Рішення

від 03.06.2015 по справі 915/75/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року Справа № 915/75/15

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: Сивоконенко Ю.С. дов. №25 від 20.01.2015,

представника відповідача: Д'яченко К.С. - дов. від 13.03.2015,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» ( 01033, м.Київ, вул..Саксаганського, 1)

до відповідача : Фермерського господарства «Рідний край-В»

(56301, Миколаївська обл., Врадіївський р-н, смт.Врадіївка, вул..Ломоносова, 3)

про : стягнення 87682,86 грн., з яких: 64614,13 грн. заборгованості по договору №1 від 18.06.2014, 7279,87 грн. збитків від інфляції, 855,63 грн. - 3% річних, 10410,24 грн. пені та 4522,99 грн. штрафу, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 64614,13 грн. заборгованості по договору №1 від 18.06.2014, 7279,87 грн. збитків від інфляції, 855,63 грн. - 3% річних, 10410,24 грн. пені та 4522,99 грн. штрафу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору складського зберігання зерна №1 від 18.06.2014 відповідач не в повному обсязі розрахувався за наданні послуги, що призвело до утворення заборгованості в сумі 64614,13 грн.

13.03.2015 від відповідач до суду надійшов відзив, в якому останній визнає позовні вимоги в частині стягнення 64614,13 грн. основного боргу, 297,40 грн. - 3% річних та 4001,55 грн. збитків від інфляції. В решті, позовні вимоги відповідачем не визнаються.

У відзиві відповідачем також повідомлено суд, що 11.03.2015 ним направлено на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 64614,13 грн. Підставою для такого зарахування є наявна заборгованість позивача перед відповідачем на суму 4932692,80 грн. по Договору поставки №МИК 119 П-С від 01.07.2014, яка підтверджується рішенням Господарського суду м.Києва від 09.12.2014.

У судовому засіданні 03.06.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

18.06.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (надалі - ПАТ «ДПЗКУ») та ФГ «Рідний край-В» було укладено Договір складського зберігання зерна №1, відповідно до умов якого ФГ «Рідний край-В» зобов'язалось передати, а ПАТ «ДПЗКУ» прийняти на зберігання (зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури) врожаю 2014 року та надавати додаткові послуги, відповідно до додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору, та в установлений строк повернути їх ФГ «Рідний край - В» або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором (надалі - Договір) (а.с.12-18).

На виконання умов Договору відповідачем було передано позивачу на зберігання зернові культури, а саме:

- пшеницю м'яку 3 класу у кількості 1 040 382 кг., що підтверджується складськими квитанціями на зерно №145 від 06.07.2014; №146 від 06.07.2014; № 61 від 06.07.2014; №177 від 07.07.2014; №188 від 08.07.2014; №225 від 09.07.2014; №278 від 10.07.2014;

- пшеницю м'яку 6 класу у кількості 1 159 678 кг., що підтверджується складськими квитанціями на зерно №144 від 06.07.2014; №162 від 06.07.2014; №178 від 07.07.2014; №189 від 08.07.2014; №224 від 09.07.2014; №272 від 10.07.2014;

- ячмінь 3 класу у кількості 1 391 329 кг., що підтверджується складськими квитанціями на зерно №5 від 19.06.2014; №6 від 19.06.2014; №10 від 20.06.2014; №11 від 20.06.2014; №16 від 23.06.2014; №17 від 23.06.2014; №20 від 23.06.2014; №21 від 23.06.2014.

Факт надання позивачем відповідачу послуг зі зберігання зерна підтверджується наступними наявними у матеріалах справи доказами:

- актом №ВЕ-0000118 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2014, на підставі якого виписано рахунок-фактуру № ВЕ-0000122 від 27.06.2014 на загальну суму 36166,06 грн.;

- актом №ВЕ-0000127 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2014, на підставі якого виписано рахунок-фактуру №ВЕ-0000129 від 30.06.2014 на загальну суму 14224,59 грн.;

- актом №ВЕ-0000128 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2014, на підставі якого виписано рахунок-фактуру №ВЕ-0000130 від 30.06.2014 на загальну суму 9842,65 грн.;

- актом №ВЕ-0000171 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.07.2014, на підставі якого виписано рахунок-фактуру №ВЕ-0000131 від 01.07.2014 на загальну суму 951,99 грн.;

- актом №ВЕ-0000194 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.07.2014, на підставі якого виписано рахунок-фактуру №ВЕ-0000195 від 15.07.2014 на загальну суму 5757,75 грн.;

- актом №ВЕ-0000193 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.07.2014, на підставі якого виписано рахунок-фактуру №ВЕ-0000193 від 15.07.2014 на загальну суму 34424,44 грн.;

- актом №ВЕ-0000261 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2014, на підставі якого виписано рахунок-фактуру №ВЕ-0000269 від 31.07.2014 на загальну суму 819,28 грн.;

- актом №ВЕ-0000301 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.08.2014, на підставі якого виписано рахунок-фактуру №ВЕ-0000311 від 22.08.2014 на загальну суму 84,0 грн.;

- актом №ВЕ-0000300 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.08.2014, на підставі якого виписано рахунок-фактуру №ВЕ-0000309 від 22.08.2014 на загальну суму 10100,06 грн.;

- актом №ВЕ-0000195 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.07.2014, на підставі якого виписано рахунок-фактуру №ВЕ-0000194 від 22.07.2014 на загальну суму 13428,54 грн.

Відповідачем факт отримання вказаних послуг не заперечується, як і не заперечується сума заборгованості.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що 11.03.2015 відповідачем було направлено на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якої відповідачем було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 64614,13 грн. (а.с.113)

Підставою для такого зарахування відповідач зазначає наявну заборгованість позивача перед відповідачем на суму 4932692,80 грн. по Договору поставки №МИК 119 П-С від 01.07.2014, яка підтверджена рішенням Господарського суду м.Києва від 09.12.2014.

Під час розгляду справи представники сторін повідомили суд про оскарження рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2014 до Київського апеляційного господарського суду.

У зв'язку з викладеним, суд ухвалою від 26.03.3015 зупинив провадження у справі до розгляду Київським апеляційним господарським судом справи №910/21797/14 (а.с.116-124).

28.04.2015 Київським апеляційним господарським судом було винесено постанову по справі №910/21797/14, якою рішення суду першої інстанції було залишено без змін (а.с.178-186).

Таким чином, двома судовими інстанціями у справі №910/21797/14 було встановлено, що 01.07.2014 між ПАТ «ДПЗКУ» та ФГ «Рідний край - В» було укладено договір поставки №МИК 119 П-С, відповідно до умов якого ФГ «Рідний край - В» зобов'язується передати у власність ПАТ «ДПЗКУ» зерно українського походження врожаю 2014 року, а ПАТ «ДПЗКУ» зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору. На виконання умов договору поставки ФГ «Рідний край - В» поставило визначений умовами договору товар, що підтверджується складськими квитанціями на зерно №№392 та 393 від 15.07.2014. Однак ПАТ «ДПЗКУ» взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару не виконало, що призвело до утворення заборгованості у сумі 4776728,67 грн.

Згідно ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Суд вважає, що в результаті проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем було повністю погашено заборгованість перед позивачем за отриманні послуги згідно Договору складського зберігання зерна №1 від 18.06.2014 в сумі 64614,13 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1. ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що залік зустрічних однорідних вимог відбувся після подання позивачем позову до суду, то провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 64614, 13 грн. підлягає припиненню в порядку п.1-1 ч.1. ст.80 ГПК України.

Керуючись ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних у сумі 855, 63 грн. та 7279,87 грн. збитків від інфляції (за період з 07.08.2014 по 19.01.2015).

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції підлягають задоволенню частково з урахуванням наступного.

Відповідно до п.5.3 Договору зерновий склад зобов'язаний щомісяця до 3 числа наступного за звітним надати поклажодавцю акт приймання-передачі наданих послуг, що надані зерновим складом.

Відповідно до п.5.5 Договору оплата послуг, що надані зерновим складом зі зберігання, відвантаження, переоформлення зерна, а також додаткових послуг, повинні бути оплачені поклажодавцем на підставі рахунку не пізніше 6-го числа місяця, наступного за звітним.

Позивач наполягає на тому, що рахунки за надані послуги виставлялись нарочно, однак відповідачем вказані факти заперечуються. Належних доказів на підтвердження факту направлення на нашу адресу рахунків у терміни визначені п.5.5 Договору, позивачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2014 позивачем направлялась на адресу відповідача претензія за вих. № 474, до якої було долучено акти здачі-прийняття робіт та рахунки. Зазначена претензія отримана відповідачем 17.11.2014 (а.с.19-41).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, останній день, коли зобов'язання з оплати рахунків мало бути виконано відповідачем - 24.11.2014. Відтак тільки з 25.11.2014 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання та у позивача виникло право на нарахування відповідачу заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Розмір 3% річних уточнено судом, виходячи з наступного розрахунку.

Станом на 25.11.2014 (початок нарахування) заборгованість відповідача становила 64614,13 грн. За період з 25.11.2014 по 19.01.2015 (56 днів) 3% річних становить 297,40 грн., які підлягають стягненню.

Розмір інфляційних втрат також уточнено судом, виходячи з наступного розрахунку.

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому у разі зміни заборгованості (збільшення або зменшення) з 1 по 15 числа відповідного місяця, вона індексується за період з врахуванням цього місяця, якщо з 16 по 31 число, то заборгованість індексується вже у наступному місяці

Станом на 25.11.2014 (початок нарахування) заборгованість відповідача становила 64614,13 грн. У період з грудня 2014 року по січень 2015 року сукупний індекс інфляції становив 106,19%, тому збитки від інфляції період з грудня 2014 року по січень 2015 року складають 3999,62 грн., які підлягають стягненню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум штрафних санкцій у вигляді пені (у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення) в сумі 10410,24 грн. та штрафу (у розмірі 7% від суми заборгованості) в сумі 4 522,99 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 549 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.6.1 Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов даного договору.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 4522,99 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої позивачем суми пені, судом встановлено, що позивачем нараховано пеню за період з 07.08.2014 по 19.01.2015. Однак, як було зазначено вище, відповідач є таким що прострочив виконання зобов'язання з 25.11.2014.

Відтак судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми пені за період з 25.11.2014 по 19.01.2015 на загальну суму заборгованості 64614,13 грн. та встановлено, що за вказаний період сума пені становить 3618,44 грн.

Відтак в частині стягнення 4522,99 грн. штрафу та 3618,44 грн. пені позовні вимоги підлягають задоволенні

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49,75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення 64614,13 грн. заборгованості по договору №1 від 18.06.2014 припинити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Рідний край-В», 56301, Миколаївська обл., Врадіївський р-н, смт.Врадіївка, вул..Ломоносова, 3 (відомості про банківські реквізити не відомі, код ЄРДПОУ 35953356) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», 01033, м.Київ, вул..Саксаганського, 1 (р/р 26003020053310 в АТ «Укрексім Банк», МФО322313, код ЄРДПОУ 37243279 ) 3618,44 грн. пені, 4522,99 грн. штрафу, 3999,62 грн. збитків від інфляції, 297,40 грн. - 3% річних та 1605,56 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.85 ГПК України

та підписана суддею 08 червня 2015 року.