Ухвала

від 10.06.2015 по справі 808/7694/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/17539/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Васильченко Н.В., Сороки М.О.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства В«Альфа-СтарВ» до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 про скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної реєстраційної служби України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року Приватне підприємство В«Альфа-СтарВ» (далі - ПП В«Альфа-СтарВ» ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1, в якому просить:

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 № 5132789 від 20 серпня 2013 року щодо відмови у проведенні державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна;

- зобов'язати Державну реєстраційну службу України зареєструвати право власності ПП В«Альфа-СтарВ» на будівлю кафе літера В«ЖВ» за адресою: АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за результатами розгляду заяви ПП В«Альфа-СтарВ» державний реєстратор прийняв рішення № 5132789 від 20 серпня 2013 року про відмову у реєстрації права власності на нерухоме майно, мотивуючи тим, що заявлене право на вищевказаний об'єкт нерухомості вже зареєстровано у Державному реєстрі прав, що унеможливлює державну реєстрацію прав.

Позивач вважає, що суб'єктом владних повноважень безпідставно відмовлено ПП В«Альфа-СтарВ» у реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки у Державному реєстрі прав відсутня відмітка про реєстрацію права на будівлю кафе літера В«ЖВ» , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з цим, позивач звернувся в суд з вимогою про скасування рішення суб'єкта владних повноважень № 5132789 від 20 серпня 2013 року та зобов'язання зареєструвати право власності ПП В«Альфа-СтарВ» на вищезазначену будівлю.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року, позовні вимоги ПП В«В«Альфа-СтарВ» задоволено частково.

Скасовано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 5132789 від 20 серпня 2013 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1.

Зобов'язано Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву позивача, прийняту 24 липня 2013 року, реєстраційний номер 2159656, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна - будівлю кафе літера В«ЖВ» за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП В«Альфа-СтарВ» судовий збір в сумі 25,80 гривень.

У своїй касаційній скарзі Державна реєстраційна служба України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 09 вересня 2010 року визнано об'єктами нерухомого майна будівлю сауни літера В«М1В» , площею 199,6 кв. м.; приміщення чергового літера В«БВ» , площею 10,6 кв. м.; кіоск літера В«ВВ» , площею 7,1 кв. м.; будівлю кухні літера В«ОВ» , площею 49,3 кв. м.; будівлю готелю літера В«РВ» , площею 126,2 кв. м.; будівлі кафе літера В«ЗВ» , площею 13,7 кв. м.; літера В«ИВ» , площею 13,7 кв. м.; літера В«КВ» , площею 13,8 кв. м.; літера В«ЖВ» , площею 13,7 кв. м.; літера В«ЕВ» , площею 13,7 кв. м.; літера В«ДВ» , площею 13,7 кв. м., що знаходяться по АДРЕСА_1.

Визнано за Приватним підприємством В«Альфа-СтарВ» право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: будівлю сауни літера В«М1В» , площею 199,6 кв. м.; приміщення чергового літера В«БВ» , площею 10,6 кв. м.; кіоск літера В«ВВ» , площею 7,1 кв. м.; будівлю кухні літера В«ОВ» , площею 49,3 кв. м.; будівлю готелю літера В«РВ» , площею 126,2 кв. м.; будівлі кафе літера В«ЗВ» , площею 13,7 кв. м.; літера В«ИВ» , площею 13,7 кв. м.; літера В«КВ» , площею 13,8 кв. м.; літера В«ЖВ» , площею 13,7 кв. м.; літера В«ЕВ» , площею 13,7 кв. м.; літера В«ДВ» , площею 13,7 кв. м., що знаходяться по АДРЕСА_1, яке підлягає реєстрації в ОП В«Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризаціїВ» .

З метою проведення реєстрації права власності та одержання документу, що підтверджує реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: будівлю кафе літера В«ЖВ» , що розташоване по АДРЕСА_1, 24 липня 2013 року ПП В«Альфа-СтарВ» звернулося із заявою до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, за результатами розгляду якої, державним реєстратором Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 на підставі пункту 6 статті 24 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» , пунктів 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року, прийнято рішення № 5132789 від 20 серпня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з тих підстав, що заявлене право на вищевказаний об'єкт нерухомості вже зареєстровано у Державному реєстрі прав, що унеможливлює державну реєстрацію прав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором безпідставно прийнято рішення про відмову позивачу у реєстрації права власності на належний йому об'єкт нерухомості, необґрунтовано зазначивши у спірному рішенні, що заявлене право на вищевказаний об'єкт нерухомості вже зареєстровано.

Таку позицію Запорізького окружного адміністративного суду підтримав і Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Закон України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Статтею 15 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» передбачений порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Стаття 24 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» містить виключний перелік підстав, у відповідності до яких приймається рішення про відмову у державній реєстрації прав: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно із пунктом 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що документом, який підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили стосовно права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, ПП В«Альфа-СтарВ» до заяви про реєстрацію права власності було додано рішення Господарського суду Запорізької області від 09 вересня 2010 року, яким чітко встановлено виникнення, перехід та припинення права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Разом з цим, Господарський суд Запорізької області на запит ПП В«Альфа-СтарВ» повідомив, що вищезазначене рішення, на підставі якого визнано право власності позивача на об'єкт нерухомого майна, який розташований по АДРЕСА_1 не оскаржувалося та набрало законної сили.

Відповідно до статті 129 Конституції України судові рішення обов'язкові до виконання.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 13 червня 2013 року позивач звертався до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області із заявою, додавши до неї рішення Господарського суду Запорізької області від 09 вересня 2010 року та оригінал технічного паспорту, внаслідок чого іншим державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна - будівлю кухні, літера В«ОВ» , площею 49,3 кв. м., та видано позивачу Витяг з Державного реєстру прав.

Спірне рішення № 5132789 від 20 серпня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень було прийнято державним реєстратором Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що позивачем подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав, що унеможливлює державну реєстрацію прав.

Із правовстановлюючого документу - рішення суду вбачається, що право власності визнано за позивачем на всі об'єкти нерухомого майна, технічний паспорт яких також один, отже цілком обґрунтовано ПП В«Альфа-СтарВ» під час звернення до відповідача надав ті самі документи.

Однак, прохання позивача було зареєструвати у Державному реєстрі прав інший об'єкт, а саме - будівлю кафе літера В«ЖВ» .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що позивачу на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 09 вересня 2010 року було видано Орендним підприємством В«Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризаціїВ» Витяги про державну реєстрацію прав на всі об'єкти нерухомого майна, які датовані 04 листопада 2010 року, однак реєстрація права приватної власності у Державному реєстрі прав відсутня.

Так, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав реєстрація об'єктів нерухомості проводилася комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Водночас, з 01 січня 2013 року повноваження щодо державної реєстрації права на нерухоме майно віднесені законодавством до повноважень органів державної реєстрації прав.

Отже, у зв'язку зі змінами до законодавства позивач цілком обґрунтовано звернувся до Державної реєстраційної служби України із заявою про реєстрацію права приватної власності на об'єкти нерухомості у Державному реєстрі прав.

Враховуючи, що із одного правовстановлюючого документу встановлено виникнення, перехід та припинення права власності на всі об'єкт нерухомого майна, державний реєстратор прийняв рішення всупереч чинному законодавству, зазначивши, що заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відповідач діяв не на підставі та поза межами, наданих повноважень, що призвело до прийняття протиправного рішення про відмову у реєстрації.

Доводи відповідача щодо зобов'язання Державної реєстраційної служби України повторно розглянути заяву, прийняту 24 липня 2013 року, реєстраційний номер 2159656, без урахування пункту 2.15 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3502/5 від 12 грудня 2011 року, в якому встановлено, що орган державної реєстрації прав або нотаріус у день прийняття заяви видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав або відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав разом з документами, що подавалися заявником для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав спростовуються, оскільки державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 діяла не на підставі та поза межами, наданих їй повноважень, що призвело до прийняття протиправного рішення про відмову у реєстрації, зазначивши, що заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав, хоча в підтвердження своїх обґрунтувань відповідачі не надали суду жодного доказу про реєстрацію спірного об'єкту - будівлі кафе літера В«ЖВ» у Державному реєстрі прав.

У відповідності до статті 30 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» державні реєстратори, державні кадастрові реєстратори, нотаріуси, державні виконавці за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді Н.В. Васильченко

М.О. Сорока