Рішення

від 09.06.2015 по справі 908/2444/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 33/84/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015 Справа № 908/2444/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хімпром" (02660, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 11)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (85043, м. Добропілля, м. Білицьке Донецької області, вул. Красноармійська, буд. 1-А)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Дмитренко Д.М. - довіреність б/н від 02.03.2015 р.;

від відповідача : Слюсар Т.І. - довіреність № ББУ/ДУ304/СЛ/14 від 23.12.2014 р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хімпром", м. Київ звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м. Добропілля, м. Білицьке Донецької області заборгованості за договором № ДУ-2014/416-КП від 28.08.2014 р. в розмірі 21514,30 грн., з яких: 16273,56 грн. - сума основного боргу, 2717,68грн. - сума втрат від інфляції, 207,32 грн. - сума 3 % річних, 2315,74 грн. - сума пені.

Обґрунтовуючи позов позивач посилався на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № ДУ-2014/416-КП від 28.08.2014 р. позивач за видатковими накладними поставив відповідачу Товар на загальну суму 16273,56 грн. Станом на дату подання даного позову до суду, відповідач оплату Товару не здійснив. Неналежне виконання договірних зобов'язань щодо оплати товару потягло за собою нарахування передбачених п. 6.7 Договору та ст. 625 ЦК України санкцій. Посилаючись на вищевикладене, на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.04.2015 р. порушено провадження у справі № 908/2444/15-г, розгляд якої призначено на 19.05.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.05.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 09.06.2015 р.

Відповідач - у письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечив. Зокрема, вважає, що позивач по справі не довів належними та допустимими доказами факт поставки Продукції по Договору, оскільки на підтвердження факту поставки Продукції не надав до суду в повному обсязі документи, передбачені пунктом 4.3 Договору, в тому числі і податкову накладну, товаро-транспортну накладну.

Крім того, посилаючись на умови п. 1.1. Договору, відповідач звертає увагу на те, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не зазначає про укладені Специфікації та не додає їх до позовної заяви. Таким чином, на думку відповідача, не можливо встановити момент виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті поставленої продукції.

З огляду на умови п. 4.4 Договору, відповідач вважає, що прострочка виконання зобов'язання з оплати повинна відраховуватися з дати, яку представник Покупця повинен вказати на видаткових накладних про приймання продукції. В доданих до позовної заяви видаткових накладних, які позивач надав як доказ поставки продукції, представником Покупця не вказана дата приймання продукції.

Відповідач вважає, що для розрахунку суми позову, в тому числі нарахування пені, інфляційних витрат, 3% річних, позивач використав невірну дату - дату видаткової накладної. Але умовами Договору не передбачено, що датою поставки вважається дата видаткової накладної.

За доводами відповідача, невірне визначення дати поставки продукції тягне за собою негативні правові наслідки. У разі відсутності цієї дати, неможливо визначити певний період у часі, у відповідності до ст. 251 ЦК України, та як наслідок цього - неможливо стверджувати, що відповідач не виконав зобов'язання по оплаті продукції в строк, передбачений Договором.

Відповідач вважає, що позивачем не доведений факт порушення відповідачем строку на виконання грошового зобов'язання. А тому відсутні підстави для стягнення з відповідача суми за поставлену продукцію, пені, інфляційних витрат, 3% річних та судового збору. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників сторін судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.

В судовому засіданні 09.06.2015 р. представник відповідача заявив клопотання (вих б/н від 18.05.2015 р.) про зупинення провадження по справі № 908/2444/15-г до вирішення господарським судом міста Києва справи про тлумачення умов договору № ДУ-2014/416-КП від 28.08.2014р. Своє клопотання відповідач обґрунтовує тим, що ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" подано позовну заяву до господарського суду міста Києва про тлумачення умов Договору № ДУ-2014/416-КП від 28.08.14р. укладеного між Позивачем та Відповідачем, відносно визначення дати поставки продукції. Встановлення цієї обставини, на думку відповідача, впливає на оцінку доказів та пов'язане із справою № 908/2444/15-г про стягнення заборгованості за продукцію та штрафних санкцій за порушення строків оплати за продукцію по Договору. Вказує, що метою зупинення провадження у справі № 908/2444/15г до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій слід зупинити.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечив.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, суд відмовляє у його задоволенні, виходячи з наступних обставин.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як зазначено в пункті 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі , - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати, як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється факт неможливості розгляду справи. При цьому наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування частини першої статті 79 ГПК України. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду справи до прийняття рішення у іншій справі.

Однак в даному випадку, не можна вважати, що господарський суд Запорізької області у справі 908/2444/15-г (про стягнення боргу та санкцій на підставі договору поставки) не зможе самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом (у даному випадку господарським судом міста Києва у межах справи щодо тлумачення умов договору), оскільки при розгляді справи № 908/2444/15г про стягнення боргу на підставі укладеного договору поставки, саме господарським судом Запорізької області, у тому числі повинна бути встановленою наявність (відсутність) правової підстави для стягнення заборгованості (зокрема, і обставина щодо моменту поставки товару та, відповідно, обставина настання строку для оплати товару).

Тобто, саме виходячи з підстави та предмету заявленого позову у справі № 908/2444/15г, предметом судового дослідження у цій справі і є обставини визначення судом обсягу поставленого товару, його вартості, визначення строку поставки товару і, відповідно, визначення моменту виникнення грошового зобов'язання відповідача з оплати товару.

Таким чином у господарського суду Запорізької області відсутні будь-які правові підстави для зупинення провадження по справі № 908/2444/15г, оскільки відсутній факт неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи господарським судом міста Києва .

Додатково слід зазначити, що виходячи з копії позовної заяви ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", заявник просить у позові розтлумачити п. 4.4 Договору № ДУ-2014/416-КП від 28.08.2014р., визначивши, що датою поставки вважається дата, вказана саме представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах, яким є видаткова накладна, а не дата оформлення цього документу.

При цьому, у позовній заяві у справі № 908/2444/15г, ТОВ Компанія "Хімпром" ототожнює дату поставки товару із датою оформлення товаросупровідних документів, що додатково свідчить про відсутність факту неможливості розгляду справи № 908/2444/15-г до вирішення іншої справи.

До того ж, будь-якого процесуального документа, який би свідчив про порушення господарським судом міста Києва провадження у справі за позовом ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" до ТОВ Компанія "Хімпром" про тлумачення умов договору № ДУ-2014/416-КП від 28.08.2014р., в порушення ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідачем до суду надано не було.

За таких обставин, подання відповідачем до господарського суду міста Києва вказаного вище позову, не може бути перешкодою для з'ясування відповідно до статті 43 ГПК України істотних обставин у справі № 908/2444/15-г при її розгляді господарським судом Запорізької області, у тому числі щодо наявності чи відсутності фактичних та правових підстав для стягнення згідно договору № ДУ-2014/416-КП від 28.08.2014 р. заборгованості за отриманий товар.

При цьому, суд зауважує, що у разі задоволення позову ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" до ТОВ Компанія "Хімпром" про тлумачення умов договору № ДУ-2014/416-КП від 28.08.2014р., за наявності певних фактів, що можуть бути встановлені рішенням іншого суду, ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" не позбавлено можливості звернутися до господарського суду Запорізької області із заявою, поданою в порядку ст.ст. 112-114 ГПК України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Клопотання про зупинення провадження у справі залишено судом без задоволення, як процесуально безпідставне.

Крім того, 09.06.2015р. посилаючись на умови п. 1.3 Договору та приписи ст.ст. 328, 658, 388, 330 ЦК України, відповідач заявив клопотання (вих б/н від 18.05.2015 р.) про витребування у ТОВ Компанія «Хімпром» документів, які підтвердджують право власності на Продукцію (Гідрохлорид натрію).

Зазначене клоптання залишається судом без задоволення у звязку із наступним.

Так, за змістом п. 1.3 укладеного між сторонами договору № ДУ-2014/416-КП від 28.08.2014 р. Постачальник гарантує, що Продукція, яка постачається по даному Договору належить Постачальнику на праві власності, звільнена від зобов'язань перед третіми особами. Треті особи не мають яких-небудь прав на вказану Продукцію, Продукція в заставі, іпотеці, у податковій заставі не перебуває.

Відповідно до ст 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В даному випадку, поставка Продукції відбувлась на підставі договору № ДУ-2014/416-КП від 28.08.2014р. Факт отримання Продукції відповідачем не заперечується. При цьому, за умовами п. 1.3 договору № ДУ-2014/416-КП від 28.08.2014 р., позивач гарантував, що Продукція належить йому на праві власності. Проте, за змістом п.1.3 договору позивач не приймав будь-якого зобов'язання надати Покупцю (відповідачу) докази наявності права власності позивача на продукцію. Крім того, відповідач не надав доказів, що треті особи заявляли які-небудь права на Продукцію та т. інш.

При цьому суд зауважує, що до підстави заявленого позову або до доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, не входить питання оспорення будь-якою третьою особою наявності права власності позивача на продукцію, яка була поставлена на користь відповідача.

Тобто, оскільки за Договором 28.08.2014р. відсутній обов'язок позивача передати відповідачу докази у підтвердження наявності права власності на товар; відсутні будь-які спірні правовідносини між позивачем та третьою особою, між відповідачем та третьою особою, між позивачем та відповідачем - з приводу оспорення права власності позивача на продукцію, що була передана за договором відповідачу, вказані обставини не входять до предмету судового розгляду і не мають значення для вирішення спору у справі № 908/2444/15-г по суті.

Клопотання відповідача є процесуально безпідставним та залишено судом без задоволення.

Присутній у судовому засіданні 09.06.2015 р. представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням (вих. № 08/06 від 08.06.2015 р.), в якому, посилаючись на те, що 30.04.2015 р. відповідачем сума основного боргу у розмірі 16273,56 грн. була сплачена, в порядку ст. 22 ГПК України, зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму втрат від інфляції в розмірі 2717,68 грн., суму 3% річних в розмірі 207,32грн. та суму пені в розмірі 2315,74 грн.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд не приймає її з огляду на таке:

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За змістом п. 3.10 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

В даному випадку, при звернення з даним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача 16273,56 грн. основного боргу, 2717,68грн. втрат від інфляції, 207,32 грн. - 3% річних та 2315,74 грн. пені.

Разом з тим, в письмовій заяві за вих. № 08/06 від 08.06.2015 р., позивач, посилаючись на факт погашення відповідачем суми основного боргу, просить стягнути з останнього лише суму пені, 3% річних та втрат від інфляції. В даному випадку фактично зменшення кількісних показників за вимогою про стягнення суми 16273,56 грн. основного боргу (з більшого розміру - в сторону зменшеного розміру) не відбулось . Тобто, фактично позивач не просить стягнути суму основного боргу в повному обсязі, однак не подає в порядку ст.ст.22, 78, 80 ГПК України заяву про відмову від позову і не просить припинити провадження у справі за вимогою про стягнення основного боргу внаслідок відмови від позову. Враховуючи, що в даному випадку, позивачем не заявлено про відмову від позову в частині стягнення суми основного боргу, а заявлені до стягнення суми пені, 3% річних та втрат від інфляції залишені позивачем без змін, заява позивача про зменшення позовних вимог не є такою за своїм процесуальним характером і носить інформаційний характер. За таких обставин, заява позивача про зменшення позовних вимог судом не приймається, оскільки є процесуально невірною.

Таким чином предметом позову у справі № 908/2444/15-г є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу 16273,56 грн., суми втрат від інфляції 2717,68 грн., суми 3% річних 207,32грн. та суми пені 2315,74 грн.

В судовому засіданні 09.06.2015р. представники сторін підтримали доводи позовної заяви та відзиву на неї у повному обсязі.

За результатами судового розгляду справи, в судовому засіданні 09.06.2015 р. прийнято і проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 28.08.2014 року між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) було укладено договір № ДУ-2014/416-КП (надалі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця Продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості та строки, по ціні і з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в даному Договорі і Специфікаціях, які є його невід'ємними частинами.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що Постачальник гарантує, що Продукція, яка постачається по даному Договору належить Постачальнику на праві власності, звільнена від зобов'язань перед третіми особами. Треті особи не мають яких-небудь прав на вказану Продукцію, Продукція в заставі, іпотеці, у податковій заставі не перебуває.

Відповідно до п. 4.1. Договору, поставка Продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, по ціні, з якісними характеристиками та в терміни, узгоджені Сторонами в Специфікаціях до даного договору.

На підтвердження поставки Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; відповідні товаросупроводжувальні накладні: видаткову накладну, товаротранспортну накладну; сертифікат якості; сертифікат відповідності; інструкцію по експлуатації; технічну документацію, передбачену п.2.3 Договору.

У випадку поставки Продукції без товаросупроводжувальної документації, що потягне за собою неможливість здійснити приймання Продукції по якості/кількості та/або комплектності, Покупець має право відмовитись від приймання поставленої партії та, на свій розсуд, повернути Продукцію Постачальнику або прийняти її на зберігання (п. 4.3 Договору).

Відповідно до умов п. 4.4 Договору, датою поставки вважається дата, вказана представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником, про прийняття продукції.

Умовами п. 5.3 Договору Сторони по справі визначили, що розрахунки за Продукцію, яка постачається по цьому Договору, здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 30 календарний день з моменту поставки відповідної партії Продукції, якщо інший більший строк відстрочки оплати не вказаній у відповідній Специфікації.

Пунктом 6.7 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Продукції, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки оплати від вартості, не сплаченої Продукції.

Як встановлено судом, відповідно до умов Договору, у вересні 2014 р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 16273,56 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 734 від 10.09.2014 р. на суму 8170,20 грн. та № 734/1 від 10.09.2014 р. на суму 8103,36 грн.

Товар отримано уповноваженим представником відповідача за Довіреностями: № 946 від 10.09.2014 р. (виданої на ім'я Косарига М.Х.) та № 702 від 10.09.2014 р. (виданої на ім'я Мих Л.В.).

На оплату поставленої продукції позивачем відповідачу був виставлений рахунок № 734 від 10.09.2014 р. на суму 16273,56 грн.

Проте, у визначені Договором строки, відповідач за отриманий товар не розрахувався.

У зв'язку з цим, позивачем на адресу відповідача була направлена Претензія (вих. № 19/11 від 19.11.2014 р.) з вимогою сплатити суму існуючої заборгованості.

З огляду на те, що Претензія позивача була залишена відповідачем без задоволення, позивач звернувся в господарський суд Запорізької області за захистом порушених прав.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" заборгованості за договором № ДУ-2014/416-КП від 28.08.2014 р. в розмірі 21514,30 грн., з яких: сума 16273,56грн. - основного боргу, сума 2717,68грн. - втрат від інфляції, сума 207,32 грн. - 3 % річних, сума 2315,74 грн. - пені, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданої за Договором Продукції на загальну суму 16273,56 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними № 734 від 10.09.2014 р. та № 734/1 від 10.09.2014 р.

Товар отримано уповноваженими особами відповідача за Довіреностями без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами пункту 5.3 Договору розрахунки за Продукцію, яка постачається по цьому Договору, здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 30 календарний день з моменту поставки відповідної партії Продукції, якщо інший більший строк відстрочки оплати не вказаній у відповідній Специфікації.

Станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду, строк оплати за Продукцію - наступив.

Проте, за отриману Продукцію відповідач, у визначені договором строки не розрахувався. У зв'язку з чим, на момент звернення позивача із позовом, основний борг відповідача склав суму 16273,56 грн.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманої Продукції, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, а також з урахуванням викладеного, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 16273,56 грн.

Разом з тим, після порушення провадження у даній справі, яке відбулось за ухвалою суду від 09.04.2015р., відповідач платіжним дорученням № 2111555098 від 30.04.2015р. сплатив основний борг, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача суму 16273,56 грн., що підтверджується представленою відповідачем копією платіжного доручення.

Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин провадження по справі за позовною вимогою про стягнення суми 16273,56 грн. основного боргу слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього: 3% річних та інфляційних витрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Здійснюючи розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що з урахуванням суми основного боргу та періодів заборгованості, вимога про стягнення втрат від інфляції підлягає частковому задоволенню. Так, за заявлений позивачем період (жовтень 2014 р. - лютий 2015 р.), належний до стягнення розмір втрат від інфляції складає суму 2714,51 грн., але не суму 2717,68 грн., яка заявлена позивачем. Тому, в решті вимоги про стягнення інфляційних втрат слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

Вимога про стягнення з відповідача 3% річних (за період з 10.10.2014 р. по 23.03.2015 р.) в сумі 207,32 грн. заявлена позивачем правомірно, а тому задовольняється у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.

Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги про стягнення пені заявлені позивачем на підставі п. 6.7 Договору, яким передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Продукції, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки оплати від вартості, не сплаченої Продукції.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманої за Договором Продукції, позивачем нарахована до сплати пеня.

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором, умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача суми 2315,74 грн. пені (за період з 10.10.2014 р. по 23.03.2015 р.), заявлена позивачем обґрунтовано, а тому задовольняється у повному обсязі.

Розрахунок пені судом перевірено та визнано вірним.

З урахуванням вищевикладеного, позов задовольняється частково.

Спростовуючи заперечення відповідача, суд вказує наступне:

Як вказувалось вище, умовами Договору, а саме пунктом 4.4 Сторонами узгоджено, що датою поставки вважається дата, вказана представником Покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих Постачальником про приймання продукції.

Згідно п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" також встановлено, що первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За умовами п. 2.5. Договору, Продукція вважається переданою Постачальником та прийнятою Покупцем: по фактичній кількості Продукції, поставленої в узгоджене місце призначення поставки, згідно даних, зазначених в накладних.

В даному випадку, в підтвердження факту поставки Продукції між позивачем та відповідачем підписано видаткові накладні № 734 від 10.09.2014 р. та № 734/1 від 10.09.2014 р., які за формою та змістом відповідають наведеним вище вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На вказаних видаткових накладних міститься підпис уповноважених осіб відповідача, повноваження яких підтверджуються довіреностями відповідача на кожну партію продукції (Довіреності № 946 від 10.09.2014 р. та № 702 від 10.09.2014 р.).

На підставі зазначених вище видаткових накладних відповідачем прийнято Продукцію без будь-яких застережень та зауважень.

Наведене підтверджує факт поставки позивачем та отримання відповідачем Продукції саме в день оформлення та підписання видаткових накладних.

Доводи відповідача про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт поставки Продукції по Договору, так як на підтвердження факту поставки Продукції не надав до суду в повному обсязі документи, передбачені пунктом 4.3 Договору, в тому числі і податкову накладну, товаротранспортну накладну, не приймаються судом до уваги з огляду на вищевикладене, а також на наступне.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом п. 4.3 Договору на підтвердження поставки Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; відповідні товаросупроводжувальні накладні: видаткову накладну, товаротранспортну накладну; сертифікат якості; сертифікат відповідності; інструкцію по експлуатації; технічну документацію, передбачену п.2.3 Договору.

У випадку поставки Продукції без товаросупроводжувальної документації, що потягне за собою неможливість здійснити приймання Продукції по якості/кількості та/або комплектності, Покупець має право відмовитись від приймання поставленої партії та, на свій розсуд, повернути Продукцію Постачальнику або прийняти її на зберігання.

Суд наголошує, що при укладанні Договору сторонами не було узгоджено якогось особливого порядку передачі/вручення вказаного пакету документів Постачальником Покупцю (під підпис тощо).

При цьому, суд відзначає, що протягом всього часу з моменту отримання Продукції і до звернення позивача до суду із даним позовом, відповідач жодного разу не висловлював претензій позивачу щодо виконання умов Договору та не заперечував факту існування заборгованості за отриману продукцію.

За змістом ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Також, умовами п. 4.3 Договору передбачено право відповідача відмовитись від приймання поставленої Продукції, проте доказів такої відмови відповідач не надав.

Доказів відмови відповідача від Продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, до суду не надано.

Більше того, оскільки відповідач платіжним дорученням від 30.04.2015р. сплатив суму 16273,56грн. у повному обсязі, тим самим він підтвердив факт отримання товару та факт наявності у нього грошового зобов'язання перед позивачем за отриманий товар.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що Продукція за Договором була поставлена позивачем у відповідності до його умов та з усіма документами, визначеними у пункті 4.3 Договору.

Як вже зазначалось, статті 712 та 692 ЦК України до обов'язків покупця, зокрема, відносять оплату товару після отримання його від продавця, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку ані законом, ані Договором інше не встановлено. Факт отримання Продукції за Договором підтверджений матеріалами справи.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманої від позивача Продукції.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1826,73 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (85043, м. Добропілля, м. Білицьке Донецької області, вул. Красноармійська, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хімпром" (02660, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 11, код ЄДРПОУ 31923443) суму 2315 (дві тисячі триста п'ятнадцять) грн. 74 коп. пені, суму 207 (двісті сім) грн. 32 коп. трьох відсотків річних, суму 2714 (дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 51 коп. втрат від інфляції та суму 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 73 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Припинити провадження у справі № 908/2444/15-г за позовною вимогою про стягнення суми 16273,56 грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 12 . 06.2015 р.

Суддя М.В. Мірошниченко