Постанова

від 11.06.2015 по справі 911/3331/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Справа № 911/3331/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, С. Могил розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" на постановувід 19.03.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 911/3331/13 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська", Товариства з обмеженою відповідальністю "Акруа" простягнення 380 244, 59 грн у судове засідання прибув представник позивачаЛелюхін Д.О. (дов. від 02.01.2015), заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк , пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Акруа" про стягнення 380244,59 грн заборгованості.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.10.2013 (суддя С. Наріжний), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 (колегія суддів: В. Андрієнко, В. Шапран, С. Буравльов), позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення солідарно з Товариства з обмеженої відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" та Товариства з обмеженої відповідальністю "Акруа" на користь позивача 28415,87 грн пені, 323 412,84 грн процентів річних. У частині позову про стягнення 28415,87 пені відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" (покупець) укладений договір поставки № АП-18-0013 від 27.02.2012 (далі - Договор 1) та договір поставки № АП-18-0329 від 22.08.2012 (далі - Договор 2), відповідно до умов яких (п. 1.1) продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити засоби захисту рослин (далі - товар), перелік яких визначений у договорах.

Відповідно до п. 5.2 договорів поставки № АП-18-0013 від 27.02.2012 та № АП-18-0329 від 22.08.2012 ТОВ "Агрофірма "Постолівська" відповідає за несвоєчасну оплату товару і сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Пунктом 5.3 договорів передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконане.

У забезпечення виконання кредитних зобов'язань між 27.08.2012 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акруа" укладений Договір поруки №ПР-18-0329 (далі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, TOB "Акруа" є поручителем перед TOB "Хімагромаркетинг" за належне виконання зобов'язань TOB "Агрофірма "Постолівська" по Договору 1 та Договору 2 та додатковими договорами до них.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки у разі порушення TOB "Агрофірма "Постолівська" основних договорів TOB "Агрофірма "Постолівська" та TOB "Акруа" відповідають перед TOB "Хімагромаркетинг" як солідарні боржники.

У подальшому, ТОВ "Хімагромаркетинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з ТОВ "Агрофірма "Постолівська" та ТОВ "Хімінвест-плюс" 784359,89 грн заборгованості за договором поставки №ПА-18-0013 від 27.02.2012, договором поставки №АП-18-0329 від 22.08.2012. Предметом спору у справі № 5011-57/17599-2012 Господарського суду міста Києва були вимоги, зокрема, про стягнення суми боргу 435909,84 грн по Договору 1 та 204232 грн по Договору 2, разом 640141,84 грн, 11068,79 грн пені за період з 21.11.2012 по 28.11.2012 по Договору 1 та за період з 11.11.2012 по 28.11.2012 по Договору 2, а також 29597,65 грн відсотків річних відповідно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі № 5011-57/17599-2012 позовні вимоги TOB "Хімагромаркетинг" задоволені.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання в частині сплати основного боргу у сумі 640141,84 грн взятого на себе за договором поставки № АП-18-0013 від 27.02.2012 та договором поставки № АП-18-0329 від 22.08.2012 ТОВ "Агрофірма "Постолівська" виконало частково, а саме: 11.02.2013 на суму 20000 грн та 13.06.2013 на суму 100000 грн по Договору 2; 27.06.2013 на суму 150000 грн, 03.07.2013 на суму 150000 грн, 11.07.2013 на суму 80001,62 грн, на суму 100016,15 грн та на суму 300000 грн.

Враховуючи вищенаведене, відповідачі є такими, що прострочили виконання зобов'язань перед позивачем за договором поставки № АП-18-0013 від 27.02.2012 та за договором поставки № АП-18-0329 від 22.08.2012 зі сплати суми основного боргу, у зв'язку з цим позивач звернувся до суду у даній справі про стягнення солідарно з відповідачів відсотків річних та пені по договорам поставки.

Згідно з п. 5.5 договорів поставки № АП-18-0013 від 27.02.2012 та № АП-18-0329 від 22.08.2012, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановлюють її у розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яноста) днів з дати, коли товар повинен бути сплачений TOB "Агрофірма "Постолівська" та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Враховуючи наведене, у TOB "Хімагромаркетинг" виникло право вимоги щодо нарахування пені та процентів річних згідно з договорами поставки за період з 29.11.2012 по 02.08.2013 (за який позивач не заявляв та який не був предметом розгляду у справі № 5011-57/17599-2012).

При цьому, позивачем нарахована сума відсотків річних по Договору 1 та по Договору 2 за період з 29.11.2012 по 02.08.2013 у розмірі 323412,84 грн та сума пені по Договору 1 і Договору 2 за період з 29.11.2012 по 02.08.2013 - 56831,75 грн.

Розрахунок відсотків річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.

Обґрунтованим є і розрахунок заявленої позивачем суми пені, однак, враховуючи те, що TOB "Агрофірма "Постолівська" виконано зобов'язання зі сплати заборгованості повністю, порушення зобов'язання є наслідком сезонного характеру виробництва аграрного підприємства, а також, те, що сторонами договору передбачено значну за розміром процентну ставку річних в розмірі 96% від несплаченої ціни товару, що забезпечує компенсацію кредитору понесених збитків, розмір пені слід зменшити на 50 % до 28415,87 грн.

З посилання на зазначене вище, місцевий господарський суд, позиція якого підтримана апеляційним господарським судом, дійшов висновку про необхідність присудження до стягнення 323412,84 грн - 96 % річних та 28415,87 грн пені.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, TOB "Агрофірма "Постолівська" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог про стягнення процентів річних.

При цьому, заявник касаційної скарги наголошує на помилковості визначення судами 96 % річних процентами за користування чужими грошовими коштами (ст. 625 ЦК України), зазначаючи, що такі проценти за умовами договорів є платою за користування товарним кредитом. Разом з тим, TOB "Агрофірма "Постолівська" зазначає про порушення територіальної підсудності, з огляду на те, що останнє не надавало згоди на укладення Договору поруки, який в подальшому став підставою для звернення із позовом до Господарського суду Київської області - за місцезнаходженням поручителя - ТОВ "Акруа", як співвідповідача, на підставі положень ч. 3 ст. 15 ГПК України.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 111 28 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У постанові Верховного Суду України від 14.08.2012 у справі № 18/5005/11144/2011 наведена позиція про те, що чинним законодавством України не встановлений обов'язок кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки; виходячи із положень статей 553, 554, 626 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

З урахуванням викладених вище обставин (ухвалення Верховним Судом України рішення про правову природу договору поруки) підстав для визнання порушення правил визначення територіальної підсудності при зверненні із позовом до господарського суду за місцезнаходженням поручителя, як співвідповідача, у даній справі не вбачається.

Водночас, необґрунтованим є посилання заявника касаційної скарги на те, що заявлені до стягнення 96 % річних є процентами за користування товарним кредитом, оскільки у розділі 5 - "Відповідальність сторін", а саме у пункті 5.5 як Договору 1 так і Договору 2 встановлена зміна процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (проценти річних від простроченої суми).

Разом з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що позивачем визначений період нарахування 96 % річних з 29.11.2012 по 02.08.2013 . Тобто, позивачем нараховані відповідні суми зокрема і за період часу з моменту винесення Господарським судом міста Києва рішення про стягнення суми основного боргу, нарахованих на нього пені та процентів річних, за Договором 1 та Договором 2, від 12.02.2013 у справі № 5011-57/17599-2012.

У постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183 висловлена позиція, відповідно до якої положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу; чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Враховуючи викладені обставини (ухвалення Верховним Судом України рішення про можливість застосування відповідальності у формі сплати інфляційних і річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, окремо від вимоги про стягнення основного боргу до моменту фактичного погашення боргу, у тому числі і після ухвалення судового рішення про стягнення боргу), підстав для відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог про стягнення процентів річних, нарахованих окремо від основного боргу та, зокрема, після ухвалення судового рішення про стягнення боргу, не вбачається.

Розрахунок заявлених до стягнення сум 96 % річних визнаний судами попередніх інстанцій обґрунтованим і заявником касаційної скарги не спростовується.

У частині задоволення позовних вимог про стягнення пені судові рішення не оскарженні.

Враховуючи вказане вище, підстав для зміни або скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9- 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 у справі № 911/3331/13 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил