Рішення

від 08.06.2015 по справі 915/808/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року Справа № 915/808/15

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю представника позивача - Аржанухіна В.Л. дов. № 18/01 від 18.01.2013

за участю представника відповідача - Пархоменко М.Ф. дов. № 1 від 10.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

За позовом: Приватного підприємства "СІТЕН", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 10, офіс 320

До відповідача: Приватного підприємства "Миколаївський гіпсокартонний завод", 54028, м. Миколаїв, вул. 12-та Повздовжня, 82/6

про: стягнення 20 386,06 грн.

встановив:

Приватне підприємство "СІТЕН" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про стягнення з Приватного підприємства "Миколаївський гіпсокартонний завод" заборгованості в розмірі 20 386,06 грн. з якої: основного боргу в сумі 11 390,00 грн., інфляційних збитків в розмірі 8 329,51 грн., 3% річних в розмірі 666,55 грн.

08.06.2015 відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. У наданому відзиві відповідач зазначає, що на підставі договору № 172013 отримав частину товару в обсязі 50 тонн на загальну суму 33 500,00 грн. від позивача двома партіями 20 тонн 15.05.2013 та 30 тонн 16.05.2013 та здійснив передоплату 26.04.2013 в сумі 22 110,00 грн. за товар на підставі рахунку № 86 від 25.04.2013. Вказаний товар був поставлений з порушенням умов договору, а саме в супровідних документах відсутній сертифікат якості товару, а також товар що був поставлений не відповідав вимогам виробництва гіпсокартону. Відповідачем була заявлена претензія по якості товару з пропозицією повернути передоплату. Відповіді на претензію відповідач не отримав. Строк зберігання гіпсу без втрати якості - 3 місяці, тому через рік відповідач вимушений був позбутись зіпсованого гіпсокартону, у зв'язку з чим зазнав збитків на суму 37 110,00 грн. (сума передоплати та вартість перевезення товару).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

14.05.2015 Приватне підприємство "СІТЕН" звернулось до Господарського суду з позовним вимогами про стягнення з Приватного підприємства "Миколаївський гіпсокартонний завод" заборгованості в розмірі 20 386,06 грн. з якої: основного боргу в сумі 11 390,00 грн., інфляційних збитків в розмірі 8 329,51 грн., 3% річних в розмірі 666,55 грн. на підставі Договору № 172013 від 24.04.2013.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що Приватне підприємство "СІТЕН" у зв'язку з досягненням у квітні 2013 року домовленостей з Приватним підприємством "Миколаївський гіпсокартонний завод" про здійснення взаємовідносин щодо постачання гіпсу будівельного марки Г-5 направило на адресу Приватного підприємства "Миколаївський гіпсокартонний завод" 2 примірники Договору № 172013 від 24.04.2013 для підписання.

Згідно умов Договору № 172013 від 24.04.2013 постачальник передає у власність, а покупець приймає і оплачує продукцію, що іменується надалі товар. Асортимент товару, об'єм постачання, ціни на товар вказується в специфікаціях. Термін постачання узгоджуються сторонами на кожну партію товару окремо (п. 1.1 Договору).

У відповідності до п. 1.3 Договору, загальна кількість товару, переданого за даною угодою визначається загальною кількістю товару, поставленого постачальником покупцеві згідно накладних.

Згідно п. 2.1 Договору, загальна вартість товару за даною угодою визначається підсумовуванню вартістю товару, вказаних в накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін.

У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що кожне постачання товару здійснюється на підставі окремої заявки покупця, яка включає: асортимент і кількість товару, що замовляється, залізничні реквізити вантажоодержувача: станція призначення, вантажоодержувач, код вантажоодержувача, адреса вантажоодержувача з обов'язковою вказівкою індексу одержувача.

Відповідно до п. 4.1 Договору, оплата товару того, що поставляється за даною угодою, виробляється на умовах: - 50% передоплати та 50% протягом п'ятнадцяти календарних днів, шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, на підставі виставлених рахунків. Оплата вказаних рахунків виробляється в перебігу 3-х банківських днів з моменту їх виставлення. Товар відвантажується покупцем в кількості і асортименті, згідно з поданою заявкою (п. 5.1 Договору).

24.04.2013 відповідач засобами електронного зв'язку направив на електронну адресу позивача заявку № 23 від 24.04.2013 в якій просив Приватне підприємство "СІТЕН" у відповідності до Договору № 172013 від 24.04.2013 організувати поставку гіпсу будівного марки Г-5 в біг-бегах в обсязі 60-66 тонн для відвантаження автомобільним транспортом та просив виставити рахунок на авансову сплату.

У відповідності до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст. 180 ГК України).

У відповідності до ст. 640 Цивільного кодексу України, Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Отже, як вбачається з вищенаведеного ПП "Миколаївський гіпсокартонний завод" погодилось на здійснення постачання гіпсу відповідно до умов Договору № 172013 від 24.04.2013 направивши на адресу позивача заявку № 23 від 24.04.2013 (а.с.16).

Відповідач в судовому засіданні підтвердив факт укладання Договору № 172013 від 24.04.2013.

25.04.2013 ПП «Сітен» засобами електронного зв'язку на електронну адресу ПП "Миколаївський гіпсокартонний завод" було направлено рахунок № 00000086 від 25.04.2013 на проведення попередньої оплати на умовах авансового платежу вартості гіпсу будівельного марки Г-5 на загальну суму 44 482,00 грн. з урахуванням ПДВ.

26.04.2013 згідно платіжного доручення № 228 ПП "Миколаївський гіпсокартонний завод" було здійснено перерахунок грошових коштів у сумі 22 110,00 грн. в якості передоплати згідно рахунку № 00000086 від 25.04.2013 та Договору № 172013 від 24.04.2013, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Позивач в підтвердження здійснення поставки гіпсокартону відповідачу на загальну суму 33 500,00 грн. надав видаткову накладну № 140501 від 14.05.2013 (а.с.18), видаткову накладну № 150501 від 15.05.2013 (а.с.19), довіреність на отримання товару № 6 від 26.04.2013 (а.с.22), податкову накладну (а.с.20,21).

При цьому надані позивачем видаткові накладні № 140501 від 14.05.2013, № 150501 від 15.05.2013 в графі «отримав» не містять підпису Пархоменко М.Ф. (повноваженої особи відповідача згідно довіреності № 6 від 26.04.2013).

Відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву підтвердив що на підставі договору № 172013 отримав частину товару в обсязі 50 тонн на загальну суму 33 500,00 грн. від позивача двома партіями 20 тонн 15.05.2013 та 30 тонн 16.05.2013 та 26.04.2013 на підставі рахунку № 86 від 25.04.2013 здійснив передоплату в сумі 22 110,00 грн. за товар.

Представник відповідача Пархоменко М.Ф. в судовому засіданні 08.06.2015 підтвердив факт отримання товару згідно видаткової накладної № 140501 від 14.05.2013 (а.с.18) та видаткової накладної № 150501 від 15.05.2013 та вказав, що видаткові накладні не були підписані, оскільки товар не відповідав вимогам виробництва гіпсокартону про що було заявлено претензію по якості товару.

Заперечення відповідача про поставку неякісного товару судом до уваги не приймається, оскільки вони є предметом іншого позовного провадження, зустрічні вимоги відповідачем не подавались.

З метою отримання грошових коштів за поставлений по Договору товар, позивач направив на адресу відповідача претензію № 1004/15 від 10.04.2015 з вимогою погасити заборгованість. Вказану претензію відповідач отримав 17.04.2015, що підтверджується поштовим повідомленням № 49000 25245437 (зв.б. а.с. 24). Відповіді на вказану претензію позивач не отримував, заборгованість відповідачем не погашена.

Позивач зазначає, що відповідач вимоги Договору в повному обсязі не виконав, оплату поставленого товару в строк встановлений у Договорі здійснив частково перерахувавши 22 110,00 грн.

Таким чином розмір заборгованості відповідача за поставлений по Договору товар становить 11 390,00 грн. (33 500,00 грн. - 22 110,00 грн.).

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11 390,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с. 13) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 666,55 грн. 3% річних нарахованих за період з 31.05.2013 по 12.05.2015.

Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні 08.06.2015 вказав, що товар був ним отриманий по видатковій накладній № 140501 від 14.05.2013 - 15.05.2013 та по видатковій накладній № 150501 від 15.05.2013 - 16.05.2013.

Позивач в судовому засіданні 08.06.2015 підтвердив твердження відповідача, що товар був отриманий відповідачем по видатковій накладній № 140501 від 14.05.2013 - 15.05.2013 та по видатковій накладній № 150501 від 15.05.2013 - 16.05.2013.

Так, за підрахунком суду здійсненого за допомогою програми «Законодавство» та з урахуванням вірного визначення кількості днів прострочення розмір 3% річних які підлягають задоволенню становить 665,61 грн. за період з 01.06.2013 по 12.05.2015.

Позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 0,94 грн. (666,55 грн. - 665,61 грн.) задоволенню не підлягають.

Згідно наданого до суду розрахунку (а.с. 13) позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні за період з жовтня 2013 року по квітень 2015 року в розмірі 8 329,51 грн.

Дослідивши розрахунок інфляційних в розмірі 8 329,51 грн. суд приходить до висновку, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню оскільки, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Тобто, закон передбачає, що якщо кредитор вирішив скористатися своїм правом на стягнення збитків від інфляції, то вони підлягають стягненню за весь час прострочення, а не за окремі місяці за вибором кредитора.

Слід також зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Згідно абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України

від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», - сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Зазначена позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 №23/466 та листі Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 №62-97р.

Згідно розрахунку позивача збитки від інфляції нараховані позивачем за період з жовтня 2013 року по квітень 2015 року, однак періоди, коли індекс інфляції був менше одиниці, тобто мала місце дефляція, позивачем у розрахунку не враховані.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу (абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012).

Враховуючи викладену правову позицію розрахунок інфляційних слід здійснити за весь час прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в період з червня 2013 року по квітень 2015 року, а не лише за той вибірковий період, який визначений позивачем.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних підлягають частковому задоволенню з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України та за весь період прострочення відповідачем виконання зобов'язання за Договором, а саме за період з червня 2013 року по квітень 2015 року в розмірі 8 171,14 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів інфляційних в розмірі 158,37 грн. (8 329,51 грн. -8 171,14 грн.) задоволенню не підлягають.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Миколаївський гіпсокартонний завод" (54028, м. Миколаїв, вул. 12-та Повздовжня, 82/6, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 22438168) на користь Приватного підприємства "СІТЕН" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 10, офіс 320, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 36961750) основного боргу в сумі 11 390,00 грн., інфляційних збитків в розмірі 8 171,14 грн., 3% річних в розмірі 665,61 грн. та 1808,73 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повний текс рішення складено 12.06.2015 року

Суддя Н.О. Семенчук