Постанова

від 15.06.2015 по справі 810/4015/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року 810/4015/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Споживчого товариства "Віктан" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: Споживче товариство «Віктан» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 1 березня 2011 року №0000372305/172.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суд від 24 травня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи вказані судові рішення Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25 червня 2014 року послався на неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій усіх обставин справи та зазначив про необхідність встановлення суми виручки, яку не було належним чином оприбутковано позивачем у період з 1 березня 2010 року по

1 березня 2011 року та на підставі цього обчислити суму штрафних санкцій, що підлягає застосуванню до СТ «Віктан» з огляду на законодавчо встановленні часові межі їх застосування.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 1 березня 2011 року №0000372305/172.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2015 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В мотивувальній частині вказаної ухвали Вищий адміністративний суд України вдруге звернув увагу суду першої інстанції на необхідность встановлення суму виручки, яку не було належним чином оприбутковано позивачем у період з 1 березня 2010 року по 1 березня 2011 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки відповідач дійшов помилкових висновків про порушення СТ «Віктан» вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій. Позивач стверджує, що підприємством своєчасно роздруковувались щоденні Z-звіти та здійснювалось оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій, а перевіряючими не було досліджено повний цикл оприбуткування готівки у касі позивача.

Позивач зауважує, що виявлені у ході перевірки порушення за своєю суттю є порушенням порядку ведення книги обліку розрахункових операцій, у зв'язку з чим вважає, що штрафні санкції повинні бути застосовані на підставі статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, у розмірі 340, 00 грн.

На підставі викладеного, позивач стверджує, що рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не здійснено оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій у сумі її надходження на підставі фіскальних звітних чеків.

Позивач у судові засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 22 квітня 2015 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого позивач просив розглядати справу за відсутності уповноваженого представника.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з мотивів, наведених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, свідка та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство «Віктан» зареєстроване Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 2 лютого 2000 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №524056 (т.1, а.с. 22). Згідно довідки від 8 лютого 2000 року №1624/378 позивач взятий на податковий облік 8 лютого 2000 року за №1624, станом на момент перевірки позивач перебував на податковому обліку у Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області (т.1, а.с. 23).

15 лютого 2011 року посадовими особами відповідача з метою контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача, а саме: магазину-кафе, розташованого за адресою: Київська область,

м. Обухів, біля парку «Дубки».

Результати перевірки оформлені актом фактичної перевірки від 15 лютого 2011 року (реєстраційний номер 212/10/16/23/30737247 від 16 лютого 2011 року) (далі - акт перевірки) (т.1, а.с. 78-79).

У ході перевірки відповідачем встановлено факт неоприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій (надалі книга ОРО) у повній сумі її фактичного надходження на підставі фіскальних звітних чеків, Z звітів на суму 115654, 80 грн.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем до перевірки надано книгу ОРО з фіскальним номером №1016000686/5 від 19 червня 2006 року, яку було зареєстровано на реєстратор розрахункових операцій з фіскальним №1016000686. На час перевірки реєстратор розрахункових операцій з фіскальним №1016000686 знято з реєстрації. Водночас, у книзі ОРО з фіскальним номером №1016000686/5 зберігались роздруковані фіскальні чеки з іншого реєстратора розрахункових операцій з фіскальним №1016001496, на який книга ОРО до перевірки не надавалась. За поясненнями позивача, він не оформив книгу ОРО до нового реєстратора розрахункових операцій з фіскальним №1016001496, з підстав власної необачності та необізнаності у законодавстві.

Таким чином відповідач зазначає, що позивачем не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків у книзі ОРО по реєстратору розрахункових операцій з фіскальним №1016001496, а саме Z звітів у кількості 822 шт. за період з 30 червня 2008 року (Z звіт №0639) по 14 лютого 2011 року ( Z звіт №01461) на загальну суму 115654,80 грн.

З огляду на викладене відповідач дійшов висновку про порушення СТ «Віктан» пункту 2.6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320.

На підставі акту перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 1 березня 2011 року №0000372305/172, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 578274,00 грн. (т.1, а.с. 80).

Позивач, не погоджуючись з рішенням податкового органу, оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулює Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №265/95).

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону №265/95 реєстратор розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

Відповідно до пунктів 1 та 9 статті 3 Закону №265/95 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (далі - Положення №637).

Відповідно до абзацу другого пункту 2.2 Положення №637 підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 1.2 Положення №637 передбачено, що каса підприємства - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Оприбуткування готівки, відповідно до пункту 1.2 глави 1 вказаного Положення, - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

За приписами пункту 2.6 Положення №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) або використанням розрахункової книжки (далі - РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Статтею 1 Закону №265/95 встановлено, що книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року №614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за №106/5297 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №614).

Вказаний Порядок поширюється на книги обліку розрахункових операцій і розрахункові книжки, що використовуються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до пункту 7.4 Порядку №614 використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає:

наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків;

здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни;

щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Наведенні законодавчі норми дають підстави для висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України у справах від 02.04.2013 № 21-76а13, від 26.02.2013 № 21-7а13.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до перевірки було надано книгу обліку розрахункових операцій №1016000686/5, що зареєстрована ДПІ в Обухівському районі Київської області 19 червня 2006 року для використання з реєстратором розрахункових операцій «ЕРА 101.08», заводський №1507, фіскальний №1016000686 (т.1, а.с. 101-170).

Судом встановлено, що реєстратор розрахункових операцій «ЕРА 101.08», заводський №1507, фіскальний №1016000686 введений в експлуатацію 17 лютого 2000 року, що підтверджується відповідним актом №516в (т.3, а.с. 43, на звороті). Згідно довідки ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 21 квітня 2015 року №1744/8/10-16-22-02 реєстрацію РРО з фіскальним №1016000686 скасовано 19 червня 2006 року (т.3, а.с. 59).

21 липня 2006 року СТ «Віктан» здійснено реєстрацію РРО «ЕРА 201» заводський №ED00012884, фіскальний №1016001496 (т.3, а.с. 45).

Водночас, як свідчать матеріали справи та встановлено перевіркою, фіскальні звітні чеки, що були роздруковані на РРО з фіскальним №1016001496 вклеювались до книги обліку розрахункових операцій, що була зареєстрована на реєстратор розрахункових операцій з фіскальним № НОМЕР_1, який на час перевірки знято з реєстрації.

Допитаний у судовому засіданні 18 травня 2015 року свідок ОСОБА_1В пояснив суду, що працює головним державним ревізором-інспектором відділу моніторингу грошових операцій головного управління податкового контролю ГУ ДФС у Київській області.

Станом на 15 лютого 2011 року працював на посаді ГДРІ відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ в Обухівському районі Київської області та згідно направлення №62 від 15 лютого 2011 року здійснював перевірку СТ «Віктан», за результатами якої складено акт реєстраційний номер 212/10/16/23/30737247 від 16 лютого 2011 року.

Свідок зазначив, що під час перевірки на місці проведення розрахункових операцій було виявлено підключений та у робочому стані реєстратор розрахункових операцій з фіскальним №1016001496, що був встановлений з роздрукованого Х-звіту, оскільки до перевірки реєстраційного посвідчення на вказаний РРО позивачем не надано. Позивачем також не надано книгу обліку розрахункових операцій, яка була зареєстрована на РРО з фіскальним №1016001496, натомість до перевірки надано книгу обліку розрахункових операцій №1016000686/5 на РРО з фіскальним №1016000686.

При цьому в розділі 2 книги обліку розрахункових операцій №1016000686/5 були відсутні дані про обсяги готівки, що надійшла до каси підприємства за період з 30 червня 2008 року по 14 лютого 2011 року, а до розділу 1 КОРО №1016000686/5 підклеєні фіскальні звітні чеки з іншого РРО, а саме того, що використовувався позивачем на місці здійснення розрахункових операцій.

Свідок також зауважив, що під час перевірки представниками СТ «Віктан» не було надано пояснень з приводу того, де знаходиться книга обліку розрахункових операцій до РРО з фіскальним №1016001496, разом з тим, оскільки перевірка тривала у період з 15 лютого 2011 року по 16 лютого 2011 року, податковим органом було з'ясовано, що згідно даних інформаційних баз, КОРО на РРО з фіскальним №1016001496 не зареєстрована взагалі, а касового апарату з фіскальним №1016000686 та на який зареєстрована книга обліку розрахункових операцій, що надана до перевірки, на місці здійснення розрахункових операцій не було.

Зі змісту пунктів 2.1, 2.2 Порядку №614 вбачається, що книга ОРО за формою додатка 3 до Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок реєструється в органах податкової служби приватним підприємцем самостійно на власне ім'я, на кожний реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) або, якщо згідно з чинним законодавством розрахунки можуть проводитися без застосування РРО, - на окрему господарську одиницю.

Порядок реєстрації книги ОРО визначено у підпунктах 2.4-2.10 Порядку №614.

Суд зазначає, що згідно положень пункту 2.7 Порядку №614 при реєстрації книги ОРО на РРО їй надається фіскальний номер, який складається з фіскального номера РРО та літери "р".

Відповідно до пункту 2.11 Порядку №614 реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, книга ОРО вважається зареєстрованою після виконання всіх дій, передбачених пунктами 2.4 - 2.9, а при здійсненні підприємницької діяльності не за місцем реєстрації книги ОРО - після виконання всіх дій, передбачених пунктами 2.4 - 2.10.

Отже, оприбуткування готівки повинно відбуватися шляхом проведення підприємствами обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, зокрема, у книзі обліку розрахункових операцій, при цьому зазначена книга повинна бути зареєстрована у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, КОРО, зареєстрована на інший РРО, не відповідає поняттю КОРО у розумінні наведених законодавчих норм. А тому зберігання фіскальних звітних чеків та виконання записів про рух готівки у КОРО, зареєстрованій на іншій реєстратор розрахункових операцій, не може вважатися оприбуткуванням виручки.

За наведених обставин, суд погоджується з висновком податкового органу про порушення СТ «Віктан» пункту 2.6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, в результаті чого позивачем у період з 30 червня 2008 року по 14 лютого 2011 року не оприбутковано готівкових коштів на загальну суму 115654,80 грн.

Суд також бере до уваги, що правильність кваліфікації податковим органом дій позивача як порушення вимог пункту 2.6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні підтверджена ухвалами Вищого адміністративного суду від 25 червня 2014 року та від 25 лютого 2015 року по цій справі.

Разом з тим, суд зазначає, що визначаючи розмір штрафних санкцій податковим органом не було взято до уваги, що штрафи, встановлені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за своєю юридичною природою є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV (далі - ГК).

Згідно зі статтею 238 ГК за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГК передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею

250 ГК, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зі змісту цієї статті слідує, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки).

Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі та у день їх фактичного отримання беззаперечно є адміністративно-господарським правопорушенням, склад якого становить винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством.

Правова позиція щодо застосування до спірних відносин статті 250 ГК висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 13 лютого 2007 року № 21-713во06, 15 вересня 2009 року № 21-558во09, 27 травня 2014 року № 21-126а14.

Отже, при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем неоприбутковано грошових коштів за період з 30 червня 2008 року (Z звіт №0639) по 14 лютого 2011 року (Z звіт №01461) на загальну суму 115654,80 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0000372305/172, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 578274,00 грн. за неоприбукування готівкових коштів у сумі 115654,80 грн. (115654,80х5=578274), прийнято податковим органом 1 березня 2011 року.

Повертаючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції Вищий адміністративний суд у своїх ухвалах від 25 червня 2014 року та від 25 лютого 2015 року зазначив, що суди, встановивши, що факт порушення позивачем вимог пункту 2.6 Положення № 637 підтверджений документально, повинні були визнати незаконним застосування контролюючим органом до позивача штрафу поза межами річного строку з дня вчинення цих правопорушень, які відбулися до 1 січня 2011 року.

Під час нового розгляду справи суду Вищий адміністративний суд України у зазначених ухвалах вказав, що суду слід взяти до уваги викладене в ухвалах від 25 червня 2014 року та від 25 лютого 2015 року та встановити суму виручки, яку не було належним чином оприбутковано позивачем у період з 1 березня 2010 року по 1 березня 2011 року, та на підставі цього обчислити суму штрафних санкцій, яка підлягає застосуванню до СТ «Віктан» з огляду на законодавчо встановлені часові межі застосування цих санкцій.

Отже, з урахуванням строків, встановлених частиною 1 статті 250 Господарського кодексу та вимог ухвал Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2014 року та від 25 лютого 2015 року, штрафні санкції до СТ «Віктан» можуть бути застосовані лише за не оприбуткування готівки у період з 1 березня 2010 року по 1 березня 2011 року.

Визначаючись щодо розміру штрафних санкцій, а також щодо суми не оприбуткованої готівки, суд виходив з наступних міркувань.

Так, розмір штрафних санкцій відповідачем визначений виходячи з даних фіскальних звітних чеків, що підклеєні до книги обліку розрахункових операцій №1016000686/5, яка була надана до перевірки.

Однак наявна у матеріалах справи копія книги обліку розрахункових операцій №1016000686/5 має низьку якість, що не дозволяє достовірно визначити суму не оприбуткованої позивачем готівки за період з 1 березня 2010 року по 1 березня 2011 року.

Крім того, суд неодноразово ухвалами від 16 березня 2015 року, 22 квітня 2015 року витребовував від позивача оригінал Книги обліку розрахункових операцій №1016000686/5 для огляду та її копію, проте в жодне судове засідання по справі позивач не з'явився, витребуваних доказів не надав, про прочини неможливості надати суду витребувані докази не повідомив.

Разом з тим, суд зауважує, що матеріали справи містять копії звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій (розрахункових книжок) за період з січня 2007 року по березень 2011 року (т.1, а.с. 24-73, т.3, а.с. 74-75).

Пунктом 1 Порядку подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 01.12.2000 №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №108/5299 (далі - Порядок №614) встановлено, що звітність, пов'язана із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) або використанням розрахункових книжок (далі - РК), подається СГ щодо всіх зареєстрованих РРО, незалежно від застосування чи незастосування їх у звітному місяці, та щодо всіх книг обліку розрахункових операцій, зареєстрованих на господарську одиницю (депо, кондуктора, об'єкт виїзної торгівлі), які ведуться разом із розрахунковими книжками у випадках, визначених законом (крім виходу РРО з ладу або відключення електроенергії).

Пунктом 2 цього ж Порядку №614 передбачено, що звітність, пов'язана із застосуванням РРО, подається у складі "Звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)" за формою №ЗВР-1 (далі - Звіт).

Згідно пункту 1 Інструкції із заповнення «Звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)» за формою N ЗВР-1, що є додатком 2 до Порядку №614 (далі - Інструкція), звіт за формою №ЗВР-1 складається в розрізі всіх реєстраторів розрахункових операцій, що зареєстровані СГ, та в розрізі книг обліку розрахункових операцій, зареєстрованих на господарську одиницю (депо, кондуктора, об'єкт виїзної торгівлі), які використовувались протягом звітного місяця.

За змістом пункту 3 Інструкції у графі 3 Звіту вказується фіскальний номер РРО або книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на господарську одиницю, у графі 4 - загальна сума проведених за звітний місяць розрахункових операцій, тобто сума коштів, яку отримано від покупців за реалізовані товари (надані послуги).

З аналізу наведених положень слідує, що на підставі даних фіскальних звітних чеків суб'єкт господарювання щомісячно формує та передає до податкового органу Звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за формою №ЗВР-1, у графі 4 якого міститься інформація про загальну сума проведених за звітний місяць розрахункових операцій.

Враховуючи, що виконання вимог ухвал Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2014 року та 25 лютого 2015 року є неможливим без встановлення суми готівкових коштів, що надійшли до каси позивача за період з 1 березня 2010 року по 1 березня 2011 року та зважаючи на відсутність у суду іншої об'єктивної можливості встановити зазначену суму на підставі даних книги обліку розрахункових операцій №1016000686/5, суд дійшов висновку щодо можливості проведення відповідних розрахунків виходячи з інформації, що міститься у Звітах про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) до даної КОРО.

При цьому суд зауважує, що допитаний у ході розгляду справи свідок підтвердив, що суми готівки, які надійшли до каси позивача та обліковані у КОРО №1016000686/5 повністю відповідають даним звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), що встановлювалось перевіряючими під час перевірки позивача у податковому органі, оскільки перевірка тривала в період з 15 лютого 2011 року по 16 лютого 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 1 березня 2010 року по 1 березня 2011 року сума розрахунків, здійснених РРО з фіскальним №1016001496 становила 52214,80 грн., у тому числі за березень 2010 року на суму 4149,80 грн., за квітень 2010 року 3974,00 грн., за травень 2010 року 4106,00 грн., за червень 2010 року 4044,00 грн., за липень 2010 року 2817,00 грн., за серпень 2010 року 4198,00 грн., за вересень 2010 року 4071,00 грн., за жовтень 2010 року 3512,00 грн., за листопад 2010 року 3950,00 грн., за грудень 2010 року 3196,00 грн., за січень 2011 року 3513,00 грн., за лютий 2011 року 4251,00 грн., за березень 2011 року 6243,00 грн.

У контексті наведених норм законодавства та враховуючи обставини справи суд вважає, що відповідачем правомірно визначено позивачу штрафні (фінансові) санкції у розмірі 261074,00 грн. (52214,80х5),

Водночас в решті суми штрафних санкцій, що складає 317200,00 грн. (578274-261074) податкове повідомлення рішення від 1 березня 2011 року №0000372305/172 є протиправним та підлягає скасуванню у зв'язку з недотриманням відповідачем законодавчо встановлених строків притягнення до юридичної відповідальності, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, що підтверджували б правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 317200,00 грн., відповідачем не надано.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі від 1 березня 2011 року №0000372305/172 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 317200,00 грн. (триста сімнадцять тисяч двісті гривень).

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.