Рішення

від 09.06.2015 по справі 915/659/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 915/659/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Кушніренко А.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Пляшечник В.М., голова

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Толпєєв А.С., довіреність від 14.11.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Фермерського господарства «ВОЛОДИМИР і К» (85330, Донецька обл., Красноармійський р-н, с. Гришине, вул. Воробйова, 41, код ЄДРПОУ 21982177)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове підприємство «НІКАГРО» (54001, м. Миколаїв, вул. Московська, 7/4, код ЄДРПОУ 26507788)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Українські ковбаси» (57217, Миколаївська обл., Жовтневий р-н, с. Полігон, вул. Зоряна, 1-А, код ЄДРПОУ 20895178)

про: визнання права власності та зобов'язання повернути майно, -

Суть спору: Фермерське господарство «ВОЛОДИМИР і К» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове підприємство «НІКАГРО» про:

- визнання за позивачем права власності на майно - фуражне зерно, українського походження, у кількості 393120 кг, яке перебуває на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Українські ковбаси»;

- зобов'язання повернути позивачу майно - фуражне зерно, українського походження, у кількості 393120 кг, поставлене за договором постави пшениці №023-0608 від 18.08.2014р.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору поставки пшениці №023-0608 від 18.08.2014р. в частині оплати товару; не підписання відповідачем накладної, за якою йому поставлявся товар, у зв'язку з чим право власності на товар до відповідача не перейшло, на підставі чого позивач просить повернути відвантажений товар.

Ухвалою суду від 23.04.2015р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Українські ковбаси».

18.05.2015р. за вх.№8652/15, вх.№8653/15, вх.№8655/15, вх.№8656/15, вх.№8657/15, вх.№8659/15, вх.№8660/15, вх.№8661/15, вх.№8662/15 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

19.05.2015р. за вх.№8791/15 Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Українські ковбаси» звернулось до господарського суду в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору з позовною заявою до Фермерського господарства «ВОЛОДИМИР і К» про стягнення вартості послуг зберігання пшениці фуражної у кількості 279,06 тон за період з 30.09.2014р. по 18.05.2015р. у сумі 116945,67 грн.

Ухвалою суду від 19.05.2015р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Українські ковбаси» і додані до неї документи повернуто без розгляду.

09.06.2015р. за вх.№10448/15 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, яка за своєю правовою суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог за вимогою про визнання права власності на зерно, та заявою про зміну предмету позову за вимогою про зобов'язання повернути зерно. Відповідно до поданої заяви позивач просить суд:

- визнати право власності ФГ «ВОЛОДИМИР і К» на зерно пшениці фуражної врожаю 2014 року у кількості 279,06 тонн, що знаходиться на зберіганні ТОВ АП «Українські ковбаси» за договором зберігання зерна №7/08-2014 від 11.08.2014р., укладеного між ТОВ АП «Українські ковбаси» та ТОВ ТПП «НІКАГРО»;

- зобов'язати ТОВ ТПП «НІКАГРО» повернути зерно пшениці фуражної врожаю 2014 року, поставленої по договору №023-0608 від 18.08.2014р. в кількості 393,12 тонн, в тому числі 279,06 тонн, що знаходиться на зберіганні ТОВ АП «Українські ковбаси» за договором зберігання зерна №7/08-2014 від 11.08.2014р., укладеного між ТОВ АП «Українські ковбаси» та ТОВ ТПП «НІКАГРО».

09.06.2015р. за вх.№10447/15 до суду від позивача надійшла заява про повернення позивачу при винесенні рішення сплаченої суми судового збору у розмірі 16786 грн.

09.06.2015р. за вх.№10449/15 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

09.06.2015р. за вх.№10450/15 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.04.2015р., яке повернулось до суду з довідкою пошти «за закінченням терміну зберігання», витяг від 09.06.2015р. з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень про направлення відповідачу ухвали суду від 19.05.2015р. та відповідний реєстр поштових відправлень.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з наступними змінами та доповненнями).

За таких обставин господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю належним чином повідомленого представника відповідача в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та третьої особи, господарський суд встановив:

18.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове підприємство «НІКАГРО» (Покупець, відповідач) та Фермерським господарством «ВОЛОДИМИР і К» (Продавець, позивач) укладений договір поставки пшениці №023-0608, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався поставити і продати, а Покупець - прийняти та оплатити пшеницю фуражну українського походження, врожаю 2014р. (товар), на умовах даного договору.

Згідно з п.2.1 договору сторони погодили наступні умови договору, а саме: найменування товару - пшениця фуражна; кількість товару, т. - 400; ціна товару за 1 т з ПДВ, грн. - 1980; загальна вартість товару з ПДВ по договору, грн. - 792000; сума ПДВ 20%, грн. - 132000.

За п.2.2 договору якість товару, що підлягає поставці, повинна відповідати наступним вимогам: - вологість - базис 14%; - сміттєва домішка - базис 2%; - зернова домішка - базис 5%; - натура - базис 720 г/л; інші показники якості товару - відповідно до ДСТУ 3768:2010.

У відповідності до п.2.3 договору при поставці Продавцем товару з показниками якості: вологість - більше ніж 14%, сміттєва домішка - більше ніж 2%, ціна товару знижується на процент, який відповідає різниці між фактичними показниками якості товару (визначені лабораторією) і якості товару з показниками: вологість - до 14%, сміттєва домішка - до 2%. Товар, який не відповідає обмежувальним нормам показників якості, вказаних в п.2.2 договору, Покупцем не приймається, або Покупець має право придбати такий товар за нижчою ціною, попередньо погодженою з Продавцем.

Відповідно до п.2.3 договору зменшення ціни товару здійснюється Покупцем особисто, у разі не відповідності якості товару, якщо вона нижче показників (гірші за вказані показники), зазначених у п.2.2 сторони здійснюють перерахунок остаточної ціни на товар, підставою може бути лабораторний аналіз у місті розвантаження товару. У даному випадку Покупець повідомляє Продавця, а Продавець зобов'язаний прийняти інформацію від Покупця та надати документи згідно п.3.6 з урахуванням змін ціни та якості.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що умови поставки - EXW склад Продавця, згідно з правилами Інкотермс-2010. Всі витрати при завантаженні транспорту здійснюються за рахунок Продавця. У випадку розбіжностей умов цього договору з правилами «Інкотермс-2010» пріоритет мають умови договору. Адреса за якою передається товар: Донецька обл., Красноармійський район, с. Гришине, вул. Воробйова, 41.

Згідно з п.3.2 договору при поставці товару Продавець повинен у товарно-транспортній накладній на кожний автомобіль зазначити вантажоотримувача ТОВ «ТПП «НІКАГРО». Право власності, та всі ризики пов'язані з товаром, переходять від Продавця до Покупця в момент підписання Покупцем накладної за якою передається товар. Покупець має право самостійно визначити місце поставки товару в межах умов, вказаних у цьому пункті.

За п.п. 4.1, 4.2 договору оплата товару здійснюється Покупцем за повну партію продукції, отриману від Продавця, у кількості зазначеній у цьому договорі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця по факту його отримання у повному обсязі зазначеному у договорі, впродовж трьох банківських днів після отримання наступних документів: оригіналу даного договору, підписаного уповноваженим представником Продавця і завіреного печаткою; рахунка-фактури; видаткової накладної, виписаної в день поставки; податкової накладної (зареєстрованих в ЄРПН); карантинного сертифіката; сертифікат про відсутність у товарі ГМО надається за вимогою Покупця. Оплата отриманого товару здійснюється виходячи з остаточної ціни на товар визначеної відповідно до п.2.4 даного договору.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що строк дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами і до 31 листопада 2014 року, а у випадках несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.

На виконання умов договору поставки пшениці №023-0608 від 18.08.2014р. позивачем було відвантажено відповідачу зерно пшениці фуражної врожаю 2014 року в кількості 393,12 тонн, що підтверджується товарно-транспортними накладними №18 від 25.08.2014р., №20 від 27.08.2014р., №21 від 27.08.2014р., №22 від 27.08.2014р., №23 від 28.08.2014р., №24 від 28.08.2014р., №26 від 01.09.2014р., №27 від 01.09.2014р., №30 від 04.09.2014р., поясненнями позивача, змістом листів позивача від 23.09.2014р. №29 та від 27.03.2015р. №31, змістом листа відповідача від 26.09.2014р. №175.

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що Покупцем не підписано накладну, з підписанням якої відповідно до п.3.2 договору сторони пов'язали момент переходу до відповідача право власності на товар, що поставляється за договором поставки пшениці №023-0608 від 18.08.2014р., ані при поставці товару (зерна пшениці фуражної врожаю 2014 року в кількості 393,12 тонн), ані в результаті надсилання відповідачу 30.09.2014р. вказаної накладної разом з рахунком-фактурою та податковими накладними, що підтверджується поясненнями позивача, змістом листа відповідача від 26.09.2014р., відсутністю в матеріалах справи доказів протилежного.

Відвантажений позивачем товар був частково (у кількості 279,06 тонн) переданий відповідачем на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Українські ковбаси» за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове підприємство «НІКАГРО» (Поклажодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Українські ковбаси» (Зерновий склад, третя особа) договором №7/08-2014 складського зберігання зерна та надання послуг по доробці від 11.08.2014р., за предметом якого Поклажодавець передає зерно пшениці врожаю 2014р. по якості не більше обмежувальних показників якості діючої нормативної документації на відповідний вид зерна, на оплатне зберігання, прийомку, чистку, сушіння, забезпечує його переоформлення або відвантаження на умовах визначених даним договором.

Факт передачі відповідачем частини відвантаженого позивачем за договором поставки пшениці №023-0608 від 18.08.2014р. товару (зерна пшениці фуражної врожаю 2014 року) у кількості 279,06 тонн на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Українські ковбаси» та знаходження на даний час на зберіганні останнього підтверджується укладеним між відповідачем та третьою особою договором №7/08-2014 складського зберігання зерна та надання послуг по доробці від 11.08.2014р.; поясненнями третьої особи; наданими третьою особою Загальним реєстром ТТН на прийняту від ТОВ «ТПП «НІКАГРО» пшеницю, добовими реєстрами ТТН на прийняту від ТОВ «ТПП «НІКАГРО» пшеницю, товарно-транспортними накладними; змістом листа позивача від 25.04.2015р. №37 на адресу автоперевізника (Фізичної особи-підприємця Безміліциної Олени Анатоліївни) та змістом відповіді Фізичної особи-підприємця Безміліциної Олени Анатоліївни на вказаний лист позивача у листі від 30.04.2015р. №45, в якому на запит позивача автоперевізник повідомив, що у серпні 2014 року отримав замовлення від ТОВ «ТПП «НІКАГРО» на автомобілі для перевезення зерна від ФГ «ВОЛОДИМИР і К» за адресою пункту навантаження: Донецька обл., Красноармійський р-н, с. Гришине, пункт розвантаження - Миколаївська обл., Жовтневий р-н, с. Полігон, елеватор ТОВ АП «Українські ковбаси»; надав для перевезення машини MAN АЕ 5164 НА водій Сова С.І., MAN АЕ 7957 НН водій Пушкаренко Ю.Є., MAN АЕ 7956 НН водій Денисов М.А.; відвантажений товар був доставлений третій особі.

У листі №29 від 23.09.2014р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату 778477,60 грн. за 393,12 тонни відвантаженого позивачем за договором поставки пшениці №023-0608 від 18.08.2014р. зерна.

У відповідь на вказаний лист позивача у листі №175 від 26.09.2014р. відповідач визнав факт відвантаження позивачем за договором поставки пшениці №023-0608 від 18.08.2014р. на адресу відповідача 393,12 тонн товару - зерна пшениці фуражної врожаю 2014 року, та із посиланням на фактичні показники з якості поставленої продукції запропонував позивачу розрахуватись за товар за ціною 1100 грн. за кожну тонну або відмовитись її прийняти.

У листі №31 позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити товар, відвантажений позивачем за договором поставки пшениці №023-0608 від 18.08.2014р. за ціною 1980 грн. за 1 т або повернути відвантажений товар.

Виходячи з наявних матеріалів справи відповідачем не оплачений відвантажений позивачем товар ані за ціною 1980 грн. за 1 тонну, ані за ціною 1100 грн., вказаною відповідачем у листі №175 від 26.09.2014р.

Несплата відповідачем відвантаженого позивачем за договором поставки пшениці №023-0608 від 18.08.2014р. товару та не підписання відповідачем накладної, за якою йому поставлявся товар, стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу вимог ч.ч. 1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з вимогами ст. 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами , висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі . В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 1 ст. 35 ГПК України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Частиною першою статті 35 ГПК передбачено можливість звільнення від доказування перед судом обставин, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. У застосуванні відповідної норми господарським судам необхідно враховувати таке. Визнання обставин може здійснюватися учасниками судового процесу: - в письмовій формі шляхом зазначення про таке визнання у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, поданих суду заяві, клопотанні, листі тощо; - в усній формі під час надання суду усних заяв, клопотань і пояснень; у такому разі про визнання обставин зазначається у протоколі судового засідання. За необхідності суд може зажадати від учасника судового процесу подання відповідної заяви, клопотання, пояснення в письмовій формі. Про визнання обставин може свідчити й зміст поданих суду письмових документів: претензій та відповідей на них, листів та інших письмових звернень учасників судового процесу один до одного (наприклад, лист, надісланий у відповідь на претензію, в якому зазначається про повне або часткове визнання заявленої до стягнення заборгованості).

Така ж правова позиція викладена і у п.2.5-1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з наступними змінами і доповненнями).

За вимогами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши наявні матеріали справи в їх сукупності, господарський суд дійшов наступних висновків:

- за умовами договору поставки пшениці №023-0608 від 18.08.2014р. позивачем відвантажено відповідачу зерно пшениці фуражної врожаю 2014 року в кількості 393,12 тонн;

- відвантажений позивачем товар був частково у кількості 279,06 тонн переданий відповідачем на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Українські ковбаси» і продовжує знаходитись на зберіганні останнього;

- право власності на відвантажене відповідачу зерно пшениці фуражної врожаю 2014 року у кількості 393,12 тонн, з яких: 279,06 тонн - передане відповідачем на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Українські ковбаси» - у відповідності до п.3.2 договору поставки пшениці №023-0608 від 18.08.2014р. до відповідача - ТОВ «ТПП «НІКАГРО» не перейшло у зв'язку з не підписанням відповідачем як Покупцем вказаного зерна накладної, за якою йому передавався товар;

- власником відвантаженого відповідачу зерна пшениці фуражної врожаю 2014 року у кількості 393,12 тонн, з яких: 279,06 тонн - передане відповідачем на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Українські ковбаси», залишається позивач у справі - ФГ «ВОЛОДИМИР і К».

В матеріалах справи відсутні докази, та позивачем не доведено суду факт невизнання та/або оспорення відповідачем права власності позивача на зерно пшениці фуражної врожаю 2014 року у кількості 279,06 тонн, з огляду на що господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленої позовної вимоги про визнання права власності ФГ «ВОЛОДИМИР і К» на зерно пшениці фуражної врожаю 2014 року у кількості 279,06 тонн, що знаходиться на зберіганні ТОВ АП «Українські ковбаси» за договором зберігання зерна №7/08-2014 від 11.08.2014р., укладеного між ТОВ АП «Українські ковбаси» та ТОВ ТПП «НІКАГРО».

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ТОВ «ТПП «НІКАГРО» повернути зерно пшениці фуражної врожаю 2014 року, поставленої по договору №023-0608 від 18.08.2014р. в кількості 393,12 тонн, в тому числі 279,06 тонн, що знаходиться на зберіганні ТОВ АП «Українські ковбаси» за договором зберігання зерна №7/08-2014 від 11.08.2014р., укладеного між ТОВ АП «Українські ковбаси» та ТОВ ТПП «НІКАГРО», господарський суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ст. 697 ЦК України у зв'язку з ненастанням обставин, за яких право власності на вказаний товар перейшло до відповідача - ТОВ «ТПП «НІКАГРО», позивач має право вимагати від відповідача повернення належного позивачу (ФГ «ВОЛОДИМИР і К») товару у кількості 393,12 тонн.

Водночас оскільки вказана позовна вимога про зобов'язання повернути товар заявлена позивачем (ФГ «ВОЛОДИМИР і К») до відповідача у справі (ТОВ «ТПП «НІКАГРО»), господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги ФГ «ВОЛОДИМИР і К» в частині зобов'язання ТОВ ТПП «НІКАГРО» повернути зерно пшениці фуражної врожаю 2014 року, поставленої по договору №023-0608 від 18.08.2014р. в кількості 393,12 тонн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ФГ «ВОЛОДИМИР і К» підлягають частковому задоволенню.

Іншого сторонами не доведено.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, із врахуванням того, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача у справі, господарський суд, користуючись процесуальним правом, передбаченим ч.2 ст. 49 ГПК України покладає на відповідача судовий збір за обома заявленими позовними вимогами, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог у заяві за вх.№10448/15 від 09.06.2015р., незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фермерського господарства «ВОЛОДИМИР і К» задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове підприємство «НІКАГРО» (54001, м. Миколаїв, вул. Московська, 7/4, код ЄДРПОУ 26507788) повернути Фермерському господарству «ВОЛОДИМИР і К» (85330, Донецька обл., Красноармійський р-н, с. Гришине, вул. Воробйова, 41, код ЄДРПОУ 21982177) зерно пшениці фуражної врожаю 2014 року, поставленої по договору №023-0608 від 18.08.2014р. в кількості 393,12 тонн.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове підприємство «НІКАГРО» (54001, м. Миколаїв, вул. Московська, 7/4, код ЄДРПОУ 26507788) на користь Фермерського господарства «ВОЛОДИМИР і К» (85330, Донецька обл., Красноармійський р-н, с. Гришине, вул. Воробйова, 41, код ЄДРПОУ 21982177) 12268 (дванадцять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 78 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 15 червня 2015 року.

Суддя Ю.С. Бездоля