Постанова

від 04.02.2009 по справі 41/310

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.02.2009                                                                                          

№ 41/310

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Капацин  Н.В.

 суддів:            Ропій  Л.М.

          Пашкіної С.А.

 при секретарі:           

 За участю представників:

 від позивача - Ятлук О.М. (довір. від

01.10.08р.)

відповідача -           ОСОБА_3 (довір. від 12.07.08р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ВАТ "Будівельно-монтажне управління № 23"

 на рішення Господарського суду м.Києва від

19.11.2008

 у справі № 41/310 (Спичак О.М.)

 за позовом                               ВАТ

"Будівельно-монтажне управління № 23"

 до                                                   Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

 про                                                   визнання

недійсним договору

 за зустрічним

позовом                    Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1

до                              Відкритого

акціонерного товариства „Будівельно-монтажне управління № 23”

про                              стягнення 76 350

грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від

19.11.08р. у справі            № 41/310 відмовлено

в задоволені позовних вимог Відкритого акціонерного товариства

„Будівельно-монтажне управління № 23” про визнання недійсним договору № 6 від

14.04.06р. про надання юридичних послуг, задоволено позовні вимоги Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1, стягнуто з ВАТ 

„Будівельно-монтажне управління № 23” на користь Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 76 350 грн., 763,50 грн.

державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

          Рішення суду першої інстанції

ґрунтується на тому, що відповідно до умов договору від 14.04.06р. про надання

юридичних послуг, укладеного між ВАТ „Будівельно-монтажне управління № 23” і

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, останній з 14.04.06р. по 31.12.07р. належним

чином виконував взяті на себе зобов'язання по наданню послуг, передбачених

договором, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт.

ВАТ „Будівельно-монтажне управління

№ 23” договірні зобов'язання виконало частково, заборгованість останнього

складає 76 350 грн.

          Суд першої інстанції не погоджується

з доводами позивача стосовно недійсності договору від 14.04.06р. про надання

юридичних послуг, оскільки він підписаний Головою правління ВАТ  „Будівельно-монтажне управління № 23” ОСОБА_2,

який на час підписання вказаного договору не займав зазначеної посади, крім

того, ОСОБА_2 не був уповноваженим на підписання даного договору.

Суд посилається на статтю 241

Цивільного кодексу України відповідно до якої правочин, вчинений представником з

перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки

особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією

особою. Правочин вважається схваленим, якщо особа, яку він представляє, вчинила

дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину

особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та

обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З боку ВАТ „Будівельно-монтажне

управління № 23” вчинені дії спрямовані на виконання, укладеного між сторонами

Договору, а саме: Позивач частково виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті

юридичних послуг, крім того, прийняв їх виконання згідно підписаних актів

виконаних робіт, що є відповідним його схваленням, а тому господарський суд

прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним Договору № 6 про

надання юридичних послуг від 14.04.2006 р. нормативно та документально не

доведені та задоволенню не підлягають.

          Судом першої інстанції задоволено

позовні вимоги ФОП            ОСОБА_1

щодо стягнення з ВАТ „Будівельно-монтажне управління              № 23” заборгованості  за надані юридичні послуги в розмірі 76 350

грн. 

          Також Господарським судом відмовлено

сторонам в затвердженні мирової, оскільки її умови не стосуються правовідносин

сторін, які є предметом спору та не стосуються вимог, які заявлялись в позові.

Як вбачається з тексту мирової угоди, позивач в рахунок погашення своєї

заборгованості по договору передає у власність відповідачу  нерухоме майно, яке не є предметом спору.

Не погоджуючись із вказаним

рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство „Будівельно-монтажне управління №

23” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний

господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від

19.11.2008р. у даній справі та затвердити мирову угоду, укладену між ВАТ  „Будівельно-монтажне управління № 23 і

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 12.11.08р. і припинити провадження у справі

на підставі пункту 7 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі Позивач  вказує на те, що предметом мирової угоди від

12.11.08р. у справі № 41/310 є розв'язання за обопільною згодою сторін спору

про визнання недійсним, укладеного між сторонами, договору та сплати боргу за

надані на підставі укладеного договору, послуги шляхом заміни за взаємною

згодою сторін грошового зобов'язання передачею належного боржнику майна.          

Дослідивши доводи апеляційної

скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,

колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до пункту 1.1 договору №

6 від 14.04.06р. (далі - Договір) про надання юридичних послуг, укладеного між

Відкритим акціонерним товариством „Будівельно-монтажне управління № 23” (Замовник)

і Фізичною    

особою-підприємцем

ОСОБА_1(Виконавець), Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання

надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 2.1 Договору встановлено,

що за абонентську плату виконавець бере на себе виконання наступної правової

роботи:

-          консультації з питань громадської

діяльності товариства (по електронній пошті, по телефону, особисто) - 6 годин

на місяць;

-          складення проекту договору - 3

проекти договору на місяць;

-          надання нормативних документів або

витягів з них - (в електронному вигляді - без обмежень, в друкованому вигляді -

20 аркушів безоплатно, більше 20 аркушів - 0,50 грн. за аркуш);

-          організація претензійної роботи - 3

претензії на місяць;

-          проведення реєстрацій та

перереєстрацій в державній, податковій

адміністраціях, фондах

соцстрахування, державній комісії з ЦП та ФР, інших

державних інстанціях - об'єми

узгоджуються за додатковою домовленістю.

          За додаткову плату сторонами

встановлено додатковий обсяг послуг, які Виконавець може надавати.

Замовник щомісяця перераховує

Виконавцю абонентську плату у розмірі 2 000,00 грн. без ПДВ. Розрахунки за

виконану роботу здійснюються Замовником не пізніше 5-ти банківських днів з

моменту надання Виконавцем акту прийому-передачі виконаних робіт шляхом

перерахування 100% платежу на банківський рахунок виконавця (п.п. 4,1, 4.2

Договору).

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2

Договору, надані за даним Договором послуги передаються Замовнику на підставі

акту прийому-передачі, що є невід'ємною частиною даного Договору. Акт

прийому-передачі виконаних робіт підписується сторонами після виконання робіт,

замовлених за цим Договором, не пізніше 5-го числа місяця за минулий місяць.

Додатковою угодою № 2 від

29.12.2006 р., укладеною між Позивачем і Відповідачем  продовжено термін дії договору № 6 від

14.04.06р. про надання юридичних послуг до 31.12.2007 р. Додатковою угодою № 3

від 29.12.07р. термін дії Договору продовжено сторонами до 31.12.08р.

Як вбачається з Актів

прийому-передачі виконаних робіт від 30.01.06р., 31.05.06р., 30.06.06р.,

31.07.06р., 31.08.06р., 30.09.06р., 31.10.06р., 30.11.06р., 29.12.06р.,

31.01.07р., 28.02.07р, 30.03.07р., 28.04.07р, 31.05.07р, 27.06.07р, 31.07.07р,

31.08.07р., 28.09.07р., 31.10.07р., 30.11.07р., 28.12.07р., 29.01.08р.,

29.02.08р., 31.03.08р., 30.04.08р., 30.05.08р., 30.06.08р., 31.07.08р.,

29.08.08р. підписаних Замовником і Підрядником, останній належним чином

виконував взяті на себе зобов'язання по наданню юридичних послуг, передбачених

Договором.

Відповідно до Акта звірки

взаєморозрахунків на 01.10.08р., підписаного Позивачем та Відповідачем,

юридичних послуг ОСОБА_1 надано на суму 328 740 грн. ВАТ „Будівельно-монтажне

управління № 23” частково виконало взяті на себе зобов'язання по Договору.

Заборгованість ВАТ „БМУ   № 23” перед

ОСОБА_1 складає  76 350,00 грн. До Акта

звірки від 06.10.08р. включено Акт виконаних робіт від 29.09.08р., який

відсутній в матеріалах справи. Представник ВАТ „Будівельно-монтажне

управління             № 23”  в судовому засіданні 04.02.09р. апеляційної

інстанції підтвердив надання ОСОБА_1 юридичних послуг товариству за даним

Актом.

22.09.08р. Відкрите акціонерне

товариство „Будівельно-монтажне управління № 23” звернулося до Господарського

суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання

недійсним договору № 6 про надання юридичних послуг від 14.04.06р. Позовні

вимоги мотивовані тим, що укладений між сторонами Договір підписаний з боку

Позивача ОСОБА_2, який не був наділений необхідним обсягом повноважень на його

підписання.

ОСОБА_1звернувся до Господарського

суду міста Києва з зустрічною позовною заявою про стягнення з Відкритого

акціонерного товариства „Будівельно-монтажне управління № 23” заборгованості за

надані юридичні послуги в розмірі 76 350 грн.

Судова колегія апеляційної

інстанції вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2008р. у

справі  № 41/310 відповідає чинному

законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи з наступних підстав:

Відповідно до частини 2 статті 207

Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується

особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом

або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Статтею 241 даного Кодексу

передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень,

створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він

представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин

вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила

дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину

особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та

обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як встановлено судом першої

інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1належним чином виконував

договірні зобов'язання, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних

робіт, підписаними сторонами. Замовник взяті на себе зобов'язання по Договору

виконав частково, внаслідок чого виникла заборгованість перед Виконавцем в

сумі    76 350,00 грн., що

підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.08 р.

Крім того, сторони у справі

звернулися до Господарського суду міста Києва з заявою про затвердження мирової

угоди від 20.11.08р. Відповідно до якої ВАТ „Будівельно-монтажне управління

№  23” відмовився від позову до ФОП

ОСОБА_1 про визнання договору № 6 від 14.04.06р. недійсним, визнав

заборгованість в розмірі 76 350 грн., за надані ОСОБА_1 юридичні послуги, та в

рахунок погашення заборгованості через відсутність грошових коштів має намір

передати належне  ВАТ

„Будівельно-монтажне управління №  23”

право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Мирова

угода підписана сторонами.

Господарським судом міста Києва

правомірно відмовлено сторонам в затвердженні мирової угоди з наступних

підстав:

Відповідно до частини 3 статті 78

Господарського процесуального кодексу України мирова угода може стосуватися

лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову.

Предметом спору у справі є визнання

недійсним договору № 6 від 14.04.06р. про надання юридичних послуг, укладеного

між Відкритим акціонерним товариством „Будівельно-монтажне управління № 23” і

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1та стягнення з ВАТ „Будівельно-монтажне

управління № 23” заборгованості за надані юридичні послуги в розмірі 76 350

грн.

Умови мирової угоди мають

стосуватися лише правовідносин сторін, які є предметом спору. Умови мирової

угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору. Умови не можуть

стосуватися вимог, що не заявлялися в позовній заяві.

Укладення мирової угоди неможливо у

випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовані законом і не можуть змінюватися

волевиявленням сторін. Предметом зустрічного позову є стягнення грошових коштів

і виконання судового рішення 

здійснюється виконавчою службою і у разі відсутності грошових коштів на

рахунку боржника виконавча служба стягне борг за рахунок майна.

В пункті 3.7. роз'яснення Вищого

господарського суду України                          № 02-5/289 від

18.09.97р., із змінами і доповненнями, 

„Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального

кодексу України” зазначено, що згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК

України господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від

позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про

задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує

спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру

позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої

статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або

порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, спір підлягає

вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства. Пунктом 3.9.6.

даного роз'яснення передбачається, що господарський суд не затверджує мирову

угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не

може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно

не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. 

Мирова угода має відповідати

вимогам, встановленим господарським та цивільним законодавством, і оцінюватися

судом із врахуванням норм, насамперед статті 207 Господарського кодексу

України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а також статті 13

Цивільного кодексу, яка визначає межі здійснення цивільних прав.

Право суду не затверджувати мирову

угоду сторін, якщо її умови суперечать закону чи порушують права, свободи та

інтереси інших осіб, є проявом законодавчого обмеження принципів

диспозитивності як одного з основних принципів цивільного та господарського

судочинства. Метою такого обмеження є захист як публічних інтересів, так і прав

та інтересів окремих осіб від неправомірних дій сторін.

Відкрите акціонерне товариство

„Будівельно-монтажне управління             

№ 23” в апеляційній скарзі просить Київський апеляційний господарський

суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2008р.,

затвердити мирову угоду, укладену між ВАТ 

„Будівельно-монтажне управління № 23” і Фізичною особою-підприємцем

ОСОБА_1 12.11.08р. та припинити провадження у справі на підставі пункту 7 статті

80 Господарського процесуального кодексу України.

Вищий господарський суд України в

пункті 4 Інформаційного листа від 20.10.06р. № 01-8/2351 „Про деякі питання

практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України,

порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в

І півріччі 2006 року” зазначив, що затвердження апеляційною інстанцією мирової

угоди, укладеної сторонами в процесі апеляційного провадження, не є можливим,

оскільки це потягло б за собою скасування рішення місцевого господарського суду

з відповідної справи, що допускається виключно з підстав, передбачених статтею

104 ГПК України.

Стаття 101 Господарського

процесуального кодексу України вказує, що апеляційний господарський суд не

зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість

рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної

скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників

сторін,  Київський апеляційний господарський

суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2008р. у

справі № 41/310 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і

матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

          На підставі викладеного та керуючись

ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу, суд,

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного

товариства „Будівельно-монтажне управління № 23” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду

міста Києва від 19.11.2008р. у справі             № 41/310 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 41/310

повернути до Господарського суду    міста

Києва.      

 Головуючий суддя                                                                     

Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                         

Ропій  Л.М.

Пашкіна С.А.

 06.02.09 (відправлено)