Постанова

від 27.08.2015 по справі 908/2444/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.08.2015 справа №908/2444/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:ОСОБА_1 суддівОСОБА_2, ОСОБА_3 При секретарі: Трегубової Т.Ю. від позивача:не з'явився від відповідача:ОСОБА_4- представник за довіреністю №ББУ/ДУ270/ББ/14 від 16.12.2014 р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ», м. Добропілля, м. Білицьке, Донецької області на рішення господарського судуЗапорізької області від 09.06.2015 року у справі№908/2444/15-г (суддя Мірошниченко М.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Хімпром», м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ», м. Добропілля, м. Білицьке, Донецької області простягнення суми 21514,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2015 роцi Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Хімпром», м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ», м. Добропілля, м. Білицьке, Донецької області до про стягнення суми.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.15р. позовні вимоги задоволені частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, м. Добропілля, м. Білицьке Донецької області, вул. Красноармійська, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Хімпром» (02660, м. Київ, вул.. Віскозна, буд.11, код ЄДРПОУ 31923443) суму 2315 (дві тисячі триста п'ятнадцять) грн.. 74 коп. пені, суму 207 (вісті сім) грн.. 32 коп. трьох відсотків річних, суму 2714 (дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн.. 51 коп. втрат від інфляції та суму 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 73 коп. судового збору.

Представник позивача, до судового засідання не зВ»явися, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №02-39/1659/15 від 31.07.2015 р., своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Представник відповідача, у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд рішення господарського суду Запорізької області по справі №908/2444/15-г в частині стягнення з ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» інфляційних витрат - 2 714,51 грн., пені - 2 315,714 грн., 3% річних - 207,32 грн. та суму судового збору - 1 826,73 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №908/2444/15-г.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій» та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Надана позивачем заява про зменшення позовних вимог №08/06 від 08.06.2015 р. (а.с. 46) розглядається судом, як підтвердження отримання коштів від відповідача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як вбачається із матеріалів справи, 28.08.2014 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір № ДУ-2014/416-КП (надалі - договір) відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості та строки, по ціні і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі і специфікаціях, які є його невід'ємними частинами.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що постачальник гарантує, що продукція, яка постачається по даному договору належить постачальнику на праві власності, звільнена від зобов'язань перед третіми особами. Треті особи не мають яких-небудь прав на вказану продукцію, продукція в заставі, іпотеці, у податковій заставі не перебуває.

Поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, по ціні, з якісними характеристиками та в терміни, узгоджені сторонами в специфікаціях до даного договору, відповідно до п. 4.1. договору. На підтвердження поставки постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; відповідні товаросупроводжувальні накладні: видаткову накладну, товаротранспортну накладну; сертифікат якості; сертифікат відповідності; інструкцію по експлуатації; технічну документацію, передбачену п.2.3 договору.

Датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про прийняття продукції.

Розрахунки за продукцію, яка постачається по цьому договору, здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 30 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інший більший строк відстрочки оплати не вказаній у відповідній специфікації.

Пунктом 6.7 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки оплати від вартості, не сплаченої продукції.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов договору, у вересні 2014 р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 16273,56 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 734 від 10.09.2014 р. на суму 8170,20 грн. та № 734/1 від 10.09.2014 р. на суму 8103,36 грн. Товар отримано уповноваженим представником відповідача за Довіреностями: № 946 від 10.09.2014 р. (виданої на ім'я ОСОБА_5Х.) та № 702 від 10.09.2014 р. (виданої на ім'я ОСОБА_6В.).

На оплату поставленої продукції позивачем відповідачу був виставлений рахунок № 734 від 10.09.2014 р. на суму 16273,56 грн. Однак, у визначені договором строки, відповідач за отриманий товар не розрахувався.

У зв'язку з цим, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія (вих. № 19/11 від 19.11.2014 р.) з вимогою сплатити суму існуючої заборгованості (а.с.21).

Предметом судового розгляду у справі №908/2444/15-г є позовні вимоги про стягнення з ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" суми за договором №ДУ-2014/416-КП від 28.08.2014 р. в розмірі 21514,30 грн., з яких: сума 16273,56грн. - основного боргу, сума 2717,68грн. - втрат від інфляції, сума 207,32 грн. - 3 % річних, сума 2315,74 грн. - пені.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу загальних норм ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України .

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданої за договором продукції на загальну суму 16273,56 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними № 734 від 10.09.2014 р. та № 734/1 від 10.09.2014 р.

Товар отримано уповноваженими особами відповідача за довіреностями без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Розрахунки за продукцію, яка постачається по цьому договору, здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 30 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інший більший строк відстрочки оплати не вказаній у відповідній специфікації, згідно п. 5.3 договору.

Станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду першої інстанції, строк оплати за продукцію - наступив. Проте, за отриману продукцію відповідач, у визначені договором строки не розрахувався. На момент звернення позивача із позовом, основний борг відповідача склав суму 16273,56 грн.

Разом з тим, після порушення провадження у даній справі, яке відбулось в господарському суді Запорізької області від 09.04.2015р., відповідач платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 30.04.2015р. сплатив основний борг, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача суму 16273,56 грн., що підтверджується представленою відповідачем копією платіжного доручення.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин провадження по справі за позовною вимогою про стягнення суми 16273,56 грн. основного боргу суд першої інстанції правомірно припинив на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Крім вищезазначеної вимоги про стягнення основного боргу, позивачем ще було заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), згідно зі ст. 610 ЦК України.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України .

Нормами частини 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього: 3% річних та інфляційних витрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Вимога про стягнення з відповідача 3% річних (за період з 10.10.2014 р. по 23.03.2015 р.) в сумі 207,32 грн. заявлена позивачем правомірно, а тому відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України ).

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216 , 230 , 231 Господарського кодексу України .

Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги про стягнення пені заявлені позивачем на підставі п. 6.7 договору, яким передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки оплати від вартості, не сплаченої продукції.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманої за договором продукції, позивачем нарахована до сплати пеня.

Враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за договором, умови договору та приписи чинного законодавства, суд першої інстанції вважає, що вимога про стягнення з відповідача суми 2315,74 грн. пені (за період з 10.10.2014 р. по 23.03.2015 р.), заявлена позивачем обґрунтовано.

Розрахунок пені судом перевірено та визнано вірним.

Умовами договору, сторонами узгоджено, що датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником про приймання продукції.

Умовами п. 2.5. договору, продукція вважається переданою постачальником та прийнятою покупцем: по фактичній кількості продукції, поставленої в узгоджене місце призначення поставки, згідно даних, зазначених в накладних. В підтвердження факту поставки продукції між позивачем та відповідачем підписано видаткові накладні № 734 від 10.09.2014 р. та № 734/1 від 10.09.2014 р., які за формою та змістом відповідають наведеним вище вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". На накладних міститься підпис уповноважених осіб відповідача, повноваження яких підтверджуються довіреностями відповідача на кожну партію продукції (Довіреності № 946 від 10.09.2014 р. та № 702 від 10.09.2014 р.).

На підставі зазначених вище видаткових накладних відповідачем прийнято продукцію без будь-яких застережень та зауважень, це підтверджує факт поставки позивачем та отримання відповідачем продукції саме в день оформлення та підписання видаткових накладних.

Позивач не довів належними та допустимими доказами факт поставки продукції по договору, так як на підтвердження факту поставки продукції не надав до суду в повному обсязі документи, передбачені пунктом 4.3 договору, в тому числі і податкову накладну, товаротранспортну накладну, не приймаються судом до уваги з огляду на вищевикладене, а також на наступне:

Приписами статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 4.3 договору на підтвердження поставки постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; відповідні товаросупроводжувальні накладні: видаткову накладну, товаротранспортну накладну; сертифікат якості; сертифікат відповідності; інструкцію по експлуатації; технічну документацію, передбачену п.2.3 договору.

У випадку поставки продукції без товаросупроводжувальної документації, що потягне за собою неможливість здійснити приймання продукції по якості/кількості та/або комплектності, покупець має право відмовитись від приймання поставленої партії та, на свій розсуд, повернути продукцію постачальнику або прийняти її на зберігання.

Як вбачається із матеріалів справи, що при укладанні договору сторонами не було узгоджено якогось особливого порядку передачі/вручення вказаного пакету документів постачальником покупцю (під підпис тощо).

При цьому, протягом всього часу з моменту отримання продукції і до звернення позивача до суду із даним позовом, відповідач жодного разу не висловлював претензій позивачу щодо виконання умов договору та не заперечував факту існування заборгованості за отриману продукцію.

За змістом ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України , якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України ).

Умовами п. 4.3 договору передбачено право відповідача відмовитись від приймання поставленої продукції, проте доказів такої відмови відповідач не надав.

Більше того, оскільки відповідач платіжним дорученням від 30.04.2015р. сплатив суму 16273,56грн. у повному обсязі, тим самим він підтвердив факт отримання товару та факт наявності у нього грошового зобов'язання перед позивачем за отриманий товар.

За таких обставин, вбачається, що продукція за договором була поставлена позивачем у відповідності до його умов та з усіма документами, визначеними у пункті 4.3 договору.

Як вже зазначалось, статті 712 та 692 ЦК України до обов'язків покупця, зокрема, відносять оплату товару після отримання його від продавця, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку ані законом , ані договором інше не встановлено. Факт отримання продукції за договором підтверджений матеріалами справи.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманої від позивача продукції.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується із правовою позицією суду першої інстанцій про те, що у відповідності до заяви про збільшення позовних вимог пеню обґрунтовано заявлено з 12.01.2015 р. по 14.04.2015 р. включно за 93 дні у сумі 6134 грн. 64 коп., яка також підлягає стягненню на користь позивача.

Отже, доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 року у справі №908/2444/15-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 35, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ», м. Добропілля, м. Білицьке, Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2015 року у справі №908/2444/15-г - залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 - у справу;1 - позивачу;1 - відповідачу;1 - ДАГС;1- ГСЗО