Постанова

від 08.06.2015 по справі 917/1452/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2015 р. Справа № 917/1452/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Бакк Н.І.

Бліщ В.Б - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий амур" м. Кременчук (вх. № 2088 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 02.10.14 р. у справі № 917/1452/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" м. Кременчук

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Амур" м. Кременчук

про стягнення 69928,70 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.10.14 по справі № 917/1452/14 (суддя Іваницький О.Т. ) позов задоволено частково. Припинено провадження в частині стягнення пені в розмірі 10332,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Амур" на користь Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" заборгованість за договором оренди №741а/12 від 03.08.2012р. в розмірі 59596,70 грн., з яких основний борг в розмірі - 54 000 грн., інфляційні в розмірі - 4747,50 грн., 3% річних в сумі - 849,20 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 02.10.14 у справі № 917/1452/14, в якій просив суд рішення змінити. Стягнути з ТОВ "Білий Амур" на користь ПАТ "АвтоКрАЗ" 2161,16 грн.. В іншій частині в позові відмовити. Стягнути з ТОВ "Білий Амур" на користь ПАТ "АвтоКрАЗ" судовий збір в сумі 913,50 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 2500,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що внаслідок неповідомлення його належним чином про час та місце розгляду справи він був позбавлений можливості надати суду докази по справі, які свідчать про часткове припинення його зобов'язань по оплаті заборгованості за договором нежитлового приміщення від 03.08.2012 № 741а/12 у зв'язку з проведеним сторонами 22.08.2014 зарахуванням зустрічних однорідних вимог на загальну суму 24050,16 грн. та складанням акту звірки взаєморозрахунків сторін за договором оренди нежитлового приміщення від 03.08.2012 № 741а/12, в якому зазначено, що станом на 01.09.2014 заборгованість відповідача за цим договором становить 2161,16 грн.

Згідно наданого до суду доповнення та зміни до апеляційної скарги (вх. № 12494 від 17.12.2014 р.), відповідач просив суд рішення господарського суду Полтавської області від 02 жовтня 2014 року у справі № 917/1452/14 скасувати; відмовити в частині стягнення заборгованості за договором оренди від 03.08.2012 р. № 741а/12 в сумі 57435,54 грн.; в частині стягнення заборгованості в сумі 2161,16 грн. провадження у справі припинити; стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 913,5 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2500 грн. При цьому, відповідач посилається на те, що 09.12.2014 року ним відповідно до платіжних доручень від 09.12.2014 р. № № 33341,33472 було здійснено перерахування грошових коштів в сумі 3273,723 грн. на користь позивача в оплату боргу за договором оренди від 03.08.2012 р. № 741а/12, у зв'язку з чим вважає, що на даний час у нього відсутня заборгованість за цим договором.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.14 р. по справі № 917/1452/14 (головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І., суддя Плужник О.В) апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення господарського суду Полтавської області від 02 жовтня 2014 року у справі № 917/1452/14 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий амур" на користь Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" 2161,16 грн. основного боргу, 698,03 грн. - 3% річних, 3487 грн. інфляційних та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. В частині стягнення основного боргу в сумі 24 999 грн. 34 коп. провадження у справі припинено. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишено за відповідачем.

Постановою Вищого господарського суду від 17.03.15 р. ( головуючий суддя Малетича М.М., суддя Мамонтова О.М.. суддя Круглікова К.С) касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАз" задоволено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.14р. у справі № 917/1452/14 скасовано повністю. Справу № 917/1452/14 направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 розгляд справи призначено на 13.05.2015.

12.05.2015 відповідач надав пояснення по справі, в яких обґрунтовує свою позицію посиланням на додаткові документи, які були надані до Харківського апеляційного господарського суду в обґрунтування апеляційної скарги та стосуються справи, а саме: акт здачі-приймання об'єкта від 08.01.2014; акти про залік зустрічних однорідних вимог від 22.08.2014; акт звірки взаємних розрахунків по договору станом на 01.09.2014. Крім того, відповідач стверджує, що позивач не надав доказів фактичного користування відповідачем приміщенням в період з січня 2014 по червень 2014. Натомість, як зазначає відповідач, надані до суду докази підтверджують орендування ним з січня 2014 року іншого приміщення на підставі договору оренди № 2 від 07.01.2014, укладеного між відповідачем та ТОВ «Новобудова».

13.05.2015 позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування від Державної прикордонної служби України інформації про перетинання державного кордону України Орлом А.А. за період з 25.12.2013 по 15.01.2014. для з'ясування питання щодо можливості підписання останнім акту здачі-приймання приміщення від 08.01.2014 за договором оренди майна.

Колегія суддів відхиляє клопотання позивача, оскільки у відповідності до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування покладається на сторони, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

13.01.2015 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зокрема посилається на те, що строк дії договору було встановлено до 01.09.2013, але фактично відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням, а також 16.12.2013 надіслав на адресу ПАТ «АвтоКрАЗ» лист № 104 від 16.12.2013, яким просив продовжити дію договору. Позивач наголошує, що спірний договір припинив свою дію 10.12.2014, що підтверджується наданим до матеріалів справи актом здачі-приймання.

В судовому засіданні 13.05.2015 оголошено перерву до 03.06.2015.

Відповідач повідомив суд про те, що починаючи с січня 2014 року рахунків на оплату оренди, податкових накладних з ПДВ, а з лютого 2014 - рахунків електричної енергії на адресу відповідача від позивача не надходило.

Позивач 08.06.2015 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з отриманням відповіді від Держаної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України заступником генерального директора - фінансовим директором Орлом А.А. в період з 29.12.2013 по 13.01.2014.

Колегія суддів відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи, зважаючи на процесуально встановлений строк розгляду справи в суді, який обмежений 2-х місячним строком, а також враховуючи вжиття належних заходів щодо повідомлення сторін про час та місце судового розгляду справи. До того ж, з огляду на тривалий розгляд даної справи, у позивача було достатньо часу для надання додаткових доказів в обґрунтування своєї позиції по справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 серпня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "АвтоКрАЗ" ( позивачем-орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білий Амур" (відповідачем-орендарем) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №741а/12, згідно з предметом якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування закритий склад столярних та сантехнічних виробів який належить орендодавцю на праві власності і знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Київська,62 (склад №278).

Відповідно до підписаного сторонами акту здачі-приймання від 01.08.2012 р. приміщення, які є об'єктом договору були передані орендареві.

Строк дії договору №741 а/12 від 03.08.2012р. пунктом 9.1. було встановлено до 01.09.2013 року, але фактично ТОВ "Білий амур" продовжувало користуватись орендованим приміщенням, а 16.12.2013 року надіслало на адресу ПАТ "АвтоКрАЗ" лист №104 від 16.12.2013 року, яким просило продовжити дію договору на 2014 рік.

Таким чином, позивач вказує на те, що у відповідності до положень ст.ст. 764, 795 ЦК України, строк дії договору було продовжено на 2014 рік, до 01.09.2014.

Як зазначає позивач, відповідач не сплачував орендну плату з 21.08.2013 по 15.06.2014, внаслідок чого у нього виник борг в розмірі 54 000,00 грн.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, у відповідності до ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні в розмірі 4747,50 грн. та 3% річних в розмірі 849,20 грн. станом на 15.07.2014.

Крім того, на підставі п. 8.2 договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 10 332,00 грн.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 31-32), позивач просив стягнути з відповідача 54 000,00 грн. основного боргу, 4747,50 грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 849,20 грн., нарахованих за період 21.07.2013 по 15.07.2014.

Разом з цим, 02.10.2014 позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 34), в якій, посилаючись на допущені помилки в розрахунках, просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення 10 332,00 грн. пені, у зв'язку з відмовою. Стягнути з відповідача 54 000,00 грн. основного боргу, 4747,50 грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 849,20 грн.

Таким чином, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень №741а/12 від 03.08.2012, а також наявність заборгованості з орендної плати за визначений позивачем період, яка відповідачем не спростована належними доказами, суд першої інстанції вважав правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 54 000,00 грн. основного боргу, 4747,50 грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 849,20 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 10 332,00 грн., суд першої інстанції припинив провадження в зазначеній частині з врахуванням поданої позивачем заяви про припинення провадження у справі в частині стягнення 10 332,00 грн. пені, у зв'язку з відмовою від її стягнення.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 54 000,00 грн. основного боргу, 4747,50 грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 849,20 грн., оскільки висновки суду першої інстанції в зазначеній частині ґрунтуються на невідповідності фактів та обставинах, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими, а також в основу рішення судом покладені докази, надані позивачем, які прийняті судом як достовірний доказ на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, без врахування позиції відповідача, що призвело до неправомірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, матеріалами справи підтверджується що відповідач внаслідок не повідомлення його належним чином про час та місце розгляду справи був позбавлений можливості реалізувати надані йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України права, а саме: брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти доводів позивача.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України копії ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу на адресу м. Кременчук Полтавської області, вул. Халаменюка, 12 кв. 31, яка не зазначена адресою його місцезнаходження ані у позовній заяві, ані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з наданою відповідачем випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою його місцезнаходження на час розгляду справи є: м. Кременчук Полтавської області, вул. Воровського,44.

Проте, після повернення надісланої судом першої інстанції Товариству з обмеженою відповідальністю "Білий амур" на неналежну адресу копії ухвали від 21.07.2014 р. про порушення провадження у справі, господарським судом першої інстанції в порушення вимог статті 64 ГПК України не з'ясовувалось місцезнаходження відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином господарський суд першої інстанції розглянув справу за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду, що відповідно до п. 2 ч. 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приймає надані відповідачем додаткові докази, оскільки відповідач відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а саме через неповідомлення його належним чином про час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 54 000,00 грн. за період з 21.08.2013 по 15.06.2014 за договором оренди нежитлових приміщень №741а/12, укладеного між сторонами 03.08.2012, а також нарахованих інфляційних та 3% річних станом на 15.07.2014.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до підписаного сторонами акту здачі-приймання від 01.08.2012 приміщення, які є об'єктом договору були передані орендареві.

Строк дії договору №741 а/12 від 03.08.2012 пунктом 9.1. було встановлено до 01.09.2013 року, але фактично ТОВ "Білий амур" продовжувало користуватись орендованим приміщенням, а 16.12.2013 року надіслало на адресу ПАТ "АвтоКрАЗ" лист №104 від 16.12.2013 року, яким просило продовжити дію договору на 2014 рік.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі, коли наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач продовжував користуватися майном після закінчення строку договору оренди за відсутністю протягом одного місяця заперечень позивача до 08.01.2014 - дати складання сторонами акту здачі-приймання приміщення з оренди.

Зазначена обставина підтверджується наданою відповідачем копією акту від 08.01.2014 здачі-приймання об'єкта згідно з договором оренди майна (складів) № 741а/12 від 03.08.2012, який підписано повноважними представниками сторін, скріплено печатками сторін та окрім цього затверджено заступником генерального директора позивача - фінансовим директором Орел А.А. із скріпленням його підпису печаткою юридичної особи.

В акті зазначено, що представники позивача при прийманні об'єкту оренди засвідчують його задовільний стан.

Колегія суддів також приймає до уваги наданий позивачем примірник акту від 10.01.2014 здачі-приймання об'єкта згідно з договором оренди майна (складів) № 741а/12 від 03.08.2012, який також підписано повноважними представниками сторін, скріплено печатками сторін та окрім цього затверджено заступником генерального директора позивача - фінансовим директором Орел А.А. із скріпленням його підпису печаткою юридичної особи.

При цьому, позивач в запереченнях щодо наданого відповідачем акту від 08.01.2014 вказує на те, що даний акт не може вважатися належним доказом у справі, оскільки фінансовий директор Орел А.А. станом на 08.01.2014 знаходився у щорічній відпустці та не міг виконувати свої обов'язки. Дані обставини позивач підтверджує наказом про надання відпустки, який підписаний генеральним керівником ПАТ "АвтоКрАЗ". Крім того, позивач посилається на те, що фінансовий директор Орел А.А. на дату вказану в акті, не перебував на території України.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії наказу про надання відпустки, заступник генерального директора - фінансовий директор Орел А.А., знаходився у відпустці з 30.12.2013 по 13.01.2014.

Таким чином, станом на дату підписання акту від 10.01.2014 р. здачі-приймання об'єкта згідно з договором оренди майна (складів) № 741а/12 від 03.08.2012 р., фінансовий директор Орел А.А. також знаходився у відпустці.

Посилання позивача на ксерокопію листа № 64/О-2125 від 27.05.2015, як на підставу відсутності фінансовий директор Орел А.А. на території України, та в зв'язку з цим неможливістю останнього виконувати свої обов'язки щодо підписання акту від 08.01.2014, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначена ксерокопія не може вважатися належним та допустимим доказом у справі в розумінні ст. 36 ГПК України, згідно якої письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Крім того, позивачем не надано до суду доказів звернення до правоохоронних органів, або доказів проведення службової перевірки по факту фальсифікації підпису фінансового директора Орла А.А. на акті від 08.01.2014.

Колегія суддів також звертає увагу, що примірники акту від 08.01.2014 здачі-приймання об'єкта згідно з договором оренди майна (складів) № 741а/12 від 03.08.2012 підписано повноважними представниками сторін, у тому числі позивача, що жодним чином не спростовано позивачем та під сумнів під час розгляду справи не ставиться.

Дослідивши наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання об'єкта від 08.01.2014 та від 10.01.2014 з метою встановлення фактичної дати повернення приміщення позивачеві за договором оренди майна (складів) № 741а/12 від 03.08.2012 р., колегія суддів виходить з наступного.

Так, з аналізу положень статей 785 та 795 Цивільного кодексу України, вбачається, що акт приймання-передачі приміщення з оренди повинен фіксувати відомості щодо відповідності стану повернутого з оренди майна стану, в якому він був переданий в оренду.

Згідно наданого відповідачем примірника акту здачі-приймання об'єкта, який підписано повноважними представниками сторін, скріплено печатками сторін, представники орендаря та орендодавця засвідчили, що приймають вказані об'єкти оренди, які знаходяться в задовільному стані, що відповідає моменту укладання договору.

Проте, згідно наданої позивачем копії акту від 10.12.2014 здачі-приймання об'єкта згідно з договором оренди майна (складів) № 741а/12 від 03.08.2012 р., в цьому акту у відповідному реквізиті не зазначено будь-яких відомостей про стан переданого об'єкта, що не відповідає положенням статей 785 та 795 Цивільного кодексу України.

Крім того, колегія суддів враховує надані відповідачем докази орендування з січня 2014 року іншого приміщення за договором оренди № 2 від 07.012.2014, укладеного між відповідачем, як орендарем, та ТОВ «Новобудова», як орендодавцем.

Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що договір оренди №741 а/12 від 03.08.2012р. відповідно до статті 764 та ч. 2 статті 795 Цивільного кодексу України припинився 08.01.2014 року.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі статтею 286 Господарського кодексу України орендна плата- це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 6.1 договору визначено що, за користування приміщенням орендар сплачує щомісячно в порядку попередньої оплати не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до початку кожного наступного місяця, за який здійснюється оплата, шляхом внесення орендної плати в касу або на розрахунковий рахунок орендодавця.

Згідно з пунктом 6.2. договору розмір орендної плати становить 4500 грн. з урахуванням ПДВ на місяць.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог закону та договору.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом апеляційної інстанції встановлено, а відповідачем не спростовано факту порушення умов договору в зв'язку з несплатою орендних платежів за період користування майном з 21 серпня 2013 року по 08 січня 2014 р.(зазначена вище дата припинення договору) на загальну суму 27 160,50 грн., у зв'язку з чим у нього на час подання позову у даній справі виникла заборгованість на вказану суму.

При цьому, зважаючи на наведені вище обставини припинення договору саме 08.01.2014, колегія суддів зазначає, що позивач безпідставно нарахував до стягнення заборгованість з орендної плати за період з 08.01.2014 по 15.07.2014 на загальну суму 26 839,50 грн.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача за договором станом на час подання позову складав 27 160,50 грн.

Під час розгляду даної справи, колегією суддів встановлено, що 22.08.2014 сторонами було складено акти про залік зустрічних однорідних вимог № 95/73 від 22.08.2014, в яких зазначено про проведення зарахування заборгованості відповідача за договором оренди нежитлового приміщення від 03.08.2012 р. № 741а/12 на суму 22 106,16 грн. та 1944 грн. в рахунок заборгованості позивача перед відповідачем на аналогічні суми за поставлений товар.

Відповідач надав копії видаткових накладних, які підтверджують поставку вказаного товару позивачу на суму 22 106,16 грн. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за цими накладними, а саме: копії видаткових накладних № 935 від 05.08.2014 на суму 20 309,28 грн. та № 937 від 05.08.2014 р. на суму 1944 грн., копії довіреностей ААЕ № 217428 від 05.08.2014 р. та ААЕ № 217573 від 05.08.2014 р.

Також сторони склали акт звірки взаєморозрахунків по договору № 741 а/12 від 03.08.2012 р., в якому зазначили заборгованість відповідача станом на 01.09.2014 в розмірі 2161,16.

В цьому акті при визначенні суми заборгованості відповідача станом на 01.09.2014 р. сторони відобразили вказаний залік на суму 24 050,16 грн., а також вказали на сплату відповідачем 949,18 грн., а всього на загальну суму 24999,34 грн., яку вирахували із заборгованості саме станом на січень 2014 року в сумі 27 160,50 грн.

Надаючи оцінку наданим відповідачем доказам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування.Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Виходячи з наведених норм, умовами припинення зобов'язань внаслідок зарахування зустрічних вимог є :

-однорідність вимог, тобто вони повинні мати однорідний предмет;

-зустрічність вимог - кожна зі сторін одночасно є в одному зобов'язання боржником, а в іншому -кредитором;

-зрілість вимог передбачає, що строк зобов'язань повинен або настати, або бути невизначеним, або визначеним моментом пред'явлення вимоги.

При цьому, за наявності вказаних умов для зарахування достатньо заяви однієї зі сторін як одностороннього правочину, а згоди іншої не вимагається, що не виключає проведення такого зарахування за згодою сторін, тобто за двостороннім правочином.

В наданих відповідачем актах проведення заліку зустрічних вимог сторони прямо зазначили, що відповідач є боржником позивача за договором оренди нежитлового приміщення від 03.08.2012 р. № 741а/12 на загальну суму 24050,16 грн., а позивач відповідно боржником відповідача на вказану суму згідно з виставленими йому рахунками за поставлений на цю суму товару.

Тобто вказані вимоги є зустрічними.

Постачання відповідачем товару на вказану суму підтверджується наведеними вище копіями видаткових накладних, які згідно зі статтями 1,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують здійснення господарських операцій з поставки товарів.

Строк наведених в актах зобов'язань настав.

Так, як було наведено вище з пунктом 6.1 договору оренди приміщення від 03.08.2012 р. № 741а/12 відповідач повинен був сплатити орендну плату у період з 21.08.2013 р. по 08.01.2014 р. не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до початку кожного наступного місяця, за який здійснюється оплата, шляхом внесення орендної плати в касу або на розрахунковий рахунок орендодавця.

Строк оплати позивачем поставленого йому відповідачем за вказаними видатковими накладними товару відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України настав у день його прийняття позивачем, який підтверджується датою вказаних накладних 05.08.2014 р. (дата фіксації відповідної господарської операції).

Вказані зобов'язання є однорідними, оскільки їх предметом є сплата грошових коштів.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати по договору оренди нежитлового приміщення від 03.08.2012 р. № 741а/12 за спірний період припинились частково, а саме на суму 24050,16 грн., внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Також згідно з актом звірки взаєморозрахунків сторони підтвердили зарахування 24.12.2013 р. боргу відповідача в сумі 949,18 грн., а тому зобов'язання в цій частині також припинилось.

Згідно ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

При цьому, оскільки факт оплати відповідачем боргу в розмірі 949,18 грн. позивачем визнається, колегія суддів у відповідності до ч. 1 ст. 35 ГПК України не вбачає підстав для витребування будь-яких додаткових доказів для підтвердження цього факту.

Зважаючи на встановлений факт проведення зарахування заборгованості відповідача за договором оренди нежитлового приміщення від 03.08.2012 р. № 741а/12 на суму 24050,16 грн. за актами заліку взаємних вимог, а також сплату відповідачем грошових коштів в розмірі 949,18 грн. в рахунок зобов'язань за даним договором, що не заперечується позивачем, колегія суддів дійшла до висновку, що зобов'язання відповідача щодо сплати орендної плати по договору припинились на загальну суму 24 999,34 грн., а тому позовні вимоги в зазначеній частині є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що заявлені до стягнення в якості основного боргу сума 26 839,50 грн. також нарахована позивачем безпідставно за період після припинення договору, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 51 838,84 грн. слід відмовити.

Отже, на даний час несплаченою залишилась сума заборгованості 2 161,16 грн., яка підтверджується сукупністю зазначених доказів у справі.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача у доповненнях та змінах на апеляційну скаргу щодо здійснення ним відповідно до платіжних доручень від 09.12.2014 р. № № 33341,33472 перерахування грошових коштів в сумі 3273,723 грн. як на підставу для припинення провадження у справі в цій частині, оскільки вказані сплати здійснені вже після прийняття оскаржуваного рішення, а тому не є передбаченими статтею 104 ГПК України підставами для зміни чи скасування цього рішення судом апеляційної інстанції, а можуть враховуватись на стадії виконання цього рішення.

Щодо позовних вимог про стягнення нарахованих на заборгованості 54 000 грн. 3% річних в сумі 849,20 грн. та інфляційних в сумі 4747,50 за період прострочення з 21.07.2013 по 15.07.2014, колегія суддів вважає що вони підлягають частковому задоволенню, а саме в сумах, що нараховані на наявну на час подання позову заборгованість відповідача в розмірі 27 60,50 грн., оскільки, як було наведено вище, відповідач на час подання позову не виконав свій обов'язок зі сплати орендної плати у встановлені строки за період з 21.08.2013 по 08.01.2014 на загальну суму 27 160, 50 грн., а погашення частини цієї заборгованості на суму 24 999,16 грн. відбулось вже під час розгляду даної справи 22.08.2014 внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 27 60, 50 грн.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правомірним на підставі зазначеної статті є нарахування відповідачеві на загальну суму заборгованості 27160, 50 грн. 3% річних в сумі 698,03 грн. та інфляційні в сумі 3 487 грн. за спірний період прострочення з 21.07.2013 по 15.07.2014.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 10 332,00 грн., суд першої інстанції у відповідності до положень п. 4 т. 80 ГПК України, правомірно припинив провадження в зазначеній частині, оскільки своєю заявою від 02.10.2014 позивач відмовився від стягнення пені.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Полтавської області від 02 жовтня 2014 року у справі № 917/1452/14 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий амур" на користь Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" 51838,84 грн. основного боргу, 1260, 50 грн. інфляційних, 151,17 грн. - 3% річних підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Крім того, відповідачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції заявлено до стягнення з позивача витрати на послуги адвоката в сумі 2 500,00 грн.

Так, відповідно до ч.3 ст. 48 Господарського процесуального Кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у ст. 1 вказаного Закону, за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Позивачем до матеріалів справи надано договір № 20/10 від 20.10.2014 (а.с. 84), укладений між відповідачем та адвокатом Бакк Н.І., що діє на підставі свідоцтва.

Згідно п. 1.1. договору виконавець надає замовнику, а замовник сплачує у відповідності з умовами даного договору юридичні послуги по захисту інтересів замовника в Харківському апеляційному господарському суді за позовом Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий амур" про стягнення грошових коштів за договором № 741ф/12 від 03.08.2012.

П. 1.3 договору визначено, що результатом надання послуг за договором є прийняття рішення Харківським апеляційним господарським судом.

Згідно п. 3.1 договору вартість послуг складає 2500,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 33306 від 22.10.2014 р. відповідачем було сплачено ФОП Бакк Н.І. - 2500,00 грн., як оплату за договором № 20/10 від 20.10.2014 (а.с. 85).

Також, до матеріалів справи надані: копія довіреності на представництво інтересів відповідача, свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю (а.с. 86, 87).

Зважаючи на те, що надання правової допомоги підтверджується документальними доказами, розмір відшкодування названих витрат є співрозмірним по відношенню з задоволеними вимогами апеляційної скарги, матеріалами справи також підтверджується участь адвоката Бакк Н.І. під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в якості представника відповідача, тому колегія суддів вважає правомірними вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на послуги адвоката в розмірі 2 500,00 грн.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги.

Керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий амур" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 02 жовтня 2014 року у справі № 917/1452/14 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий амур" на користь Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" 51838,84 грн. основного боргу, 1260, 50 грн. інфляційних, 151,17 грн. - 3% річних скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область,39631, код ЄДРПОУ 05808735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий амур" (вул. Воровського, 44 м. Кременчук, Полтавська область,39600, код ЄДРПОУ 30941000) 846,81 витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, 2500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 09.06.15 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.