Рішення

від 10.06.2015 по справі 910/11717/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015№910/11717/15

За позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Компані ЛТД" простягнення 258 210 896,16 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Демченко О.В. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 10.06.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Компані ЛТД" про стягнення 258 210 896,16 грн. з яких: 218 029 589,05 грн. - заборгованість за кредитом, 35 390 682,37 грн. - заборгованість за процентами, 2 107 432,62 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 225 796,34 грн. - заборгованість по 3 % річних, 2 457 395,78 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2015 порушено провадження у справі №910/11717/15, розгляд справи призначений на 10.06.2015.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150, приміщення №17, однак із зазначеної адреси до суду повернулась поштова кореспонденція з довідкою ф.20 "не розшукано".

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.06.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

05.06.2013 між банком та ТОВ "Добробут Інвестсервіс" укладений кредитний договір №69-2013 із наступними змінами та доповненнями до нього (далі - кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язався надати ТОВ "Добробут Інвестсервіс" кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 108 000 000,00 грн. зі сплатою відсотків відповідно до умов кредитного договору, терміном повернення кредиту до 04.12.2014 включно.

Договором про внесення змін від 26.06.2013 до кредитного договору сторони погодили, що кредитор зобов'язується надати ТОВ "Добробут Інвестсервіс" кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 208 000 000,00 грн.

04.10.2013 між ПАТ "ВіЕйБі Банк", ТОВ "Добробут Інвестсервіс" та ТОВ "Тар Компані ЛТД" (позичальник, боржник)укладено договір про внесення змін №7 до кредитного договору №69-2013, яким здійснено заміну позичальника в кредитному договорі, у зв'язку з чим всі права та обов'язки позичальника за кредитним договором перейшли від ТОВ "Добробут Інвестсервіс" до ТОВ "Тар Компані ЛТД", загальна сума зобов'язань за договором, що переходить до нового позичальника становить 218 029 589,05 грн. Відсоткова ставка за користування кредитом згідно договору про внесення змін №8 від 04.10.2013 до кредитного договору становить 25 % річних.

В подальшому сторони встановили термін остаточного повернення кредиту - 04.12.2015 згідно договору про внесення змін від 01.04.2014.

Договором про внесення змін від 13.08.2014 до кредитного договору сторони погодили, що процентна ставка з 01.09.2014 встановлюється у розмірі 16,1 % річних.

Договором про внесення змін від 15.10.2014 до кредитного договору, сторони погодили, що процентна ставка нарахована за період з 01.05.2014 по 30.09.2014 позичальник сплачує в строк до 15.11.2014.

Згідно п. 15.4 кредитного договору, договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Матеріали справи свідчать, що банк виконав свої зобов'язання за договором та надав відповідачу кредит у розмірі 218 029 589,05 грн. та відповідач не повернув заборгованість за кредитом, яка станом на 24.02.2015 становить 218 029 589,05 грн.

Згідно умов договору (п.1.2) банк за користування кредитом нараховує проценти у відповідності до п. 2.3 кредитного договору виходячи із фактичної суми заборгованості.

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору (зі змінами та доповненнями), відповідач зобов'язаний: проценти нараховані за місяць сплачувати щомісяця, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані. При цьому, проценти нараховані по 30.09.2014 позичальник сплачує в строк до 15.11.2014.

Однак, як свідчать матеріали справи станом на 24.02.2015 прострочена заборгованість відповідача по сплаті відсотків за користування кредитом становить 35 390 682,37 грн., враховуючи часткове погашення процентів за користування кредитом у розмірі 47 820 728,84 грн. Доказів погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом відповідач суду не надав.

Судом встановлено, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором утворилась заборгованість, що складається з заборгованості по кредиту у сумі 218 029 589,05 грн., заборгованості за процентами у сумі 35 390 682,37 грн.

Вимога №32-2775 від 04.03.2015 про погашення заборгованості за кредитним договором, яка направлена на адресу відповідача 06.03.2015, останнім не задоволена та залишена без відповіді.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Отже, суд дійшов висновку про доведеність позивачем наявності заборгованості у відповідача за кредитним договором, яка станом на 24.02.2015 становить: 218 029 589,05 грн. заборгованість за кредитом, 35 390 682,37 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за кредитним договором, позивач нарахував до стягнення пеню за прострочення сплати процентів - 2 107 432,62 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 14.4 кредитного договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Таким чином, суд здійснив перевірку розрахунку пені та визнав його таким, що проведений з урахуванням вищенаведених положень, тому пеня підлягає задоволенню у розмірі 2 107 432,62 грн.

Позивач заявив до стягнення 3 % річних 225 796,34 грн. та 2 457 395, 78 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перевіреним розрахунком 3 % річних, останні підлягають задоволенню у розмірі заявленому до стягнення - 225 796,34 грн.

Щодо заявленої до стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 457 395,78 грн., суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Згідно із роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Суд перевірив розрахунок інфляційних та встановив, що за період з 18.11.2014 по 15.01.2015 при розрахунку інфляційних, судом встановлено, що останні дорівнюють 0,00, а на суму 33 082 555,43 грн. за період з 17.02.2015 по 24.02.2015 суд також визнає розрахунок інфляційних втрат безпідставним, оскільки період складає менше місяця.

Інші періоди за які позивач розрахував інфляційні втрати суд перевірив вказаний розрахунок за визначеними позивачем періодами та за перерахунком суду інфляційні втрати підлягають задоволенню у розмірі 1 595 364, 91 грн.

Відповідач в порядку ст. 33 ГПК України, не спростував належними та допустимими доказами вищенаведені обставини та докази наявні в матеріалах справи.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного в сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Постановою Правління НБУ від 19.03.2015 року №188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб" прийнято рішення від 20.03.2015 №63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

За приписами п. 22 ч. 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 72 836, 02 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Компані ЛТД" (03680, М. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150, приміщення 17, код 35436499) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, код 19017842) заборгованість за кредитом у розмірі 218 029 589, 05 грн. (двісті вісімнадцять мільйонів двадцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дев»ять гривень 05 коп.), заборгованість за процентами - 35 390 682,37 грн. (тридцять п'ять мільйонів триста дев'яносто тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 37 коп.), пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 2 107 432, 62 грн. (два мільйона сто сім тисяч чотириста тридцять дві гривні 62 коп.), 3 % річних - 225 796,34 грн. (двісті двадцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто шість гривень 34 коп.) та інфляційні - 1 595 364,91 грн. (один мільйон п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні 91 коп.).

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Компані ЛТД" (03680, М. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150, приміщення 17, код 35436499) в доход Державного бюджету України 72 836, 02 грн. (сімдесят дві тисячі вісімсот тридцять шість гривень 02 коп.) судового збору.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 15.06.2015.

Суддя М.Є. Літвінова