Ухвала

від 16.06.2015 по справі 405/3522/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1566/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Авраменко Т. М.

УХВАЛА

16.06.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді :Авраменко Т.М.

суддів : Кіселика С.А., Суржика М.М.,

секретаря : Кравченко Я.С.

за участю представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах приватного підприємства «АПСНИ» на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 травня 2015 року у справі за заявою ОСОБА_3 до приватного підприємства «АПСНИ», про забезпечення позову.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до приватного підприємства «АПСНИ» про відшкодування збитків, заподіяних порушенням зобов'язання. Зазначав, що 12 листопада 2013 року між ним та відповідачем укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу 9/25 часток незавершеного будівництва торгівельно-побутового комплексу, що знаходиться в м. Кіровограді, вул. Космонавта Попова (навпроти школи № 35). В цей же день представнику відповідача він сплатив 301800 грн. на виконання умов укладення в майбутньому купівлі ще частки цього комплексу, проте договір купівлі-продажу не було укладено. Просив стягнути з відповідача збитки за курсом долара на 12 травня 2015 року в сумі 777059 грн.

05 травня 2015 року подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно 85/100 та 8/25 часток комплексу та заборонити відповідачу провадити будь-які дії по рахунку в ПАТ «Авант-Банк»(а.с.21).

Провадження у цивільній справі відкрито 18 травня 2015 року (а.с.28).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 травня 2015 року частково задоволена заява ОСОБА_3 про забезпечення позову. Суд наклав арешт на 85/100 та 8/25 часток торгівельно-побутового комплексу, що знаходиться в м. Кіровоград, вул. Космонавта Попова (навпроти школи № 35), в іншій частині вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову, постановлену з порушенням норм процесуального права. Посилається на те, що ухвала суду не відповідає вимогам ст.209 ЦПК України, фактично не містить мотивувальної частини. Індивідуальні ознаки майна, на яке накладено арешт, в ухвалі не визначено.

В засіданні апеляційного суду представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, а представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки ухвала суду є законною.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч.3 ст.151 ЦПК України).

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч.2 ст.151 ЦПК України). Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.152 ЦІПК України).

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Проте зміст мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам та ст. 209 ЦПК України. Крім того, в мотивувальній частині ухвали зазначено, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, а в резолютивній частині - задоволенню частково.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.151 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

З аналізу вказаних положень статей 151,152 ЦПК України випливає, що арешт, як вид забезпечення позову, може бути накладений лише на майно або грошові кошти, які належать саме відповідачу по справі (є власністю відповідача), тому відомості чи належать об'єкти нерухомого майна на праві власності відповідачу та про вартість майна, на яке накладається арешт, є необхідними для вирішення питання про забезпечення позову.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є власником 9/25 частки комплексу, а наклавши арешт на 85/100 та 8/25 часток цього ж комплексу, суд не врахував, що разом ці частки складають більше одиниці - 153/100, тобто розмір частки нерухомого майна, що належить на праві власності відповідачу, судом не встановлено.

Обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо відсутності в ухвалі суду індивідуальних ознак майна, на яке накладено арешт та яке є власністю відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.10 ЦПК України), обов'язки доказування і подання доказів покладається на сторони (ст.60 ЦПК України), тому суд не вправі за власною ініціативою збирати докази.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи також відсутні відомості про вартість майна відповідача, що унеможливлює встановити співмірність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Наведене свідчить, що в межах заяви про забезпечення позову, наданих доказів та доводів апеляційної скарги ухвала суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Відмова в задоволенні цієї заяви не перешкоджає позивачу повторно звернутися із заявою про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи.

Керуючись п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, п.6 ч.1 ст.314,ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах приватного підприємства «АПСНИ» задовольнити .

Скасувати ухвалу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 18 травня 2015 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову .

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 85/100 та 8/25 часток торгівельно-побутового комплексу, що знаходиться в м. Кіровограді, вул. Космонавта Попова (навпроти школи № 35) та є приватною власністю приватного підприємства «АПСНИ», відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя :

1) судді :

2)

3)

4)

5)