Постанова

від 26.01.2011 по справі 10/104-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2011 р. Справа № 10/104-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий - суддя Грязнов В.В.,

судді: Савченко Г.І.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Новак Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 агропромислової фірми «Світанок»на рішення господарського суду Вінницької області від 26.11.2010р. у справі № 10/104-10

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Уладівський

цукровий завод»с Уладівка Літинського району.Вінницької області

до відповідача ОСОБА_2 агропромислової фірми «Світанок»

с.Сміла Хмільницького району Вінницької області

про стягнення 20 154 грн. 40 коп. заборгованості по розрахунках

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 агропромислової фірми «Світанок»

с.Сміла Хмільницького району Вінницької області

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Уладівський

цукровий завод»с Уладівка Літинського району Вінницької області

про визнання договору недійсним

за участю учасників судового процесу:

від позивача- Демець С.М., арбітражний керуючий-ліквідатор (постанова господарського суду

Вінницької області від 15.10.2008р.);

від відповідача - не з'явився .

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.11.2010р. у справі №10/104-10 (суддя Даценко М.В.) первісний позов задоволено: з ОСОБА_2 агропромислової фірми «Світанок»(надалі в тексті -ПАФ «Світанок») на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Уладівський цукровий завод»(надалі в тексті -ТзОВ «Уладівський цукровий завод») підлягає стягненню 20 154 грн. 40 коп. боргу та 437 грн. 54 коп. судових витрат. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про стягнення боргу за договором від 17.09.2007р. про надання товарного кредиту підтверджуються доказами про передачу товару на суму 20 154 грн. 40 коп. -довіреністю серії ЯНИ № 509473 від 17.09.2007р. та видатковою накладною №Ул.0001427 від 17.09.2007р. Рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову обґрунтовано відсутністю законодавчо визначених підстав для визнання договору про надання товарного кредиту від 17.09.2007р. недійсним, а також відсутністю доказів.(арк.справи 71-74).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 агропромислова фірма «Світа-нок»подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняте нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задоволити, а у задоволенні первісного позову -відмовити. При цьому, скаржник зазначає, що рішення господарського суду Вінницької області від 26 листопада 2010р. прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема зазначає, що договір про надання товарного кредиту від 17.09.2007р. не виконувався, його укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором.(арк.справи 80-82).

В судове засідання суду апеляційної інстанції 26.01.2011р. представник скаржника- Приватної агропромислової фірми «Світанок»не з'явився, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку.(арк.справи 87).

Представник ТзОВ «Уладівський цукровий завод»відзиву на апеляційну скаргу не подав, разом з тим, його представник у судовому засіданні 26.01.2011р. проти доводів і вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечив, вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Вінницької області від 26.11.2010р. у справі №10/1040-10.

При цьому судова колегія виходить з наступного:

ТзОВ «Уладівський цукровий завод»-продавець та ПАФ «Світанок»-покупець 17.09. 2007р. уклали договір про надання товарного кредиту (надалі в тексті -Договір). Згідно п.п. 1.1, 1.2 Договору, продавець зобов'язувався на умовах товарного кредиту передати, а покупець на умовах Договору -прийняти та оплатити товар в асортименті згідно узгоджених специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, на загальну суму 25 000 грн. 00 коп. Невід'ємною частиною договору є специфікація №1 від 17.09.2007р., якою сторони визначили асортимент товару. Оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу до 15.10.2007 року. Відсотки за надання товарного кредиту в розмірі 20% річних від вартості товару - на-раховуються і сплачуються одночасно з оплатою товару. Договір підписано директорами ТзОВ «Уладівський цукровий завод»та ПАФ «Світанок».(арк.справи 11-13).

Вбачається, що на виконання Договору ТзОВ «Уладівський цукровий завод»17.09. 2007р. передав, а ПАФ «Світанок»-прийняв товар на загальну суму 20 154 грн. 00 коп., що стверджено довіреністю серії ЯНИ №509473 від 17.09.2007р. та видатковою накладною № Ул.-0001427 від 17.09.2007р.(арк.справи 14-15).

Вказаними доказами спростовуються твердження скаржника ПАФ «Світанок» про невиконання Договору та відсутність наміру сторін створити правові наслідки.

Матеріалами справи стверджено невиконання Відповідачем у справі умови п.4.1 Договору щодо проведення розрахунків за отриманий товар до 15.10.2007р.; пропозицію сплатити 37 619 грн. 78 коп. заборгованості та відсотків за товарним кредитом, яка вбачаєтьтся з претензії №0121 від 29.12.2009р. -залишено Відповідачем без відповіді та задоволення.(арк. справи 16-17).

Враховуючи зазначені обставини, судова колегія вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що за своєю правовою природою укладений сторонами у справі Договір є договором купівлі-продажу, оскільки, згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.п.1.11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Правовий механізм продажу товару в кредит передбачений і в статті 694 ЦК України, зокрема в частині п'ятій, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Як вірно встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, Позивач за первісним позовом виконав свої зобов'язання з передачі товару Відповідачу, належними до-казами чого є підписана представниками сторін видаткова накладна №Ул.-0001427 від 17.09. 2007р. і довіреність Відповідача.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що про-строчив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище - ні після отримання претензії, ні після порушення господарським судом провадження у справі -Відповідач зобов'язань з оплати товару не виконав -коштів у сумі 20 154 грн. 40 коп. не сплатив.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, місцевий суд прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення вимог ТзОВ «Уладівський цукровий завод»про стягнення з ПАФ «Світанок»20 154 грн. 40 коп. заборгованості за Договором, оскільки є ці вимоги є обґрунтованими та стверджуються матеріалам справи.

Щодо зустрічного позову ПАФ «Світанок»про визнання недійсним договору від 17.09.2007р. про надання товарного кредиту, судова колегія приймає до уваги наступне.

Як зазначалось вище, Договір від 17.09.07р. про надання товарного кредиту виконано у простій письмовій формі, підписано сторонами, що скаржником не заперечується.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.(чч. 1, 5 ст.203 ЦК України).

Згідно ст.215 ЦК України, - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Скаржник зазначає, що товар фактично перебував у нього на зберіганні, а тому оспорюваний Договір укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним.

Однак, такі твердження спростовуються матеріалами справи. Так, дійсно до укладення оспорюваного Договору між сторонами існували зобов'язання за договорами на зберігання товару, що стверджується договорами від 29.03.2007р., 18.04.2007р., 25.05.2007р., 06.06. 2007р.; Додатковими угодами до договорів на зберігання від 29.03.2007р., 18.04.2007р., 25.05 2007р., 06.062007р.; Актами приймання-передачі майна на зберігання від 29.03.2007р., 18.04. 2007р., 25.05.2007р., 06.06.2007р. та Актами приймання-передачі майна із зберігання від 14.09.2007р. (арк.справи 51-67).

Відповідно до статтей 202, 626 ЦК України правочином або договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Юридична особа бере на себе цивільні права та обов'язки через свої органи управління. Органи управління юридичної особи -це призначені або обрані посадові особи.

Судова колегія вважає, що матеріалами справи стверджуються обставини виникнення, виконання та припинення відносин сторін щодо зберігання товару, разом з тим - погоджується з висновками суду першої інстанції про існування боргу за Договором і недоведеність належними доказами обставин, якими ПАФ «Світанок»обгрунтовує заявлену вимогу про недійсність правочину.

З огляду на зазначене вище, твердження ПАФ «Світанок»про удаваність Договору, його невідповідність вимогам законодавства і те, що Договір сторонами не виконувався спростовуються наявними у справі доказами. Матеріали справи дають суду апеляційної інстанції підстави вважати, що оспорюваний Договір за формою і змістом відповідає вимогам стст. 203, 207, 655, 694 Цивільного кодексу України, п.1.11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.(ст.34 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджується вірний висновок місцевого суду про наявність боргу за Договором від 17.09.2007р. та про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним вказаного договору.

З огляду на викладене, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судом апеляційної інстанції не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийяте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 агропромислової фірми «Світанок»залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 26.11.2010р. у справі №10/104-10 -без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Тимошенко О.М.