Постанова

від 26.10.2016 по справі 915/75/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2016 р.Справа № 915/75/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Лисенко В.А.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників учасників судового процесу:

від Публічного акціонерного товариства В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» , м. Київ - ОСОБА_1 - за довіреністю від 20.01.2016 року № 22;

від Фермерського господарства «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області - ОСОБА_2 - за довіреністю від 13.03.2015 року;

від ОСОБА_3 аграрної політики та продовольства України - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 року

у справі № 915/75/15

за позовом Публічного акціонерного товариства В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» , м. Київ

до Фермерського господарства «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 аграрної політики та продовольства України

про стягнення 87 682 грн. 86 коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» , м. Київ звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фермерського господарства «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області, в якій просило суд стягнути з Фермерського господарства «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області на користь Публічного акціонерного товариства В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» , м. Київ 64 614 грн. 13 коп. основного боргу, 7279 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 855 грн. 63 коп. 3% річних, 10 410 грн. 24 коп. пені, 4522 грн. 99 коп. штрафу, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.03.2015 року у справі № 915/75/15 було зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Київського апеляційного господарського суду по справі №910/21797/14.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.05.2015 року у справі № 915/75/15 провадження у справі було поновлено, у зв'язку з прийняттям Київським апеляційним господарським судом постанови від 28.04.2015 року по справі №910/21797/14.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.06.2015 року у справі № 915/75/15 (суддя Мавродієва М.В.) припинено провадження у справі в частині стягнення 64614 грн. 13 коп. заборгованості по договору від 18.06.2014 року №1, стягнуто з Фермерського господарства «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області на користь Публічного акціонерного товариства В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» , м. Київ 3618 грн. 44 коп. - пені, 4522 грн. 99 коп. - штрафу, 3999 грн. 62 коп. - збитків від інфляції, 297 грн. 40 коп. - 3% річних та 1605 грн. 56 коп. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року у справі № 915/75/15 (головуючий суддя Величко Т.А., судді Аленін О.Ю., Бєляновський В.В.) рішення господарського суду Миколаївської області від 03.06.2015 року у справі № 915/75/15 скасовано в частині стягнення з Фермерського господарства «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області на користь Публічного акціонерного товариства В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» , м. Київ 3618 грн. 44 коп. пені та 4522 грн. 99 коп. штрафу, в іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 03.06.2015 року у справі № 915/75/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2016 року у справі № 915/75/16 (головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В.) постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року у справі № 915/75/15 та рішення господарського суду Миколаївської області від 03.06.2015 року у справі № 915/75/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

При прийнятті постанови Вищий господарський суд України висловив вказівки щодо нового розгляду справи, зокрема, зазначив про те, що судам необхідно достеменно встановити наявність чи відсутність умов, за яких законодавець передбачає можливість припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, з урахуванням положень чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Також судом касаційної інстанції було зазначено про необхідність вирішення питання про залучення до участі у справі ОСОБА_3 аграрної політики та продовольства України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

При новому розгляді справи ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.02.2016 року у справі № 915/75/15 залучено до участі у справі ОСОБА_3 аграрної політики та продовольства України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 року у справі № 915/75/15 (суддя Васильєва Л.І.) позов задоволено частково, стягнуто з Фермерського господарства «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області на користь Публічного акціонерного товариства В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» , м. Київ 64 614 грн. 13 коп. заборгованості по договору від 18.06.2014 року № 1, 3999 грн. 62 коп. збитків від інфляції, 297 грн. 40 коп. 3 % річних, 1033 грн. 67 коп. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Фермерське господарство «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 року у справі № 915/75/15 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення суми основної заборгованості за договором від 18.06.2014 року № 1 у сумі 64 614 грн. 13 коп. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості за договором від 18.06.2014 року № 1 у сумі 64 614 грн. 13 коп., а в решті рішення господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 року у справі №915/75/15 залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована частковим порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, на думку скаржника, судом першої інстанції не взято до уваги проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 64 614 грн. 13 коп.

24.10.2016 року від Публічного акціонерного товариства В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» , м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд залишити рішення господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 року у справі № 915/75/15 без змін, а скаргу Фермерського господарства «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області без задоволення. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

26.10.2016 року від Фермерського господарства «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, які судовою колегією долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, викладених письмово. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду судової справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.09.2016 року. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін та третіх осіб не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними матеріалами та поясненнями представників відповідачів, а повний текст постанови направляється сторонам та третій особі по справі в установленому порядку.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 915/75/15 та наданих присутніми представниками сторін пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 року у справі № 915/75/15 є обґрунтованим та правомірним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» , м. Київ (Зерновий склад) і Фермерським господарством «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області (Поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна від 18.06.2014 року № 1, за умовами якого Поклажодавець зобов'язався передати, а Зерновий склад зобов'язався прийняти на зберігання (зернові, зерновобобові, круп'яні, олійні культури) врожаю 2014 року та надавати додаткові послуги, відповідно до додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору, та в установлений строк повернути їх Поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором.

Положеннями пункту 4.3.2 договору визначено, що Поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватись за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги згідно з додатком № 1 до договору.

Оплата послуг, що надані зерновим складом із зберігання, відвантаження, переоформлення зерна, а також додаткових послуг, повинні бути оплачені поклажодавцем на підставі рахунку не пізніше 6-го числа місяця, наступного за звітнім (пункт 5.5 договору).

Згідно з пунктом 6.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов даного договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

На виконання умов договору відповідачем було передано позивачу на зберігання зернові культури, а саме:

- пшеницю м'яку 3 класу у кількості 1 040 382 кг, що підтверджується складськими квитанціями на зерно від 06.07.2014 року №145; від 06.07.2014 року №146; від 06.07.2014 року № 61; від 07.07.2014 року №177; від 08.07.2014 року №188; від 09.07.2014 року №225; від 10.07.2014 року №278;

- пшеницю м'яку 6 класу у кількості 1 159 678 кг, що підтверджується складськими квитанціями на зерно від 06.07.2014 року №144; від 06.07.2014 року №162; від 07.07.2014 року №178; від 08.07.2014 року №189; від 09.07.2014 року №224; від 10.07.2014 року №272;

- ячмінь 3 класу у кількості 1 391 329 кг, що підтверджується складськими квитанціями на зерно від 19.06.2014 року №5; від 19.06.2014 року №6; від 20.06.2014 року №10; від 20.06.2014 року №11; від 23.06.2014 року №16; від 23.06.2014 року №17; від 23.06.2014 року №20; від 23.06.2014 року №21.

Позивач надав відповідачу послуги по зберіганню вищезазначеного зерна, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виданими на підставі них рахунками-фактурами на загальну суму 125 799 грн. 36 коп.

Відповідач за надані послуги розрахувався частково, а саме: в сумі 61 185 грн. 23 коп.

Таким чином, заборгованість у відповідача перед позивачем за несвоєчасну оплату наданих послуг складає 64 614 грн. 13 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, Публічне акціонерне товариство В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» , м. Київ у січні 2015 року звернулось до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості за договором та нарахованих штрафних санкцій.

Під час розгляду справи № 915/75/15, Фермерське господарство «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області звернулось до Публічного акціонерного товариства В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» , м. Київ із заявою від 11.03.2015 року № 51 про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка обґрунтована тим, що у Публічного акціонерного товариства В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» , м. Київ перед Фермерським господарством «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області рахується заборгованість за договором поставки від 01.07.2014 року № МИК 119 ПС у сумі 4 841 342 грн. 80 коп.

Згідно з частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання; звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Як вважає відповідач, заборгованість Публічного акціонерного товариства В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» , м. Київ перед Фермерським господарством «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області становила 4 932 692 грн. 80 коп. та складалась з наступного: 4 841 342 грн. 80 коп. - залишку заборгованості за договором поставки від 01.07.2014 року № МИК 119 П-С та 91 350 грн. 00 коп. - суми заборгованості згідно рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року у справі № 910/21797/14.

У заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог Фермерське господарство ,,Рідний край-В", смт. Врадіївка Миколаївської області визначило, що після проведеного зарахування заборгованість Публічного акціонерного товариства ,,Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ перед Фермерським господарством ,,Рідний край-В", смт. Врадіївка Миколаївської області за договором поставки від 01.07.2014 року № МИК 119 П-С буде становити 4 776 728 грн. 67 коп., (тобто 4 841 342грн. 80 коп. - залишку заборгованості за договором поставки мінус 64 614 грн. 13 коп. - заборгованості Фермерським господарством ,,Рідний край-В", смт. Врадіївка Миколаївської області перед Публічним акціонерним товариством ,,Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ за договором складського зберігання зерна від 18.06.2014 року № 1).

Як вбачається з матеріалів справи, при її новому розгляді з'ясовано, що постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015 року у справі № 910/21797/14 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014 у справі № 910/21797/14 та направлено справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року у справі № 910/21797/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року, було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором поставки від 01.07.2014 № МИК 119 П-С у сумі 91 350 грн. 00 коп. з підстав недоведеності позивачем обгрунтованості своїх позовних вимог саме наявністю зазначеного договору поставки, який судом було визнано неукладеним в мотивувальній частині рішення.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те, що заборгованість позивача перед відповідачем саме на суму 4 932 692 грн. 80 коп. по договору поставки від 01.07.2014 року № МИК 119 П-С є не підтвердженою, а отже у суду відсутні підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог, враховуючи посилання відповідача в листі про зарахування зустрічних однорідних вимог на вищевказаний договір поставки, тоді як постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року по справі №910/21797/14 визначено, що відсутні підстави вважати договір поставки від 01.07.2014 року № МИК 119 П-С укладеним.

Посилання скаржника на те, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги той факт, що рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2015 року у справі №910/18927/15 задоволено позовні вимоги Фермерського господарства ,,Рідний край-В", смт. Врадіївка Миколаївської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства ,,Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ решти заборгованості за договором поставки від 01.07.2014 року № МИК 119 П-С в сумі 4 776 728 грн. 67 коп. розглянуті судовою колегією і відхилені, з огляду на наступне.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2015 року у справі №910/18927/15 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року по даній справі не можуть мати преюдиційного значення при дослідженні доказової бази у справі №915/75/15, оскільки ґрунтуються на тому, що факт укладання між Фермерським господарством «Рідний край - В», смт. Врадіївка Миколаївської області та Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України», м. Київ договору поставки від 01.07.2014 року № МИК 119 П-С, з посиланням на статтю 35 Господарського процесуального кодексу України, було встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року у справі № 910/21797/14, яке скасовано і не може застосовуватись як підстава встановлення будь-яких фактів, що не потребують доказування.

Крім того, в постанові Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року у справі №910/18927/15 зазначено, що сума боргу, заявлена до стягнення у справі №910/18927/15, розрахована із вирахуванням 91 350 грн., яка є предметом спору у справі № 910/21797/14 та 64 614 грн. 13 коп., щодо яких відбувається зарахування у відповідності до вимог статті 601 Цивільного кодексу України. Таким чином, сума 64 614 грн. 13 коп. не входить до суми заборгованості, стягнутої у справі №910/18927/15.

Враховуючи вищезазначене, з урахуванням сум часткової оплати відповідачем за договором, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором складського зберігання зерна від 18.06.2014 року № 1 у сумі 64 614 грн. 13 коп.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що періодом прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання перед позивачем є період з 25.11.2014 року по 19.01.2015 року.

Так, відповідно до пункту 5.5 договору складського зберігання зерна від 18.06.2014 року № 1 оплата послуг, що надані Зерновим складом зі зберігання, відвантаження, переоформлення зерна, а також додаткових послуг, повинні бути оплачені Поклажедавцем на підставі рахунку не пізніше 6-го числа місяця, наступного за звітним.

Тобто, умовами договору визначено термін, у який має бути оплачено послуги, надані за умовами договору.

Водночас, належних доказів на підтвердження факту направлення на адресу відповідача рахунків у терміни, визначені пунктом 5.5 договору, позивачем суду не надано.

11.11.2014 року позивачем направлялась на адресу відповідача претензія за вих. № 474, до якої було долучено акти здачі-прийняття робіт та рахунки. Зазначена претензія отримана відповідачем 17.11.2014 року.

Враховуючи, те, що в претензії не вказано конкретного строку погашення заборгованості, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про початок періоду прострочення саме 25.11.2014 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

В позовній заяві Публічне акціонерне товариство В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» , м. Київ просило суд про стягнення з Фермерського господарства «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області 7 279 грн. 87 коп. інфляційних втрат за період з 07.08.2014 року по 17.01.2015 року.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань за період прострочення відповідачем свого грошового зобов'язання перед позивачем з 25.11.2014 року по 19.01.2015 року, дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 3 999 грн. 62 коп., з відмовою в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних в розмірі 3280 грн. 25 коп., оскільки позивачем не доведено суду виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед ним за умовами укладеного договору складського зберігання у визначений термін, враховуючи відсутність належних доказів направлення рахунків, які є підставою договірного грошового зобов'язання.

Також в позовній заяві Публічне акціонерне товариство В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» , м. Київ просило суд про стягнення з Фермерського господарства «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області 3 % річних у сумі 855 грн. 63 коп. за період з 07.08.2014 року по 17.01.2015 року.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором.

Перевіривши розрахунок позивача 3 % річних за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 25.11.2014 року по 19.01.2015 року, судова колегія дійшла висновку про правомірність задоволення господарським судом Миколаївської області позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 297 грн. 40 коп. з відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 558 грн. 23 коп., оскільки позивачем не доведено обґрунтованість наданого ним розрахунку 3% річних за більший період.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій, судова колегія зазначає наступне.

В силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14, яка є обов'язковою для всіх судів України в силу приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкцій, передбачених частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо за умови, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому співвідношенні розмір штрафу і пені.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Аналіз вищенаведених норм законодавства та змісту пунктів договору складського зберігання зерна від 18.06.2014 року № 1 дає підстави для висновку, що сторонами при укладенні договору не було встановлено штрафних санкцій за порушення строків виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З огляду на те, що сторони у договорі складського зберігання зерна від 18.06.2014 року № 1 не визначили, за які саме порушення і в якому конкретному розмірі стягуються штраф та пеня, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для стягнення пені та штрафу.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог є правильним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 року у справі №915/75/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «гдний край-ВВ» , смт. Врадіївка Миколаївської області на рішення господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 року у справі №915/75/15 залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 року у справі №915/75/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді Н.М. Принцевська

ОСОБА_4