Ухвала

від 11.06.2015 по справі 826/20371/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20371/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача Кебус М.В.,

від відповідача Бурцева Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек Енерджи» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №112226552207 від 14.08.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Грінтек Енержи" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Результати перевірки відображено в акті №690/26-55-22-07/37702760 від 29.07.2014 «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек Енержи» ЄДРПОУ 37702760 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013», в якому контролюючим ораном встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ у розмірі 7 801 699,00 грн., в т.ч. в січні 2013 р. на суму 316 947,00 грн., у лютому 2013 р. на суму 104 880,00 грн., у вересні 2013 р. на суму 2 900 668,00 грн., у жовтні 2013 р. на суму 440 523,00 грн., у листопаді 2013 р. на суму 4 038 681,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №112226552207 від 14.08.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 11 702 549,00 грн., з яких: 7 801 699,00 грн. - основний платіж, 3 900 850,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення відповідача до органів Міндоходів скарги платника податків було залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №112226552207 від 14.08.2014 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини позивача з ПАТ «Завод напівфабрикатів», ТОВ «Спецмонтаж СВ», ТОВ «Ен Ес Ай Буд» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги і матеріальні цінності, що придбавалися позивачем у вказаних контрагентів, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставності тверджень відповідача про неправомірне формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками таких операцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами: ПАТ «Завод напівфабрикатів», ТОВ «Спецмонтаж СВ», ТОВ «Ен Ес Ай Буд» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарських операцій та їх документального оформлення з метою отримання податкової вигоди.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі акта ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській обл. №39/14-03-22-08/34707148 від 31.01.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Спецмонтаж СВ» (код ЄДРПОУ 34707148) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами - постачальниками ТОВ «ТК - Веста» (код ЄДРПОУ 38396318) за період січень, лютий, травень 2013 р., ТОВ «Греймаркет» (код 38693972) за період жовтень 2013 року ТОВ «Промтехелектро-Юг» (код 33797817) за період жовтень 2013 року та контрагентами - покупцями»; акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №540/26-55-22-09/33785199 від 20.06.2014 р. «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ен Eс Ай Буд», код за ЄДРПОУ 33785199, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р.»; акта СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів №279/26-20/31792555 від 11.12.2013 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Завод Напівпровідників», (код за ЄДРПОУ 31792555) з питання реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з платниками податків ТОВ «Юпітер Солар» (код ЄДРПОУ 7774112), ТОВ «Капелла Солар» (код ЄДРПОУ 37774086), ТОВ «Оріон Солар» (код ЄДРПОУ 37773915) за вересень 2013 року».

В зазначених актах органи Міндоходів прийшли до висновків про порушення податкового законодавства ПАТ «Завод Напівпровідників», ТОВ «Спецмонтаж СВ», ТОВ «Ен Ес Ай Буд» при взаємовідносинах з їх покупцями та постачальниками, відсутність їх за зареєстрованим місцем знаходження, що, як наслідок, виходячи з позиції податкового органу, призвело до неможливості виконання господарських зобов'язань цими контрагентами перед ТОВ «Грінтек Енерджи».

Також відповідач посилається на невідповідність встановленим вимогам первинних документів, виписаних за наслідками спірних господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, основним видом діяльності ТОВ «Грінтек Енерджи» згідно із даними довідки з ЄДРПОУ серії АА №874232 є діяльність у сфері архітектури.

З матеріалів справи вбачається, що в період, за який проведено перевірку, позивач мав господарські взаємовідносини з ПАТ «Завод Напівпровідників», ТОВ «Спецмонтаж СВ», ТОВ «Ен Ес Ай Буд».

Між ТОВ «Грінтек Енерджи» (покупець) та ПАТ «Завод напівфабрикатів» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу №ZP-GTE/MOD від 12.08.2013 р.

Згідно з умовами цього договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, зазначений у специфікації (зокрема: елементи фотогальванічні для сонячних електростанцій), яка підписується покупцем та продавцем і є додатком до договору та його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити вказаний товар. Загальна сума договору складає 74 164 879,41 грн., в т.ч. ПДВ 14 832 975,88 грн.

Відповідно до п. 6 Специфікації, з урахуванням внесених до договору змін угодами від 26.08.2013 та від 27.08.2013, пунктом поставки згідно ІКОТЕРМС 2010 на умовах EXW (вказане місце: товар зі складу продавця) визначено територію Миколаївської селищної ради Сімферопольського району АР Крим.

Товар передається покупцеві за видатковою накладною, яка підписується повноважним представником покупця та продавця (п. 3.3 договору).

На підтвердження виконання сторонами умов зазначеного вище договору купівлі-продажу №ZP-GTE/MOD від 12.08.2013 р. позивачем надані суду наступні докази: видаткові, прибуткові, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення з відміткою банківських установ про виконання, картки складського обліку, докази оренди складу (договір, укладений з ТОВ «Техномаш-Крим» 01.03.2012 № 004/12), на якому зберігався товар.

Крім того, з матеріалів справи вбачається що придбаний у ПАТ «Завод напівфабрикатів» товар (елементи фотогальванічні для сонячних електростанцій) був використаний у власній господарській діяльності, оскільки, як встановлено судом, у спірний період позивач здійснював діяльність, пов'язану з будівництвом сонячних електростанцій.

Щодо посилання податкового органу на невідповідність вимогам законодавства товарно-транспортних накладних (відсутність підпису експедитора), наданих позивачем на підтвердження перевезення товару, як на підставу для застосування до позивача санкцій за порушення податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, регламентують порядок перевезення вантажів різного виду та визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Визначені Правилами документи - ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна - є обов'язковими для використання авто-перевізниками з метою пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху.

Слід зазначити, що центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю отриманих автотранспортних послуг.

Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Крім того, не підтвердилися докази відповідача щодо відсутності реєстрації автомобілів, зазначених у транспортних накладних.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що виконання умов договору купівлі-продажу підтверджується дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, а тому суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та зазначає, що формальна невідповідність товарно-транспортних накладних встановленим вимогам не може свідчити про безтоварний характер господарських операцій, враховуючи підтвердження такої операції в сукупності іншими первинними документами, складеними у відповідності з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Грінтек Енержи» як генеральним підрядником було укладено із наступними контрагентами: ТОВ «Бора Cолар», ТОВ «Канарі Cолар», ТОВ «Кларіон Солар», ТОВ «Лєннєт Солар», ТОВ «Кілія Солар», ТОВ «Кілія Піві» та ТОВ «Нептун Солар», як замовниками, тотожні Договори генерального підряду №Т1, №Т3, №Т4 та №Т5 від 17.06.2013 р., №3/1, №4/1 від 09.11.2011 р. та №25-ПДВ від 01.11.2011 р., відповідно до умов яких генпідрядник зобов'язувався власними та залученими силами, засобами та механізмами за замовленнями замовників у строки, обумовлені договором, виконати всі роботи по будівництву об'єктів (електростанції на джерелах сонячної енергії, розташованих на території Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим ТОВ «Бора Cолар», ТОВ «Канарі Cолар», ТОВ «Кларіон Солар» та ТОВ «Лєннєт Солар»; генеруючі електростанції на сонячних батареях ТОВ «Кілія Солар» та ТОВ «Кілія Піві», що розташовані за межами м. Кілії Кілійського р-ну Одеської обл.; електростанції на джерелі сонячної енергії ТОВ «Нептун Солар», розташована за межами населених пунктів на території Таборовської сільської рди Вознесенського р-ну Миколаївської обл.), а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.

З метою забезпечення виконання своїх обов'язків як генерального підрядника за зазначеними вище Договорами генерального підряду, були укладені тотожні договори підряду (субпідряду) із контрагентами(Субпідрядниками):

- ТОВ «Спецмонтаж СВ» №02/9-1 від 02.09.2013 р., №02/9-3 від 02.09.2013 р., №02/9-4 від 02.09.2013 р., №02/9-5 від 02.09.2013 р., №4 від 14.11.2013 р., відповідно до умов яких субпідрядник прийняв на себе зобов'язання в строки і на умовах, передбачених договором, та відповідно до затвердженої проектної документації, виконати наступні роботи: монтаж системи зовнішнього освітлення електростанції на джерелах сонячної енергії, розташованої на території Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим ТОВ «Бора Cолар», ТОВ «Канарі Cолар», ТОВ «Кларіон Солар» та ТОВ «Лєннєт Солар», а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх;

- ТОВ «Ен Ес Ай Буд» №17/4/1 від 17.04.2012 р., №17/4/2 від 17.04.2012 р. та №542 від 23.08.2012 р., відповідно до умов яких субпідрядник зобов'язувався власними та залученими силами, засобами та механізмами за замовленнями замовника у строки, обумовлені договором, виконати всі роботи по будівництву об'єктів (генеруючі електростанції на сонячних батареях ТОВ «Кілія Солар» та ТОВ «Кілія Піві», розташовані за межами м. Кілії Кілійського р-ну Одеської обл.; електростанції на джерелі сонячної енергії ТОВ «Нептун Солар», розташована за межами населених пунктів на території Таборовської сільської рди Вознесенського р-ну Миколаївської обл.), а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій ТОВ «Грінтек Енержи» із ТОВ «Спецмонтаж СВ» та ТОВ «Ен Ес Ай Буд» позивачем надані суду локальні кошториси, договірні ціни, акти прийому-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та платіжні доручення з відміткою банку про проведення операції.

Крім того, на підтвердження фактичного виконання договорів субпідряду та своїх зобов'язань як генерального підрядника перед замовником будівництва платником податків надано суду докази прийняття побудованих об'єктів (генеруючих електростанцій на сонячних батареях) в експлуатацію, а також дозвільні документи на виконання робіт зазначеного виду.

З огляду на те, що виконання умов договорів субпідряду підтверджено розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками таких операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача та актів проведення перевірки постачальника щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Враховуючи те, що поставка товару та надання позивачу послуг підтверджені первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірного формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентами: ПАТ «Завод Напівпровідників», ТОВ «Спецмонтаж СВ», ТОВ «Ен Ес Ай Буд» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання спірних договорів відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та відображають зміст акта перевірки, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 15.06.2015

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.