Ухвала

від 17.06.2015 по справі 328/1701/15-ц

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

328/1701/15-ц

17.06.2015

2/328/687/15

УХВАЛА

Іменем України

17 червня 2015 року м. Токмак

Суддя Токмацького районного суду Запорізької області у складі ОСОБА_1, розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та повернення майна,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та повернення майна, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт Технології» від 01.04.2015 року та прийняти рішення про повернення ОСОБА_4 ОСОБА_3 отриманого за недійсним правочином майна у вигляді 100 % частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт Технології» вартістю 14 000 грн.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 17 червня 2015 року відкрито провадження у справі.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову. В обґрунтування якої позивач зазначив, що у зв'язку з протиправним укладенням договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт Технології» від 01.04.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, існує загроза вчинення відповідачем 2 дій які можуть заподіяти шкоду його інтересам як співвласника спірного майна, зокрема недобросовісні дії відповідача 2, який на час розгляду справи може продати майно, або знецінити його, шляхом здійснення права учасника ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт Технології», які передбачені законодавством та статутними положеннями товариства щодо розпорядження майном товариства, набуття товариством прав та обов'язків перед третіми особами тощо. В заяві про забезпечення позову позивач просив: заборонити ОСОБА_4 укладати будь-які правочини стосовно спірного майна - корпоративних прав у вигляді 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт Технології» до вирішення спору по суті; заборонити ОСОБА_4 здійснювати будь-які права учасника ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт Технології» передбачені законодавством та статутними положеннями товариства щодо розпорядження майном товариства, набуття товариством прав та обов'язків перед третіми особами, до вирішення судової справи по суті; накласти арешт на поточний рахунок ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт Технології» № 26009050245927 відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 305299, код ЄДРПОУ 31852357 та накласти арешт на все майно, що належить ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт Технології».

Суддя, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній.

Ухвалою суду від 17 червня 2015 року відкрито провадження у даній справі.

Згідно з положеннями ст.ст. 151, 152 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У відповідності зі ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З матеріалів справи вбачається, що позов пред'явлено про визнання правочину недійсним та повернення майна вартістю 14 000 грн.

В заяві про забезпечення позову відсутня вартість майна на яке позивач просить накласти арешт.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно п.4 Постанови Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обов'язком позивача є доведення тих обставин, на які він посилається, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову.

Всупереч ст. 60 ЦПК України позивач не надав жодних доказів про те, що дії відповідача можуть бути несумлінними, що відповідач намагається укладати правочини стосовно спірного майна - корпоративних прав у вигляді 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт Технології», в заяві про забезпечення позову відсутня вартість майна на яке позивач просить накласти арешт, крім того незрозумілою є вимога про накладення арешту на все майно, що належить ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт Технології», не конкретизоване на яке майно накласти арешт, його вартість.

В заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, але жодного документа на підтвердження цього він суду не представив. Головною умовою забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на час пред'явлення до нього позову, може зникнути на момент виконання рішення суду.

В заяві про забезпечення позову позивач просив: заборонити ОСОБА_4 укладати будь-які правочини стосовно спірного майна - корпоративних прав у вигляді 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт Технології» до вирішення спору по суті; заборонити ОСОБА_4 здійснювати будь-які права учасника ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт Технології» передбачені законодавством та статутними положеннями товариства щодо розпорядження майном товариства, набуття товариством прав та обов'язків перед третіми особами, до вирішення судової справи по суті; накласти арешт на поточний рахунок ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт Технології» № 26009050245927 відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 305299, код ЄДРПОУ 31852357 та накласти арешт на все майно, що належить ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт Технології».

Такі заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивача, можуть суттєво вплинути на підприємницьку діяльність ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт Технології» та мати негативні наслідки.

Відповідно до частини 3 статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними заявленим позивачем вимогам.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 4 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Як вже зазначалося вище вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Позивачем не надано доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, таким чином, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову необхідно відмовити.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2010 від 28.04.2010 року, у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (справа про забезпечення апеляційного оскарження ухвал суду), в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України стосовно можливості апеляційного оскарження ухвал суду щодо забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України необхідно розуміти як такі, що передбачають право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції як про забезпечення позову і щодо скасування забезпечення позову, так і ухвали про відмову в забезпеченні позову і скасуванні забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, ст. ст. 151, 152, 153, 209, 210, 223 ЦПК України, суддя,

ухвалила:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя/підпис/

з оригіналом згідно

Суддя: