Рішення

від 14.07.2015 по справі 328/1701/15-ц

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/1701/15-ц

14.07.2015

2/328/687/15

РІШЕННЯ

Іменем України

14 липня 2015 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Петренко Л.В., при секретарі Похвалітовій М.В.

за участі:

позивача ОСОБА_1

відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: представника ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» про визнання правочину недійсним та повернення майна,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому просив визнати недійсним договір купівлі - продажу 100% частки у статутному капіталі ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» від 01 квітня 2015 року, визнати недійсним запис, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» щодо повноважень ОСОБА_3 як засновника підприємства, визнати недійсним запис, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» щодо повноважень ОСОБА_3 бути обраним (призначеним) до органу управління юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи та повернути майно у вигляді 100% частки у статутному капіталі ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» у спільну власність.

В обґрунтування позову зазначив, що 31 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Під час шлюбу, його дружина, 01 квітня 2015 року уклала договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» з ОСОБА_3, згідно якого відповідач 1 продала відповідачу 2 частку зазначеного підприємства, що складає 100 % статутного капіталу, який складає 14 000 грн. Про укладення вказаного договору йому стало відомо 15.05.2015 р. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» від 18.05.15 р., відповідач 2 зареєстрував у реєстрі свої права засновника зазначеного підприємства, та державний реєстратор зробив відповідний запис.

Відчужена відповідачем 1 частка статутного капіталу підприємства в розмірі 14 000 грн. є цінним майном, до того ж ця сума статутного капіталу складає його 100 % вартість, наділяє всіма правами власника підприємства. Вважає, що відповідно до ч. 3 ст. 65 Сімейного кодексу України, його згода на відчуження цієї частки статутного капіталу підприємства повинна бути подана письмово. Він ні усної ні письмової згоди на відчуження вказаної частки статутного капіталу не надав.

Угода від 01.04.2015 року щодо відчуження частки у статутному капіталі підприємства відповідачем 1, що є їх спільною сумісною власністю, на користь відповідача 2 виходить за межі дрібної побітової, а тому його згода на відчуження відповідачем 1 вказаного майна мала б бути письмовою. Вважає, що відповідач 1 не мала повноважень на вчинення таких дій. Також вважає, що відповідачі неправомірно, без його згоди в порушення ст.ст. 60, 65 СК України, уклали угоду від 01.04.2015 року щодо відчуження статутного капіталу, чим порушили його права власника на спільне сумісне майно подружжя у вигляді 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт технології», а тому вказана угода повинна бути визнана недійсною, а зазначене майно повинно бути повернуто у спільну сумісну власність подружжя в порядку реституції.

25.05.2015 року позивачем уточнено позовні вимоги, про що надано відповідну позовну заяву, в якій він просив, визнати недійсним договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» від 01 квітня 2015 року та прийняти рішення про повернення ОСОБА_3 ОСОБА_6 ОСОБА_7 отриманого за недійсним правочином майна у вигляді 100% частки у статутному капіталі ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» вартістю 14 000 грн.

24.06.2015 року, позивачем, до канцелярії суду подано доповнення до позовної заяви, де вказав, що спірний правочин вчинений під впливом обману, Відповідач 2 навмисно ввів в оману Відповідача 1 щодо обставин, які мають не значення, через що такий договір має визнатися судом недійсним. Крім того, він жодних повноважень на відчуження майна у вигляді ОСОБА_5 не надавав. Відчуження на користь Відповідача 2 майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя нанесло йому шкоду у вигляді позбавлення його права володіння ним. Вважає, що відповідачі неправомірно, без його згоди, уклали договір купівлі продажу частки у статутному капіталі ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» від 01.04.15 року, наслідком якого стало неправомірне відчуження спільного майна у вигляді частки у статутному капіталі вартістю 14 000,00 грн., що вважає порушенням його майнових прав як співвласника, у зв'язку з чим зазначає, що майно у вигляді частки у статутному капіталі ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» вартістю 14 000 грн. має бути повернуто від ОСОБА_3, який на даний час є власником частки у статутному капіталі, у спільну сумісну власність подружжя. У зв'язку з чим просить визнати недійсним договір купівлі-продажу 100% частки у статутному капіталі ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» від 01.04.2015 року, що було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, через те, що його вчинено під впливом обману щодо підстав та правових наслідків такого договору, що мали істотне значення для укладання такого договору, через те, що розуміння таких істотних умов було неможливим через хворобливий стан ОСОБА_2, а також просить застосувати правові наслідки недійсності договору купівлі-продажу 100% частки у статутному капіталі ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» від 01.04.2015 року, що було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зобов'язавши повернути від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 отриманого за недійсним правочином майна у вигляді 100% частки у статутному капіталі ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» вартістю 14 000 грн. Шляхом внесення змін до статуту ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології».

В судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач 1, ОСОБА_2, в судовому засіданні покладалася на розсуд суду та пояснила, що 01 квітня 2015 року вона уклала договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» з ОСОБА_3, згідно цього договору вона продала відповідачу 2 частку зазначеного підприємства, що складає 100 % статутного капіталу, який складає 14 000 грн. Вона вказаний договір у встановленому законом порядку не оскаржувала.

Відповідач 2, ОСОБА_3, позов не визнав, про що надав письмові заперечення. В судовому засіданні пояснив, що він обраний на посаду директора ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» з 28.10.2014 року на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства та наказу по підприємству. Єдиним учасником товариства на той час була ОСОБА_2 В березні 2015 року за наслідками домовленостей ОСОБА_2 вирішила продати йому належну їй частку 100% в ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» за номінальну вартість. 01.04.2015 року за попередньою домовленістю в офісі приватного нотаріуса ОСОБА_8 з адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, 14, для оформлення відчуження частки зустрілися ОСОБА_2, ОСОБА_9, він та юрист Копотієнко І.М. Склярова І.С. підписала заяву про продаж належної їй частки на його користь, підпис на якій засвідчено нотаріально, під час вказаної нотаріальної дії нотаріусом встановлено особу ОСОБА_2, яка підписала документ та перевірено її дієздатність. Між ним та ОСОБА_2 укладений та підписаний договір купівлі-продажу частки, підписаний протокол загальних зборів учасників ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт технології». Здійснені розрахунки за частку в сумі 14 000,00 грн., про що зазначено в договорі та заяві. Ним був підписаний статут ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» в новій редакції, підпис на якому засвідчений нотаріально. Державну реєстрацію змін у складі учасників та адресі місцезнаходження товариства забезпечував ОСОБА_4 Згодом ОСОБА_2 та її сестра ОСОБА_9 стали вважати, що продали підприємство задешево та пропонували йому збільшити суму договору, від чого він відмовився. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та незаконними, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Представник ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» в судовому засіданні позов не визнав, про що надав письмові заперечення та пояснив, що з огляду на правову позицію Верховного Суду України висвітлену в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 липня 2013 р. у справі N 6-61цс13 учасник господарського товариства має право розпорядження належною йому часткою в статутному капіталі товариства без згоди другого з подружжя. Так, ОСОБА_2 мала право розпоряджатися належною їй часткою у статутному капіталі товариства без згоди позивача - ОСОБА_1 Укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» від 01 квітня 2015 року - є дійсним. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та незаконними, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_10, 31 серпня 2007 року, зареєстрували шлюб в Токмацькому міському відділі реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_1 (а.с. 8).

Так, з 31 серпня 2007 року позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем 1, ОСОБА_2

30 січня 2014 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Енерджи Інновейшн» (а.с. 28).

Предметом цього договору, відповідно до ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», ст. 147 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати покупцеві у власність частку, що належить продавцю в статутному капіталі ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Енерджи Інновейшн» у розмірі 14 000,00 грн., що становить 100 % від загального розміру Статутного капіталу товариства, яку продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити продавцю вартість частки на умовах, встановлених цим договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.5.1. Договору частка повністю сплачена продавцем, ОСОБА_2

Згідно п. 1.6 вказаного договору, сторони домовилися, що право власності на частку переходить до покупця з моменту підписання договору.

Згідно протоколу загальних зборів учасників ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Енерджи Інновейшн» від 30 січня 2014 року, прийнято рішення вивести зі складу учасників ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Енерджи Інновейшн» - ОСОБА_11 та відступити належну йому частку у розмірі 100 % статутного капіталу, що становить 14 000,00 грн. ОСОБА_2 Прийнято до складу учасників товариства ОСОБА_2 у зв'язку з набуттям нею права власності на 100 % статутного капіталу, що становить14 000,00 грн. Крім того, прийнято рішення про зміну найменування ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Енерджи Інновейшн» на ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» (а.с. 29).

01 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» (а.с. 9).

Предметом цього договору є, відповідно до ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», ст. 147 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати покупцеві у власність частку, щ належить продавцю в статутному капіталі ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» у розмірі 14 000,00 грн., що становить 100 % від загального розміру Статутного капіталу товариства, яку продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити продавцю вартість частки на умовах, встановлених цим договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.5.1. Договору частка повністю сплачена продавцем.

Згідно п. 1.6 вказаного договору, сторони домовилися, що право власності на частку переходить до покупця з моменту підписання договору.

Доводи позивача проте, що відчуження на користь ОСОБА_3 майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя нанесло йому шкоду у вигляді позбавлення його права володіння ним, правочин укладено без його згоди, а тому майно у вигляді 100% частки у статутному капіталі ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» вартістю 14 000 грн. повинно бути повернуто від ОСОБА_3 який на даний час є власником частки у статутному капіталі, у спільну сумісну власність подружжя, є неспроможними з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 ЦК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 ЦК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відносини стосовно майна господарського товариства регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Законом України «Про господарські товариства».

За змістом ст. 113 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.

За положеннями ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують його участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 147 ЦК України та ч. 1 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Отже, об'єктом відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) у статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку поділу залишків майна товариства у процесі його ліквідації (припинення).

При цьому розмір відчужуваної частки визначає обсяг окремих корпоративних прав, які переходять до нового власника частки. Зокрема, кількість голосів, яку має новий власник частки при голосуванні на загальних зборах учасників товариства, частина прибутку товариства, яку він має право отримати у разі виплати дивідендів, частина майна товариства, яку він може вимагати у разі виходу з товариства, що пропорційні до розміру придбаної ним частки.

Разом із тим з урахуванням положень ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», за якими власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Виходячи зі змісту ч. ч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Таким чином, з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч ст. 65 ЦК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення ст. ст. 116, 147 ЦК України є суб'єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім'ї.

У разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 28 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11, статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 р. N 1576-XII «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Згідно з пунктом 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій, частки (паю, долі) у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх поділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб'єктом.

В даному випадку позивачем вимоги про поділ майна подружжя не ставилося.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не є співзасновником чи учасником ТОВ «Інжинірингова компанія «Будексперт технології», а тому немає правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач має право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Позивач ототожнює право спільної сумісної власності подружжя на статутний капітал і майно приватного підприємства з корпоративним правом учасника товариства.

Посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року N 17-рп/2012 у справі N 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 СК України при вирішенні питання відносно того, чи є статутний капітал та майно приватного підприємства об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, не спростовує зазначених висновків.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 мала право розпорядження своєю часткою в статутному капіталі ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» без згоди другого подружжя, а тому відсутні правові підстави для визнання недійсним Договору купівлі-продажу та повернення майна.

Такий висновок суду узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 липня 2013 р. у справі N 6-61цс13 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, де зазначено, що учасник господарського товариства має право розпорядження належною йому часткою в статутному капіталі товариства без згоди другого з подружжя.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, аналогічна позиція міститься і в рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03 червня 2009 року у справі № 6-10657св09 про визнання незаконними рішень загальних зборів учасників товариства та скасування державної реєстрації змін до установчих документів товариства, в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 8 вересня 2010 року у справі № 6-26815св10 про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі товариства.

Посилання позивача на те, що на час укладення оспорюваного договору відповідач 1 знаходилася у хворобливому стані та вчиняла дії зміст яких та правові наслідки чітко не уявляла, оспорюваний правочин відповідач 1 вчинила внаслідок обману її відповідачем 2 суд не бере до уваги, оскільки вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи положення ст. 62 ЦПК України сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Проте, якщо вони не допитувалися судом у порядку, передбаченому для свідків такі дані в силу ст. 57 ЦПК України не можуть вважатися доказами.

ОСОБА_2 працює головним бухгалтером СФГ Юлія.

Згідно виписного епікризу з історії хвороби № 4741 та листа непрацездатності серії АГС № 637900 від 29 квітня 2015 року (а.с. 77-78), ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 16 квітня 2015 року по 29 квітня 2015 року, в свою чергу оспорюваний договір укладено 01 квітня 2015 року, тобто позивачем не доведено яким чином вказані обставини вплинули на волевиявлення ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно ч. 1 - 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може протирічити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

ОСОБА_2 відступила ОСОБА_3 належну їй частку в статутному капіталі ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» розміром 100 % від загального розміру статутного капіталу товариства, яка повністю сформована за рахунок грошового внеску та складає 14 000 грн. в повному обсязі. До товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» та ОСОБА_3 ні матеріальних, ні інших претензій не має, що підтверджується заявою ОСОБА_2 посвідченою нотаріально. Текст заяви нею особисто прочитаний та відповідає її волевиявленню. Під час вчинення вказаної нотаріальної дії нотаріусом встановлено особу ОСОБА_2, яка підписала документ та перевірено її дієздатність (а.с. 94).

Позивачем не доведено, що оспорюваний договір щодо відчуження частки у статутному капіталі підприємства від 01 квітня 2015 року вчинено під впливом обману.

Крім того, наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. ОСОБА_2 вказаний договір у встановленому законом порядку не оскаржувала.

Доводи позивача проте, що вартість 14000,00 грн. не є достатньою та розумною для такого правочину, гроші ОСОБА_2 сплачені не були та віддавати їх ніхто не буде, є не спроможними, оскільки розрахунок зі ОСОБА_2 здійснено, про що зазначено в договорі та в нотаріально посвідченій заяві від 01 квітня 2015 року, де зазначено, що ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» та ОСОБА_3 ні матеріальних, ні інших претензій не має.

Відповідно до ст. 11 та ст. ст. 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст. 11 ЦПК України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» про визнання правочину недійсним та повернення майна, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57-60, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будексперт технології» про визнання правочину недійсним та повернення майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя/підпис/

з оригіналом згідно

Суддя: