 2014р. та з березня 2014р. по червень 2014р. (більше двох місяців), суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про розірвання договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р., укладеного між Київською морською школою Товариства сприяння обороні України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари» на підставі п. 7.4. договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р. та ст. 651 Цивільного кодексу України.

Разом з первісним позовом, господарським судом Київської області розглядається зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари» до Київської морської школи Товариства сприяння обороні України про визнання недійсними окремих положень Договору оренди № 45 від 01.10.2013.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що положення пунктів 2.2., 2.6 та 7.4. Договору № 45 стосуються питань надання Орендодавцем комунальних послуг, надання яких, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги, передбачає наявність відповідних дозволів та ліцензій.

Разом з тим, як стверджує позивач, Київська морська школа Товариства сприяння обороні України не є виробником та виконавцем житлово-комунальних послуг, а відтак дане товариство не має законного права виставляти рахунки на оплату комунальних послуг, постачальником яких воно не являється.

З огляду на вказані обставини, на думку позивача, положення пунктів 2.2., 2.6 та 7.4. Договору № 45 підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 227 ГК України, відповідно до якої правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Однак, як вже було з'ясовано судом під час розгляду справи, Київською морською школою Товариства сприяння обороні України не надавались комунальні послуги, а відповідач за зустрічним позовом вимагає сплати 2 886,24 грн. відшкодування вартості комунальних послуг, а не оплати наданих Київською морською школою Товариства сприяння обороні України комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою-шостою статті 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 2.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Втім, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують, те, що положення пунктів 2.2., 2.6 та 7.4. Договору №45 суперечать нормам ст. 227 ГК України.

В свою чергу позивачем за зустрічним позовом не зазначено інших обставин для визнання недійсними положення пунктів 2.2., 2.6 та 7.4. Договору № 45, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог.

За таких обставин, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову суд відмовляє у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом було сплачено 1218,00 грн. судового збору за позовну вимогу про розірвання договору та 1827,00 грн. судового збору за вимогу про стягнення заборгованості.

Зважаючи на викладене, судовий збір за розгляд позовної вимоги про стягнення вартості відшкодування комунальних послуг та вимоги про розірвання договору у розмірі 3045,00 грн. покладаються на відповідача за первісним позовом, відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Також, відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача за первісним позовом покладаються витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1766,10 грн.

Позивач за первісним позовом також просив покласти на відповідача витрати на оплату аудиторського висновку в розмірі 10 000 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду платіжне доручення № 590 від 14.05.2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р.).

Враховуючи те, що витрати на оплату аудиторського висновку не входять до складу судових витрат у розумінні ст. 44 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 10 000 грн. витрат на оплату аудиторського висновку.

Витрати по сплаті судового збору, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, за подання зустрічного позову покладаються судом на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р., укладений між Київською морською школою Товариства сприяння обороні України (02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Володимира Сосюри, буд. 5; ідентифікаційний код 02725718) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари» (07423, Київська обл., Броварський район, с. Семиполки, вул. Київське шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 32183760).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари» (07423, Київська обл., Броварський район, с. Семиполки, вул. Київське шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 32183760) на користь Київської морської школи Товариства сприяння обороні України (02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд. 5; ідентифікаційний код 02725718) - 2 886 (дві тисячі вісімсот вісімдесят шість гривень) 24 коп. відшкодування вартості комунальних послуг згідно договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013, 3045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. судового збору за подання позову та 1766 (одну тисячу сімсот шістдесят шість) грн. 10 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

4. Відмовити в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними пунктів 2.2., 2.6 та 7.4. договору оренди нежилого приміщення № 45 від 01.10.2013.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 10.12.2015р.

Суддя О.В. Щоткін