Ухвала

від 10.06.2015 по справі 643/3196/15-ц

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/3196/15-ц

Номер провадження 2/643/2176/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015 року Московський районний суд м. Харкова у складі судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Славгородської В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю В«Охорона-5В» про усунення перешкод у праві користування, вселення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: усунути перешкоди у його користуванні квартирою № 94, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Дружби Народів, буд. 228-А (далі - Квартира); вселити його в Квартиру; зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкод у користуванні Квартирою, включити його до списку осіб, що мають право користування Квартирою за договором централізованої технічної охорони квартири, повідомити правила користування сигналізацією та коди зняття/постановки квартири під охорону.

В обґрунтування позову зазначив, що Квартира набута ОСОБА_2 у власність у період шлюбу з ним та є їх спільної сумісною власністю. 10.08.2011 року він був зареєстрований за місцем проживання в Квартирі та безперешкодно користувався нею, поки наприкінці листопада не зміг потрапити до Квартири, оскільки Квартира була поставлена на охорону ОСОБА_2 Оскільки ТОВ В«Охорона-5В» , посилаючись на факт укладення договору на охорону Квартири саме із ОСОБА_2, відмовила йому в можливості бути включеним до списку осіб, що можуть користуватись Квартирою, він звернувся до суду з дійсним позовом.

Представником ОСОБА_2 в судовому засідання заявлено клопотання про зупинення провадження в даній цивільній справі до вирішення цивільної справи № 643/2529/15-ц про поділ майна подружжя, зокрема Квартири, яка знаходиться в провадженні Московського районного суду м. Харкова.

В обґрунтування клопотання зазначено, що сам по собі факт реєстрації відповідача в Квартирі, згідно правових позицій ВССУ, не є належним підтвердженням його права користування Квартирою. Крім того, рішення суду у цивільній справі № 643/2529/15-ц може вплинути на права та обов'язки сторін щодо Квартири.

Представник позивача заперечувала проти клопотання, посилаючись на його безпідставність.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Сторонами по справі не заперечувалось, що Квартира набута у власність ОСОБА_2 в період шлюбу за договором купівлі-продажу Квартири. Зазначена обставина також підтверджується матеріалами справи, з яких, зокрема, вбачається, що позивач надавав згоду ОСОБА_2 на придбання Квартири.

Чинним законодавством України презюмірується правовий режим, згідно якого майно, набуте подружжям під час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

З пояснень сторін, а також наданої суду для огляду зустрічної позовної заяви встановлено, що в цивільній справі № 643/2529/15-ц ОСОБА_1 пред'явлено позов про визнання за ним в порядку поділу майна подружжя права власності на 1/2 частину Квартири, а ОСОБА_2 пред'явлено зустрічний позов, в якому вона просить визнати за нею право власності на 95/100 частин Квартири, за ОСОБА_1 - право власності на 5/100 частин Квартири. Рішення у вказаній цивільній справі не ухвалено.

Таким чином, станом на час вирішення даного клопотання, виходячи із імперативних положень чинного законодавства України, Квартира вважається спільною сумісною власністю подружжя. Доказів, які б свідчили, що згідно чинного законодавства України на спірну Квартиру не розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя, представником відповідача суду не надано.

Як вбачається з правових позицій, викладених в п. 34 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року, оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316- 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР).

Судом з пояснень представника відповідача встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування Квартирою. Проте належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказаний позов було задоволене та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку був визнаний втратившим право користування Квартирою, суду не надано.

З доводів позовної заяви вбачається, що позивач користувався спірною Квартирою до листопада 2014 року. Також позивачем надано суду довідки КП В«ЖилкомсервісВ» № 2245 від 28.11.2014 року, № 169 від 22.05.2015 року, згідно яких він проживає і постійно прописаний за адресою Квартири.

За таких обставин суд на даній стадії розгляду справи не може визнати обґрунтованими доводи представника відповідача відносно того, що сам по собі факт реєстрації позивача в спірній Квартирі не може свідчити про виникнення у нього права користування вказаним житлом, оскільки, виходячи із вказаного вище, зазначене право обумовлено не лише одним фактом його реєстрації в Квартирі.

Доводи представника відповідача відносно того, що до вирішення вказаної вище цивільної справи про поділ Квартири відсутні підстави для розгляду по суті даної цивільної справи, суд вважає безпідставними, оскільки сам по собі факт можливого визначення розміру часток співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в майбутньому на підставі рішення суду, що може бути ухвалено за наслідками розгляду цивільної справи № 643/2529/15-ц, не може бути підставою для обмеження права позивача на захист його прав в даній цивільній справі, яке, як вбачається з доводів позовної заяви, ґрунтується на наявному у нього в даний час праві користування Квартирою. Так само, можливе позбавлення такого права в майбутньому, за наслідками вирішення цивільної справи про поділ Квартири, не може бути підставою для зупинення провадження в даній цивільній справі.

За таких обставин підстави для зупинення провадження у справі відсутні.

Керуючись ст. 201, 208-210 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2, про зупинення провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю В«Охорона-5В» про усунення перешкод у праві користування, вселення та зобов'язання вчинити певні дії, до вирішення цивільної справи № 643/2529/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Крівцов Д.А.