Рішення

від 17.11.2016 по справі 2-6146/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6136/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря - Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2012 року,

встановила:

У вересні 2011 р. ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів: 1) солідарно борг у розмірі - 2 451 191,00 грн., 3% річних у сумі - 65 357 грн. Всього стягнути - 2 516 548,00 грн.; 2) судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що між ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 мала місце домовленість про здійснення спільної діяльності без створення юридичної особи з виробництва та реалізації морозива. На виконання досягнутих домовленостей ОСОБА_7 та громадянином ОСОБА_8 - ОСОБА_9 було передано ОСОБА_5, ОСОБА_6 майно та грошові кошти для організації спільної діяльності з виробництва та реалізації морозива.

У подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відмовилися від участі в здійсненні спільної діяльності, у зв'язку з чим 05.02.2008 р. уклали з ОСОБА_5 та ОСОБА_10 угоду про умови повернення обладнання, сплачених грошових сум інвестицій, а також про виплату частки доходу, яку відповідачі отримали від здійснення спільної діяльності.

17.08.2011 р. між ОСОБА_7, громадянином ОСОБА_8 ОСОБА_9 та позивачем був укладений договір відступлення права вимоги, за умовами якого до останнього перейшли всі права вимоги, що випливають з договору про порядок повернення обладнання та грошових інвестицій від 05.02.2008 р. з додатками від 08.06.2008 р..

Умови договору про порядок повернення обладнання та грошових інвестицій від 05.02.2008 р., з додатками від 08.06.2008 р., відповідачі не виконали. У строк до 30.08.2008 р. суми інвестицій не повернули.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22.06.2012 р. позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4: 1) у солідарному порядку заборгованість у розмірі - 726 191,00 грн., 3% річних у розмірі - 65 357,00 грн.; 2) у рівних частках судові витрати у розмірі - 2 995,00 грн..

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28.05.2015 р. апеляційну скаргу ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_6 відхилено.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22.06.2012 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.06.2016 р. касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_11 задоволено частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28.05.2015 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28.05.2015 р., суд касаційної інстанції, зокрема вказав, що: «…Разом з тим при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції не звернув уваги на таке.

У матеріалах справи відсутній договір про порядок повернення обладнання та грошових інвестицій від 05 лютого 2008 року, додаток до зазначеного договору від 08 червня 2008 року, угода про умови повернення обладнання, сплачених грошових сум інвестицій, виплату частки доходу від 05 лютого 2008 року та розписка від 08 червня 2008 року про зобов'язання відповідачів повернути ОСОБА_7 та ОСОБА_9 38 500 ОСОБА_9 та 35 600 дол США, що унеможливлює перевірку обставин спору.

Суд апеляційної інстанції при перевірці законності рішення суду першої інстанції допитав свідків та дійшов передчасного висновку про допустимість вказаних доказів для підтвердження договірної спільної діяльності ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Так, згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦК України)…»

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

ОСОБА_11, представник ОСОБА_6, в апеляційній скарзі просить рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_6 боргу та 3% річних скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_6 боргу та 3% річних. Посилається на те, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_11 у судовому засіданні підтримала доводи та вимоги, які викладені в апеляційній скарзі.

ОСОБА_4 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав. У судовому засіданні його представник вважав необхідним скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилався на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою. Пояснив, що наявні у справі докази підтверджують здійснення спільної діяльності, наявність боргу та порядок його повернення.

ОСОБА_5, допитаний у судовому засіданні в якості свідка, підтвердив здійснення спільної діяльності ним, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 з виробництва та реалізації морозива в м. Одесі. Пояснив, що між вказаними учасниками був підписаний у м. Києві договір про спільну діяльність, один екземпляр якого залишився у ОСОБА_7, а другий був переданий ОСОБА_6. У 2008 р. ОСОБА_7 повідомила про відмову від участі у спільній діяльності у зв'язку з тяжкою хворобою. 05.02.2008 р. було досягнуто угоди про повернення обладнання та інвестицій. 08.06.2008 р. особисто ним була складена розписка щодо залишку коштів в сумі - 38 500 ОСОБА_9 та 35 600 доларів США, і про їх повернення у строк - до 30.08.2008 р., яка була підписана усіма учасниками спільної діяльності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Вказаним вимогам законодавства рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було досягнуто домовленості про спільну діяльність з виробництва та реалізації морозива в м. Одесі. У подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відмовилися від участі у здійсненні спільної діяльності. Між учасникам було досягнуто домовленостей про повернення обладнання, сплачених інвестицій, про що було складено відповідну розписку. У встановлені строки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 борг не повернули. Вимоги позову про стягнення частки доходу задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю (Т. 1, а. с. 72 - 73).

Колегія суддів, вважає, що погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції не можна. Вказаних висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального (ст. ст. 512, 541, 1130, 1131, 1141 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213, 214 ЦПК України) права. Доводи апелянта є обґрунтованими.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У 2007 р. між ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було досягнуто домовленості про спільну діяльність з виробництва та реалізації морозива в м. Одесі. Письмового договору про спільну діяльність суду не надано.

У 2008 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відмовилися від участі у здійсненні спільної діяльності, у зв'язку з чим 08.06.2008 р. ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була складена розписка, в якій визначили залишок суми інвестицій у розмірі - 38 500 ОСОБА_9 та 35 660 доларів США (Т. 1, а. с. 222 - 223).

09.08.2011 р. між ОСОБА_7, ОСОБА_9, і ОСОБА_4 був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого до останнього перейшли усі права вимоги, які випливають з договору про порядок повернення інвестицій, обладнання та виплати доходу від 05.02.2008 р. з додатком від 08.06.2008 р., у тому числі право вимоги грошових інвестицій у сумі - 38 500 ОСОБА_9 та 35 660 доларів США (Т. 1, а. с. 33).

Між сторонами виникли правовідносини щодо спільної діяльності та заміни кредитора у зобов'язанні.

За правилами, передбаченими ст. ст. 1130, 1131, 1141 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Договір простого товариства припиняється у разі, зокрема відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.

Згідно положень ст. ст. 10, 11, 27, 31 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Виключно позивач визначає підстави та предмет позову.

Як вказувалося вище матеріали справи не містять письмового договору про спільну діяльність. Не містять матеріали справи і письмового договору про припинення спільної діяльності. Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦК України, обставини щодо здійснення спільної діяльності, порядку повернення інвестицій при припиненні спільної діяльності не можуть встановлюватися поясненнями свідків.

Зі змісту наявної у справі розписки від 08.06.2008 р. (Т. 1, а. с. 222) не можна однозначно зробити висновок ким були зроблені інвестиції у спільну діяльність, кому вони підлягають поверненню та у які строки.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За вищезазначених обставин колегія суддів вважає, що встановлення дійсних обставин між учасниками спільної діяльності щодо здійснення та припинення спільної діяльності є неможливим у зв'язку з ненаданням належних та допустимих доказів.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Оскільки не можна встановити обсяг прав та обов'язків учасників спільної діяльності, то неможливо встановити і обсяг прав ОСОБА_12, які перейшли до нього від ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за договором відступлення права вимоги від 09.08.2011 р.. У задоволенні позову ОСОБА_4 необхідно відмовити у зв'язку з його необгрунтованістю.

Суд першої інстанції не врахував вищевказаних положень діючого законодавства, дійшов помилково висновку про те, що між учасникам було досягнуто домовленості про повернення сплачених інвестицій.

Таким чином, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягають у відсутності підстав для задоволення позову, є обгрунтованими. Апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Крім того, колегія суддів також зазначає наступне. Позивач заявив вимогу про солідарне стягнення з відповідачів боргу та 3% річних. Разом з тим не зазначив підстави покладення солідарної відповідальності на відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом.

Як вказувалося вище, письмового договору про спільну діяльність, який передбачає солідарну відповідальність одного учасника спільної діяльності перед іншими учасниками, суду не надано. Випадки солідарної відповідальності учасників спільної діяльності передбачені законом: ч. 2 ст. 1138 ЦК України - за всіма спільними зобов'язаннями перед третіми особами незалежно від підстав їх виникнення у випадку здійснення учасниками підприємницької діяльності; ч. 3 ст. 1141 ЦК України - з моменту припинення договору простого товариства за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб. Жодна з вказаних підстав не передбачає солідарної відповідальності одного учасника спільної діяльності перед іншим учасником.

Виходячи з вищезазначеного, керуючись ч. 3 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним вийти за межі апеляційного оскарження (солідарне стягнення боргу та 3% річних тільки з ОСОБА_6В.). Скасувати рішення у повному обсязі з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи, що порушення судом першої інстанції вищевказаних норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України з ОСОБА_4 необхідно стягнути на користь ОСОБА_6 судовий збір, сплачений під час подання апеляційної та касаційної скарг, у сумі - 4 506,60 грн. = 1 827,00 (Т. 1, а. с. 93) + 121,80 (Т. 1, а. с. 94) + 2 557,80 грн. (Т. 2, а. с. 1).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2012 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу, трьох процентів річних - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1, на користь ОСОБА_6, номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_2, судовий збір у сумі - 4 506 (чотири тисячі п'ятсот шість) грн. 60 коп..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

ОСОБА_3