Рішення

від 26.08.2015 по справі 643/3196/15-ц

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/3196/15-ц

Провадження № 2/643/2176/15

26.08.2015 року Московський районний суд м. Харкова у складі судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Славгородської В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-5" про усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: усунути перешкоди у праві користування квартирою АДРЕСА_2 (далі - Квартира); вселити його в Квартиру; зобов'язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні Квартирою; в порядку ст. 217 ЦПК України визначити порядок виконання рішення, зобов'язавши відповідачів включити його до списку осіб, що мають право користування Квартирою за договором централізованої технічної охорони квартири, та повідомити правила користування сигналізацією і коди зняття/постановки квартири під охорону.

В обґрунтування позову зазначив, що Квартира набута ОСОБА_2 у власність у період шлюбу з ним та є їх спільною сумісною власністю. 10.08.2011 року він був зареєстрований за місцем проживання в Квартирі та безперешкодно користувався нею, поки наприкінці листопада 2014 року не зміг потрапити до Квартири, оскільки ОСОБА_2, перед виїздом на постійне проживання до Франції, поставила Квартиру на охорону. Оскільки ТОВ "Охорона-5", посилаючись на факт укладення договору на охорону Квартири саме із ОСОБА_2, відмовила йому в можливості бути включеним до списку осіб, що можуть користуватись Квартирою, він звернувся до суду з дійсним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримала в повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти позову, посилаючись на необґрунтованість вимоги позивача, а також на їх недоведеність. В обґрунтування заперечень зазначила, що Квартира придбана ОСОБА_2 за власні кошти. ОСОБА_1 добровільно залишив вказану Квартиру в 2011 - 2012 роках, в зв'язку з чим його права відповідачами не порушені. Чинним законодавством не передбачено можливість користування однокімнатною Квартирою двома сторонніми особами, якими є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Вселення ОСОБА_1 до Квартири порушить право ОСОБА_2 як власника та користувача вказаною Квартири. Крім того, позивачем не надано суду оригінали окремих документів, якими позивач обґрунтовував обставини, на які послався як на підставу позовних вимог.

Представник ТОВ "Охорона-5" в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, якій просив розглядати справу за його відсутності та ухвалити рішення на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Між сторонами 23.02.2007 року було укладено шлюб, який було розірвано згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 31.05.2012 року, що підтверджується наданими суду копіями свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3, копією рішення Московського районного суду м. Харкова від 31.05.2012 року, а також даними, що містяться в рішенні Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2014 року, яке набрало законної сили та оригінальний примірник копії якого був оглянутий судом в судовому засіданні. Вказані обставини преставником ОСОБА_2 в ході судового розгляду справи не заперечувались.

Спірна Квартира була набута у власність ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу квартири від 23.12.2008 року, що підтверджується копією договору купівлі- продажу квартири від 23.12.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Коссе Л.М., зареєстрованим в реєстрі за № 4187, даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна № 35031526 від 17.03.2015 року, а також даними, що містяться в рішенні Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2014 року, яке набрало законної сили та оригінальний примірник копії якого був оглянутий судом в судовому засіданні. Вказані обставини представником ОСОБА_2 в ході судового розгляду справи не заперечувались.

Відповідно до довідки № 2245, виданої 28.11.2014 року дільницею № 37 КП «Жилкомсервіс», оригінал якої був оглянутий судом в судовому засіданні, за адресою Квартири проживають наступні особи: ОСОБА_2 (власник) - з 10.11.2010 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дочка) - з 10.11.2010 року, ОСОБА_1 (зареєстрований) - з 10.08.2011 року.

Аналогічні дані щодо осіб, які проживають в Квартирі, містяться в довідці № 169 від 22.05.2015 року, виданої дільницею № 37 КП «Жилкомсервіс».

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2014 року, яке набрало законної сили та оригінальний примірник копії якого був оглянутий судом в судовому засіданні, відмовлено в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання останнього втратившим право користування Квартирою. В обґрунтування рішення зазначено, що спірна Квартира придбана під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя. За таких обставин та враховуючи правові позиції, викладені в п. 34 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року, згідно яких власник не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений з нього, суд дійшов до висновку щодо відсутності підстав для позбавлення ОСОБА_1 права користування його власністю.

Як вбачається з листа начальника Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області № 67/45965 від 17.12.2014 року, адресованого ОСОБА_1, оригінал якого був оглянутий судом в судовому засіданні, Московським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області розглянута його заява у відношенні неправомірних дій зі сторони колишньої дружини ОСОБА_2 На підставі зібраних матеріалів, враховуючи, що між ним з дружиною склалися цивільно-правові взаємовідносини, вирішення яких до компетенції ОВС не входить, а можливо лише в суді, матеріали перевірки списані до справи. Для вирішення питання по суті ОСОБА_1 запропоновано звернутися із заявою до суду для примусового вселення за місцем реєстрації.

Крім того, позивачем на адресу ТОВ «Охорона-5» надсилався лист, вх. № 76 від 11.02.2015 року, оригінал якого був оглянутий судом в судовому засіданні, в якому ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у користуванні ним Квартирою шляхом включення його до списку осіб, які мають право користування Квартирою, а також просив надати йому можливість безперешкодно користуватися Квартирою, повідомивши правила користування сигналізацією та коди зняття/постановки Квартири під охорону.

На вказаний лист відповідачем ТОВ «Охорона-5» надано відповідь, вих. № 12 від 12.02.2015 року, оригінал якої оглянуто судом в судовому засіданні, згідно якої 19.11.2014 року між ТОВ «Охорона-5» та ОСОБА_2 було укладено договір № 41639/1 про охорону об'єкта (Квартири). Згідно договору від 19.11.2014 року № 41639/1, ТОВ «Охорона-5» приймає на себе зобов'язання щодо централізованої технічної охорони Квартири. Відповідно до документів, які були надані замовником послуг ОСОБА_2, а саме договору купівлі- продажу Квартири від 23.12.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4187, та витягу № 21735520 від 02.02.2009 року, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, одноосібним власником Квартири є ОСОБА_2. При підписанні Договору про охорону Квартири, замовник ОСОБА_2, не вказувала ОСОБА_1 як особу, яка має право доступу до об'єкту охорони, згідно договору від 19.11.2014 року № 41639/1. Згідно наданих документів, жодним чином не зазначається, що Квартира належить ОСОБА_1 як спільна сумісна власність, отже на теперішний час відсутнє документальне підтвердження права власності ОСОБА_1 на частину Квартири. Рекомендовано ОСОБА_1 звернулись до власника квартири ОСОБА_2 для змін договору щодо включенні ОСОБА_1 у коло осіб, які мають право доступу у користуванні квартирою, або до суду за місцем знаходження майна з заявою про усунення перешкод у користуванні квартирою.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї та інших осіб.

Згідно ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК Української РСР до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Частиною другою ст. 64 ЖК Української РСР передбачено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1, який перебував у шлюбі з ОСОБА_2 під час придбання останньою Квартири за відповідним договором купівлі-продажу, та який зареєстрований за місцем проживання в Квартирі і проживав в ній згідно довідок КП "Жилкомсервіс", набув право користування Квартирою. В даний час позивач ОСОБА_1, у зв'язку із перебуванням Квартири під охороною згідно договору, укладеному між відповідачами, позбавлений можливості доступу до Квартири та користування останньою. Відповідно, вселення ОСОБА_1 до Квартири та реалізації його права на користування Квартирою потребує включення його до кола осіб, що мають право користування Квартирою за договором на її охорону, та повідомлення йому правил користування сигналізацією та коди зняття/постановки під охорону Квартири.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, про що зазначає у рішенні.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та задовольняє позов в повному обсязі, в тому числі визначає порядок виконання рішення суду.

При цьому суд не може визнати обґрунтованими доводи, на які посилалась представник ОСОБА_2 як на підставу заперечень проти позову, з огляду на наступне.

Доводи представника ОСОБА_2 відносно того, що Квартира придбавалась на особисті кошти ОСОБА_2, не приймаються судом до уваги, оскільки згідно чинного законодавства України спільна сумісна власність подружжя на майно, що придбано в період шлюбу, презюмується, та суду не надано судового рішення, яким би було встановлено право особистої приватності власності ОСОБА_2 на Квартиру. Крім того, позивач ОСОБА_1 зареєстрований за місцем проживання в Квартирі та згідно довідок КП "Жилкомсервіс" проживає в ній. Таким чином, доводи позивача щодо наявного у нього права користування Квартирою, ґрунтуються не лише на факті придбання Квартири в період шлюбу з ОСОБА_2

Доводи представника ОСОБА_2 відносно того, що відповідачу не чинили перешкод в користуванні Квартирою, спростовуються вказаним вище листом Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області № 67/45965 від 17.12.2014 року, згідно якого ОСОБА_1 запропоновано звернутися із заявою до суду для примусового вселення за місцем реєстрації, а також вказаним вище листом ТОВ "Охорона-5", з якого вбачається, що позивач позбавлений можливості доступу до Квартири через перебування останньої під охороною та відсутності його в списку осіб, що мають право доступу до Квартири.

Доводи представника ОСОБА_2 відносно того, що представником позивача не надано суду допустимих доказів, якими є оригінал договору купівлі-продажу Квартири, оригінал договору про охорону Квартири, оригінал свідоцтва про шлюб та оригінальний примірник рішення суду про розірвання шлюбу, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову, суд також вважає необґрунтованими, оскільки факт придбання Квартири в період шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлений також рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2014 року, оригінальну копію якого було досліджено судом в судовому засіданні. Факт укладення між відповідачами договору про охорону Квартири, підтверджено листом ТОВ «Охорона-5» вих. № 12 від 12.02.2015 року, оригінал якого оглянуто судом в судовому засіданні. Таким чином, інформація, викладена у вказаних вище копіях договору купівлі-продажу Квартири, договору про охорону Квартири, свідоцтві про шлюб, рішенні суду про розірвання шлюбу, підтверджується іншими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, вказана інформація не спростовувалась представником ОСОБА_2

Доводи представника ОСОБА_2 відносно того, що Квартира є однокімнатною та спільне проживання у Квартирі двох сторонніх осіб, якими є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є неможливим, в зв'язку з чим відсутні підстави для вселення позивача до Квартири, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до положень ст. 88 ЦПК України та стягує з відповідачів на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 243,60 грн. в рівних частках, по 121,80 грн. з кожного.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 174, 208-209, 212-215, 217-218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_2, вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 і зобов'язати ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Охорона-5" не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_2.

Визначити порядок виконання даного рішення, зобов'язавши ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Охорона-5" включити ОСОБА_1 до кола осіб, які мають право користування квартирою АДРЕСА_2, за договором № 41639/1 про охорону об'єкта (квартири), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охорона-5" та ОСОБА_2, та повідомити ОСОБА_1 правила користування сигналізацією та коди зняття/постановки під охорону квартири АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, понесені останнім судові витрати в розмірі 121,80 грн. (сто двадцять одна гривня вісімдесят копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-5", код ЄДРПОУ 33901353, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, понесені останнім судові витрати в розмірі 121,80 грн. (сто двадцять одна гривня вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Крівцов Д.А.