Ухвала

від 05.06.2015 по справі п/811/639/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2015 рокусправа № П/811/639/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі № П/811/639/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Дім" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000162206 від 11.02.2014 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року в розмірі 2432155,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо відсутності реальності господарських операцій з ПП «Телеком Парк», оскільки висновки відповідача ґрунтуються на порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, проте такі висновки не можуть позбавляти позивача права на податковий кретин. Крім того, виконання господарських операцій відбувалось до періоду перевірки контрагента позивача. Позивач в свою чергу має всі первинні документи які надають право на формування податкового кредиту.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015р. позов було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що порушення встановлені та відображені у акті перевірки щодо формування податкового кредиту та завищення від'ємного значення, а у ході розгляду справи вважають не спростовані. Також зазначає, що директор ПП В«Телеком ПаркВ» ОСОБА_1 надавав певні свідчення, що він не мав відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства, а під час розгляду справи в суді першої інстанції контрагент позивача намагався надати неналежні докази суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у період з 20.01.2014 по 24.01.2014 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень за жовтень 2013 року у сумі 2 432 155,00 грн. за результатами якої складено акт №20/11-23-22-06/38268755 від 30.01.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації з ПДВ) за жовтень 2013 року на загальну суму 2 432 155,00 грн., а також занижено позитивне значення (рядок 18 Декларації з ПДВ) за жовтень 2013 року на суму 976 930,00 грн., внаслідок чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24 Декларації з ПДВ) за жовтень 2013 року на загальну суму 976 930,00 грн.

Висновки перевіряючи ґрунтуються на тому, що господарські операції між позивачем та ПП «Телеком Парк», не носять реального характеру.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000162206 від 11.02.2014 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року в сумі 2 432 155,00 грн.

Судом встановлено, що 15.08.2013 р. між ТОВ В«Зерно ДімВ» (Замовник) та ТОВ В«ГрадоліяВ» (Виконавець) укладено договір давальницької переробки №03/2013 відповідно до умов якого виконавець зобов'язався здійснити роботи з приймання і переробки сировини поставленої замовником в готову продукцію (олія соняшникова нерафінована та шрот) на заводі, розташованому у м. Кіровограді, смт. Нове, вул. Мурманська, 37-г (а.с.91-103, Т.1).

Разом з тим, відповідно до договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №08/10-2 від 08.10.2013 р. (а.с.40-41, Т.1) та №14/10-1 від 14.10.2013 р. (а.с.48-49, Т.1) у жовтні 2013 року придбало у ПП В«Телеком ПаркВ» соняшник на загальну суму 18 648 210,00 грн., у тому числі ПДВ - 3 409 085,00 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, актами прийому-передачі (а.с.42-47, 50-84, Т.1).

Так, відповідно до п.4 зазначених Договорів продавець здійснює поставку товару в повному обсязі на умовах DDP згідно з Правилами Інкотермс (до ТОВ В«ГрадоліяВ» , м. Кіровоград, вул. Мурманська, 37-г в строк до 31 грудня 2013 року (а.с.40, 48, Т.1).

Умови поставки товару DDP (В« delivered duty paidВ» (… named place of destination) В«поставка зі сплатою митаВ» (… назва місця призначення) відповідно до Інкотермс-2010 означають, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики пов'язані з доставкою товару до визначеного місця.

Транспортування придбаного товару здійснювалося за замовленням ПП В«Телеком ПаркВ» до ТОВ В«ГрадоліяВ» , що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.211-250, Т.1, а.с.1-91, Т.2). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.125-136, Т.1).

За господарськими операціями з ПП В«Телеком ПаркВ» позивачем суму ПДВ у розмірі 3 409 085,00 грн. віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2013 року, у зв'язку з чим задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 2 432 155,00 грн. (а.с.137-171, Т.1). Окрім того, за вказаними господарськими операціями контрагентом позивача - ПП В«Телеком ПаркВ» задекларовано податкове зобов'язання з ПДВ за жовтень 2013 року у розмірі 3 409 085,00 грн. (а.с.31-38, Т.3).

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пп.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Також, слід зазначити, що Податковим кодексом України, яким регулюються спірні правовідносини, не передбачено такої підстави для визначення податкових зобов'язань (зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та зменшення бюджетного відшкодування), як недодержання контрагентом платника податків норм податкового законодавства.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладених обставин справи та вказаних правових норм, враховуючи надання позивачем складеної згідно вимог законодавства України первинної документації, доводи останнього щодо належного формування показників податкової звітності підтверджується належними та допустимими доказами.

Використання придбаної продукції позивач підтверджував переробкою її ТОВ «Градолія» на олію та шрот, які у подальшому реалізовувалися позивачем своїм контрагентам, зокрема, ЗАТ В«Рур ОСОБА_2А.В» , ТОВ В«НексаВ» , СТО «ѳмме-АгроВ» , Camdolu LTD. На підтвердження зазначених обставин до суду надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжних доручень оплати переробки соняшнику, копії договорів поставки, актів прийому-передачі, контрактів (а.с.158-169, Т.2, а.с.67-118, Т.4).

Стосовно посилань відповідача, викладених як у акті перевірки та і в апеляційніц скарзі, на висновки довідки ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 31 грудня 2013 року №72/22-00/3336787 «Про результати проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Телеком Парк», код за ЄДРПОУ 33367874 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП В«ГосподарВ» , код за ЄДРПОУ32332699 та наступними контрагентами покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень, липень 2013р.», колегія суддів зазначає, що вказані послання не можуть бути прийняті судом у якості належного доказу порушення позивачем порядку формування податкової звітності у перевіряємий період, оскільки наведена довідка не може бути беззаперечним доказом такого порушення.

Щодо посилань на певні пояснення відібрані від директора ПП В«Телеком ПаркВ» ОСОБА_1, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, з яких би вбачалась недійсність укладених правочинів або здійснення сторонами господарських відносин діяльності, що не спрямована на настання реальних правових наслідків.

Щодо посилань відповідача на те, що судом першої інстанції не враховано неможливості складання заяви ОСОБА_1 від 28.05.2014 р., яка засвідчена приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрована в реєстрі за №843, оскільки останній в цей період знаходився у Харківському слідчому ізоляторі (а.с. 149 Т3), слід зазначити, що суд першої інстанції не визнав таку заяву належним доказом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ПП «Телеком Парк», а отже прийняте по відношенню до позивача податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та протиправним.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі № П/811/639/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Дім" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 12 червня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак