Рішення

від 11.06.2015 по справі 911/1986/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа № 911/1986/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства «Пономарьов», м. Київ до Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1, Київська обл., м. Ірпінь про стягнення 41 410,70 грн., за участю представників:

позивача:Пономарьов М.М., довіреність №б/н від 28.01.2013 року; відповідача:не з'явилися; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2015 року приватне підприємство «Пономарьов» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 29 200,00 грн. основного боргу, 4 838,80 грн. пені, 340,76 грн. 3% річних, 7 031,14 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати наданих транспортно-експедиційних послуг за договором з надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні №01/11/14 від 01.11.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.05.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.05.2015 року.

Крім того, з метою забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми боргу у розмірі 43 237,70 грн.

Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2015 року розгляд справи було відкладено на 11.06.2015 року.

11.06.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. 13768/15 від 11.06.2015) у якій просив суд стягнути з відповідача 26 200,00 грн. основного боргу, 4 838,80 грн. пені, 340,76 грн. 3% річних, 7 031,14 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача у судове засідання 11.06.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2014 року між приватним підприємством «Пономарьов» (перевізник) та фізичною особою-підприємець ОСОБА_1 (експедитор) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні №01/11/14 (договір), згідно п. 1.1 якого, предметом чинного договору є відносини сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, наданих перевізнику експедитором для організації перевезень автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученнях.

Відповідно до п. 1.2. договору, конкретні умови по кожному замовленню обговорюються в заявці (додаток №1 до даного договору), що є невід'ємною частиною чинного договору. Можливе отримання заявки по факсимільному зв'язку або електронною поштою. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов чинного договору, пріоритетними є умови, вказані в заявці.

Згідно п. 2.2.4. договору, експедитор зобов'язаний своєчасно, в терміни оговорені в кожному окремому випадку, здійснювати розрахунки з перевізником.

Відповідно до заявок на доставку вантажу, плата послуг здійснюється безготівковим розрахунком, протягом 10-15 банківських днів по оригіналам документів.

Чинний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач на виконання вимог договору, надав відповідачу з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів на суму 82 000,00 грн., що підтверджується актом надання послуг №ОУ-0000177 від 10.11.2014 року на суму 14 700,00 грн., актом надання послуг №ОУ-0000178 від 10.11.2014 року на суму 14 700,00 грн., актом надання послуг №ОУ-0000179 від 10.11.2014 року на суму 14 700,00 грн., актом надання послуг №ОУ-0000184 від 14.11.2014 року на суму 15 200,00 грн., актом надання послуг №ОУ-0000198 від 08.12.2014 року на суму 14 700,00 грн., актом надання послуг №ОУ-0000204 від 18.12.2014 року на суму 8 000,00 грн., які підписані відповідачем без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних актах вартості, кількості та якості наданих послуг, з метою засвідчення факту прийняття відповідачем наданих послуг, визначених у актах надання послуг, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких відповідач не заперечує.

Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов'язань за договором щодо повної оплати наданих послуг, оплативши товар частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 26 200,00 грн.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати відповідачем заборгованості за договором з надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні №01/11/14 від 01.11.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів суду та відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договором з надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні №01/11/14 від 01.11.2014 року у вигляді боргу у сумі 26 200,00 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором з надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні №01/11/14 від 01.11.2014 року у вигляді боргу у сумі 26 200,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 7 031,14 грн. інфляційних втрат та 340,76 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Крім суми боргу, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату вартості поставленого товару в розмірі 4 838,80 грн.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 5.3. договору, у випадку прострочення платежу замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договорів, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати наданих послуг нараховано 4 838,80 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов про стягнення пені в розмірі 4 838,80 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати товару за вказаним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані позивачем докази не спростовані та відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 (08200, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства «Пономарьов» (02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 3 кв. 11, код 31987617) 26 200 (двадцять шість тисяч двісті) грн. 00 коп. боргу, 4 838 (чотири тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 80 коп. пені, 340 (триста сорок) грн. 76 коп. 3% річних, 7 031 (сім тисяч тридцять одну) грн. 14 коп. інфляційних втрат, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено:16.06.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак