Постанова

від 07.10.2015 по справі 911/2749/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 911/2749/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської морської школи Товариства сприяння обороні України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі Господарського суду№ 911/2749/14 Київської області за позовомКиївської морської школи Товариства сприяння обороні України дотовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Бровари" пророзірвання договору та стягнення 2 886,24 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Шатохіна О.І., дов. від 05.10.2015; Сопов В.М., дов. від 02.07.2015; Федаш М.М., дов. від 02.07.2015; відповідача:Андрієнко С.В., дов. від 05.01.2015;

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року Київська морська школа Товариства сприяння обороні України (далі - Морська школа) звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 21.07.2014 № 79 (т. 1, а.с. 94), просила розірвати договір оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013, укладений між Морською школою і товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Бровари" (далі - Товариство) та стягнути з останнього 2 886,24 грн. заборгованості за комунальні платежі згідно цього договору, яка виникла за період з грудня 2013 року по січень 2014 року та з березня 2014 року по квітень 2014 року. Крім того, Морська школа просила суд на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) стягнути з Товариства як судові витрати 10 000 грн. витрат за надання аудиторського висновку.

Позовні вимоги Морська школа, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувала неналежним виконанням Товариством своїх зобов'язань за договором оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013 в частині своєчасної та повної оплати комунальних послуг пропорційно розміру орендованої площі, що є підставою для його розірвання та стягнення спірної суми заборгованості в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.07.2014 (суддя Горбасенко П.В.) позов задоволено. Розірвано договір оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013, укладений між Морською школою і Товариством, стягнуто з Товариства на користь Морської школи 2 886, 24 грн. заборгованості за комунальні платежі згідно цього договору, яка виникла за період з грудня 2013 року по січень 2014 року та з березня 2014 року по квітень 2014 року та 3 045,00 грн. судового збору.

Вказане рішення прийнято з мотивів, викладених Морською школою у позовній заяві. При цьому місцевим господарським судом фактично відмовлено у задоволенні вимог про стягнення з Товариства 10 000 грн. витрат за надання аудиторського висновку як судових витрат з мотивів того, що вказані витрати Морської школи, в силу положень чинного законодавства, не можуть бути віднесені до судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 (колегія суддів: Хрипун О.О., Синиця О.Ф., Зеленін В.О.) рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2014 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постанову мотивовано тим, що при задоволені позовних вимог поза увагою місцевого господарського суду залишились обставини наявності між сторонами спору стосовно розрахунку вартості наданих комунальних послуг та їх листування з цього приводу. За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, суд другої інстанції визнав недоведеним належне виконання Морською школою договірних зобов'язань по виставленню Товариству рахунків за компенсацію комунальних платежів. При цьому, оскільки до місцевого господарського суду позивачем не було подано належних доказів в обґрунтування розрахунку суми заборгованості, відповідні докази на підставі ч. 1 ст. 101 ГПК України, судом апеляційної інстанції прийнято не було, відтак у задоволені як позовних вимог про стягнення заборгованості, так і похідних позовних вимог про розірвання договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013 було відмовлено з підстав їх недоведеності.

Морська школа звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 та передати справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду в іншому складі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Морська школа обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами договору, приписи ст. 6 ЦК України, ст. 179 ГК України та окремі роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України, зазначаючи про те, що судом апеляційної інстанції невірно встановлено суть правовідносин, які виникли між сторонами за укладеним договором, що фактичної призвело до неправильно оцінки позовних вимог судом апеляційної інстанції.

Товариство не скористались правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Морської школи до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Морської школи підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 01.10.2013 між Морською школою (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень № 45, за яким орендодавець зобов'язався надати, а орендар - прийняти в орендне користування приміщення для розташування офісу (виставочно-торгівельного залу для профгрупи) площею 35 кв.м. на 4-му поверсі в нежитловому приміщенні за адресою: вул. Володимира Сосюри, буд. 5, м. Київ, 02090, що є власністю орендодавця на підставі свідоцтва серії НБ № 01000812 про право власності на нежилий будинок, видане Київською міською державною адміністрацією 18.09.1997 (далі - Договір). На момент передачі орендарю вказане приміщення відповідає всім санітарним та технічним вимогам, придатне до використання за призначенням, передається по акту приймання-передачі приміщення, що додається до даного Договору (п. 1.2 Договору);

- 01.10.2013 між сторонами було підписано та скріплено печатками сторін акт прийму-передачі приміщення. Додатком до Договору сторони погодили схему розташування Товариства у приміщенні загальною площею 35 кв.м. на 4-му поверсі за адресою: вул. В.Сосюри, 5;

- за користування орендованим приміщенням орендар щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату в сумі 2 016,00 грн. з ПДВ. Вартість за отримані орендарем комунальні послуги (теплопостачання, електропостачання, водопостачання) не входить до орендної плати, та сплачується на підставі виставлених орендодавцем рахунків пропорційно орендованій площі з урахуванням місць загального користування. Орендна плата та комунальні платежі сплачуються орендарем по день фактичної здачі приміщення по акту приймання-передачі (п. п. 2.1, 2.2, 2.7 Договору);

- у п. 3.3 Договору орендар зобов'язався своєчасно сплачувати орендні платежі. У п. 4.6 Договору сторони погодили право орендаря розміщувати та підключати кондиціонери, холодильники, обігрівачі або інші прилади лише з письмової згоди орендодавця, що є підставою для виставлення орендодавцем до поплати додаткових рахунків споживання комунальних послуг за тарифами, що діють на момент розрахунку;

- в силу положень п. п. 7.1, 7.2 Договору, договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та підписання акту приймання-передачі орендованого нежилого приміщення. Договір діє з 01 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2014 року;

- відповідно до п. 7.4 Договору орендодавець має право на дострокове одностороннє розірвання договору з підстав: наявності боргу за оренду та комунальні платежі більше двох місяців; використання орендованого приміщення не за призначенням; передання права суборенди третій особі;

- Морська школа як орендодавець забезпечила надання Товариству комунальних послуг, зокрема уклавши договори з ТОВ "Євро-реконструкція" на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012; з КП "Профдезінфекція" укладено договір № 04-6447 від 03.02.2014; з АЕК "Київенерго" договір про постачання електричної енергії № 10224 від 12.05.2010; з ВАТ "АК "Київводоканал" договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 09198/1-5-4 від 31.08.2010; з ТОВ "Селтік" договір про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) № 19/12/10-08 від 01.01.2009;

- на виконання умов Договору Морська школа виставляла Товариству рахунки на оплату компенсації вартості комунально-експлуатаційних послуг № 1334 від 31.10.2013 на суму 287,70 грн., № 1608 від 30.11.2013 на суму 346,08 грн., № 1702 від 31.12.2013 на суму 514,08 грн., № 153 від 31.01.2014 на суму 793,38 грн., № 302 від 28.02.2014 на суму 769,44 грн., № 460 від 31.03.2014 на суму 638,82 грн., № 622 від 30.04.2014 на суму 448,14 грн. № 809 від 31.05.2014 на суму 217,98 грн., № 981 від 30.06.2014 на суму 273,84 грн., які частково були оплачені відповідачем за платіжними дорученнями № 36 від 09.04.2014 на суму 287,70 грн., № 186 від 18.12.2013 на суму 346,08 грн., № 34 від 04.04.2014 на суму 769,44 грн. Рахунки за комунальні послуги у період з грудня 2013 року по січень 2014 року та з березня 2014 року по червень 2014 року Товариством оплачено не було, що ним і не заперечується.

Відповідно до частини першої ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За встановлених обставин справи місцевий господарський суд виходив з того, що Товариство за отриманні у період з грудня 2013 року по січень 2014 року та з березня 2014 року по червень 2014 року комунальні послуги не розрахувалось, суму компенсації за комунальні послуги у розмірі 2 886,24 грн. не сплатило, чим порушило умови п. 2.2 Договору, що є підставою для стягнення відповідної суми заборгованості та з урахуванням п. 7.4 Договору - підставою для його розірвання.

Як вже частково зазначалось вище, з вказаною позицією місцевого господарського суду не погодився господарський суд апеляційної інстанції з підстав неврахування ним наявності між сторонами спору щодо розрахунку вартості спожитих орендарем комунальних послуг. Господарський суд апеляційної інстанції визнав недоведеним належне виконання Морською школою договірних зобов'язань по виставленню Товариству рахунків за компенсацію комунальних платежів та визнав неможливим встановити обґрунтованість розрахунку компенсації за отримані комунальні послуги за наявними матеріалами справи, не прийнявши при цьому додатково подані Морською школою докази відповідно до частини першої ст. 101 ГПК України з підстав їх неподання до місцевого господарського суду.

Між тим, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, в порушення ст. 43 ГПК України, як вказані висновки апеляційного господарського суду, так і висновки місцевого господарського суду не відповідають в повній мірі обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, та є передчасними з огляду на наступне.

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що Морська школа виставляла Товариству рахунки на оплату компенсації вартості комунальних послуг (т.1 а.с. 46-59), які ним частково оплачувались. Рахунки за комунальні послуги у період з грудня 2013 року по січень 2014 року та з березня 2014 року по червень 2014 року Товариством оплачено не було, що ним і не заперечується.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи місцевим господарським судом представники Товариства участі у розгляді справі не приймали, жодних заперечень по суті заявлених позовних вимог не надавали, хоча були належним чином повідомлені про її розгляд, що вірно встановлено судом апеляційної інстанції. В процесі перегляду справи в апеляційному порядку Товариство заперечило проти вимог Морської школи з підстав, зокрема, їх неотримання Товариством, необґрунтованості розрахунку їх обсягу і вартості, недоведеності отримання комунальних послуг самою Морською школою, що дійсно свідчить про наявність між сторонами спору щодо обґрунтованості розрахунку вартості комунальних платежів.

За приписами частини першої та п. 1 частини другої ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень частини першої ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 2.2 Договору сторонами було погоджено обов'язок орендаря приміщення компенсувати орендодавцю вартість отриманих комунальних послуг з теплопостачання, електропостачання і водовідведення, погоджено порядок їх обрахунку та здійснення оплати, а саме: пропорційно орендованій площі з урахуванням місць загального користування, на підставі рахунків, виставлених орендодавцем.

З встановлених судами обставин справи не вбачається, що п. 2.2 Договору визнано недійсним в судовому порядку, а тому, виходячи з вищенаведених положень законодавства, він є обов'язковим для виконання сторонами Договору, у тому числі щодо механізму обрахунку сум компенсації пропорційно орендованій площі.

Відтак, з урахуванням умов Договору та вищенаведених положень законодавства, для з'ясування обґрунтованості розрахунку вартості комунальних платежів господарському суду апеляційної інстанції необхідно було достовірно встановити обставини справи щодо: отримання позивачем комунальних послуг, виставлених до компенсації відповідачу; пропорційності сум, виставлених відповідачу у рахунках на оплату, загальній вартості послуг наданих позивачу відповідними комунальними організаціями у співвідношенні до орендованої площі.

Обставини щодо обсягу та фактичного користування Товариством відповідними комунальними послугами, з урахуванням умов укладеного між сторонами Договору, не можуть слугувати підставою для відмови в оплаті рахунків, а тому мають істотного значення для вирішення даного спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає неправомірним неприйняття судом апеляційної інстанції додатково поданих позивачем доказів (у тому числі доказів на підтвердження отримання та оплати ним комунальних послуг) з підстав їх неподання у місцевому господарському суді, оскільки вказані докази фактично було подано в спростування заперечень відповідача, заявлених лише у суді апеляційної інстанції.

Натомість дослідження вказаних доказів у сукупності з іншими матеріалами справи має істотне значення для з'ясування правильності обрахунку вартості комунальних платежів, виставлених до компенсації Товариству, а відтак і обґрунтованості відмови Товариства від їх оплати та законності позовних вимог Морської школи у даній справі.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що неналежне виконання Товариством умов п. 2.2 Договору в частині компенсації вартості комунальних послуг не є підставою для розірвання Договору відповідно до п. 7.4, оскільки у цьому пункті сторонами прямо погоджено, що наявність заборгованості за комунальними платежами більше двох місяців є підставою для розірвання цього Договору.

Виходячи зі змісту ст.ст. 4 7 , 33, 43 ГПК України, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що як рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції прийняті при неповному встановлені усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, внаслідок чого неможливо дійти достовірних висновків щодо обґрунтованості заявленої до стягнення суми заборгованості та наявності підстав для розірвання спірного Договору.

Відповідно до частини першої ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (розділом XII 1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 та рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2014 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської морської школи Товариства сприяння обороні України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 та рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2014 у справі № 911/2749/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський