Рішення

від 02.06.2015 по справі 910/24789/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015Справа №910/24789/14

За позовом Публічного акціонерного товариства В«Акціонерна компанія В«КиївводоканалВ» ;

до Комунального підприємства «³драдненськеВ» Солом'янської районної у місті

Києві державної адміністраціїВ» ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування

житлового фонду" Солом'янської районної у місті Києві державної

адміністрації (третя особа 1);

Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

Київської міської державної адміністрації (третя особа 2).

про стягнення 2 553 867,58 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Макарчук Л. Л., представник, довіреність № 409 від 14.04.2015 р.;

Від відповідача: не з'явилися;

Від третьої особи 1: не з'явилися;

Від третьої особи 2: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 2 046 474,22 грн. заборгованості за надані послуги, 255 511,46 грн. інфляційної складової боргу, 43 443,32 грн. трьох відсотків річних, 106 114,87 грн. пені, 102 323,71 грн. штрафу, а також 51 077,35 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 року порушено провадження у справі № 910/24789/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2015 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Київської міської державної адміністрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 року призначено у справі № 910/24789/14 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Витрати по сплаті судової експертизи покладені на позивача, як на заінтересовану особу. Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 року було зупинено провадження у справі № 910/24789/14, до закінчення проведення судово-економічної експертизи.

До Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист з клопотанням судового експерта, в якому останній просив надати додаткові документи для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 року провадження у справі № 910/24789/14 поновлено, слухання клопотання судового експерта призначено на 14.05.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2015 року розгляд справи відкладено до 02.06.2014 р., у зв'язку з неявкою представників відповідача.

28 травня 2015 року до господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/24789/14 та лист № 5212/15-45, у якому експерт зазначає про ненадходження від позивача грошових коштів для проведення судової експертизи, у зв'язку з чим ухвала суду від 05.02.2015 р. про призначення судово-економічної експертизи залишається без виконання.

Через канцелярію суду 13.05.2015 року представник позивача подав письмові пояснення, у яких зазначив про неможливість оплати проведення судової експертизи у зв'язку з скрутним фінансовим становищем компанії.

У судовому засіданні 02.06.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні 02.06.2015 р. своїх повноважних представників не направив, про причини неявки суд не повідомив. У наданому письмовому відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечує, у задоволенні позову просить відмовити посилаючись на те, що заборгованість у відповідача за договором № 08204-А/2-09 від 01.04.2008 .р за період з 01.04.2013 р. по 30.06.2014 р. по кодам 9-1651 (власні потреби), 9-1652 (орендарі) відсутня. Відповідач стверджує, що у відповідності до п. 2.2.4 договору письмово повідомляв позивача про відмову сплачувати нарахування за гарячу воду по коду 9-51569, які договором не передбачені, а додаткові угоди до договору з цього приводу сторонами не укладались, до того ж на балансі відповідача не перебувають теплові пункти (бойлери). Відповідач також зазначає, що кошти за послуги з водопостачання по коду 9-1569 (населення) на його рахунки не надходять, оскільки споживачі (населення) сплачують їх самостійно на через КП ГІОЦ, який розщеплює ці кошти безпосередньо ПАТ "АК "Київводоканал".

Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації у судове засідання 02.06.2015 р. своїх повноважних представників не направило, однак у своїх письмових поясненнях підтримало правову позицію відповідача, посилаючись на те, що постачання питної води для підігріву умовами договору, укладеного між ПАТ В«АК В«КиївводоканалВ» та КП В«ВідрадненськеВ» не регулюється.

Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Київської міської державної адміністрації у судове засідання 02.06.2015 р. своїх повноважних представників не направило. У своїх письмових поясненнях по суті справи третя особа-2 повідомила, що не є стороною спірного договору № 08204-А/2-09 від 01.04.2008 р., разом з тим, на умовах договору № 1847 від 02.01.2009 р. КП ГІОЦ надає Комунальному підприємству "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (третя особа) інформаційно-обчислювальні послуги, одними з яких є обробка платежів населення (споживачів) за спожиті ними житлово-комунальні послуги та розщеплення комунальних платежів споживачів по видах житлово-комунальних послуг. У якості додатку до наведеного листа КП ГІОЦ надало суду інформацію про розщеплення коштів на розрахунковий рахунок ПАТ "АК "Київводоканал" за холодну воду та водовідведення холодної води, холодну воду для підігріву, водовідведення гарячої води від оплат за житлово-комунальні послуги мешканців, що обслуговуються КП "Дирекція" Солом'янського району (ВСП "Відрадненське").

З огляду на неявку представників відповідача та третіх осіб в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Комунальним підприємством "Відрадненське" Солом'янської районної у місті Києві ради, яке перейменоване на Комунальне підприємство "Відрадненське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (абонент) 01.04.2008 р. було укладено договір № 08204-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі - договір)

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (були чинними на момент укладення Договору, проте на даний час втратили чинність згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (в подальшому - Правила користування)), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 р. за № 403/6691 (в подальшому - Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Зазначені вище правила користування та правила приймання відповідно до ст. 3 Закону України від 10.01.2002 р. № 2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання" є частиною законодавства у сфері постачання питної води та питного водопостачання. Відповідно до ст. 22 наведеного Закону одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку; розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (пункти 3.1, 3.7 наведених Правил).

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Підпунктом 2.1.2 п. 2.1 договору встановлено, що зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату послуг.

Відповідно до п.п. 2.1.4 п. 2.1 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 правил користування та місцевих правил приймання.

У підпунктах 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 пункту 2.2 договору сторони погодили наступний порядок розрахунків:

Постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів (п.п. 2.2.1).

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п.п. 2.2.2).

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п.п. 2.2.3).

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (п.п. 2.2.4).

Згідно п.п. 3.3.1 п. 3.3 договору абонент зобов'язується надавати повну і достовірну інформацію (дислокацію об'єктів), яка є невід'ємною частиною договору щодо кількості та місцезнаходження всіх об'єктів водоспоживання, приєднаних до комунальних мереж, якими він користується на праві власності, оперативного управління або які знаходяться у його повному господарському віданні, тощо.

Як зазначає позивач, згідно облікових даних ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" відповідачу в період з 01.04.2013 р. по 30.06.2014 р. відповідно до умов договору були надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод на загальну суму 11 262 389,76 грн., що підтверджується актами про зняття показань з приладу обліку, які підтверджують факт надання та об'єми наданих послуг; розшифровками рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводились нарахування, та вартість наданих послуг; дебетовими інформаційними повідомленнями, які підтверджують виставлення рахунків на оплату спірних послуг до банківської установи відповідача).

Позивач вважає, що відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих йому в період з 01.04.2013 р. по 30.06.2014 р. послуг з постачання питної води та приймання стічних вод, оскільки здійснив лише часткові розрахунки за спірні послуги на суму 9 215 843,30 грн., у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 2 046 474,22 грн. (додатково сплачену абонентом суму в розмірі 318 256,25 грн. було зараховано позивачем в рахунок погашення боргу відповідача, що утворився в попередній період). При цьому за уточненим розгорнутим розрахунком позовних вимог до боржника КП "Відрадненське", яий доданий в якості додатку (далі - розрахунок позивача), вищенаведена сума заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 2 046 474,22 грн. (основний борг) містить 235 666,29 грн. заборгованості за кодом 6-1569 (населення) та 1 810 880,17 грн. заборгованості за кодом 9-51569 (холодна вода на підігрів та стоки). Крім суми основного боргу в розмірі 2 046 474,22 грн., позивач також просить стягнути з відповідача 255 511,46 грн. інфляційних нарахувань, 43 443,32 грн. 3% річних, 106 114,87 грн. пені, 102 323,71 грн. штрафу.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на безпідставність нарахування позивачем заборгованості за холодну воду, яка подається для виробництва гарячої води, оскільки договором № 08204-А/2-09 від 01.04.2008 р. не регулюються такі відносини сторін і у відповідача на балансі не перебувають теплові пункти (бойлери), а також на те, що кошти за отримані послуги з водопостачання споживачі (населення) сплачують самостійно через КП "ГІОЦ". За розгорнутим контррозрахунком відповідача по коду 6-1569 (населення), у нього відсутня заборгованість перед позивачем за послуги на підставі договору в період з 01.04.2013 р. по 30.06.2014 р., при цьому переплата складає 239 837,07 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 08204-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 01.04.2008 р. за своєю юридичною природою є договором про надання послуг, зокрема, послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами укладеного між сторонами договору, кількість води, що подається постачальником (позивач) та використовується абонентом (відповідач), визначається за показаннями лічильників, зареєстрованими у постачальника (п.п. 2.1.1 договору), а кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показаннями лічильників води та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію (п.п. 2.1.4 договору).

Відповідно до п.п. 2.2.2, 2.2.3 п. 2.2 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом (відповідачем) щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником (позивачем) розрахункового документу до банківської установи абонента; а в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Крім того, п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору узгоджено, що в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Як свідчать зібрані у справі докази, під час укладення спірного договору відповідачем відповідно до п.п. 3.3.1 п. 3.3 договору було надано позивачу дислокацію житлового фонду об'єктів КП "Відрадненське" Солом'янського району м. Києва станом на 01 квітня 2008 р. (в т.ч. з переліком теплових пунктів), відповідно до якої відповідачем було визначено об'єкти водоспоживання, на підставі яких позивач і зареєстрував за відповідачем водолічильники. Наведена дислокація відповідно до п.п. 3.3.1 п. 3.3 договору є його невід'ємною частиною, при цьому сторони підтвердили, що зміни до дислокації (в т.ч. і щодо зазначених в них теплових пунктів) в порядку п. 5.11 договору (шляхом підписання додаткової угоди) не вносились.

Судом по матеріалам справи встановлено, що КП "Відрадненське" є споживачем питної води лише для власних потреб по коду 9-1651 та для орендаторів відповідно до укладених з ними договорів по коду 9-1652. За спожиту воду по вказаним кодам відповідач сплачує кошти з власного рахунку.

Відповідно до розрахунку позивача та контррозрахунку відповідача заборгованість останнього по кодам 9-1651 (власні потреби) та 9-1652 (орендатори) за спірний період з 01.05.2012 р. по 31.03.2013 р. на підставі договору відсутня. Отже, фактично позивач не заперечує відсутність заборгованості відповідача по вказаним кодам.

З матеріалів справи також вбачається, що споживачами питної води та водовідведення по коду 9-1569 є населення (мешканці будинків). Кошти, сплачені мешканцями за питну воду на рахунки КП "Відрадненське" (відповідача) не надходять, а спрямовуються на транзитний рахунок КП ГІОЦ, який розщеплює ці кошти безпосередньо ПАТ "АК "Київводоканал" за холодну воду та водовідведення холодної води, холодну воду для підігріву, водовідведення гарячої води, що підтверджується, зокрема, інформацією, наданою КП ГІОЦ на запит суду. Враховуючи наведене, відповідач не сплачує кошти за воду, споживачем якої він не є.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення на його користь 235 666,29 грн. основного боргу по коду 9-1569 задоволенню не підлягають, як безпідставні та такі, що не відповідають умовам договору та встановленим судом обставинам даної справи.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти (бойлери) для підігріву та водовідведення (стоки) по коду 9-51569 в сумі 1 810 880,17 грн. (з яких: 1 070 589,36 грн. - вода, 740 290,81 грн. - стоки), то враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів щодо оплати відповідачем заборгованості за надані позивачем послуги з водовідведення (стоки) по коду 9-51569, а також з огляду на переплату відповідачем за заявлений позивачем період суми в розмірі 239 837,07 грн., позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 500 453,74 грн. за надані позивачем послуги з водовідведення (стоки) по коду 9-51569, виходячи з розрахунку: 740 290,81 грн. боргу за надані послуги водовідведення (стоки) - 239 837,07 грн. переплати = 500 453,74 грн. При цьому судом враховано наступне.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потребу, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення (абз. 1). Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності (абз.2). Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором (абз.3).

Однак, матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву. В свою чергу, позивач належних доказів на спростування тверджень відповідача про відсутність на його балансі теплових пунктів (бойлерів) суду не надав.

Розпорядженнями КМДА від 28.08.07 р. № 1127 (п. 4), від 30.01.09 р. № 95 (п. 7), від 29.04.09 р. № 516 (п. 6), від 31.08.09 р. № 980 (п. 7), від 30.11.09 р. № 1332 (п. 6), було передбачено, що балансоутримувачі теплових пунктів повинні укладати з ПАТ "АК "Київводоканал" договори на придбання холодної води, що використовується для вироблення послуги з централізованого водопостачання гарячої води.

Умовами укладеного між сторонами договору № 08204-А/2-09 від 01.04.2008, на який посилається позивач як на підставу позову, не передбачено надання позивачем послуг з постачання питної води для потреб гарячого водопостачання і вказаний договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати за послуги з постачання холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води.

Питна вода, що надходить від позивача є лише сировиною, яка в подальшому подається відповідачу після підігріву її в бойлері, які не знаходяться на балансі відповідача. Вказана послуга оплачується балансоутримувачем теплових пунктів за договором, укладеним з постачальником теплової енергії в гарячій воді.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, між позивачем і відповідачем не укладалося додаткової угоди про постачання холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Відповідно до контррозрахунку відповідача вбачається, що переплата за заявлений період по Договору по коду 9-1569 склала 239 837,07 грн., а тому вказана сума повинна бути зарахована в рахунок погашення боргу відповідача за надані позивачем послуги водовідведення (стоки) по коду 9-51569, так як доказів здійснення оплати відповідачем цих послуг в сумі 740 290,81 грн., в тому числі в установлені строки, відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу 500 453,74 грн. за надані позивачем послуги з водовідведення (стоки) по коду 9-51569, тоді як в частині стягнення основного боргу за послуги питної води, яка йде на підігрів по коду 9-51569 позивачу слід відмовити.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах від 08.08.2012 р. у справі № 5011-16/11466-2012, від 02.04.2013 р. у справі 5011-16/11466-2012, від 19.03.2014 у справі № 910/13220/13.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 255 511,46 грн. інфляційних нарахувань, 43 443,32 грн. 3% річних, 106 114,87 грн. пені та 102 323,71 грн. штрафу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Як встановлено судом, позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по спірному договору в період з 01.04.2013 р. по 30.06.2014 р. в сумі 1 546 020,48 грн. (2 046 474,22 грн. сума основного боргу, заявлена позивачем до стягнення - 500 453,74 грн. суми основного боргу, в якій суд визнав позовні вимоги обгрунтованими = 1 546 020,48 грн.)

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 4.2. договору, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а згідно п. 4.6 договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовляється сплатити.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що ні позивач, ні відповідач не надали суду належних доказів сплати із зазначенням дат оплати спожитих послуг з водопостачання та водовідведення за договором № 08204-А/209 від 01.04.2008 р., а також враховуючи відсутність відповідних розрахунків позивача та контррозрахунків відповідача із зазначенням цих дат оплати, то за таких обставин суд приходить до висновку, що встановити періоди нарахування сум заборгованості відповідача за невиконання грошового зобов'язання за даним договором в частині інфляційних нарахувань, 3% річних, пені, штрафу, як похідних від суми основного боргу в сумі 500 453,74 грн., в якій суд задовольняє позовні вимоги, не є можливим, у зв'язку з чим, суд визнає розрахунки позивача в цій частині необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 255 511,46 грн. інфляційних нарахувань, 43 443,32 грн. 3% річних, 106 114,87 грн. пені та 102 323,71 грн. штрафу задоволенню не підлягають повністю.

Як вбачається з приписів статті 35 ГПК України, остання визначає підстави, за яких особи, які беруть участь у справі, звільняються від обов'язку доказування. Зокрема, частини 2-4 наведеної статті вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Так, відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на наведене, висновки господарських судів, зокрема, стосовно відсутності доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів); стосовно того, що умовами спірного договору не регулюється постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води; стосовно відсутності підстав для нарахування позивачем відповідачу вартості послуг з постачання води для підігріву; стосовно відсутності підстав для нарахування позивачем відповідачу вартості послуг з водопостачання та водовідведення, споживачами та платниками яких є населення, що встановлені у рішеннях господарських судів по справам № 7/295-22/335, № 35/279, № 5011-16/11466-2012, № 910/13220/13, в яких брали участь ті ж самі сторони, що і у справі № 910/24789/14 та які залишені без змін відповідними постановами Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України, є преюдиціальними при розгляді даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Відрадненське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03141, м. Київ, вул. Михайла Донця, 15-А, ідентифікаційний код 35756950) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 500 453 (п'ятсот тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 74 коп. основного боргу та 10 009 (десять тисяч дев'ять) грн. 07 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. У задоволенні іншої частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку

подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 12.06.2015 р.