Ухвала

від 10.06.2015 по справі 6-179/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1367/15Головуючий по 1 інстанції Категорія : 79 ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 квітня 2015 року у справі за заявою ОСОБА_6 про скасування обмеження у праві виїзду за межі України, -

в с т а н о в и л а :

Заявник ОСОБА_6 звернулася до суду з заявою про скасування обмеження у праві виїзду за межі України.

Свої вимоги заявник ОСОБА_6 обгрунтовувала тим, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2012 року подання державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду її за межі України - задоволено, але вважає, що дана ухвала повинна бути скасована, через те, що вона грунтується на виконавчому провадженні, яке відкрите з істотними порушеннями чинного законодавства.

Окрім того, заявник вказувала, що вона не була обізнаною з будь-якими судовими рішеннями та виконавчим провадженням відносно неї, і не ухилялась від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, а тому просила скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, яке встановлене відносно неї ухвалою від 3 квітня 2012 року.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 квітня 2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_6 про скасування обмеження у праві виїзду за межі України відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на ухвалу, в якій просить скасувати ухвалу, як незаконну та необґрунтовану, постановивши ухвалу, якою задовольнити її заяву про скасування обмеження у праві виїзду за межі України.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду та в'їзду в Україну громадян України», громадянинові, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікований ЗУ 11 вересня 1997 року) та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдувальні суспільним інтересам в демократичному суспільстві.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право в разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, звертатися до суду із поданням щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_7 про скасування обмеження у праві виїзду зам кордон, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від сплати коштів, а тому з метою повного, своєчасного виконання рішення суду прийшов до висновку залишити тимчасове обмеження виїзду за межі України громадянки ОСОБА_7 до виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду передчасним, оскільки при розгляді даної заяви, суд не з'ясував, чи має місце ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.

Так, за матеріалами справи встановлено, що на виконанні в Соснівському відділі державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-5307/07 від 05.02.2008 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 29937,91 грн. ( а. с. 1-2 подання ).

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 6 грудня 2007 року у справі за позовом ЗАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договором стягнуто з ОСОБА_6 на користь ЗАТ «ПриватБанк» 29937.91 гривень заборгованості за кредитною угодою (а.с.25-26).

Про час і місце судового розгляду ОСОБА_6 не повідомлялась належним чином, про що свідчить судова повістка, яка вручена заявниці тільки 29.10.2007 року (а.с.17).

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2012 року подання державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_6 задоволено та тимчасово обмежено право у виїзді за межі України громадянину України - ОСОБА_6 (проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 - 28, дата народження: 21 липня 1971 року, паспорт серія НС 501444, виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області в 1998 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1) без вилучення паспортного документа до виконання нею своїх зобов'язань перед ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 29 937, 91 грн. ( а. с. 15 - 16 подання).

Згідно до паспорту ОСОБА_6 (а.с. 15-16) вбачається, що вона не зареєстровано у м.Черкаси з 2000 року, а постійно мешкає у м.Одеса.

Відповідно до ОСОБА_4 Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» за положенням ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 3771 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Судом, також, встановлено, що на погашення заборгованості у ОСОБА_6 було вилучено автомобіль (а.с.53).

Окрім того, заявник ОСОБА_6 сплачувала заборгованість Банку періодичними платежами і не повідомлялась про відкриття виконавчого провадження та його хід, оскільки проживає в іншому регіоні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду даного питання та постановив ухвалу без додержання вимог закону, оскільки матеріали справи не містять будь-яких об'єктивних доказів свідомого невиконання боржником ОСОБА_6 покладених на неї зобов'язань, крім того, в суді апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_6 не проживає в м. Черкаси з 2000 року, що не було перевірено виконавчою службою, а тому вважає за можливе постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ОСОБА_6 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України .

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 квітня 2015 року по справі за справі за заявою ОСОБА_6 про скасування обмеження у праві виїзду за межі України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою:

- задовольнити заяву ОСОБА_6 про скасування обмеження у праві виїзду за межі України;

- скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду громадянину України ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої у ІНФОРМАЦІЯ_3 - 3 кв.5, за межі України, яке було встановлене ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 3 квітня 2012 року.

Копію даної ухвали направити для виконання Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :