Рішення

від 13.01.2016 по справі 405/3522/15-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/3522/15-ц

2/405/776/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2016 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Плохотніченко Л.І.

за участю секретаря: Волошиної І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства АПСНИ про відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання та зустрічним позовом приватного підприємства АПСНИ до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі - продажу

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в Ленінський районний суд м. Кіровограда з позовом до приватного підприємства АПСНИ про відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання зазначивши, що 12.11.2013 року між ним та відповідачем було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу 9/25 часток торгівельно - побутового комплексу незавершеного будівництва розташованого за адресою:. м. Кіровоград, вул. Космонавта Попова (навпроти школи № 35).

Після укладення вказаного вище договору, директором підприємства АПСНИ позивачеві було запропоновано придбати інші частки вказаного комплексу, за умови внесення передплати готівковими коштами.

Також позивач зазначив, що 12.11.2013 року він передав представнику відповідача 301 800,00 грн., на виконання умов укладення майбутнього договору купівлі - продажу частки торгівельного комплексу, розташованого за адресою:. м. Кіровоград, вул. Космонавта Попова (навпроти школи № 35). В подальшому, жодних дій з боку відповідача щодо укладання між позивачем та відповідачем правочинів не було. Директор підприємства АПСНИ ОСОБА_2 почав уникати контактів та зустрічей з позивачем, а пізніше позивачеві стало відомо, що відносно ОСОБА_2 порушено кримінальне провадження за ознаками шахрайства і, на даний час він перебуває покарання в місцях позбавлення волі.

Позивач вважає, що відносини, які виникли між ним та відповідачем щодо купівлі - продажу вказаного вище майна не є договором купівлі - продажу майна, оскільки не відповідають нормам ЦК України, у зв'язку з чим з даним позовом звернувся до суду.

Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом, згідно з яким вказав, що позивач за первинним позовом ввів його в оману щодо фактів, які впливали на укладення правочину та зазначив, що його дії були направлені не на придбання майна, а на відібрання грошових коштів, подальше захоплення підприємства АПСНИ та його майна, у зв'язку з чим просить суд договір купівлі - продажу 9/25 часток торгівельно - побутового комплексу незавершеного будівництва розташованого за адресою:. м. Кіровоград, вул. Космонавта Попова (навпроти школи № 35) від 12.11.2013 року визнати недійсним.

Представник позивача за первинним позовом у судове засідання з'явився, надав пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, зустрічний позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити.

Представник відповідача за первинним позовом у судове засідання з'явився, надав пояснення, згідно з якими позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити, зустрічний позов підтримав та просив задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що як первинний так і зустрічний позови не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі попереднього договору з передачею авансових платежів від 27 червня 2013 року, укладеного між Приватним підприємством Апсни , в особі директора ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_1 з іншого боку, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Приватне підприємство Апсни взяло на себе зобов'язання продати ОСОБА_1 наступний об'єкт нерухомості, а саме: а) частку торгівельного комплексу, яка складає з торговельного павільйону № 16, площею 64 кв. м., торговельного павільйону 3 17, площею 64 кв. м., торговельного павільйону 3 18, площею 64 кв. м., торговельного павільйону № 19, площею 64 кв. м, що розташована за адресою: м. Кіровоград, вул.. Космонавта Попова, (напроти школи № 35). Також за цим же попереднім договором (пп б п.2) сторони домовилися, що в цілому сума договору купівлі - продажу нерухомості, що визначена вище (нежитлова будівля магазину), має становити 448 250, 00 грн.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 12.11.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3, укладеного між Приватним підприємством Апсни , в особі директора ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_1 з іншого боку, Приватне підприємство Апсни передало у власність 9, 25 часток торгівельно - побутового комплексу незавершеного будівництва, готовністю 61%, розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. Космонавта Попова (навпроти школи № 35), а ОСОБА_1 прийняв (купує) вказаний комплекс у власність, сплативши за нього обговорену ціну відповідно до умов, що визначені у вказаному договорі.

Під час розгляду справи представники сторін погодили та визнали, що зазначені в попередньому договорі павільйони №№ 16 - 19, відповідають вказаним павільйонам в п. 1.3 договору купівлі - продажу від 12.11.2013 року (а. с. 10).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 12657134 від 12.11.2013 року, позивач є власником 9,25 часток незавершеного будівництва торгівельно - побутового комплексу, площею 0, 4097 га, готовністю 61%, розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. Космонавта Попова (навпроти школи № 35), реєстраційний номер об'єкта нерухомості майна: 199570835101, опис об'єкта нерухомого майна: А - павільйон, А1 - павильйон, А2 - павильйон, А3 - павильйон, А4 - павильйон, А5 - павильйон, А6 - павильйон, А7 - павильйон, А8 - павильйон, А9 - павильйон, А10 - павильйон, А11 - павільйон (а. с. 12).

У судовому засіданні від 13.01.2016 року представники сторін також підтвердили, що за договором купівлі - продажу від 12.11.2013 року, сторонами договору остаточно було визначено вартість майна, розмір якого склала 149 200,00 грн. та підтвердили проведення повного розрахунку за майно, яке продане за зазначеним договором купівлі - продажу.

Крім того, 12.11.2013 року ОСОБА_2 власноручно написав та передав ОСОБА_1 розписку ( а. с. 6), згідно з якою він отримав від ОСОБА_1 301 800 грн. за частину недобудованого торгового комплексу за адресою: м. Кіровоград, вул. Попова, напроти школи № 35, яку ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2, проти чого не заперечували під час розгляду справи представники сторін.

З вказаної розписки не вбачається, що ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання щодо внесення коштів до каси підприємства, видачі ОСОБА_1 необхідних документів та укладення договору купівлі - продажу нерухомого майна, відповідно до вимог чинного законодавства, як зазначив у первинному позові позивач.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель", на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому ( ч. 1 ст. 656 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Верховним Судом України проведено узагальнення від 24.11.2008 року Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними ,відповідно до якого, якщо правочин повністю або частково виконаний однією зі сторін, а інша ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд відповідно до п. 2 ст. 220 ЦК України за вимогою сторони, що виконала правочин (або її правонаступника), може визнати його дійсним. Це правило не застосовується, якщо є передбачене законодавчими актами обмеження (заборона) на здійснення такого правочину або сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних його умов. Також слід зазначити, що правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 31 ЦПК України до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Позивачем за первинним позовом до початку розгляду справи заява щодо зміни предмету або підстави позову - не подавалася.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість первинного позову, оскільки він не ґрунтується на законі, зокрема укладена між сторонами розписка не є договором купівлі - продажу, оскільки вона не відповідає умовам визначеним законом як істотним або таким, які є необхідними для договорів даного виду, що не породжує для сторін прав та обов'язків.

З доводами представника позивача за зустрічним позовом щодо навмисного та цілеспрямованого введення відповідача в оману суд також не погоджується, оскільки відповідно до договору купівлі - продажу від 12.11.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3, укладеного між Приватним підприємством Апсни , в особі директора ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_1 з іншого боку, сторони, володіючи повним обсягом цивільної дієздатності, повністю усвідомлюючи значення своїх дій, діючи добровільно, згідно з вільним волевиявленням, котре відповідало їх внутрішній волі, маючи на меті реальне настання правових наслідків, обрали самостійно нотаріуса, до якої звернулися добровільно.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Таким чином позивачем під час розгляду справи не було доведено ані введення його в оману, ані вчинення правочину внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущення.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 -60, 212-215, 218 ЦПК України

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного підприємства АПСНИ про відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання - відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову приватного підприємства АПСНИ до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі - продажу - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Л. І. Плохотніченко