Ухвала

від 28.05.2015 по справі 2-6146/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/754/15

Головуючий у першій інстанції Огренич І.В.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

Плавич Н.Д.,

при секретарі - Павлючук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу, частини доходу, 3% річних від простроченої суми за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 в частині оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись у 2011 році до суду з вищеназваним позовом, вказав, що між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 мала місце домовленість про спільну діяльність без створення юридичної особи з виробництва та реалізації морозива, на виконання якої ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були передані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майно та грошові кошти. В зв'язку з відмовою ОСОБА_7 від подальшої участі в спільній діяльності 5 лютого 2008 року сторони узгодили перелік майна та коштів, які підлягають поверненню, розподіл прибутку, а 8 червня 2008 року склали розписку про повернення в строк до 30 серпня 2008 року грошових коштів в сумі 38500,00 Євро та 35660,00 доларів США. 9 серпня 2011 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 уклали з ОСОБА_3 договір відступлення права вимоги повернення грошових коштів, частини доходу, процентів, неустойки. Посилаючись на не виконання зобов'язань по поверненню грошових коштів, частини доходу (прибутку) від діяльності, ОСОБА_3 просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 борг в загальній сумі 726191,00 грн., еквівалентних станом на 30 серпня 2011 року 38500,00 Євро та 35660,00 доларів США, 3 % річних від цієї простроченої суми в розмірі 65357,00 грн., 40% від доходу (прибутку), рівних 1725000,00 грн., та судові витрати (а.с.1-2).

Відповідач ОСОБА_4 позов визнав частково.

Відповідач ОСОБА_5 пояснень, заперечень суду першої інстанції не надав.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2012 року позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 борг в сумі 726191,00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 65357,00 грн., відмовлено в стягненні доходу (прибутку), стягнуто в рівних частках судові

витрати в сумі 2995,00 грн. (а.с.72-73).

В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_5 боргу, 3% річних, судових витрат скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог до ОСОБА_5

Неправильність рішення суду апелянт мотивував неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7, ОСОБА_8 передали ОСОБА_4, ОСОБА_5 для організації спільної діяльності з виробництва та реалізації морозива майно, грошові кошти; що в зв'язку з відмовою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від подальшої участі в спільній діяльності сторони 5 лютого 2008 року уклали угоду про повернення майна та грошових коштів, а 8 червня 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 склали розписку про залишок коштів в сумі 38500,00 Євро та 35660,00 доларів США, що підлягали поверненню, та про зобов'язання повернути кошти в строк до 30 серпня 2008 року. Встановивши невиконання ОСОБА_4, ОСОБА_5 зобов'язання по поверненню грошових коштів, відступлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі договору від 9 серпня 2011 року ОСОБА_3 права вимоги неповернутих коштів, суд обгрунтовано стягнув солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 726191,00 грн., еквівалентні по курсу НБУ станом на 30 серпня 2008 року 38500,00 Євро та 35660,00 доларам США. В порядку визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України відповідальності за порушення грошового зобов'язання суд правильно стягнув з боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які прострочили з 30 серпня 2008 року по 30 серпня 2011 року виконання зобов'язання по поверненню коштів, 3% річних від простроченої суми 726191,00 грн., що за 1095 днів прострочення склало 65357,00 грн. Суд відмовив у стягненні 1725000,00 грн. доходу (прибутку) за недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до загальних положень про спільну діяльність, врегульовану, зокрема, главою 77 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Причинами такої кооперації, як правило, є брак коштів, досвіду, відповідних засобів, технологій тощо. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі, договір вважається укладеним після досягнення згоди з істотних умов, до яких, зокрема, належить координація спільних дій учасників, керівництва, організації діяльності тощо. Договір простого товариства припиняється у разі, зокрема, відмови учасника від подальшої участі у договорі. У разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам.

Спільна діяльність, зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернути в строк до 30 серпня 2008 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 38500,00 Євро та 35660,00 доларів США у зв'язку з відмовою останніх від спільної діяльності підтверджено поясненнями ОСОБА_4 як відповідача та показаннями ОСОБА_4 як свідка, актом приймання-передачі обладнання від 16 липня 2008 року, розписками від 8 червня 2008 року, показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (а.с.4-5, 32, 234-236, 242, 243, 244, 249).

Відповідач ОСОБА_4 щодо обставин, які мають значення для справи та відомі йому особисто, з власної згоди в порядку статті 184 ЦПК України в суді апеляційної інстанції допитаний як свідок згідно зі статтями 180-182 цього Кодексу. ОСОБА_4 підтвердив спільну діяльність ОСОБА_7, ОСОБА_8, його ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з літа 2007 року з виробництва та реалізації морозива в м. Одесі; укладення та підписання в м. Києві договору про спільну діяльність (один екземпляр договору знаходився у ОСОБА_7, другий екземпляр договору ОСОБА_4 переданий ОСОБА_5, який

безпосередньо займався організацією виробництва на місці); відмову ОСОБА_7 через тяжку хворобу та ОСОБА_8 від подальшої участі в спільній діяльності; згоду його ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на виплату коштів та повернення частини обладнання; підтвердив укладення 5 лютого 2008 року угоди про повернення майна та грошових коштів, написання ним ОСОБА_4 особисто 8 червня 2008 року в присутності ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та підписання всіма, в тому числі й ОСОБА_5, документу на 2 листах щодо залишку коштів в сумі 38500,00 Євро та 35660,00 доларів США, переліку обладнання, що підлягали поверненню, зобов'язання повернути кошти в строк до 30 серпня 2008 року (а.с.249).

В порядку перевірки законності рішення суду першої інстанції та обґрунтованості апеляційної скарги за клопотанням представника позивача ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції допитано в якості свідків виконавця рекламної продукції в кафе з продажу морозива ОСОБА_9, архітектора з проектування кафе з продажу морозива ОСОБА_10, працівників кафе з продажу морозива ОСОБА_11, ОСОБА_12 (а.с.234-240, 242, 245-247). Показаннями свідків підтверджено спільну діяльність, в якій, зокрема, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ділилися наявним в них досвідом, навчали персонал, надавали необхідні засоби, технології, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 займалися організацією виробництва на місці, облаштуванням кафе в торгових центрах, керували безпосередньо працівниками, реалізацією тощо.

В справі наявний письмовий доказ, як то рукописний документ, датований 8 червня 2008 року, за змістом якого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобов'язалися повернути ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в строк до 30 серпня 2008 року грошові кошти в сумі 38500,00 Євро та 35660,00 доларів США (а.с.4-5, 243-244). Письмовий доказ в оригіналі досліджено в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_4 підтвердив написання документу особисто ним в присутності ОСОБА_5 та підписання особисто ним, ОСОБА_5, ОСОБА_7 тощо.

Апелянт ОСОБА_5 підписання ним документу (розписки) від 8 червня 2008 року не спростував.

Керуючись частиною 4 статті 10 ЦПК України суд апеляційної інстанції, сприяючи всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснив ОСОБА_5 та його представнику право заявити про призначення почеркознавчої експертизи підпису, таке клопотання було заявлено 12 листопада 2014 року, однак в подальшому від заявленого клопотання про призначення експертизи апелянт в особі представника відмовився, а після неодноразового дослідження письмового доказу в судовому засіданні питання почеркознавчої експертизи підпису апелянтом взагалі більше не порушувалось (а.с.149, 164).

Натомість апелянт в особі представника заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підписів ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на договорі від 9 серпня 2011 року про відступлення права вимоги. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 5 березня 2015 року в задоволенні заяви представника в інтересах ОСОБА_5 про забезпечення доказів призначенням судової почеркознавчої експертизи підписів в договорі про відступлення права вимоги, укладеного 9 серпня 2011 року між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3, відмовлено (а.с.33, 196, 209-210). Договір від 9 серпня 2011 року про відступлення права вимоги є чинним, вимоги про недійсність цього договору не заявлялись та, відповідно, не вирішувались, відтак, підстави вважати ОСОБА_3 не належним позивачем відсутні.

Виконання зобов'язань щодо повернення (передачі) обладнання не є предметом даного спору, відтак, процесуальні підстави для перевірки доводів апеляційної скарги в цій частині відсутні.

Перевіряючи доводи апелянта щодо строку давності, встановлено наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). Загальна позовна

давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України). Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч.1 ст.254 ЦК України). Письмові заяви, здані до установи зв'язку до закінчення дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ч.2 ст.255 ЦК України).

Зобов'язання по поверненню грошових коштів підлягало виконанню до 30 серпня 2008 року. Позовну заяву датовано 30 серпня 2011 року та подано до суду надісланням поштою, поштове відправлення датоване 30 серпня 2011 року, позовну заяву зареєстровано в суді 7 вересня 2011 року (а.с.1-2, 6).

Таким чином, у сенсі положень частини 2 статті 255 ЦК України позовну заяву ОСОБА_3 подано з дотриманням позовної давності тривалістю у три роки, доводи апелянта про застосування передбачених частиною 4 статті 267 ЦК України наслідків спливу позовної давності безпідставні.

Поряд з цим слід звернути увагу й наступне. Позовна давність за своєю природою є матеріально-правовим строком. Положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права, щодо якого заявлено вимогу, і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги. Апелянт вступає в протиріччя, оскільки з однієї сторони посилається на безпідставність вимоги ОСОБА_3 до нього ОСОБА_5 про стягнення боргу, 3% річних, доходу в силу відсутності в нього ОСОБА_5 будь-яких зобов'язань, а з другої сторони посилається на сплив позовної давності, наслідком якого є відмова в позові за умови існування у ОСОБА_3 суб'єктивного цивільного права вимагати виконання зобов'язання. Таким чином, заявляючи про застосування наслідків спливу позовної давності, ОСОБА_5 тим самим визнає невиконання зобов'язань.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази мають бути належними та допустимими. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_3 довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог в частині стягнення грошових коштів в сумі 38500,00 Євро, 35660,00 доларів США та відповідальності за порушення грошового зобов'язання, натомість, ОСОБА_5 не довів відсутність у нього зобов'язання по поверненню коштів.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, ухвалено з дотриманням норм процесуального права, правові підстави для скасування рішення суду відсутні.

Доводи апеляційної скарги в частині оскарження ухвали Київського районного суду м. Одеси від 16 січня 2012 року про забезпечення позову вирішено ухвалою апеляційного суду Одеської області від 5 березня 2015 року (а.с.205-207).

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 в частині оскарження рішення відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5

Валентиновича про стягнення боргу, частини доходу, 3% річних від простроченої суми - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Н.Д.Плавич