Постанова

від 17.06.2015 по справі 922/194/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р. Справа № 922/194/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - Гончаров О.С.;

третя особа - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2776Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 20 квітня 2015 року по справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Полтава до Приватного підприємства "С-Тревел", м.Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Туртесс Тревел", м.Київ про стягнення 35011,00 гривень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "С-Тревел", в якому просив (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) стягнути з останнього 36838 грн суми збитків за неналежне виконання зобов'язань за договором про надання туристичних послуг.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 квітня 2015 року по справі у позові відмовлено частково. Стягнуто з приватного підприємства "С-Тревел" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 8000,00 гривень збитків, 518,38 гривень судових витрат. В решті позову відмовлено.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить його скасувати в частині стягнення з приватного підприємства "С-Тревел" 8000,00 гривень збитків, 518,38 гривень судових витрат, прийняти нове, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити, в іншій частині - залишити без змін.

У судове засідання третя особа не з'явилась, повноважного представника до суду не направила, відзиву на скаргу не надала.

Враховуючи те, що явка третьої особи не була визнана обов'язковою, а також, що її відсутність не перешкоджає розгляду справи, колегія судді дійшла висновку про можливий розгляд справи без її участі за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом під час прийняття рішення, 08 квітня 2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) та фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (надалі - туристи) були укладені договори №№4, 5 про надання туристичного обслуговування.

Відповідно до п.1.1 зазначених договорів, позивач зобов'язався за встановлену в договорах плату забезпечити надання комплексу туристичних послуг згідно із переліком, передбаченим п.1.2 договору, а саме, дата туру - з 16 квітня 2011 року 23 квітня 2011 pоку, кількість людей - 2, країна Єгипет, маршрут Харків - Хургада - Харків, готель Golden Five Club 4*.

При підписанні договору, на виконання п.3.1, фізичні особи в повному обсязі оплатили вартість туристичної послуги у розмірі 8000,00 гривень, що підтверджується прибутковими касовими ордерами №8 та №9.

Позивач, в свою чергу, на виконання договорів №№4, 5 про надання туристичного обслуговування, звернувся до приватного підприємства "С-Тревел" (відповідача) із замовленням на придбання спірного турпакету.

В той же день, 08 квітня 2011 року в системі бронювання туроператора (товариство з обмеженою відповідальністю "Туртесс Тревел", третя особа) була здійснена заявка на бронювання туристичних послуг, а саме:

- авіапереліт за напрямком Харків - Хургада - Харків;

- трансфер аеропорт - готель - аеропорт;

- проживання у готелі Golden Five Club 4* з 16 квітня 2011 року по 23 квітня 2011 року;

- медична страховка.

Відповідна заявка була зроблена приватним підприємством "С-Тревел" (відповідачем).

Слід зазначити, що на момент зазначеного бронювання туроператор (третя особа) співпрацював з туристичним агентом приватним підприємством "С-Тревел" (відповідачем) на підставі агентського договору №F01-0655 по реалізації туристичних продуктів від 07 квітня 2010 року (надалі - агентський договір).

На електронну адресу позивача 11 квітня 2011 року від відповідача надійшло підтвердження про бронювання спірного тур пакету та рахунок - фактура №СФ-0000303 на загальну суму 7392,00 гривень, який був оплачений.

Однак, 16 квітня 2011 року, при прибутті до аеропорту м. Харкова, туристи не змогли розпочати оплачену ними подорож до Єгипту, оскільки літак відлетів з аеропорту міста Харкова о 08 години 00 хвилин замість 10 години 00 хвилин, як було вказано у квитках.

Позивачем 18 квітня 2011 року було направлено претензію приватному підприємству "С-Тревел" (відповідачу) з проханням повернути грошові кошти, сплачені за невикористаний тур пакет Єгипет 1HRG1604BY у сумі 7392 гривень, або надати аналогічний турпакет, оскільки останнім не було повідомлено позивача про час зміну часу вильоту, що призвело до завдання збитків туристам.

Однак, 14 червня 2011 року відповідачем було надано відповідь, якою відмовлено в задоволенні претензії та вказано, що між ними відсутні договірні стосунки і тому відповідач не несе відповідальності за зрив туристичного туру.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 13 березня 2013 року по цивільній справі №1622/6950/2012 було встановлено вину позивача, тобто, внаслідок протиправної дії останнього, фізична особа ОСОБА_3 понесла збитки майнового характеру у розмірі 4000,00 гривень. Таким чином, відповідним рішенням суду з позивача було стягнуто 4000,00 гривень збитків.

Після набрання рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 13 березня 2013 року по цивільній справі №1622/6950/2012 законної сили, позивач також самостійно виплатив 4000,00 гривень вартості путівки фізичній особі ОСОБА_4. Даний факт підтверджується платіжним дорученням №163 від 10 липня 2014 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся до господарського суду Харківської області із відповідним позовом до відповідача про стягнення вищевказаних збитків у порядку регресу.

Однак, на думку судової колегії, господарський суд, не дослідив інших фактів, які також були встановлені у вищевказаному рішенні суду.

Так, рішенням Октябрьского районного суду м. Полтави по цивільній справі №1622/6950/2012 (провадження №2/554/1366/2013) від 13.03.2013 року за позовом ОСОБА_3 до ФО-П ОСОБА_5 про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позов задоволено частково.

Стягнуто з ФО-П ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 4000,00 грн. та моральну шкоду в сумі 1500,00 грн. В іншій частині позову відмовлено за безпідставністю вимог.

Предметом вказаного позову було відшкодування завданої туристу шкоди внаслідок неналежного надання йому придбаного туристичного продукту.

В рішенні судом було розглянуто питання наявності вини в діях ФОП ОСОБА_1, ПП «С-Тревел» та ТОВ «Туртесс Тревел» у неналежному наданні туристу придбаних нею туристичних послуг (турпродукту).

У рішенні зазначено про те, що ФО-П ОСОБА_1не виконала умов договору, не повідомила ОСОБА_3 про зміну руху літаків з аеропорту м. Харкова, в результаті чого позивач, прибувши своєчасно в аеропорт, дізнався, що розклад руху змінено і пасажирський літак вже в повітрі. Таким чином послуга не була надана.

Так,відповідач надав позивачу недостовірну інформацію про час вильоту літака за маршрутом Харків - Хургада 16.04.2011 року.

«Тобто, внаслідок протиправних дій відповідача, що спричинило невиконання ним договору, позивач поніс збитки майнового характеру.

При цьому, судом було встановлено, що договірних відносин з ПП «С-Тревел» у позивача, ОСОБА_3 немає, в той час як згідно договору про надання туристичного обслуговування на території України №4 від 08.04.2011 року, відповідач взяв на себе зобов'язання надати передбачені договором послуги, які до цього часу не виконав.

Фактично, рішенням Октябрьского районного суду м. Полтави по цивільній справі №1622/6950/2012 (провадження №2/554/1366/2013) від 13.03.2013 року вже було встановлено наявність в діях ФО-П ОСОБА_1 вини за неналежне виконання нею договору на туристичне обслуговування, тобто неналежне надання придбаного туристом туристичного продукту.

При цьому, даним рішенням також було встановлено факт відсутності вини в діях ПП «С-Тревел».

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області по справі №1622/6950/2012 (провадження №22-ц/786/2064/2013) від 03.06.2013 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Октябрьского районного суду м. Полтави по цивільній справі №1622/6950/2012 (провадження №2/554/1366/2013) від 13.03.2013 року залишено без змін, а також зазначено, що суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе договірних зобов 'язань; обов'язок ОСОБА_1 надати ОСОБА_3 повну і достовірну інформацію, передбачену чинним законодавством, також: передбачений пунктом 2.1.3. договору №4 від 08.04.2011 року. Туроператор ТОВ «Туртесс Тревел» у встановленому законом порядку завчасно повідомив усіх своїх агентів, у тому числі і ПП «С-Тревел» про зміни у розкладі авіарейсів на 16 квітня 2011 року. Оскільки між ОСОБА_1 та ТОВ «Туртесс Тревел» і ПП «С-Тревел» у встановленому законом порядку будь-які угоди не укладалися, то відсутні підстави стверджувати про наявність у останніх обов'язку повідомляти ОСОБА_3 про зміну часу відправлення літака.

Колегія суддів виходить з того, що доступними і належними доказами судом встановлений факт неналежного виконання турагентом свого обов'язку щодо інформування туриста про зміну часу відправлення авіарейсу, внаслідок чого останній був позбавлений можливості реалізувати своє право на відпочинок.

Таким чином, рішенням Октябрьского районного суду м. Полтави по цивільній справі №1622/6950/2012 (провадження №2/554/1366/2013) від 13.03.2013 року, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Полтавської області по справі №1622/6950/2012 (провадження №22-ц/786/2064/2013) від 03.06.2013 року, встановлено наступні факти: наявність вини ФОП ОСОБА_1, а не ТОВ «Туртесс Тревел» чи ПП «С-Тревел» у тому, що турист ОСОБА_3 не змогла скористатися придбаним нею туристичним продуктом; між ОСОБА_1 та ТОВ «Туртесс Тревел» і ПП «С-Тревел» у встановленому законом порядку будь-які угоди не укладалися.

За таких обставин, вищевказаним рішенням суду було визнано дії ФО-П ОСОБА_1 протиправними, а порушені права ОСОБА_3 відновлено шляхом стягнення з відповідача грошових коштів в якості завданої матеріальної та моральної шкоди.

Також необхідно зазначити, що ФО-П ОСОБА_1 за власної ініціативи самостійно повернула туристу ОСОБА_4 грошові кошти, хоча на це не було жодних правових підстав та/або відповідних рішень судів.

Дана обставина також виключає як наявність вини ПП «С-Тревел» так і підстави у позивача для стягнення зазначених коштів з відповідача.

Однак, судом вказані заперечення, що були встановлені в рішенні Октябрського районного суду м. Полтави та в ухвалі апеляційного суду Полтавської області, не були взяті до уваги.

Окрім того, суд попередньої інстанції зазначив, що, враховуючи факт замовлення позивачем спірного тур пакету та здійснення (погодження) відповідачем дій щодо подальшого замовлення спірного тур пакету у туроператора (третьої особи), а також: виставлення відповідачем рахунку-фактури на оплату спірних послуг від імені туроператора (третьої особи), суд вважає, що між: позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо надання туристичних послуг у формі усного правочину, у відповідності до яких, у відповідача виник обов'язок щодо інформування позивача про всі зміни, погоджені сторонами.

Проте, суд першої інстанції, дійшов неправомірного висновок про природу правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, що спричинило і неправильні висновки про обсяг обов'язків, що виникли у сторін.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

З викладеної норми вбачається, що сторонами в договорі на туристичне обслуговування виступають з одного боку - туроператор або турагент, через якого туроператор укладає договір, а з іншого боку - турист.

За таких обставин, відносини, які виникли між ФО-П ОСОБА_1 та ПП «С-Тревел» не є договором про надання туристичних послуг, а, отже, на них і не розповсюджуються норми Закону України «Про туризм», які встановлюють відповідальність суб'єктів туристичної діяльності за порушення відповідного законодавства.

Враховуючи, що між позивачем та відповідачем не було укладено договору про надання туристичних послуг, то до даної ситуації неможливо також застосовувати і норми цивільного законодавства, які регулюють поняття та ознаки договору про надання послуг.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1003 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Цивільним кодексом не встановлено обов'язковість письмової форми для договору доручення.

Турагент, ФО-П ОСОБА_1, яка уклала із туристами договори про надання туристичного обслуговування на території України, звернулася до турагента ПП «С-Тревел» з метою придбати у туроператора ТОВ «Туртесс Тревел» замовлений туристами туристичний продукт, перерахувала 11.04.2011 року на розрахунковий рахунок ГШ «С-Тревел» грошові кошти в розмірі в розмірі 7392,00 грн., частина з яких - 7304,00 грн. 12.04.2011 року були перераховані відповідачем на користь туристичного оператора ТОВ «Туртесс Тревел».

А залишок коштів в сумі 88,00 грн. були оприбутковані в якості оплати за надані послуги.

ПП «С-Тревел» будь-яких договорів із туристами не укладало та жодних зобов'язань перед туристами на себе не брало.

У відповідача, зокрема, перед позивачем, виник обов'язок вчинити від імені позивача наступні дії - здійснити процедуру бронювання у туроператора ТОВ «Туртесс Тревел» обраного туристами туристичного продукту, перерахувати грошові кошти за обраний турпродукт після підтвердження бронювання та передати ФО-П ОСОБА_1 проїзні документи, видані на ім'я туристів.

Всі вищевказані дії були вчинені повіреним у повній відповідності до наданого позивачем доручення.

Ознак будь-яких інших цивільно-правових угод та/або господарсько-правових угод правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, не мають.

Однак, суд попередньої інстанції, неправильно кваліфікував правовідносини, що склались і керуючись ст. 20 Закону України «Про туризм» зазначив, що за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

У рішенні суд дійшов висновку, що неповідомлення відповідачем позивачу інформації щодо змін у часі вильоту літака, є порушенням істотних умов правочину, укладеного із позивачем.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що дана стаття регулює порядок та процедуру надання туристичних послуг саме туристам, яким позивач ФОП ОСОБА_1 не є, тому її положення неможливо застосовувати до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем.

Щодо заявленої до стягнення суми, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти на загальну суму 36838,00 грн., які складаються з:

- 4000,00 грн. - кошти, які повернуті ОСОБА_4;

6100,00 грн. - виконавчий збір за позовом ОСОБА_3; 19351,00 грн. - матеріальні збитки у зв'язку зі зміною курсу гривні; 5000,00 грн. - моральна шкода;

1827,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

560,00 грн. - витрати на транспортні послуги Полтава-Харків-Полтава.

Колегія суддів не погоджується з цим, з огляду на наступне.

Стаття 44 ГПК України визначає, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За таких обставин, сума в розмірі 560 грн, понесена позивачем в якості витрат на транспортні послуги також не може бути стягнута із відповідача.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до норм статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 217 ГК України відшкодування збитків є різновидом господарської санкції за вчинення правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст.ст. 218, 219 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до вказаних норм і положень, сторона договірних зобов'язань має право застосувати господарську санкцію у вигляді відшкодування збитків за умови наявності порушення зобов'язань з боку другої сторони.

Господарсько-правова відповідальність як і будь-яка інша юридична відповідальність є наслідком вчинення винною особою правопорушення. Така відповідальність настає за наявності таких умов: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди, збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Так, причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає у безпосередньому зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Однак, в даному випадку правовідносини між позивачем і відповідачем не носять ознак цивільно-правової угоди.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що стягнення 8000 грн, заявлені в якості збитків, з відповідача на користь позивача є неправомірним.

На підставі наведеного, на думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині стягнення 8000 грн збитків та в частині стягнення 518,38 грн судових витрат. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20 квітня 2015 року по справі №922/194/15 в частині стягнення з приватного підприємства "С-Тревел" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 8000 грн збитків, 518,38 грн судових витрат скасувати. В позові відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 17.06.2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.